Court ruling № 115252199, 15.04.2021, Kyivskyi District Court of Odesa City

Справа № 947/6642/20

Провадження № 1-кп/947/369/21

УХВАЛА

15.04.2021 року

Київський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

представника потерпілого ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160480003160 від 02.09.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України,який розглядаєтьсяколегією суддів,а саме: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) встановлюються певні особливості судового контролю за дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема цим пунктом визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Оскільки суддя ОСОБА_13 перебуває налікарняному і не може прийняти участь в розгляді зазначеного кримінального провадження, а строк тримання під вартою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 закінчується 19.04.2021 року, то суд з урахуванням вищевказаних Перехідних Положень КПК України, приходить до висновку про можливість розгляду питання доцільності продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 одноособово головуючим по справі суддею ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 331 ч.3 КПК України судом було поставлено на обговорення питання доцільності тримання обвинувачених під вартою.

Під час судового засідання прокурор наполягала на продовжені до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного західу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Обґрунтовуючи тим, що підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, а метою досягнення дієвості цього запобіжного заходу забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, передбачених ч.4 ст.42 КПК України, а також запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. Так обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що обвинувачені, знаючи про тяжкість покарання, що їм загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть вдатися до спроб переховуватися. Згідно позиції прокурора обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків, та потерпілого у кримінальному провадженні. До того ж, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 можуть перешкоджати судовому розслідуванню з метою уникненню справедливого покарання.

Відповідно до вимог ст. 177 та ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений не виконає покладенні на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особи обвинувачених, в силу характеру інкримінованого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяння та одночасного забезпечення належного виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить їх належної процесуальної поведінки.

Представник потерпілого підтримав думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважали, що немає правових підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а ризики передбачені КПК не доведені прокурором, крім того наголосили на тому, що обвинувачений вже тривалий час тримається під вартою, має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, тому просили обрати запобіжний захід такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_10 та йогозахисники ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ,заперечували протипродовження запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою,вважають,що немаєправових підставдля продовженнязапобіжного заходуу видітримання підвартою,оскільки прокуроромне доведенізазначені ризики,обвинувачений немає наміруухилятись відсуду,а отжевідсутні підставидля продовженнязапобіжного заходуу видітримання підвартою, крім того захисник ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовой домашній арешт на підставі того, що на сьогоднішній день ОСОБА_10 вважається невинуватим і за відсутності вироку суду фактично на підставі рішень слідчих суддів, суду утримується під вартою більше 1 року 6 місяців, а враховуючи наявність тяжкої хвороби у ОСОБА_10 , як астма, в умовах слідчого ізолятору та виправній колонії, немає можливості здійснювати необхідне лікування, також пояснив, що прокурором не надано жодного доказу того, що ОСОБА_10 , в разі застосування альтернативного запобіжного заходу не пов`язаному з триманням під вартою, буде переховуватись від правоохоронних органів та/або суду, впливати на свідків, потерпілого, крім того зауважив, що у ОСОБА_10 є двоє неповнолітніх дітей, що підтверджує його міцні соціальні зв`язки, у зв`язку із чим просить клопотання задовольнити та змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_15 залишили вказане питання на розсуд суду.

Розглянувши питання про продовження запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , дослідивши клопотання захисника ОСОБА_5 , вислухавши думку учасників провадження, вивчивши дані про особи обвинувачених, враховуючи тяжкість обвинувачення, оцінивши на предмет наявності ризиків вчинення обвинуваченими дій, передбачених ст. 177 КПК України, кожним окремо, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на наступне.

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обвинувачуються, у скоєнні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину. Однак, тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою,

Щодо клопотання захисника ОСОБА_5 , суд зазначає, що останнім не надано будь яких обґрунтованих підтверджень того, що обинувачений ОСОБА_10 , в разі зміни йому запобіжного заходу не вдасться до спроби переховуватись від суду, вливати на свідків або потерпілого по кримінальному провадженню, крім того ваказані ризики доведені та обґрунтовані прокурором, а враховуючи, що ризики відносно ОСОБА_10 не змінились та не відпали, суд вважає, що у клопотанні захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами. Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними».

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченим суд також враховує вимоги ст.ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням обставин даної конкретної справи тримання обвинувачених під вартою є розумним з урахуванням особливостей розгляду вказаного кримінального провадження та в даному випадку суд доходитьвисновку проіснування зазначенихпрокурором тапередбачених ст.177КПК Україниризиків,і проте,що суспільнийінтерес щодотримання обвинуваченихпід вартоюпереважає надїх особистимиінтересами іщо жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинувачених та запобігти зазначеним ризикам, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає, що наведені вище підстави не є загальними й абстрактними.

Все вищевикладене свідчить, що тяжкість покарання ще може свідчити про те, що ризик переховування обвинувачених від суду на теперішній час не зменшився (п.1 ч.1 ст. 177 КПК).

Разом з тим Європейський суд з прав людини в рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Окрім тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим суд бере до уваги і інші обставини, передбаченіст.178 КПК України.

При вирішення питання про провдоження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, судом враховується розмір шкоди у завданні якої обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Відповідно до ч.3 ст. 5 Конвенції звільнення особи може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання, проте сторона захисту не надала таких гарантій.

Також, при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує і інші обставини відносно них, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан їх здоров`я; ступень міцності соціальних зв`язків; майновий стан; розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачуються.

Все вищевикладене, в сукупності, свідчить, щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та обмеження їх конституційних прав, в даному випадку, є виправданим і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Обставин, передбачених ст.183 ч.2 КПК України, які є перешкодою для продовдження запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченим, судом не встановлено.

Також,враховуючи,що існуютьпередбачені ст.177КПК Україниризики,що сталипідставою дляобрання щодообвинувачених,кожного окремо,запобіжних заходіву видітримання підвартою,зважаючи нате,що відомостейпро їхзменшення досуду наданоне було,суд приходитьдо висновку,що суспільнийінтерес утриманні обвинуваченого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під вартоюпереважає надїх особистимиінтересами,і щожоден збільш м`якихзапобіжних заходівне можезабезпечити належноїповедінки обвинуваченихта запобігтипередбаченим ст.177КПК Україниризикам,тому,продовжуючи відноснообвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,кожного окремо,запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що таке рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених та обмеження їх прав, не суперечать ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 178, 183, 184, 194, 196, 197, 331, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу ОСОБА_10 у виді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання підвартою обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою становить 60 (шістдесят) діб, до 14.06.2021 року, включно.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання підвартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою становить 60 (шістдесят) діб, до 14.06.2021 року, включно.

Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Суддя ОСОБА_1