№ 11452764, 31.03.2010, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2010 р.справа № 23/178 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Туркіної Л.П.

суддів: Кожана М.П. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання:Дегтярьові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського державного цирку

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2008 р.

у справі № 23/178 (категорія статобліку 2.11.1)

за позовом Дніпропетровського державного цирку

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ №0000512307/0 від 21.04.05р., -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2005 року Державне підприємство «Дніпропетровський державний цирк»(далі - ДДЦ) подало до Господарського суду Дніпропетровської області позов, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) від 21.04.05 № 0000512307/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 167900 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Позивач також просив стягнути з відповідача 85 грн. витрат, понесених на сплату державного мита, 118 грн. витрат по оплаті інформаційно технічних послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правопорушень у сфері зовнішньої економічної діяльності ДДЦ не вчиняв.

Позивач також зазначав, що податковою порушено порядок проведення перевірки та винесення податкового повідомлення рішення.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що договори, укладені позивачем з посередниками, не можна віднести до угод про спільну діяльність.

Вказані вище договори відповідно до ст.4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»підпадають під інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України, і регулюють відносини не по спільному проведенню гастролей, а по наданню послуг по здійсненню гастрольних заходів нерезидентами, які у розумінні Закону України «Про гастрольні заходи в Україні»мають статус гастролерів.

За умовами цих договорів нерезиденти брали на себе обовязки по проведенню визначеної кількості вистав, за виконання яких передбачено отримання доходу в розмірі: ТОВ «ТРИ-А-2002», Росія 5600 грн. за кожну виставу, колектив «Варшавський цирк»Єжи Козак, Польща 3050,00 грн. за кожну виставу.

Відповідно до ч.1 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Відповідно до вимог п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, застосовується штраф у розміру еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахований у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку що застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 167900 грн. за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності оскаржуваним повідомленням - рішенням є правомірним, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Не погодившись із висновком суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2008 року та прийняти нове рішення, яким визнати податкове повідомлення рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 21.04.05 № 0000512307/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 167900 грн. - недійсним.

Апелянт зазначає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам та нормам матеріального права.

Позивач вказує, що суд безпідставно не врахував ту обставину, що при здійсненні перевірки не було дотримано норм ст. 11-2 Закону «Про державну податкову службу в Україні», а саме позивачу не надано направлення на проведення перевірки.

Апелянт також вказує, що акт ДПІ від 14.04.2005 року № 37/23-423/02174187 підписано заступником начальника відділу по контролю в сфері ВЕД ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Зайцевою Л.О., яка не вказана в п.1.1 розділу 1 зазначеного акту серед осіб, яки проводили перевірку.

Крім того, відповідно до наказу ДПА України № 429 від 16 вересня 2002 року податкове повідомлення рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом трьох робочих днів від дня підписання акту документальної перевірки (складання ату про відмову від підпису). Про це йдеться і в ч.2 п.13 Інструкції про порядок застосування і стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, яка затверджена наказом ДПА України від 17.03.2001 року № 110. Акт відмови від підпису було складено 05 травня 2005 року а податкові повідомлення рішення за результатами розгляду матеріалів комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДДЦ за період з 01.10.2002 року по 31.12.2004 року були прийняті заступником начальника ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Чернявською Н.В. 20 та 21 квітня 2005 року, тобто до складання акту відмови від підпису.

ДДЦ зазначає, що всі договори з нерезидентами про спільне проведення гастролей, за правовою природою належать до договорів про спільну діяльність без обєднання вкладів учасників, оскільки договорами було передбачено розподіл доходів між сторонами залежно від досягнення певної мети, а не від факту надання будь - яких взаємних послуг.

Отже, господарські операції за цими договорами не входять до числа операцій з продажу (купівлі) товарів, та не здійснювались в межах торгівельного обороту, а тому норми ст.. 7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»не поширюються на такі операції.

Також, згідно ст. 3 вищезгаданого Декрету, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, … якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, а всі розрахунки резидентів із нерезидентами на території України можуть здійснюватись без отримання спеціальних дозволів (ліцензій), тоді як норми ст. 7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»поширюються лише на розрахунки резидентів та нерезидентів у гривні, яки здійснюються поза межами території України

Крім того, у листі Кабінету Міністрів України та Національного Банку Україним від 26.04.1993 року №10046, №19029\730 щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рубля, зазначається, що положення першого абзацу ст.7 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93 „Про систему валютного регулювання i валютного контролю” щодо використання у розрахунках між резидентами i нерезидентами іноземної валюти не розповсюджусться на розрахунки з резидентами країн зони функціонування рубля, які можуть здійснюватися і в українських карбованцях (тепер гривнях), якщо це передбачено контрактами. НБУ в листі від 30.06.2006 року №13-118\2377-6836 зазначає що на сьогодняшній день згаданий вище лист є чинним і внесений до систематичного показчика нормативно-правових актів НБУ. Отже, оскільки цирком здійснювались розрахунки із резидентами країни зони функціонування рубля, а саме резидентом Російської Федерації, то це також спростовує висновки відповідача.

Просить, на підставі ст. ст. 185-187 КАС України скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2008 року та прийняти нове рішення, яким визнати податкове повідомлення рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 21.04.05 № 0000512307/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 167900 грн. - недійсним.

Представник позивача у судове засідання не прибув, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, відповідачем проведено комплексну документальну перевірку дотримання Дніпропетровським державним цирком вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 року по 31.12.2004 року. За результатами перевірки оформлено акт від 14.04.2005 року № 37/23-423/02174187.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.7 Декрету КМУ від 19.02.93 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»під час виконання договорів, укладених з нерезидентами: від 12.0104 б/н з нерезидентом - ТОВ «ТРИ-А-2002», Росія, від 26.09.03 №1 з нерезидентом - колективом «Варшавський цирк»Єжи Козак, Польща.

Як свідчить зміст акту перевірки (т.1 а.с.30,44) порушення полягало у тому, що розрахунки з нерезидентами, гастролі яких проходили у приміщенні цирку на підставі укладених договорів, були здійснені позивачем готівкою та в національній валюті України. Як зазначив податковий орган, відповідно до ч.1 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами в межах торгівельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до вимог п.2 ст. 16 Декрету, за порушення резидентами порядку розрахунків, встановлених ст.7 цього Декрету застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, які використовувались при розрахунках, перераховані у валюту України за обмінним курсом Національного банку України, на день здійснення таких розрахунків.

Отже, під час проведення перевірки, податковим органом було встановлено порушення у сфері здійснення позивачем господарської діяльності, а саме порушення порядку проведення розрахунків за операціями з нерезидентами. Як свідчить зміст акту перевірки, про порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності між позивачем та нерезидентами у даному випадку не йдеться.

За наслідками перевірки 21.04.05 року ДПІ у Жовтневому районі м Дніпропетровська винесено податкове повідомлення рішення № 0000512307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем 3023030200 «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності».

Податкове повідомлення рішення винесено з посиланнями на п. «б»п. п. 4.2.2 ст. 4, п.п.5.3.1 п.5 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181) та абз.1 ст.7, абз.6 п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»

Зазначене податкове повідомлення рішення не можна визнати обґрунтованим, оскільки порушень податкового законодавства та термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивач не допускав.

Отже, підстави для винесення саме податкового повідомлення рішення та визначення податкового зобовязання у вигляді пені у відповідача були відсутні.

Посилання податкового органу на ту обставину, що спірним податковим повідомленням рішенням до позивача фактично застосовано адміністративно господарські санкції у вигляді штрафу з порушення порядку розрахунків, не можуть бути прийняті колегією суддів у якості підстав для визнання рішення законним та обґрунтованим, виходячи з такого.

Названі пояснення суперечать змісту рішення, у якому йдеться про те, що відповідно до ст. ст. 7, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»позивачу визначено саме суму податкового зобовязання у вигляд пені.

Як свідчить акт перевірки, порушення, що на думку податкової мали місце, відбулись у листопаді грудні 2003 року (виплата колективу «Варшавський цирк», а.с.29,т.1) та у лютому 2004 року (виплата ТОВ «Три-А-2002, т.1,а.с.32).

Відповідно до ч. ІІ ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Як зазначено вище, оспорюване рішення прийнято відповідачем 21.04.2005 року, що виключає його відповідність нормам ст. 250 ГК України. Отже, колегією суддів встановлено, що податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 21.04.05 № 0000512307/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 167900 грн. є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству, що є підставою для його скасування та задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що прийнято без врахування всіх обставин справи то норм ст. 250 ГК України.

Позовні вимоги, що стосуються протиправності податкового повідомлення рішення задовольнити.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача сум 85 грн. та 118 грн. (витрати по сплаті державного мита та інформаційно технічних послуг) відмовити, оскільки названі вимоги суперечать ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Дніпропетровського державного цирку задовольнити частково. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2008 р. скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 21.04.2005 р. № 0000512307/0. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Присудити на користь Дніпропетровського державного цирку, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 33, ОКПО 02174187 за рахунок Державного бюджету України 5 грн. 40 коп. (пять гривень сорок копійок) судових витрат.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського державного цирку задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2008 р. скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 21.04.2005 р. № 0000512307/0.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Дніпропетровського державного цирку, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 33, ОКПО 02174187 за рахунок Державного бюджету України 5 грн. 40 коп. (пять гривень сорок копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанову виготовлено у повному обсязі 03.08.2010 р.

Головуючий суддя Л.П.Туркіна

суддя М. П. Кожан

суддя О. А. Проценко