№ 11519621, 24.09.2010, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № 27/269

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2010 року 14:26 Справа № 2а-10576/10/2670

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до

3-я особаПриватного підприємства "Еклер-С"

Печерська районна у м. Києві державна адміністрація

провизнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи,

Суддя Головань О.В.

Секретар Тітова Г.А.

Представники:

Від позивача: Готра Т.В. довіреність від 29.03.2010 №5207/9/10-109,

Від відповідача: не з'яв.,

Від 3-ї особи: не з'яв. (клопотання про розгляд справи за відсутності його представника),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи Приватного підприємства "Еклер-С" (ідентифікаційний код 35921885).

Ухвалою суду від 16 липня 2010 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 серпня 2010 року.

В судовому засіданні 13 серпня 2010 року оголошувалась перерва до 24 вересня 2010 року.

До судового засідання 24 вересня 2010 року представник відповідача не з'явився; поштова кореспонденція направлена за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - вул. Кіквідзе, 12, м. Київ, 01011 - повернулася до суду з поміткою "за зазначеною адресою не значиться".

Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Направлена судом кореспонденція доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, і не змогла бути вручена відповідачу з незалежних від суду причин.

В судовому засіданні 24 вересня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Еклер-С" зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією як юридична особа 07 серпня 2008 року, за адресою: вул. Кіквідзе, 12, м. Київ.

Відповідно до реєстраційної картки відповідача, єдиним засновником Приватного підприємства "Еклер-С" є ОСОБА_2.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначена фізична особа повідомила про те, що не має жодного відношення до створення та діяльності відповідача. Також, позивач посилається на те, що УПМ ДПА у м. Києві було встановлено здійснення відповідачем діяльності, що містить ознаки протиправної.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суд доходить висновку, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт другий частини першої). Згідно з частиною другою зазначеної правової норми, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновків, що право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, передбачене пунктом 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не включає права на вимоги щодо визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням норм статті 110 Цивільного кодексу України, якими чітко визначено обмежений перелік кола субєктів, що мають право предявляти вищезазначені вимоги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, вирішуючи питання можливого закриття провадження у справі в частині визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, суд, враховує наступне.

Перелік підстав для можливого закриття провадження у справі, визначений частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Частиною другою зазначеної правової норми визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку подання позову субєктом владних повноважень з перевищенням наданих повноважень, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Щодо посилання позивача на здійснення відповідачем протиправної діяльності суд зазначає наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд доходить висновків, що згідно з вищенаведеною нормою процесуального права, доказом вчинення злочину може бути лише документ передбачений Кримінальнопроцесуальним кодексом України, зокрема, постанова слідчого (прокурора) або вирок, якими, у визначеному Законом порядку, встановлюється можлива або доведена участь особи у вчиненні злочину.

Позивач посилається на створення відповідача без мети зайняття підприємницькою діяльністю з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що є злочином, передбаченим статтею 205 Кримінального кодексу України; участі відповідача в проведенні фінансових операцій, направлених на легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, що є злочином, передбаченим статтею 209 КК України; участі відповідача в ухиленні від сплати податків, що є злочином, передбаченим статтею 212 КК України.

Проте, позивачем не надано жодних доказів існування кримінальних справ, порушених відносно діяльності, здійснюваної відповідачем.

Письмові пояснення засновника юридичної особи про те, що він не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність шляхом заснування юридичної особи, а зареєстрував юридичну особу з метою отримання винагороди, не можуть бути належним доказом порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Такі пояснення могли би бути належним доказом, якщо би знайшли своє підтвердження у судовому рішенні з відповідного питання, наприклад, у вироку суду з кримінальної справи щодо звинувачення особи у вчиненні діянь, передбачених ст. 205, 209, 212 КК України.

В даному випадку такі підстави відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позову відмовити.

2.Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя Головань О.В.

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 24.09.10