Decision № 115337396, 01.12.2023, Brusyliv District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 275/1163/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області

у складі головуючого судді Миколайчука П.В.,

із секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтранс Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4659372 від 23.08.2021 у розмірі 52384, 38 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 4659372 про надання споживчого кредиту, який було укладено відповідно до правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 року. Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 12100,00 грн; строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту 22.09.2021 з можливістю продовження строку кредиту у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 12100,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідно до п.п. 1.5 Кредитного договору знижена процентна ставка становить 0,95 % в день, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день.

22.10.2021 відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. кредитного договору договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за кредитним договором у повному обсязі не здійснював.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором 17.01.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу №17.01/23-Ф, згідно умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Отже, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно укладеного договору факторингу № 17.01/23-Ф перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. Враховуючи вказане, позивача просив стягнути з відповідачки заборгованість, яка складається з наступного: 12 100 грн тіло кредиту, 27 588 грн. нараховані відсотки, інфляційні втрати 10755,47 грн., 3 відсотки річних 1 940,91 грн., а всього 52384,38 грн. Крім цього, представник позивача просив стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2 147, 20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Процедура та позиції сторін

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 02.10.2023 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у якій роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. В з`явах, просив здійснювати розгляд справи без його участі, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення. Враховуючи вказане суд розглядає справу без участі представника позивача на підставі ст. ст. 211, 223 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належними чином в порядку ст.ст.128-131ЦПК України шляхом надсилання судових повісток на зареєстровану адресу проживання, на засоби електронної пошти та мобільного зв`язку, які зазначені в матеріалах справи. Про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що представник позивача проти ухвалення заочного рішення не заперечив, суд, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення по ній на підставі наявних у справі доказів згідно вимог ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини встановлені судом

23.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4659372 про надання споживчого кредиту, який було укладено відповідно до правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 року. Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 12100,00 грн; строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту 22.09.2021 з можливістю продовження строку кредиту у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 12100,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідно до п.п. 1.5 Кредитного договору знижена процентна ставка становить 0,95 % в день, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день. (а.с.111).

Крім того, 23.08.2023 ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (18 997 грн) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (24079, 41 % річних), (а.с.121).

Також відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту, у якій вона погодилася із умовами кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту, надані їй виходячи із обраних умов кредитування, де стандартна процентна ставка становить 693, 50 % річних (1,90 % в день), знижена процентна ставка становить 346,75 % (0,95 % в день), загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою становлять 6897 грн, загальні витрати за кредитом за зниженою процентною ставкою складають 3448,50 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 18 997 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом становить 15548,50 грн, реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою складає 24079,41 %, реальна річна процентна ставка за зниженою ставкою становить 2013,43 %.(а.с.102).

Відповідачу на підставі договору було перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 23.08.2021 на суму 12100, 00 грн., номер картки НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» вих. №353 від 20.01.2023 (а.с. 38-39).

18.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» було укладено договір факторингу №17.01/23-Ф, згідно якого за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх особі - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 86-94).

Згідно витягу з реєстру боржників, а саме додатку № 1 до Договору факторингу № 17.01/2023 від 17.01.2023, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право вимоги за кредитним договором №4659372, сума заборгованості якого становить 39688,00 грн. та боржником якого є ОСОБА_1 (а.с. 108).

З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) №4659372 встановлено, що заборгованість відповідача по основному боргу становить 12100, 00 грн., за зниженими процентами 3448, 50 грн. та за стандартними процентами 27588, 00 грн. Відповідачем сплачено за проценти 3448, 50 грн. ( а.с. 58-84).

Таким чином, сума заборгованості становить 39688, 00 грн., з яких 12100, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 27588, 00 грн. - заборгованість за відсотками.

Законодавство, що підлягає застосуванню

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1, ст. ст. 15-16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Приписами ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначено в ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Оцінка доводів сторін, мотиви застосування норм права та висновки суду по суті спору

Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за його користування.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору №4659372 від 23.08.2021 відповідач до суду не зверталася.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як передбачено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь: інфляційні витрати на загальну суму 10755, 47 грн. за періодз лютого 2022 по червень 2023; 3 % річних на загальну суму 1940, 91 за період з21.01.2022 по 08.09.2023, що становить 595 календарних днів, розрахунок яких наведено у позовній заяві.

У зв`язку з тим, що Указом Президента № 64-22 від 24.02.2022 введено воєнний стан на території Україні через військову агресію російської федерації проти України, який діє по сьогоднішній день та те, що позивач просить стягнути інфляційні витрати і 3 % річних, нараховані з лютого 2022 року, така вимога не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідачем в належний спосіб умови кредитного договору не виконані, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості відповідача за таким договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення заборгованості та відсотків за користування кредитом в сумі 39688, 00 грн., з яких 12100, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 27588, 00 грн. - заборгованість за відсотками, а в іншій чатсиін в задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 626, 78 грн. (39688, 00 грн. * 2147, 20 грн. / 52384, 38 грн., де 39688, 00 грн. сума задоволених судом вимог до стягнення, 2147, 20 грн. сума сплаченого судового збору, 52384, 38 грн. сума заявлених позовних вимог).

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000, 00 грн.

На підтвердження такого роду судових витрат позивачем долучено до позовної заяви договір про надання правової допомоги №10/06-2023 від 10.06.2023, звіт про надання правової допомоги згідно договору від 11.09.2023 року, з якого встановлено, що адвокатом Столітнім М.М. витрачено 10 годин для надання правничих послуг у даній справі, а також рахунок на оплату по замовленню №1011/06/09 від 06.09.2023 та платіжну інструкцію від 11.09.2023 № 733, з яких встановлено, що позивачем перераховано адвокату 10000, 00 грн за надання правничої допомого за договором № 10/07-2023 від 10.07.2023, тобто за іншим договором, ніж наданий до справи.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактичнота чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності),а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI,враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Судом встановлено, що адвокатом надано наступні послуги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви (витрачено 3 години); складення позовної заяви в справі (витрачено 5 годин); подання позовної заяви (витрачено 2 години), вартість 1 години - 1000, 00 грн, що підтверджується рахунком на оплату по замовленню №1011/06/09 від 06.09.2023.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтранс Україна» витрат на правову допомогу у розмірі 10000, 00 грн. є необґрунтованим та завищеним, оскільки наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному заявником розмірі, адже цей розмір має відповідати критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат.

Так, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач проти позову не заперечував.

Враховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи характер справи, відсутності судових засідань з розгляду даної справи, підготовку адвокатом та подачу лише позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 629, 1077 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтранс Україна» - Столітнього Михайла Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтранс Україна» заборгованість за кредитним договором №4659372 від 23.08.2021 року в розмірі 39688 (тридцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 00 коп.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтранс Україна» судовий збір в сумі 1626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) гривень 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтранс Україна» витрати на правничу правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Фінтранс Україна», код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2;

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя П.В. Миколайчук