Sentence № 115426607, 05.12.2023, Halytskyi District Court of Lviv City

461/2972/22

1-кп/461/199/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2023 м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

з участю:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченого обвинуваченого ОСОБА_10 ,

захисників захисника ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 463/2972/22 за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тулиголови, Городоцького району, Львівської області, громадянина України, українця, із середньою-спеціальною освітою, розлученого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2022 року, точної дати не встановлено, ОСОБА_12 звернувся до ОСОБА_10 з приводу з`ясування законних обставин перетину державного кордону України для працевлаштування за межами держави, після чого в ОСОБА_10 виник умисел на організацію незаконного переправлення особи через держаний кордон України, при цьому усвідомлюючи, що на період дії правового режиму воєнного стану, введеного Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2112-IX від 21.04.2022, та постанови КМ України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» №57 від 27.01.1995, виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється. Реалізовуючи свій злочинний умисел на організацію незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, з корисливого мотиву, ОСОБА_10 28.04.2022, після обіду, точного часу не встановлено, зателефонував до ОСОБА_12 та повідомив, що є спосіб перетину державного кордону України, та при спілкуванні через мобільний зв`язок повідомив ОСОБА_12 , що його послуги щодо організації незаконного перетину державного кордону України та сприяння у цьому будуть коштувати 7 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 204 784 гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії, 07.05.2022, точного часу не встановлено, ОСОБА_10 керуючи діями ОСОБА_12 через мобільний зв`язок повідомив, щоб ОСОБА_12 приїхав у м. Львів та підготував перелік документів, які необхідно надати ОСОБА_10 та грошові кошти в сумі 7000 доларів США та у разі погодження на оплату його дій, ОСОБА_10 організує перетин державного кордону України ОСОБА_12 , керуватиме його діями та сприятиме порадами, вказівками та наданням засобів шляхом виготовлення документів, які дають право на виїзд за межі державного кордону України.

07.05.2022 близько 14:45 год. ОСОБА_10 , продовжуючи свій злочинний умисел, перебуваючи неподалік адреси АДРЕСА_2 зустрівся з ОСОБА_12 , де останній передав ОСОБА_10 копії, обумовлених ним, особистих документів та в під`їзді будинку за адресою АДРЕСА_2 о 14:51 год. ОСОБА_10 отримав від ОСОБА_12 за організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 7000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 204 784 гривень, та зобов`язався організувати незаконний перетин державного кордону України ОСОБА_12 протягом кількох днів, при цьому керуючи діями, надаючи настанови та інструктаж щодо поводження ОСОБА_12 під час перетину державного кордону України

В подальшому протиправна діяльність ОСОБА_10 була припинена правоохоронними органами, а грошові кошти в сумі 7000 доларів США, як незаконна винагорода вилучена.

Обвинувачений ОСОБА_10 вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав. Пояснив суду, що на початку 2023 року ОСОБА_12 звернувся до обвинуваченого за допомогою, а саме просив допомогти йому працевлаштуватись за кордоном. ОСОБА_10 відповів, що не зможе в цьому допомогти. Але ОСОБА_12 все одно постійно телефонував обвинуваченому. Останній вказав, що зустрічався з ОСОБА_12 лише один раз. Зустріч тривала 2-3 хвилини, при якій ОСОБА_12 надав ОСОБА_10 документи. Обвинувачений зазначив, що за гроші нічого не запитував у ОСОБА_12 . Грошові кошти, які надав ОСОБА_12 , не перераховував. Не намагався нелегально переправити ОСОБА_12 через державний кордон.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини у інкримінованому йому злочині, винуватість ОСОБА_10 у визначеному судом у цьому вироку обсязі повністю підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Заявою ОСОБА_12 від 29.04.2022 року про вчинення кримінального правопорушення, поданої начальникові Управління стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР НП України ОСОБА_13 . Відповідно до якої останній повідомив, що ОСОБА_10 організує незаконне переправлення осіб через державний кордон України за 7000 доларів США.

Протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтролю особи стосовно ОСОБА_10 від 21.05.2022 року та протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтролю особи стосовно ОСОБА_12 від 21.05.2022 року, з якого вбачається, що 07.05.2022 ОСОБА_10 та ОСОБА_12 зайшли в під`їзд, де ОСОБА_12 передав грошові кошти ОСОБА_10 . Після чого останній поклав гроші у внутрішню праву кишеню. Під час розмови ОСОБА_10 пояснював ОСОБА_12 , що йому дадуть документ. Обвинувачений двічі запитав, чи приходила ОСОБА_12 повістка. На що останній відповів, що була повістка. ОСОБА_10 зазначив, що повідомить, що у ОСОБА_12 була повістка, що його шукає військкомат. При цьому вони обговорювали неправомірні дії прикордонників щодо перетину кордону України. Також дані обставини були зафіксовані на відеозаписі, дослідженому в судовому засіданні, про результати проведення НСРД, який є додатком до протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 21.05.2022 р.

Протоколом про результат здійснення негласної слідчої (розшукової) дії - проведення контролю за вчиненням злочину від 10.05.2022 року, яким підтверджується, що під час зустрічі та розмови 07.05.2022 року близько 14 год. 45 хв. за адресою: м. Львів, вул. Франка, 104 ОСОБА_10 одержав від ОСОБА_12 несправжні (імітаційні) засоби, а саме: несправжні друковані грошові купюри номіналом по 100 доларів США кожна, в кількості 70 штук на загальну суму 7000 доларів США.

Протоколом за результатами виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 03.05.2022 року з додатком взірця несправжньої грошової купюри в кількості 1 купюра номіналом 100 доларів США серії LG04727792*, відповідно до якого виготовлено несправжні (імітаційні) засоби, а саме: несправжні друковані грошові купюри номіналом по 100 доларів США кожна, в кількості 70 штук на загальну суму 7000 доларів США. Друк несправжніх грошових коштів відбувся із зняттям копії з однієї купюри номіналом 100 доларів США серії LG04727792*. Крім цього, виготовлено взірець вказаної несправжньої грошової купюри в кількості 1 купюра номіналом 100 доларів США серії LG04727792*.

Протоколом огляду та ідентифікації (помічення) грошових коштів від 07.05.2022 року, згідно яким слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Львівській області оглянуто несправжні імітаційні засоби (грошові кошти) в сумі 7000 доларів США, у кількості 70 штук, номіналом по 100 доларів США серією LG04727792* кожна. Як пояснив ОСОБА_12 , саме таку суму грошових коштів вимагав ОСОБА_10 у ОСОБА_12 за сприяння обвинуваченим у безперешкодному перетині державного кордону України. Вказані несправжні імітаційні засоби (грошові кошти) з обох боків оброблено спецхімпрепаратом «Промінь-1», що в ультрафіолетовому світлі світяться світло-зеленим кольором та при дотику до них залишають сліди аналогічного кольору. Вказані несправжні імітаційні засоби (грошові кошти) скріплено гумовою резинкою, поміщено в прозорий файлик та скріплено гумовою резинкою. Після чого несправжні імітаційні засоби (грошові кошти) передано ОСОБА_12 для подальшого використання їх під час проведення заходів з підтвердження фактичних даних протиправної діяльності ОСОБА_10 . Також зроблено відібрано взірець спецхімпрепарату «Промінь-1».

Протоколом від 07.05.2022 року затримання ОСОБА_10 у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. У ході затримання у порядку ч.3 ст.208 КПК України проведено особистий обшук ОСОБА_10 . Під час якого за допомогою обеззолених фільтрів проведено змиви з лівої та правої рук ОСОБА_10 . У правій верхній внутрішній кишені куртки, в якій був одягнутий ОСОБА_10 , виявлено файлик, в якому були копії документів та несправжні імітаційні засоби (грошові кошти) у сумі 7000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США кожна серією LG04727792* в кількості 70 штук. На вказаних купюрах було виявлено світіння зеленого кольору, характерне для спецхімпрепарату «Промінь-1». Серії та номери вказаних купюр повністю співпали з тими, які були оглянуті та помічені згідно з протоколом огляду та ідентифікації (помічення) грошових коштів від 07.05.2022 року. Встановлено, що копії документів, які були виявлені у файлику, це копії паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_12 ,картки платника податків на ім`я ОСОБА_12 , паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_12 та обліково-послужної карти до війкового квитка на 3 арк. Крім цього, під час особистого обшуку ОСОБА_10 виявлено мобільний телефон марки Nokia з IMEI: НОМЕР_1 та встановленою сім-картою з абонентським номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Nokia з IMEI: НОМЕР_3 з встановленою сім-картою з абонентським номером НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки Samsung з IMEI-1: НОМЕР_5 , IMEI-2: НОМЕР_6 з встановленими сім-картами з абонентськими номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_7 ; мобільний телефон марки iPhone з IMEI: НОМЕР_8 з встановленою сім-картою з абонентським номером НОМЕР_9 . Окрім цього, виявлено грошові кошти у сумі 40 євро, банківська картка «Приватбанк» з р/р НОМЕР_10 , банківська картка «Приватбанк» з р/р НОМЕР_11 , банківська картка «Приватбанк» з р/р НОМЕР_12 , банківська картка «Приватбанк» з р/р НОМЕР_13 . Усі зазначені речі та документи упаковано та вилучено.

Протоколом обшуку від 07.05.2022 року, відповідно до якого в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено три печатки мастичні з відтиском: «Приватне підприємство «Медіс» 530203135, «ФОП ОСОБА_14 » № НОМЕР_14 , «ТзОВ «Омо-Будінвест» № 35009578, та аркуш паперу А-4 із бланком діагностичного центру «Медіс» від 22.01.2022 року на 1 арк.

Дорученням про проведення негласних (слідчих) розшукових дій, в порядку, передбаченому ст.ст. 40,41 КПК України слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_15 від 02.05.2023 року, відповідно до якого оперативним працівникам Управління стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР Національної поліції України доручено провести негласні слідчі розшукові дії відповідно до ухвал слідчого судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_16 від 02.05.2022 про надання дозволу на продовження проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Протоколом огляду предметів від 11.05.2022 року, згідно з яким виявлено копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_15 ; копію картки платника податків на ім`я ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер НОМЕР_16 ; копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_17 ; копію обліково-послужної карти до військового квитка серії НОМЕР_18 ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Висновком експерта за результатами проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 1195-Е від 24.05.2022 р., відповідно до якого встановлено, що на поверхні диску фільтрувального паперу із контрольним зразком спеціальної хімічної речовини «Промінь-1» є нашарування спеціальної хімічної речовини «Промінь-1». На дисках фільтрувального паперу, якими було проведено змиви з лівої та правої рук ОСОБА_10 є нашарування спеціальної хімічної речовини «Промінь-1», яка має спільну родову належність з наданим зразком СХР «Промінь-1». На поверхні імітаційних засобів у вигляді сімдесяти банкнот номіналом 100 доларів США з позначенням серії та номера LG 04727792*, полімерному файлі та трьох канцелярських гумках є нашарування спеціальної хімічної речовини Промінь-1», яка має спільну родову належність з наданим зразком СХР «Промінь-1», а також із СХР в нашаруванні на дисках фільтрувального паперу, якими проводили змиви з правої та лівої рук ОСОБА_10 .

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 13.06.2022 року, яким встановлено наступну інформацію, а саме: що у месенджері «Whats App» мобільного телефону марки Samsung з IMEI-1: НОМЕР_5 , IMEI-2: НОМЕР_6 та встановленими сім-картами з абонентськими номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_7 встановлено інформацію про наявність запитання щодо довідки.

Показаннями допитаного в судовому засіданні ОСОБА_12 , який повідомив суду наступне. В березні 2022 року останній познайомився зі ОСОБА_10 . ОСОБА_12 попросив зустрітись з ним. Зустрілись на вул. Науковій. ОСОБА_12 попросив обвинуваченого допомогти виїхати за кордон, оскільки знав, що він може допомогти. ОСОБА_10 сказав, що треба принести документи та 7000 доларів США. 07.05.2022 року ОСОБА_12 передав останньому помічені несправжні грошові кошти у сумі 7000 доларів США, які попередньо були йому видані для цієї мети поліцією, так як він звертався із заявою про вчинення злочину до органів поліції.

Дослідженими у судовому засіданні речовими доказами, в т.ч. несправжньою грошовою купюрою номіналом 100 доларів США серії та номера LG 04727792*, змивами з правої та лівої рук ОСОБА_10 ; рукавицями, в яких проводились змиви з долонь і пальців рук ОСОБА_10 .

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими, достовірними. Вони є вагомими, узгоджуються між собою. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі, об`єктивно та поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Суд приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_10 , надані під час судового допиту, є неправдивими та спрямованими на уникнення кримінальної відповідальності та покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.332 КК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що він не намагався незаконно переправити ОСОБА_12 через державний кордон України та не повідомляв останнього про надання йому грошових коштів у сумі 7000 доларів США за організацію перетину державного кордону, а лише мав допомогти ОСОБА_12 працевлаштуватись, є суперечливими та повністю спростовуються доказами, дослідженими у ході судового розгляду, а саме:

- протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтролю особи від 21.05.2022 року, протоколом про результат здійснення негласної слідчої (розшукової) дії - проведення контролю за вчиненням злочину від 10.05.2022 року, якими підтверджується факт одержання ОСОБА_10 від ОСОБА_12 несправжніх імітаційніх засобів (грошових коштів) в сумі 7000 доларів США, у кількості 70 штук, номіналом по 100 доларів США серією LG04727792* кожна за сприяння обвинуваченим у безперешкодному перетині державного кордону України ОСОБА_12 ;

- протоколом затримання ОСОБА_10 у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, від 07.05.2022 року, під час якого у правій верхній внутрішній кишені куртки, в якій був одягнутий ОСОБА_10 , виявлено файлик, в якому були копії документів та грошові кошти у сумі 7000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США кожна серією LG04727792* в кількості 70 штук. Серії та номери вказаних купюр повністю співпали з тими, які були оглянуті та помічені згідно з протоколом огляду та ідентифікації (помічення) грошових коштів від 07.05.2022 року. А копії документів, які були виявлені у файлику, належали ОСОБА_12 , серед яких були копії паспорта громадянина України, картки платника податків, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, обліково-послужної карти до війкового квитка на 3 арк.;

- заявою ОСОБА_12 від 29.04.2022 року про вчинення кримінального правопорушення, в якій останній повідомив, що ОСОБА_10 організує незаконне переправлення осіб через державний кордон України за 7000 доларів США;

- показаннями свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що звернувся до ОСОБА_10 з питанням виїзду за кордон. На що останній відповів, що може у цьому допомогти, для цього необхідно принести документи та 7000 доларів США. 07.05.2022 року ОСОБА_12 передав останньому несправжні імітаційні грошові кошти у сумі 7000 доларів.

Показаннями свідка ОСОБА_12 підтверджується, що ОСОБА_10 були передані грошові кошти для сприяння у незаконному перетині державного кордону.

Ці показання об`єктивно підтверджуються протоколами, складеними за результатами проведення НСРД, з яких вбачається, що між обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_12 відбулася розмова, відповідно до якої йшлося про отримання ОСОБА_12 повісток до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про неправомірні дії прикордонників щодо перетину державного кордону

Також винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, висновком експерта за результатами проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 1195-Е від 24.05.2022 р., протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 13.06.2022 року; протоколом огляду предметів від 11.05.2022 року; протоколом огляду та ідентифікації (помічення) грошових коштів від 07.05.2022 року; протоколом за результатами виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 03.05.2022 року; протоколом обшуку від 07.05.2022 року.

Наведені докази у своїй сукупності підтверджують умисел обвинуваченого ОСОБА_10 на організацію незаконного переправлення ОСОБА_17 через державний кордон України з корисливих мотивів.

Щодо доводів сторони захисту про те, що витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12022140000000154 є недопустимим доказом, суд вважає, їх необґрунтованими з огляду на таке. Постановою Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 761/28347/15-к передбачено, що стосується витягу з ЄРДР, то суд обґрунтовано зазначив, що реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів. Тобто у витязі з ЄРДР відображено, що після написання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 29.04.2022 року, в якій описано обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відповідні відомості внесено до ЄРДР та зареєстровано 29.04.2022 кримінальне провадження з тих обставин, що описані в заяві. Таким чином, згідно з нормами ст. 214 КПК України з даного моменту розпочато досудове розслідування. Сам по собі витяг згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України не є процесуальним джерелом доказу на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Визнання супровідного листа, відповідно до якого начальник УСР у Львівській області ОСОБА_18 скеровує заступникові начальника ГУНП у Львівській області - начальнику Слідчого управління ОСОБА_19 матеріали щодо можливого вчинення неправомірних дій посадовою особою для прийняття рішення в порядку ст.ст. 214, 216 КПК України, та заяви ОСОБА_12 від 29.04.2022 року недопустимим доказом захисник обґрунтовує тим, що ОСОБА_10 не є посадовою особою, а заява ОСОБА_12 має формальний характер та є неконкретизованою. З цього приводу варто зазначити, що вказаний супровідний лист не є процесуальним джерелом доказу. Він передбачає порядок скерування матеріалів між підпорядкованими підрозділами поліції, які діють відповідно до внутрішньої інструкції, для прийняття рішення в порядку ст.ст. 214, 216 КПК України. Крім цього, нормами закону не передбачено вимог до написання заяви про вчинення злочину, така пишеться у довільній формі.

Сторона захисту просить визнати протоколи за результатами проведення НСРД неналежними та недопустимими доказами, оскільки відсутнє доручення слідчого оперативному підрозділу на проведення НСРД, протоколи складені не під час та не безпосередньо після закінчення слідчої дії. Вказує, що відсутність рішення про фіксацію слідчої дії за допомогою технічних засобів є істотним порушенням вимог КПК України. Зазначає, що постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 03.05.2022 р. не містить відомостей про особу слідчого, який повинен проводити контроль за вчиненням злочину, не наведені обставини, які дають підстави для висновку про відсутність провокації. Протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину складений не у присутності обвинуваченого. Не зазначено у протоколі ходу проведення НСРД. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 246 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи. У матеріалах кримінального провадження міститься доручення слідчого ОСОБА_20 від 02.05.2022 р. У вказаному доручені, адресованому начальникові УСР у Львівській області ДСР НП України полковнику поліції ОСОБА_13 , зазначено доручити підлеглим йому відповідним оперативним працівникам Управління стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР Національної поліції України провести ряд слідчих дій (тобто підпорядкованому підрозділу), а матеріали виконання доручення направити у відділ розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області. Таким чином, для проведення НСРД оперуповноваженим працівником Національної поліції слідчий повинен винести відповідне доручення оперативному підрозділу на проведення цієї відповідної слідчої дії. Відповідно таке доручення, яке відповідає загальним критеріям оформлення, було винесено слідчим.

Стосовно доводів сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом протоколів за результатами проведення НСРД, складених з порушенням процесуального строку, встановленого вимогами КПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 252 КПК України протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору. Відповідно до постанови ККС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 263/15845/2019 процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов`язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження. Такими чином, складення протоколу за результатами проведення НСРД та направлення його прокурору є обов`язком працівника оперативного підрозділу. Пропущення такого строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Таке порушення не впливає істотно на права підозрюваного, а відтак, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону.

Пропущення процесуального строку складення протоколів за результатами проведення НСРД не призвело та не могло призвести до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод ОСОБА_10 .

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.08.2022 у справі №№ 756/10060/17.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов`язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.

З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Виходячи з наведеного, суд може визнати протоколи за результатами проведення НСРД недопустимим доказом лише за умови, якщо пропущення процесуального строку складення таких протоколів призвело до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України. У разі визнання протоколів за результатами проведення НСРД недопустимим доказом, у зв`язку з пропущення процесуального строку складення відповідних протоколів, суд у кожному випадку повинен аргументувати, які саме конвенційні чи конституційні права і свободи підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб були знівельовані, звужені чи обмежені та в чому це виразилося.

Це також узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к, згідно з якою, вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.

Твердження сторони захисту про те, що складення протоколу за результатами проведення контролю за вчиненням злочину повинно було відбутися у присутності обвинуваченого, так як контроль за вчиненням злочину закінчився затриманням ОСОБА_10 в порядку ст. 208 КПК України та відкритим фіксуванням цієї процесуальної дії, суд вважає необґрунтованими. У постанові ККС ВС від 23.05.2023 у справі № 758/5719/16-к передбачено, що частина 4 статті 271 КПК передбачає, що якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи. У цьому випадку контроль за вчиненням злочину складався з двох частин: (1) негласних слідчих (розшукових) дій і (2) наступних огляду, обшуку та освідування, які проводилися відкрито після того, як особа покинула приміщення, тобто не становили собою негласних дій. Ці дії і їх результати були зафіксовані відповідними протоколами, складеними у присутності засудженого. Протокол контролю за вчиненням злочину, допустимість якого сторона захисту оспорює, відображає відомості лише про події, які відбувалися приховано від засудженого. Відображення у протоколі цих подій не вимагає його присутності, оскільки він не може засвідчити чи спростувати жодних фактів, яким він не був свідком. Отже складання цього протоколу за відсутності засудженого не суперечить нормам КПК.

Так, контроль за вчиненням злочину та обшук проводились як дві різні слідчі дії, їх результати були зафіксовані та відображені відповідними протоколами, складеними відповідно до норм КПК України, а саме: протокол за результатами проведення НСРД було складено після опрацювання слідчим інформації, зафіксованої на матеріальному носії, а протокол обшуку складено про результати завершення його ходу та фіксації у присутності учасників та понятих, та у порядку, передбаченому КПК України.

Окрім цього, ККС ВС вказує у постанові від 23.05.2023 у справі № 758/5719/16-к, що правила допустимості доказів не пов`язують сам факт спізнілого складання протоколу НСРД з недопустимістю результатів НСРД, якщо така затримка не позначилася на правах сторони захисту. Складання протоколів поза межами строку визначеного у частині 3 статті 252 КПКне може саме по собі свідчити про недопустимість результатів проведеної негласної слідчої дії.

Доводи сторони захисту про те, що при складенні протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 10.05.2022 р. не зафіксовано ходу даної НСРД, не відображено весь перебіг даної процесуальної дії, а зазначено лише отримані результати під час проведення НСРД не знайшли свого підтвердження, так як стороною захисту не доведено, яке має значення інформація, яка, на думку сторони захисту, повинна бути зазначена у вказаному протоколі, та як може вплинути на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні. У протоколах НСРД відображені ті фактичні дані щодо ходу процесуальних дій, які мають значення для кримінального провадження та надають можливість зрозуміти перебіг проведення НСРД. Відомості, які, на думку сторони захисту, мають міститись у протоколах, не впливають на факт одержання неправомірної вигоди та достовірність здобутих фактичних даних про його обставини. Відповідно до правової позиці, викладеної у постанові ККС ВС від 23.05.2023 у справі № 758/5719/16-к, залучення особи до конфіденційного співробітництва є не слідчою або розшуковою дією, а однією із організаційних умов проведення слідчих або розшукових дій. Ст. 275 КПК, дозволяючи використовувати конфіденційне співробітництво для розслідування злочинів, не передбачає форму, у якій має відбуватися залучення таких осіб. Враховуючи характер конфіденційного співробітництва, орган розслідування сам визначає форми і способи його організації з урахуванням потреб розслідування, необхідності запобігти розголошенню факту і деталей такого співробітництва тощо. Оскільки КПК не містить вимоги щодо оформлення у формі постанови рішення про залучення особи до участі в НСРД, тому її відсутність у матеріалах провадження не є підставою для визнання результатів НСРД недопустимим доказом. Таким чином, зміст протоколів, складених за результатами НСРД в даному кримінальному провадженні, відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Твердження сторони захисту про відсутність рішення про фіксацію слідчої дії за допомогою технічних засобів спростовуються наступним. Згідно з ч. 1 ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування. Частиною 2 статті 265 КПК України визначено, що зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала зняття у спосіб, що забезпечує обробку, збереження або передання інформації. Відтак, посилання сторони захисту про обов`язок слідчого прийняти процесуальне рішення про фіксацію НСРД за допомогою технічних засобів у формі постанови є хибним та таким, що не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до вимог ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

Таким чином, протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 21.05.2022 року відповідають вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, є належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні.

Посилання сторони захисту на невідповідність вимогам закону постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 03.05.2022 р., так як така повинна містити відомості про особу, яка буде проводити НСРД, а також конкретні обставини, що дають підстави для висновку про відсутність провокації є необґрунтованими та спростовуються наступним. Відповідно до постанови ККС ВС від 23.05.2023 у справі № 758/5719/16-к постанова прокурора не може обговорюватися з погляду допустимості, яка стосується лише доказів, тобто відомостей, на підставі яких встановлюються обставини події і інші важливі для справи обставини. Для встановлення факту провокації злочину необхідно з`ясувати, чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції попри відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів.

Щодо доводів сторони захисту про визнання недопустимим доказом висновку експерта за результатами проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин від 24.05.2022 р. № 1195-Е, так як обеззолені фільтри зі змивами правої та лівої рук ОСОБА_10 , які були піддані експертному дослідженню, отримані з порушенням встановленого КПК України порядку, суд зазначає наступне. Відібрання у ОСОБА_10 змивів рук не є освідуванням у розумінні ст. 241 КПК України, а тому його проведення не потребувало відповідної постанови прокурора. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.11.2022 №464/4501/19.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_12 спростовуються доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_10 повинен був допомогти останньому працевлаштуватися. Свідок ОСОБА_12 підтвердив ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_10 вказав суму грошових коштів, необхідну для організації перетину через державний кордон України. А також те, що він передав обвинуваченому грошові кошти за сприяння у незаконному перетині державного кордону України.

Крім того, факт одержання несправжніх імітаційних засобів (грошових коштів) у сумі 7000 доларів США підтверджується протоколами про результати аудіо-, відео контролю особи від 21.05.2022 року та оглянутими у судовому засіданні відеозаписами, додатками до вказаних протоколів, з яких вбачається, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 відбулася розмова щодо передачі документів, неправомірних дій прикордонників при перетині кордону, обвинувачений з`ясовував у ОСОБА_12 , чи він отримував повістки. Під час цієї розмови ОСОБА_10 отримав від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 7000 доларів США, які поклав у внутрішню кишеню власної куртки.

Зазначені обставини в сукупності з переліченими доказами беззаперечно свідчать про вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 дій, передбачених ч. 3 ст. 332 КПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушенні доведена повністю.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії, оскільки ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, тобто організація незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами та наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів.

При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Суд враховує, що скоєне ОСОБА_10 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, є тяжким злочином.

ОСОБА_10 характеризується посередньо, раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, передбачених ст.66 КК України, які пом`якшують покарання ОСОБА_10 , не встановлено.

Обставин, передбачених ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_10 , не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_10 слід призначити покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 332 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає обов`язкові додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

ОСОБА_10 вчинив передбачене ч. 3 ст. 332 КК України кримінальне правопорушення не обіймаючи будь-яку посаду і не займаючись певною діяльністю.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ст. 332 ч. 3 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю суд виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі 295/5493/22 від 04.04.2023 року, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.

Тому суд приходить до висновку про необхідність позбавити ОСОБА_10 права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування.

Щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, суд вважає необхідним застосувати відносно ОСОБА_10 обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 332 КК України, у виді конфіскації всього належного йому майна.

На підставі ч.5 ст.72 КК України необхідно ОСОБА_10 зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення в період з дня його затримання, тобто з 07.05.2022 року, по день звільнення з-під варти під заставу 10.05.2022 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України після набрання вироком законної сили та припинення дії запобіжного заходу у виді застави, визначеної ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 09.05.2022 р., повернути заставодавцю ОСОБА_21 заставу у розмірі 198480 грн., внесену ним за ОСОБА_10 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Львівській області.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Відповідно до ст. 124 КПК України суд вважає необхідним стягнути зі ОСОБА_10 на користь держави 6606,95 грн. витрат у вказаному кримінальному провадженні № 12022140000000154 від 29.04.2022 за проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, проведеної Львівським НДІСЕ № 1195-Е від 24.05.2022 р.

Суд вважає також необхідним скасувати арешт, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова 11.05.2022 р.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368- 371, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_10 винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 3 ст. 332 КК України у виді семи років позбавлення волі, з позбавленням права протягом трьох років обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, з конфіскацією всього належного йому майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_10 - залишити попереднім у виді застави.

Строк покарання ОСОБА_10 рахувати з дня його затримання після набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_10 у строк покарання строк попереднього ув`язнення в період з дня його затримання, тобто з 07.05.2022 року, по день звільнення з-під варти під заставу 10.05.2022 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили та припинення дії запобіжного заходу у виді застави, визначеної ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 09.05.2022 р., повернути заставодавцю ОСОБА_21 заставу у розмірі 198480 грн., внесену нимза ОСОБА_10 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Львівській області

Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави 6606,95 грн. витрат у вказаному кримінальному провадженні 12022140000000154 від 29.04.2022 за проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, проведеної Львівським НДІСЕ № 1195-Е від 24.05.2022 р.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова 11.05.2022 року, на:

1)обеззолений фільтр із змивами з правої руки ОСОБА_10 ;

2)обеззолений фільтр із змивами з лівої руки ОСОБА_10 ;

3)гумові медичні рукавиці в яких проводились змиви з правої та лівої рук ОСОБА_10 ;

4)несправжні імітаційні засоби - предмети ззовні схожі на грошові кошти, а саме купюри номіналом по 100 (сто) доларів США кожна серією LG 04727792*, в кількості 70 штук, що становить 7000 (сім тисяч) доларів США;

5)файлик та три гумових резинки;

6)копії паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_12 , картки платника податків на ім`я ОСОБА_12 , паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_12 та обліково-послужної карти до військового квитка на 3 аркушах;

7)гумові медичні рукавиці, в яких проводилось вилучення несправжніх імітаційних засобів - предметів ззовні схожих на грошові кошти в сумі 7 000 доларів США;

8)мобільний телефон марки Nokia з ІМЕІ: НОМЕР_1 та встановленою сім-картою, з абонентським номером НОМЕР_2 ;

9)мобільний телефон марки Nokia з ІМЕІ: НОМЕР_3 та встановленою сім-картою, з абонентським номером НОМЕР_4 ;

10)мобільний телефон марки Samsung з ІМЕІ-1: НОМЕР_5 , ІМЕІ-2: НОМЕР_6 та встановленими сім-картами, з абонентськими номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_7 ;

11)мобільний телефон марки iPhone з ІМЕІ: НОМЕР_8 та встановленою сім-картою, з абонентським номером НОМЕР_9 ;

12)грошові кошти у сумі 40 євро;

13)банківська картка «Приватбанк» з р/р НОМЕР_10 ;

14)банківська картка «Приватбанк» з р/р НОМЕР_11 ;

15)банківська картка «Приватбанк» з р/р НОМЕР_12 ;

16)банківська картка «Приватбанк» з р/р НОМЕР_13 ;

17)гумові медичнірукавиці, в яких проводився особистий обшук ОСОБА_10 .

Після набрання вироком законної сили речові докази:

18)обеззолений фільтр із змивами з правої руки ОСОБА_10 ; обеззолений фільтр із змивами з лівої руки ОСОБА_10 ; гумові медичні рукавиці в яких проводились змиви з правої та лівої рук ОСОБА_10 ; несправжні імітаційні засоби - предмети ззовні схожі на грошові кошти, а саме купюри номіналом по 100 (сто) доларів США кожна серією LG 04727792*, в кількості 70 штук, що становить 7000 (сім тисяч) доларів США; файлик та три гумових резинки; гумові медичні рукавиці, в яких проводилось вилучення несправжніх імітаційних засобів - предметів ззовні схожих на грошові кошти в сумі 7 000 доларів США; копії паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_12 , картки платника податків на ім`я ОСОБА_12 , паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_12 та обліково-послужної карти до військового квитка на 3 аркушах; гумові медичнірукавиці, в яких проводився особистий обшук ОСОБА_10 - знищити;

-мобільний телефон марки Nokia з ІМЕІ: НОМЕР_1 та встановленою сім-картою, з абонентським номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Nokia з ІМЕІ: НОМЕР_3 та встановленою сім-картою, з абонентським номером НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки Samsung з ІМЕІ-1: НОМЕР_5 , ІМЕІ-2: НОМЕР_6 та встановленими сім-картами, з абонентськими номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_7 ; мобільний телефон марки iPhone з ІМЕІ: НОМЕР_8 та встановленою сім-картою, з абонентським номером НОМЕР_9 ; банківська картка «Приватбанк» з р/р НОМЕР_10 ; банківська картка «Приватбанк» з р/р НОМЕР_11 ; банківська картка «Приватбанк» з р/р НОМЕР_12 ;банківська картка «Приватбанк» з р/р НОМЕР_13 - повернути ОСОБА_10 , якому вони належать;

-грошові кошти у сумі 40 євро - конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_1