Decision № 115171985, 20.11.2023, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 рокуСправа №160/23359/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/23359/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №046550007022 від 08.08.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ (код ЄДРПОУ 42098368) про пенсійне забезпечення ОСОБА_1

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити, нарахувати та виплачувати пенсію на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці міста П`ятихатки Дніпропетровської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зарахувавши пільговий стаж за Списком №1 у розмірі 11 років 03 місяці 11 днів, починаючи з 31.07.2023 року зі збереженням права на індексацію та будь-які підвищення в подальшому.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач зазначає, що має достатній пенсійний вік з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, а також достатній пільговий стаж, який відповідачем-2 не зараховано з формальних підстав.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/23359/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23359/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

05 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-2 надійшов відзив, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, посилається на те, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 впливає на право на призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року. Зазначає про наявність у нього дискреційних повноважень.

24 жовтня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача-1 в системі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, посилається на наявність дискреційних повноважень, а також вказує, що спірне рішення ухвалено згідно ст. 114 Закону №1058-IV. Разом з відзивом надано матеріали пенсійної справи позивача.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

31 липня 2023 року позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії. Відповідно до принципу екстериторіальності, передбаченого Порядком №22-1, заява позивача розглянута відповідачем-2, який рішенням від 08.08.2023 року №046550007022 відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах. У вказаному рішенні відповідач-2 констатує, що загальний страховий стаж складає 26 років 3 місяці 23 дні, пільговий стаж за Списком №1 відсутній, оскільки пільгові довідки не відповідають вимогам додатку №5, а саме: в довідці від 19.07.2023 року №44/226 розділ та позиція не відповідають Постанові Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, також відсутня довідки про зміну назви підприємства. В призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмолено в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1 та недосягненням пенсійного віку.

В порядку ч.1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України як такі, що визнаються учасниками справи в заявах по суті (а відповідачем-2 також рішенні про відмову в призначенні пенсії, яке є предметом оскарження) та щодо яких суд не має обґрунтованого сумніву відносно достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, суд визнає встановленими на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії наступні обставини, що мають значення для вирішення справи:

1) вік позивача складає 45 років;

2) наявність у позивача страхового стажу 26 років 3 місяці 23 дні;

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо пільгових довідок.

Згідно довідки Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» від 19.07.2023 року №44/226 позивач з 06.11.2006 року по 02.08.2016 року виконувала за фактично відпрацьований час повний робочий день ремонтно-будівельні роботи в умовах радіаційної шкідливості усередині промислових будівель та споруд, забруднених радіоактивними речовинами на підприємстві зі збагачення уранової руди за професією, посадою маляр дільниці підготовки основного виробництва Гідрометалургійного заводу, що передбачено Списком №1 розділ ХХІV підрозділ 18 пункт код КП 24.-18-1 підстава Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.

Згідно довідки Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» від 19.07.2023 року №45/226 позивач з 14.08.2018 року по 30.06.2023 року виконувала за фактично відпрацьований час повний робочий день роботи з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 на підприємстві зі збагачення уранової руди за професією, посадою прибиральник виробничих приміщень дільниці дезактивації та підготовки основного виробництва Гідрометалургійного заводу, що передбачено Списком №1 розділ ХХІІ, ХХV підрозділ 1 пункт код - підстава Постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461.

Щодо зауваження відповідача про невідповідність розділу та позиції посади згідно довідки положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року суд зазначає, що таке зауваження носить формальний підхід, оскільки визначальним є підтвердження наявності в особи пільгового стажу. Відповідачами не заперечено факт наявності посади у Списку №1, посилання в спірному рішенні на неправильне зазначення розділу та позиції у пільговій довідці не позбавляє відповідний стаж характеру шкідливого, а особу права на пільгове пенсійне забезпечення. Окрім цього, позивач не є особою, яка несе відповідальність за зміст відповідних пільгових довідок, а тому не може зазнавати негативних наслідків від відповідних помилок, які носять формальний характер. Суд підкреслює, що належність посади до Списку №1 відповідачами конкретно не заперечено, в наявності лише зауваження до невідповідності розділу та позиції згідно Списку №1, чому надано правову оцінку раніше.

Позивач не несе відповідальності за правильність складання відповідної довідки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 року у справі №607/14668/16-а

Також суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.

Щодо зауваження про зміну назви суд зазначає, що працевлаштування особи на посаді в конкретному заводі не є підставою для висновку, що така особа не працювала у ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки особливістю комбінату є об`єднання промислових підприємств суміжних галузей, в зв`язку з чим в складі комбінату можуть існувати заводи без статусу юридичної особи, як виробничі підрозділи такого комбінату. Висновок про те, що йдеться про зміну найменування відповідачами не обґрунтовано, в ході судового розгляду не підтверджено. Окрім цього, суд підкреслює, що відповідачі не заперечували факт працевлаштування позивача на підприємстві, яке видало пільгову довідку, зауваження відповідача-2 у спірному рішенні стосувалося нібито зміни назви такого підприємства, що вказує на визнання належності суб`єкта видачі довідки. В свою чергу, окрім зазначеного, це зауваження носить також формальний характер, оскільки в будь-якому випадку, за умови визнання належності суб`єкта видачі довідки, зміна назви підприємства не позбавляє стаж особи характеру пільгового, при цьому особа не є відповідальним суб`єктом за видачу відповідних довідок, а тому не може зазнавати негативних наслідків від формальних помилок в таких довідках.

Отже, зауваження відповідача-2 в цій частині є необґрунтованими.

Щодо пенсійного віку.

Згідно з п. «а» ст.13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VIII статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, пунктом «а» якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, у Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а» - 50 років.

Крім того, пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено запровадження правил поетапного збільшення показника вікового цензу.

Таким чином, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. «а» ст.13 Закону №1788-XII віковий ценз для жінок з 45 років збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу. Закон №213-VIII набрав чинності з 01.04.2015 року.

При цьому з 01.01.2004 року набрав чинності Закон №1058-IV, який відповідно до його преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року, далі Закон №2148-VIII) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Абзацом 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1 регламентувались п. «а» статті 13 Закону №1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом №2148-VIII (до 11.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону №1058-IV, згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з абз.1 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Відтак, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списками були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

Отже, з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списками, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII.

Відносно обставин справи, що розглядається, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 45 років за п. «а» ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 року №213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідача, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, визначальним у даному випадку є з`ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII).

В цій справі відповідно даних трудової книжки позивача позивач працювала на посадах визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII до 1 квітня 2015 року, відповідно щодо неї має застосовуватись стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII.

Отже, позивач, відповідно вимог статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII, має право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 за наявності віку 45 років, страхового стажу 15 років та пільгового стажу не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

На момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії вона мала необхідний вік 45 років. Наявність достатнього страхового відповідачами не заперечується, наявність пільгового стажу встановлена судом в ході судового розгляду.

Отже, враховуючи, що позивач мала достатній вік 45 років при необхідних 45 роках, достатній страховий стаж та достатній пільговий стаж за Списком №1 суд приходить до висновку, що відповідачем-2 протиправно відмовлено їй у призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, отже рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної заяви про зобов`язання призначити пенсію.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Відповідно, наявні достатні підстави для зобов`язання відповідача-1 призначити таку пенсію.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.

Судом зроблено висновок про протиправність незарахування до пільгового стажу позивача періодів її роботи згідно пільгових довідок. З урахуванням цих довідок позивач має достатній пільговий стаж для призначення пенсії. Інших підстав для відмови у призначенні пенсії відповідачами не наведено. Оскільки висловлені підстави для відмови у призначенні пенсії судом визнано необґрунтованими, а інших підстав відповідачами не заявлено, а судом не встановлено, у відповідача-2 не має іншого варіанту правомірної правової поведінки, окрім призначення позивачу пільгової пенсії. Отже, відсутнє втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, належним та ефективним способом захисту (відновлення) порушеного права позивача буде зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дати звернення позивача із відповідною заявою, оскільки в даному випадку повноваження щодо розгляду матеріалів для призначення позивачеві пенсії були делеговані відповідачу-2, проте обов`язок її призначення та виплати залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації та проживання позивача, тобто у відповідача-1.

Щодо частини позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію зі збереженням права на індексацію та будь-які підвищення в подальшому суд зазначає, що захисту підлягає лише порушене право особи. Оскільки відповідачем наразі право позивача на збереження індексації призначеної пенсії, а також на будь-які її подальші підвищення відповідачем не порушено, підстави вважати можливим таке порушення в майбутньому відсутні, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 17.05.2023 року у справі №826/17265/17

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 як суб`єкта владних повноважень, протиправність рішення якого встановлена в ході судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.08.2023 року №046550007022, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи:

- з 06.11.2006 року по 02.08.2016 року;

- з 14.08.2018 року по 30.06.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, з урахуванням Рішення Конституційного суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020, з 31.07.2023 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ: 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко