№ 1143049, 02.11.2007, Commercial Court of Ternopil Oblast

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" листопада 2007 р.

Справа № 4/228-3884

11:10

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Кіпибіді О.З.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль,46021

до Товариства "Новагріс" вул. Тернопільська, 60, м.Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область,47851

про стягнення 2857грн. 04коп. адміністративно-господарських санкцій

За участю представників сторін:

позивача: Представник Гафтко Н.Л., доручення № 04-81/648 від 04.07.07 р.

відповідача: не з’явився.

Суть справи:

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51,130 КАС України, роз’яснено.

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Товариства "Новагріс" вул. Тернопільська, 60, м.Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область про стягнення 2857грн. 04коп. адміністративно-господарських санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, а отже розглядаються в порядку і за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 01.09.2005р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.09.2007р. відповідно до п.п. 6,7 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, відкрито провадження у адміністративній справі з призначенням попереднього судового засідання на 12.10.2007р. В ході підготовчого провадження позивач не відмовився від позову, доказів примирення судом не здобуто.

Зважаючи на те, що сторонами не врегульовано спір у порядку, визначеному частиною третьою статті 111 КАС України, у відповідності до статті 121 КАС України, ухвалою суду від 12.10.2007р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.10.2007р. Згідно ст.150 КАС України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 02.11.2007р. до 11год. 05хв.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач представника в судові засідання не направив, заперечення проти позову не подав, хоча був повідомлений про час та місце їх проведення - повістками про виклик, ухвалою про відкриття провадження у адміністративній справі від 14.09.2007р. та ухвалою про призначення справи до судового розгляду від 12.10.2007р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №1286219 та №138734.

Технічна фіксація судового засідання не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, судом встановлено наступне:

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

У відповідності до вимог статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції Закону, що діяла протягом звітного періоду (періоду, за який заявлено до стягнення штрафні санкції), працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 5 статті 19 зазначеного Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно даних Звіту про зайнятість інвалідів (Форма № 10-ПІ) за 2006 рік, поданого відповідачем до Фонду, середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 14 осіб, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для Товариства "Новагріс" становить 1 робоче місце.

Даний норматив відповідачем у 2006 році не дотримано. Фактично жодного інваліда не було працевлаштовано, внаслідок чого відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 2750 грн. 00коп.

Частиною 4 статті 20 зазначеного Закону визначено, що адміністративно - господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення” громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або до державної служби зайнятості.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1 Положення).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3 Положення). Згідно п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інваліда відповідно до висновків МСЕК.

З наведених положень чинного законодавства України слідує, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування визначених ст. 19 Закону органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

Проведеною перевіркою представником Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що підприємством не працевлаштовано жодного інваліда, а оскільки середньорічний розмір заробітної плати на підприємстві відповідача у 2006 році становив 5500грн. 00 коп., тому за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом застосовано адміністративно-господарські санкції в сумі 2750грн.00коп. із строком сплати до 10.06.2007р., про що складено акт від 25.05.2007р.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи із 120% річних облікової ставки Національного банку Украни, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк, тому позивачем нараховано Товариству "Новагріс" пеню в розмірі 107грн. 04коп.(згідно розрахунку позивача).

З огляду на вищенаведене господарський суд прийшов до висновку, що відповідач не вжив усіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції в строк встановлений позивачем не сплатив, а тому позовні вимоги про стягнення 2750грн. 00коп. адміністративно-господарських санкцій та 107грн. 04коп. пені, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, доведені належними і допустимими доказами, у відповідності з ст. 70-71 КАС України, та неоспорені відповідачем.

У відповідності до приписів ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства "Новагріс" вул. Тернопільська, 60, м.Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 33579495:

- на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 14032334 – 2750(дві тисячі сімсот п’ятдесят)грн. 00коп. адміністративно-господарських санкцій та 107(сто сім)грн. 04коп. пені.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „15” листопада 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя Н.М. Бурда