Court ruling № 114858151, 13.11.2023, Starokostiantyniv District Court of Khmelnytskyi Oblast

Справа № 683/3455/23

2/683/1094/2023

У Х В А Л А

20 жовтня 2023 року м. Старокостянтинів

Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Завадська О.П., ознайомившись з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації про стягнення майнової та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Російська Федерація в особі Міністерства Юстиції Російської Федераціїпро стягнення майнової та моральної шкоди.

Позивачка, посилаючись на положеннястатті 13 Конституції України, статті15,16,324 ЦК України, статті1,3,8 ЦПК України, просить стягнути з Держави Російська Федерація майнову шкоду, завдану внаслідок експропріації Російською Федерацією природних ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії проти України в розмірі 24583718,34 грн та моральну шкоду в розмірі 12593000,00 грн, а всього 25843018,34 грн.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 полягають у стягненні матеріальної та моральної шкоди, слід зазначити ціну позову та обґрунтувати розрахунок сум, що стягуються, проте позивачка ціни позову не вказала й обґрунтованого розрахунку сум, які просить стягнути, не надала, що суперечить положенням ст. 175, 176 ЦПК України.

Крім того, недоліки позовної заяви стосуються змісту позовних вимог, а саме конкретного способу захисту прав або інтересів, які передбачені законом, або іншого способу захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивачка просить суд визначити у рішенні, оскільки у позовних вимогах позивачка не зазначила на чию користь необхідно стягнути з відповідача майнову та моральну шкоду.

Суд звертає увагу на те, що позивачка у своєму позові посилається на електронні докази, а саме: інформацію НАК «Нафтогаз України», статтю «The Washington Post», інформацію з сайту nadra.info з перекладом статті «The Washington Post», які подає у вигляді роздрукованого тексту.

Статтею 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказамиє інформаціяв електронній(цифровій)формі,що міститьдані прообставини,що маютьзначення длясправи,зокрема,електронні документи(втому числітекстові документи,графічні зображення,плани,фотографії,відео-та звукозаписитощо),веб-сайти(сторінки),текстові,мультимедійні таголосові повідомлення,метадані,бази данихта іншідані велектронній формі.Такі даніможуть зберігатися,зокрема,на портативнихпристроях (картахпам`яті,мобільних телефонахтощо),серверах,системах резервногокопіювання,інших місцяхзбереження данихв електроннійформі (втому числів мережіІнтернет).Учасники справимають правоподавати електроннідокази впаперових копіях,посвідчених упорядку,передбаченому законом.Паперова копіяелектронного доказуне вважаєтьсяписьмовим доказом.

Позивачка хоч і зазначає, що вказані докази містяться на офіційному сайті НАК «Нафтогаз України» та сайті газети «The Washington Post», однак, не вказує адреси вказаних інтернет-ресурсів.

Частинами 4, 5 ст. 100 ЦПК України визначено, що учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, зокрема, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України"Про електронні довірчі послуги". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Це стосується і перекладу статті газети «The Washington Post» на українську мову. Частиною 1 ст. 9 визначено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Частиною четвертоюстатті 177 ЦПК Українипередбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другоюстатті 133ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованогостаттею 55 Конституції України.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя.

У позовній заяві позивачка ОСОБА_1 зазначила, що вона звільнена від сплати судового збору, посилаючись на пункт 22 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до положень пункту 22 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв?язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Позивачка не надала доказів на підтвердження того, що дії держави-агресора Російської Федерації призвели до її вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивачка, відповідно до положень пункту 22 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору.

За змістом частини першоїстатті 4Закону України«Про судовийзбір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другоюстатті 4Закону України«Про судовийзбір» заподання досуду позовноїзаяви майновогохарактеру фізичноюособою передбаченасплата судовогозбору 1відсоток цінипозову,але неменше 0,4розміру прожитковогомінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі п.п. 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви про відшкодування моральної шкоди справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно достатті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік»,встановлено з01січня 2023року прожитковиймінімум наодну особув розрахункуна місяцьдля працездатних осіб 2684,00 грн.

Позивачка просить стягнути із держави Російська Федерація майнову шкоду, завдану внаслідок експропріації Російською Федерацією природних ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії проти України в розмірі 672421 дол. США, що в перерахунку на національну валюту України становить 24583718,34 грн та моральної шкоди в розмірі 35000 євро, що в перерахунку на національну валюту України становить 1259300 грн, а всього 25843018,34 грн.

Отже, позивачка при зверненні до суду, мала сплатити судовий збір у розмірі, що встановлений законом, тобто 13420,00 грн за позовну вимогу майнового характеру та 18889,5 грн за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, однак докази сплати судового збору позивачка до позовної зави не долучила. Відтак, позивачці необхідно сплатити судовий збір у розмірі 32309,50 грн на реквізити Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області (отримувач коштів: ГУК у Хмел.обл/Старокост. мтг/22030101;код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача UA918999980313101206000022751;код класифікації доходів бюджету 22030101) та надати суду документ, що підтверджує його сплату, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, або ж подати документ, що підтверджує підставу звільнення від його сплати

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України,

постановив:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації про стягнення майнової та моральної шкоди

Надати позивачці строк у десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання до вказаного терміну вищезазначених вимог закону, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя