Court ruling № 114265286, 16.10.2023, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/16011/23

У Х В А Л А

10 жовтня 2023 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКорой С.М.,

секретаря судового засіданняЛевченко А.О.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

представник відповідача Клюкіна К.І. (за довіреністю),-

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення №17/1-4рп-23 від 31.05.2023 року,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2023 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення №17/1-4рп-23 від 31.05.2023 року.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення №17/1-4рп-23 від 31.05.2023 року і відкрито провадження в адміністративній справі. Суддею вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

28.07.2023 року (вх.№25549/23) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження по справі.

В обґрунтування даного клопотання представник відповідача вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки публічно-правового спору. На думку відповідача, відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

У судовому засіданні 10.10.2023 року представник відповідача підтримав клопотання та просив суд його задовольнити.

Позивач у судовому засіданні вважав, що клопотання про закриття провадження по справі не підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення №17/1-4рп-23 від 31.05.2023 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з такого.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 4 КАС України в частині 1 пункту 1 дає визначення терміну адміністративна справа, а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.238 КАС суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

При цьому частиною 1 статті 239 КАС України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Представник відповідача стверджує про наявність підстав для закриття провадження по справі саме на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

В той же час відповідач не вказує за правилами якого судочинства підлягає розгляду дана справа.

Суд вважає, що аналіз приписів п.1 ч.1 ст.238 КАС України у взаємозв`язку із приписами ч.1 ст.239 КАС України дає підстави стверджувати, що закриття провадження по справі з підстав, що вказані відповідача є можливим лише у разі наявності іншого суду до юрисдикції якого належить розглядати відповідний спір.

Так, предметом позову у даній справі є рішення №17/1-4рп-23 від 31.05.2023 року.

За вказаними реквізитами в матеріалах справи наявні довідка про результатами перевірки доброчесності прокурора.

Відповідно до ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При цьому відповідно до п.4 ч.4 ст.246 КАС України саме у мотивувальній частині рішення зазначаються чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення №17/1-4рп-23 від 31.05.2023 року необхідно відмовити.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення №17/1-4рп-23 від 31.05.2023 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 16.10.2023 року

СуддяС.М. Корой