Decision № 114896921, 02.11.2023, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2028/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)

до Комунального підприємства Васильківтепломережа (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А)

про стягнення 33160621,17 грн. заборгованості за договором № 1512-НГТ-17 постачання природного газу від 20.10.2021 р.,

секретар судового засідання: Невечера С.А.

представники сторін:

від позивача: Міненко В.М. (довіреність № 75 від 20.12.2022 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 491 від 29.02.1996 р.);

від відповідача: Крайнова О.О. (виписка з ЄДРЮОФОПГФ).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (далі ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Васильківтепломережа (далі КП Васильківтепломережа, відповідач) про стягнення 33160621,17 грн. заборгованості за договором № 1512-НГТ-17 постачання природного газу від 20.10.2021 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1512-НГТ-17 постачання природного газу від 20.10.2021 р., згідно з яким відповідачеві було поставлено природний газ на загальну суму 60516442,10 грн., який було оплачено частково, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 33160621,17 грн. основного боргу і судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2023 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2023 р.

Підготовче засідання відкладалось.

18.08.2023 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 681 від 15.08.2023 р. (вх. № 15846/23 від 18.08.2023 р.), відповідно до якого відповідач наголошує на тому, що він не ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, а несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем виникло не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом оплати за спожитий природний газ є кошти, отримані в якості розрахунків за спожиту теплову енергію від споживачів. Зокрема, об`єктивними факторами, що призвели до виникнення заборгованості, є невідповідність фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами місцевого самоврядування, мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання, несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах. При цьому, відповідач не є кінцевим споживачем за договором, а природний газ використовується ним виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з теплопостачання населенню та іншим споживачам. Водночас, засновником відповідача є Васильківська міська рада, а, отже, майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Васильків. Оскільки основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничої діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, то надходження коштів на рахунок підприємства та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів. Окрім того, відповідач не має законної можливості припинити постачання теплової енергії споживачам та суб`єктам господарювання, які знаходяться в багатоквартирних будинках. Відповідач також відзначає, що наразі знаходиться у скрутному майновому становищі, яке викликано незалежними від підприємства економічними обставинами, а саме: несвоєчасними та неповними розрахунками населення міста за послуги з теплопостачання, несвоєчасним відшкодуванням державою різниці в тарифах, а також воєнними діями на території України. До того ж, внаслідок російських ракетних обстрілів були пошкоджені приміщення та виробничі потужності підприємства, які потребують невідкладних відновлювальних робіт, що підтверджується відповідними технічними звітами за результатами обстеження та оцінками технічного стану будівель котелень.

18.08.2023 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 18.08.2023 р. (вх. № 15858/23 від 18.08.2023 р.), згідно з якою позивач зазначає, що для врахування позиції відповідача у даній справі необхідно встановити обставини, що входять до предмета доказування, зокрема, факт укладення відповідного договору про організацію взаєморозрахунків та факт його виконання. Предметом спору у справі № 911/2028/23 є майнова вимога про стягнення основної заборгованості за поставлений газ, а така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно зі ст. 4 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення № 1730 та реструктуризації залишків заборгованості згідно зі ст. 5 даного Закону. Разом з тим, сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом № 1730 без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій, не може бути підставою для відмови в стягненні заборгованості, яка і є предметом позову у даній справі. Окрім того, заборгованість відповідача не погашена, а лише підлягає погашенню (підлягає врегулюванню) за рахунок держави в межах видатків спеціального фонду державного бюджету, а це, в свою чергу, додатково свідчить про наявність непогашеної заборгованості за договором перед позивачем.

28.08.2023 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив № 715 від 25.08.2023 р. (вх. № 16282/23 від 28.08.2023 р.), відповідно до яких відповідач наголошує, що він не ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, а несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося через невчасне відшкодування різниці в тарифах, що, в свою чергу, є об`єктивною обставиною, яка призвела до виникнення заборгованості за природний газ. Відповідач просить суд звернути увагу, що станом на 31.03.2023 р. обсяг заборгованості з різниці в тарифах, що підтверджений протоколами територіальної комісії з питань узгодження з різниці в тарифах (протоколи № 1 та № 2 від 07.11.2022 р., № 8 від 20.12.2022 р., № 1 від 24.03.2023 р., копії яких наявні в матеріалах справи), становить 59293327,00 грн., що значно перевищує суму заборгованості за природний газ. Водночас, відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) КП «Васильківтепломережа» за 1 півріччя 2023 року, підприємство є збитковим.

У судовому засіданні 05.10.2023 р. представник відповідача клопотала про відкладення підготовчого судового засідання, посилаючись на зміну керівництва Комунального підприємства Васильківтепломережа та можливе, в подальшому, вчинення відповідачем дій щодо мирного врегулювання спору з позивачем; представник позивача заперечував проти заявленого представником відповідача клопотання про відкладення підготовчого засідання, заявляв про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, оскільки можливість мирного врегулювання спору є наявною на будь-якій стадії судового процесу.

Заслухавши пояснення представників сторін, судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, про що без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, з підстав, викладених в ухвалі суду від 05.10.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2023 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.11.2023 р.

01.11.2023 р. до Господарського суду Київської області від КП Васильківтепломережа надійшла заява № 926/1 від 01.11.2023 р. (вх. № 20625/23 від 01.11.2023 р.) про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 911/2028/23 в частині стягнення з КП Васильківтепломережа на користь ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг 33160621,17 грн. основного боргу та 497409,32 грн. судового збору на 1 рік (дванадцять місяців) з дня ухвалення рішення.

02.11.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг через систему Електронний суд надійшли заперечення б/н від 02.11.2023 р. (вх. № 4097/23 від 02.11.2023 р.) на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення у справі № 911/2028/23, за змістом яких позивач просить суд відмовити КП Васильківтепломережа у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.

Дослідивши в судовому засіданні 02.11.2023 р. заяву КП Васильківтепломережа № 926/1 від 01.11.2023 р. (вх. № 20625/23 від 01.11.2023 р.) про відстрочку виконання рішення суду, заслухавши позиції представників сторін, суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою повернув її без розгляду на підставі приписів ч. 4 ст. 170 ГПК України, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Київської області від 02.11.2023 р.

У судовому засіданні 02.11.2023 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі; представник відповідача проти позову заперечувала.

У судовому засіданні 02.11.2023 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

20.10.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник) та Комунальним підприємством Васильківтепломережа (споживач) було укладено договір № 1512-НГТ-17 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставляти споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався оплачувати газ на умовах договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природний газ у період з червня 2021 року до червня 2024 року.

На період з червня 2022 року до червня 2023 року та на період з червня 2023 року до червня 2024 року замовлені обсяги визначаються сторонами окремими додатковими угодами до цього договору (пп. 2.1.2 п. 2.1 договору).

У відповідності з п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 17.01.2022 р.) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: Оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім обсягу І (фіксованого), здійснюється споживачем в повному об`ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу (пп. 5.1.1); Оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу обсягу І (фіксованого) здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу (пп. 5.1.2); Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу обсягу І (фіксованого) (пп. 5.1.3); У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов пп. 3.5.4 п. 3.5 договору (пп. 5.1.4).

На виконання договору постачальник передав, а споживач отримав природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 60516442,10 грн., у тому числі від 31.10.2021 р. на суму 527921,97 грн., від 31.10.2021 р. на суму 299101,73 грн., від 30.11.2021 р. на суму 3295152,53 грн., від 30.11.2021 р. на суму 6910620,04 грн., від 31.12.2021 р. на суму 8648877,31 грн., від 31.12.2021 р. на суму 830825,05 грн., від 31.12.2021 р. на суму 6843322,30 грн., від 31.01.2022 р. на суму 9262292,45 грн., від 31.01.2022 р. на суму 6613158,51 грн., від 28.02.2022 р. на суму 8062165,06 грн., від 28.02.2022 р. на суму 1371059,65 грн., від 31.03.2022 р. на суму 6735599,09 грн., від 31.03.2022 р. на суму 1130596,66 грн., від 30.04.2021 р. на суму 43413,92 грн., а також коригуючими актами приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 р. на обсяг переданого газу 888,146 тис.куб.м вартістю 6722366,42 грн. та від 25.04.2022 р. на обсяг переданого природного газу 68,29751 тис.куб.м вартістю 1129579,08 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Факт отримання від позивача наведених обсягів природного газу відповідачем не заперечений.

Відповідачем було частково оплачено поставлений ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг газ в сумі 33160621,17 грн., що підтверджується Інформацією щодо надходження коштів на поточний рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», відкритий у АТ «Ощадбанк», від контрагента КП «Васильківтепломережа» за період з 20.10.2021 р. до 31.03.2023 р. та довідкою АБ «Укргазбанк» № 15932/15546/2023 від 27.04.2023 р. за період з 20.10.2021 р. до 31.03.2023 р. щодо надходження коштів на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» від КП «Васильківтепломережа».

З огляду на зазначене, у КП «Васильківтепломережа» утворилась заборгованість за отриманий природний газ у сумі 33160621,17 грн., у зв`язку з чим ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» і звернулось з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем виникло не з вини відповідача, а до виникнення заборгованості призвели об`єктивні фактори, такі як невідповідність фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами місцевого самоврядування, мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання, несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах, яка станом на 01.07.2023 р. становить 80406630,08 грн. та підтверджується, зокрема, протоколами територіальної комісії з питань узгодження з різниці в тарифах № 1 та № 2 від 07.11.2022 р., № 8 від 20.12.2022 р., № 1 від 24.03.2023 р. Крім того, надходження коштів на рахунок підприємства та можливість погашення заборгованості за природний газ залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів, а відповідач знаходиться в скрутному майновому становищі.

Щодо посилання відповідача на застосування норм, які регулюють надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, то суд зазначає, що 29.07.2022 р. набув чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII.

Вищезазначений Закон України № 1730 (далі Закон 1730) визначає процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно зі ст. 1 Закону 1730 взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду.

Частиною 1 ст. 4 Закону 1730 визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.

Згідно з абз. 9 ст. 4 Закону 1730, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Згідно з абз. 13 ст. 4 Закону 1730, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Таким чином, врегулювання заборгованості в рамках Закону 1730 для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону 1730) та договорів реструктуризації заборгованості (ст. 5 Закону 1730). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Також, згідно з п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 р. № 1403 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб`єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, при цьому, припинення зобов`язання є останньою стадією його існування.

Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання, тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов`язанні дій, а боржник звільняється від обов`язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 р. у справі № 911/3195/21 сформував правову позицію щодо припинення зобов`язань в рамках процедури врегулювання заборгованості за природний газ, згідно з якою, у випадку не укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками розрахунків, відсутні підстави припинення спірних правовідносин між сторонами договору постачання природного газу.

Матеріалами даної справи підтверджено та не заперечується сторонами, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 33160621,17 грн. за договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався (тобто відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за договором).

Суд відзначає, що предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення основної заборгованості за поставлений газ, така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно ст. 4 Закону 1730 та реструктуризації залишків заборгованості згідно зі ст. 5 Закону 1730. Сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом 1730 без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій не може свідчити про відсутність заборгованості, стягнення якої є предметом позову у даній справі.

Відповідач, як учасник процедури врегулювання заборгованості, частково виконав певні елементи процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості (зокрема, протоколами територіальної комісії затверджені суми різниці в тарифах), однак це не свідчить, що заборгованість вже врегульована (погашена), оскільки договору про організацію взаєморозрахунків згідно зі ст. 4 Закону 1730, або договору про реструктуризацію заборгованості згідно зі ст. 5 Закону 1730 за договором укладено не було.

Відповідно, заборгованість відповідача не погашена, а лише підлягає погашенню (підлягає врегулюванню) за рахунок держави в межах видатків спеціального фонду державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент вирішення спору відповідач заборгованість за отриманий від позивача газ не сплатив.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 33160621,17 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Зазначене є підставою для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг у повному обсягу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Поряд з цим, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

З урахуванням наведеного суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства Васильківтепломережа (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А, код 31916457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 42399676) 33160621 (тридцять три мільйони сто шістдесят тисяч шістсот двадцять одну) грн. 17 коп. основного боргу, 497409 (чотириста дев`яносто сім тисяч чотириста дев`ять) грн. 32 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.11.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна