Court ruling № 114281985, 18.10.2023, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/5416/23

ун. № 759/20001/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

16.10.2023 року до суду надійшов вказаний позов.

Відповідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, після отримання позовної заяви перевіряє її на дотримання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.

Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено обставини, які вказують на те, що заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач звертаючись до суду посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) вказано, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Підстави для відступу від неї відсутні».

Аналогічне мість Постанова Верховнгого суду від 19 липня 2023 року у справі справа № 210/910/23, провадження № 61-6499св23.

Посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, суд не приймає до уваги, оскільки учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільнені від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. У цьому випадку позов подано у цивільній справі про поділ майна подружжя, тобто зазначений спір не пов`язаний із захистом порушених прав заявника, як учасника бойових дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана:фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» в 2023 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня становить - 2684 грн.

Як вбачається з вимог позивача, ним заявлено вимогу майнового характеру, ціна позову становить 1 121 095,00 грн.

Разом з тим, позовна заява не містить відомостей , як позивачем розраховано ціну позову.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість (ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу (п. 3 Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»).

Доказів на підтвердження дійсної вартості майна позивачем до позовної заяви не додано.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред`явлення позову.

Таким чином, позивачу відповідно до вимог ст.175 ЦПК України необхідно викласти всі обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, зокрема: зазначити відомості про дійсну вартість нерухомого майна, та рухомого майна не зазначення якої ускладнює визначення дійсної ціни позову та впливає на визначення підсудності та на розмір судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду з позовною заявою майнового характеру, або зазначити вжиті позивачем всі залежні від нього дії для отримання та зазначення в позові доказів вартості нерухомого майна або причини неможливості встановлення точної вартості спірного майна на момент пред`явлення позову.

Отже, позивач має зазначити ціну позову, виходячи із дійсної ринкової вартості майна, та надати квитанцію про сплату судового збору на загальну суму, що буде відповідати заздалегідь встановленій оцінці майна виходячи з повної вартості майна, на майно, яке він просить поділити.

У зв`язку з тим, що позивачем не визначена ціна позову виходячи із дійсної вартості спірного майна і на момент пред`явлення позову, за вимогами майнового характеру, суд не може встановити її ціну, тому суд в порядку ч.2 ст.176 ЦПК України попередньо визначає розмір в сумі 13420,00 грн., оскільки вірна ціна позову, тобто дійсна ринкова вартість спірного майна на момент пред`явлення позову не зазначена відповідно до вимог ст.176 ЦПК України.

Таким чином позивачу необхідно необхідно визначити вартість спірного майна, виходячи з її ринкової вартості станом на день звернення до суду, зазначити відповідну ціну позову та надати докази сплати судового збору, які необхідно сплати за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Святош.р-ні/Святош.р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37962074; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA118999980000031218206026009; код класифікації доходів бюджету 22030101 згідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та надати докази, що підтверджують кожну обставину, якими позивач обґрунтовує свої вимоги або наявність підстав для звільнення від доказування.

Також, реквізити для сплати судового збору зазначені також в електронній формі за адресою: https://sv.ki.court.gov.ua/sud2608/gromadyanam/tax/.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2019 у справі № 910/4473/17.

При цьому суддя звертає увагу, що позивачем на підтвердження одного із спільного майна подружжя до суду надано договір купівлі-продажку від 13.07.1999 р., який викладено російською мовою.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» робочою мовою діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, у тому числі мовою засідань, заходів, зустрічей та мовою робочого спілкування, є державна мова.

В частині першій статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» закріплено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Таким чином позивачу необхідно надати вказаний договір в перекладі на українську мову.

Відповідно до ч. 1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки, без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, суддя вважає за необхідне заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,- залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків терміном у 5 календарних днів з моменту отримання копії ухвали суду. Зазначені недоліки позовної заяви повинно бути усунено шляхом подання до суду заяви та доказів направлення відповідачу за підписом позивача або його представника через канцелярію суду, або направити засобами поштового зв`язку протягом визначеного строку.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Роз`яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя: Бабич Н.Д.