Decision № 115029586, 31.10.2023, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

31.10.2023Справа № 910/10689/22Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №910/10689/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (код 05509659, вул. Київська, 130, м. Обухів, Київської обл 08700)

до Тека-Груп Фаундеішн, Республіка Панама, Teka-Group Foundation (0835 Республіка Панама, Панама, 50th street Global Bank Tower p.o.box0831-02484/ адреса для листування бульвар Ромена Роллана, 7, Київ 03170)

про захист ділової репутації,

за участі представника позивача Гнатенко Н.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (далі - позивач, Комбінат) до Teka-Group Foundation (далі - відповідач, Компанія) до про захист ділової репутації.

Позивач стверджує, що Компанія є належним відповідачем у цій справі, оскільки є реєстрантом доменного імені antikor.com.ua, а також власником веб-сайту https://antikor.com.ua, на якому була розміщена оспорювана інформація.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення для усунення недоліків

27.10.2022 позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/10689/22; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 29.11.2022.

Ухвалою Господарського суду від 25.11.2022 повідомлено учасників процесу про те, що, у зв`язку з відпусткою судді засідання призначене на 29.11.2022 не відбудеться та про призначення засідання на 06.12.2022.

Підготовче засідання 06.12.2022 було відкладено на 20.12.2022.

Підготовче засідання 20.12.2022 було відкладено на 07.02.2023.

23.12.2022 судом надіслано доручення про вручення документів до компетентного органу Республіки Панама.

11.01.2023 суд надіслав Міністерству юстиції України доручення про вручення документів.

15.02.2023 від Міністерства юстиції України до суду надійшов лист.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 призначено підготовче засідання на 27.04.2023.

17.02.2023 суд надіслав Міністерству юстиції України доручення про вручення документів.

22.03.2023 позивач подав суду документи на виконання вимог судового доручення.

19.04.2023 позивач подав суду клопотання про надання належним чином оформлених документів суду про надання правової допомоги.

У підготовчому засіданні 27.04.2023 судом було визначено дві дати підготовчого засідання - 05.09.2023 та 10.10.2023.

27.04.2023 суд надіслав Міністерству юстиції України доручення про вручення документів.

25.05.2023 позивач подав суду клопотання, в якому повідомлено про виконання всіх вимог суду стосовно судового доручення.

Відповідач повідомлений у порядку, передбаченому п. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя

визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Крім того, суд повідомляв усіх зацікавлених осіб та в цілях залучення до участі у справі

1Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» https://antikor.com.ua , який є публічним майданчиком для боротьби з рейдерськими захопленнями підприємств та корупцією в Україні.

адреса: Україна, Київ, бульвар Ромена Роллана 7 (нова назва бульвар Жуля Верна)

Електронна пошта: antikorcomua@gmail.com

2Редакціну колегію видання, яка визначає редакційну політику порталу «АНТИКОР»

Журналісти: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8

адреса: Україна, Київ, бульвар Ромена Роллана 7 (нова назва бульвар Жуля Верна)

Електронна пошта: antikorcomua@gmail.com

У підготовчому засіданні 05.09.2023 було оголошено перерву до 10.10.2023.

10.10.2023 позивач подав суду клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд протокольної ухвалою від 10.10.2023 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 31.10.2023.

У судовому засіданні 31.10.2023 представник позивач подав суду пояснення.

У судове засідання 31.10.2023 представники відповідачів не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 31.10.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 року на інтернет-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» розміщено статтю автора ОСОБА_5 під заголовком «ОСОБА_9 що відомо про «паперову» імперію рашиста та спонсора окупантів».

Позивач вказує, що у статті міститься недостовірна інформація а саме про те, що Комбінат входить до 8 санкційних списків.

Комбінат вказує, що автор статті ОСОБА_6 входить до редакційної колегії сайту «АНТИКОР», разом з цим встановити його особисті дані, необхідні для пред`явлення до нього позову, виявилося неможливим.

Таким чином, належним відповідачем у справі є саме власник веб-сайта.

Відповідно до довідки з відомостями про власника веб-сайта Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» від 07.09.2022 №108/2022-Д, долученою до позовної заяви, власником веб-сайта НАП «АНТИКОР» є Компанія.

На веб-сайті НАП «АНТИКОР» станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 і на даний час міститься контактна інформація в Україні.

Слід зазначити, що відповідача було повідомлено про даний спір шляхом надсилання кореспонденції на адресу вказану на веб-сайті та на адресу місцезнаходження Компанії у Панамі.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України «Про інформацію» встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно з приписами статті 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до частини другої статті 200 ЦК суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно зі статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно зі статтею 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього ЦК України.

За змістом частини першої статті 201 ЦК України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 34 ГК України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Отже, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до частини першої статті 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до частини першої статті 299 ЦК України.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Суд зазначає, що предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [далі- Конвенція] (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Суд зазначає, що невід`ємними ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

У пункті 45 рішення ЄСПЛ у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії», пункт 46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції», п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі «Бразільє проти Франції», заява № 71343/01, п. 37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення «Патурель проти Франції», заява № 54968/00, пункт 37, від 22 грудня 2005 року).

Верховний Суд неодноразово та послідовно викладав правову позицію щодо юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист, зокрема ділової репутації юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації.

У пункті 6.12 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20, зокрема, вказано, що: юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь- який спосіб;

- поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

В підтвердження поширення спірної інформації відповідачем позивачем подано звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» від 05.09.2022 №165/2022-ЗВ.

Позивачем також надано докази про те, що поширена інформація стосується Комбінату, оскільки у статті зазначено його ідентифікуючі ознаки, а саме назва та код ЄДРПОУ.

Стосовно недостовірності поширеної інформації, то слід зазначити таке.

Поширена інформація не є оціночним судженням, оскільки, стосується конкретних фактів, конкретної особи, є точною, чіткою та має стверджувальний характер і не містить жодних ознак оціночних суджень.

Рішення щодо застосування санкцій приймається в порядку, визначеному статті 5 Закону України «Про санкції».

Слід зазначити, що на день публікації і на даний час, відсутнє рішення Ради національної безпеки і оборони України, яке введено в дію Указом Президента України, про застосування санкцій стосовно позивача.

Так, до матеріалів справи долучено роздруківку з офіційних веб-сайтів Президента України, Ради Національної безпеки і оборони України, Національного банку України, тощо, з яких вбачається, що Комбінат не входить до осіб стосовно яких застосовано санкції.

Отже, поширена відповідачем інформація є недостовірною; доказів протилежного суд не подано.

Також, слід зазначити, що поширена стосовно позивача інформація носить негативний характер.

Під негативною інформацією, можна вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, норм чинного законодавства.

У справі №903/5/22 Верховний Суд, встановивши, що відповідач поширив стосовно позивача негативну та недостовірну інформацію, постановою від 14.03.2023 задовольнив позов, вказавши, що під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Відносини в процесі формування ділової репутації не можна оцінювати, залишаючи поза увагою соціальний контекст. Ділова репутація формується через бізнес діяльність, де визначальним є професійні характеристики, стиль ведення справ, тощо. Поширена недостовірна інформація принижує статус позивача в очах суспільства, оскільки необґрунтовано ставить під сумнів дотримання позивачем у його діяльності моральних та правових норм.

Співпраця з підприємствами, які знаходяться під санкціями, спричинить фінансові збитки, негативні репутаційні наслідки, дестабілізацію бізнесу незалежно від правової кваліфікації такого співробітництва. А санкції накладаються у зв`язку з вчиненням конкретних протиправних дій, підтверджених доказами, проти інтересів України.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що таке поширення негативної інформації про Комбінат направлено на його дискредитацію як одного з підприємств Європи з випуску картонно-паперової продукції.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позовні вимоги слід задовольнити.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 185, 191, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недостовірною, такою, що порушує ділову репутацію Приватного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (код 05509659) інформацію такого змісту:

"Приватне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» входить до 8 санкційних списків",

поширену ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 22 год 57 хв на веб-сайті Національного антикорупційного порталу "Антикор" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2

3. Зобов`язати компанію Тека-Груп Фаундеішн, Республіка Панама, Teka-Group Foundation (0835 Республіка Панама, Панама, 50th street Global Bank Tower р.о.box0831-02484/ контактна адреса в Україні бульвар Ромена Роллана, 7, Київ 03170) протягом десяти робочих днів з дня набрання цим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті Національного антикорупційного порталу "Антикор" резолютивної частини судового рішення у справі 910/10689/22.

4 Стягнути з Тека-Груп Фаундеішн, Республіка Панама, Teka-Group Foundation (0835 Республіка Панама, Панама, 50th street Global Bank Tower p.o.box0831-02484/ адреса для листування бульвар Ромена Роллана, 7, Київ 03170) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (код 05509659, вул. Київська, 130, м. Обухів, Київської обл 08700) 4962,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.11.2023.

Суддя Ігор Курдельчук