Court ruling № 115054698, 16.11.2023, Podilskyi District Court of Kropyvnytskyi City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Kirovohrad City)

Справа № 405/7653/23

провадження № 1-кс/405/3787/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2023 м. Кропивницький

слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчогоВР ОТЗСУ ГУНП вКіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2022 року № 12022105070000976 за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.4стт.190(чинноюдо 11.08.2023),ч.5ст.361 КК України, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Олександрія Кіровоградської області, одруженому, офіційно непрацюючому, немаючому на утриманні неповнолітніх дітей та/або інших осіб, з повною загальною середньою освітою, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

старший слідчий ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 16 днів, в межах строку досудового розслідування.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити посилаючись на обставини викладені у клопотанні.

Підозрюваний та захисник у судовому засіданні надали пояснення згідно яких заперечували щодо задоволення клопотання, вважали, що ризики на які посилається сторона обвинувачення недоведені.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022105070000976 від 21 серпня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (чинною до 11.08.2023), ч. 5 ст. 361 КК України (а.к. 61-87 витяг з ЄРДР).

17.10.2023 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленох підозри, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 361 КК України (а.к. 177-234)

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.09.2023 строк застосуваний до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою було продовжено до шести місяців, тобто до 19.11.2023 (а.к. 236-237).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.09.2023 у кримінальному провадженні продовжено строк досудового розслідування продовжено до 26.11.2023 (а.к. 238).

31.10.2023 підозрюваним та їх захисникам було повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження (а.к. 241).

Щодо обґрунтованості підозри:

Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст.361 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується протоколом допиту потерпілого (а.к. 94-95), протоколом допиту потерпілого (а.к. 107), протоколами про проведення НСРД (а.к. 116-126), протоколом обшуку (а.к.130-133), протокол допиту свідка (а.к. 154-156), протокол пред`явлення за фотознімками (а.к.156-157), протоколом допиту свідка (а.к.160-161), протоколм допиту свідка (а.к. 162), протокол пред`явлення за фотознімками (а.к.163-164), протоколом допиту свідка (а.к. 165-166), протокол пред`явлення за фотознімками (а.к.167), протокол пред`явлення за фотознімками (а.к.198-169), протоколом допиту свідка (а.к. 170-171), повідомленням про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри (а.к. 177-234).

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обгрунтованості підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Необхідно зауважити, що на данному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно до ч. 4 ст.193КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин данного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Таким чином, наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023), ч. 5 ст.361, ч. 190 КК України.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).

У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зч. 1ст.7КПК України змістта формакримінального провадженняповинні відповідатизагальним засадамкримінального провадження,до яких,зокрема,відносяться: верховенствоправа; законність; рівність передзаконом ісудом; повага долюдської гідності; презумпціяневинуватості тазабезпечення доведеностівини; змагальність сторінта свободав поданніними судусвоїх доказіві удоведенні передсудом їхпереконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.

Щодо ризиків передбачених ст. 177 КПК України:

метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя встановив,що ризики передбачені п.п.1,2,3,4,5 КПК України не зменшилися.

-відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний може ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення, маючи при цьому всі можливості та засоби, відсутність стійких соціальних зв`язків у вигляді постійного місця роботи,та постійногомісця проживання,тому вбудь-якийчас маєможливість залишитимежі Кіровоградськоїобласті.

Усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Дана можливість підтверджується тим, підозрюваний на даний момент фактично проживає в м. Олександрія Кіровоградської області, що знаходиться на достатньо великій відстані від м. Кропивницького як місця здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, а також тим, що за останній рік ОСОБА_4 двічі змінив власне місце проживання.

Крім цього, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні 58 епізодів злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (чинною до 11.08.2023), які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також 26 епізодів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 361 КК України, які мають аналогічну категорію тяжкості, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

-відповідно до п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України підозрюваний ОСОБА_4 може незаконновпливати насвідків,експертів,у цьомуж кримінальномупровадженні. Встановлення об`єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, можливе в тому числі шляхом проведення допитів свідків. Таким чином, є достатньо підстав вважати, що для мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів як це передбачено ст. 23 КПК України, має можливість незаконно впливати на свідків.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В §35 рішення ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland» сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його «вразливій» стадії.

-відповідно доп.4ч.1ст.177КПК України підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння та підготовки до злочину, а також обставини необхідні для встановлення об`єктивної істини у провадженні в т.ч. інформацію щодо ролі кожного із учасників та конкретних дій, а також про інші факти чи об`єкти, що мають значення для досудового розслідування;

-відповідно доп.5ч.1ст.177КПК України підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, на даний час протиправні дії, підозрюваного викриті з причин, що не залежали від його волі, у зв`язку із чим останній може вчинити протиправні дії на продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Отже, ризики передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які мали місце та були враховані при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати на даний час та не вичерпались і будуть продовжувати мати місце у випадку перебування ОСОБА_4 на волі.

Викладене у своїй сукупності, свідчить, що заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися, завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою наразі неможливе у зв`язку з необхідністю проведення ряду слідчих дій, а саме: на даний момент триває ознайомлення потерпілих з матеріалами досудового розслідування.

Вказане свідчить, що більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Частиноюч.3ст.199КПКУкраїнивизначено,щовклопотанні про продовження строку тримання під вартою мають бути вказані обставини, які свідчать, про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирається за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України і його належної поведінки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коженмає право на свободу та особистунедоторканість. Нікого не може бути позбавленосвободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законнийарештабозатримання особи, здійснене з метою допровадженняїїдо компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, суд приходить до переконання, що враховуючи: характер кримінального правопорушення, його тяжкість, обізнаність підозрюваного про коло свідків у справі, резонанс справи є всі підстави для висновку, що в даному випадку суспільний інтерес перевалює над презумпцією невинуватості і виправдовує такий спосіб втручання в особисту свободу особи, як застосування тримання під вартою.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Воляник проти України» від 02 жовтня 2014 року зазначено, що допустимими для взяття й утримання особи під вартою є наявність таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Дослідившидокази, слідчийсуддя,за своїмвнутрішнім переконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставин,керуючись законом,оцінивши кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення,відзначає,що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання та особу підозрюваного і визнати за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 застосовано та підлягає продовженню з урахуванням особи підозрюваного, характеризуючих даних та насамперед обставин і характеру вчиненого злочину.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченомучастиною четвертоюцієї статті.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangourasv. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження слідчого судді у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 його суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність утриманців, стан здоров`я, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя приходить до висновку про визначення підозрюваному ОСОБА_4 як альтернативу, застави в розмірі, що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, в саме: 1прибувати за кожного вимогою до слідчого, прокурора та слідчого судді або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, як особисто, так і через третіх осіб за вийнятком участі в процесуальних діях та у суді; здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, тяжкості злочинів, що інкримінуються підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

Таким чином,продовження відноснопідозрюваного запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюза вказанихобставин справи,серйозністю висунутоїпроти ньогопідозри,з урахуваннямвстановлених ризиків,характеризуючи данихна підозрюваного та насамперед обставин і характеру вчиненого злочину, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою строком на 26 днів. З урахуванням зазначеного клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.176-197, 199 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто з 15 год. 35 хв. 16.11.2023 року до 15 год. 35 хв. 11.12.2023 року.

Визначити заставуу розмірі300(триста) прожитковихмінімумів дляпрацездатних осіб,тобто всумі 805200(вісімсотп`ять тисячдвісті) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі №12022105070000976 від 21.08.2022 року.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 - з-під варти звільнити.

У разівнесення застави,покласти на ОСОБА_4 в строк до 11.12.2023 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожного вимогою до слідчого, прокурора та слідчого судді або суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, як особисто, так і черех третіх осіб за вийнятком участі в процесуальних діях та у суді;

5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали визначити до 15 год. 35 хв. 11.12.2023.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала можебути оскарженадо Кропивницькогоапеляційного судупротягом 5днів здня їїоголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_7