Court ruling № 115477142, 22.11.2023, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51428/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року слідчий суддяПечерського районногосуду м.Києва ОСОБА_1 ,за участюсекретаря ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,адвоката,який представляєінтереси ТОВ«Агробіостандарт» ОСОБА_4 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотанняпрокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майновий комплекс ДП «Волиньторф».

Обґрунтовуючи внесенеклопотання,сторона кримінальногопровадження вказує,що Київськоюміською прокуратуроюздійснюється наглядза додержаннямзаконів підчас проведеннядосудового розслідуванняу форміпроцесуального керівництвадосудовим розслідуванням у кримінальному провадженні

№ 62023100110000182 від 19.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

На думку органу досудового розслідування, службові особи Фонду державного майна України, за попередньою змовою з керівниками / представниками / співробітниками / бенефіціарними власниками

ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» (код за ЄДРПОУ 43065223), умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та/або інших фізичних або юридичних осіб, всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчиняють зловживання своїм службовим становищем шляхом відчуження (приватизації) єдиного майнового комплексу державного підприємства «ВОЛИНЬТОРФ»

(код за ЄДРПОУ 00426302) на користь ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ»

(код за ЄДРПОУ 43065223) за заниженою вартістю.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, з підстав викладених у клопотанні.

Адвокат, який представляє інтереси ТОВ «Агробіостандарт», у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали клопотання, приходить наступного висновку.

Відповідно до положеньст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Рішення Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Рішення Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Слідчим суддею за результатами розгляду клопотання не встановлено достатніх та допустимих у розумінні ст. 86 КПК України доказів, які б вказували на причетність саме ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Судовим розглядом встановлено, 13.09.2023 на офіційному сайті Прозорро-продажі опубліковано оголошення про можливість приватизації Єдиного майнового комплексу ДП «Волиньторф».

ТОВ «Агробіостандарт» прийняло участь в аукціоні, подало заяву на участь та повний пакет документів, сплатило гарантійний та реєстраційні внески, а також зробило ставку.

06.10.2023 після початку аукціону та відкриття закритих ставок, з`ясувалось, що ТОВ «Агробіостандарт» був єдиним учасником в електронному аукціоні, і відповідно став переможцем.

01.11.2023 ТОВ «Агробіостандарт» було сплачено ціну продажу в повному обсязі.

06.11.2023 між ТОВ «Агробіостандарт» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях укладено договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу ДП «Волиньторф» за результатами електронного аукціону.

Разом з тим, саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом у провадженні не є достатньою підставою для накладення арешту.

Нормоюст. 41 Конституції Українивстановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Враховуючи викладене, з метою недопущення необґрунтованого втручання держави у право власності слідчий суддя вважає клопотання недостатньо обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, оскільки накладення арешту на майно фактично створить невизначений статус майна, враховуючи ту обставину, що за майно було сплачено кошти та особа, яка їх сплатила не може набути право власності. Крім того, відсутність цього арешту жодним чином не завадить розслідуванню кримінального провадження, оскільки згідно умов аукціону, власність має залишатись у покупця ТОВ «Агробіостандарт» ще протягом мінімум одного року, і цього часу буде достатньо для розслідування провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 2, 98, 131, 132, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1