Court ruling № 113902259, 20.09.2023, Kharkiv District Court of Kharkiv Oblast

Справа № 635/3190/21

Провадження №1-кп/635/96/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі прокурора - ОСОБА_2 ,

представника потерпілих (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів без визначення розміру застави, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, та вчинення нових кримінальних правопорушень. Вважав не можливим визначення розміру застави для обвинуваченого відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні злочину, який спричинив смерть особи.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що обвинуваченому інкримінується вчинення тяжкого злочину, передбаченому ч.2 ст.296 КК України, за який законом передбачено покарання у виді від 3 до 8 років позбавлення волі. Крім того, враховуючи обставини злочину, його наслідки, дані про особу ОСОБА_5 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, на даний час не здійсним жодної компенсації потерпілим, що у своїй сукупності свідчить, що він, розуміючи невідворотність покарання та в подальшому позбавлення його волі на певний строк, з метою уникнення відповідальності може переховуватись від суду. Зважаючи на те, що обвинуваченому відкриті показання потерпілих та свідків, та йому відоме місце їх проживання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, перебуваючи на свободі, він може здійснювати незаконний вплив на них, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_5 після ДТП вирішив змінити наслідки події, а саме встановлено, що ОСОБА_7 була пристебнута паском безпеки та перебувала на передньому пасажирському місці. Проте ОСОБА_5 розстебнув пасок, дістав її з переднього пасажирського місця, перемістив тіло загиблої та розмістив його поруч з транспортним засобом, тим самим імітуючи, що остання випала із салону під час перевертання автомобілю. Вказана поведінка доводить той факт, що останній намагався спотворити наслідки злочину, тим самим перешкоджав кримінальному провадженню, що свідчить про наявність ризику, передбаченому п.4 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, обвинувачений раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху України, серед яких вже наявні ДТП, а також притягувався до кримінальної відповідальності (04.09.2020 року за умисний злочин). Така поведінка ОСОБА_5 не виключає того, що в разі перебування на свободі, останній може скоїти і інше правопорушення, у тому числі пов`язане з безпекою дорожнього руху, що свідчить про ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Отже, застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Представник потерпілих ОСОБА_3 після оголошення перерви в судовому засіданні не з`явився, надав заяву, в якій зазначив, що через технічні причини не має змоги продовжити свою участь в судовому засіданні 20.09.2023 року, клопотання прокурора щодо продовження у відношенні обвинуваченого строку тримання під вартою без права внесення застави підтримує у повному обсязі в зв`язку з наявними ризиками в розумінні ст.ст. 177-178 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою, вважає клопотання прокурора невмотивованим, необґрунтованим, заявлені ризики безпідставними і не підтвердженими жодними доказами, а інкримінований злочин вчинений з необережності, зазначив, що він не мав прямого умислу та мети, загибла була його нареченою. Стосовно ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України вказав, що він не намагався переховуватись, про розшук зазначено тільки в ухвалі суду, а він перебував на лікуванні та сам з`явився на допит до слідчого; жодного разу не намагався переховуватись та за першою вимогою з`являвся до слідчого. Стосовно ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України вказав, що потерпілі та свідки вже були допитані судом, а отже впливати на них він позбавлений можливості, крім того, що жодного разу він не вчиняв подібних дій. Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначив, що він спростовується доводом невідповідності фактам наявності обгрунтованої підозри та змісту обвинувачення. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, спростовується його належною процесуальною поведінкою, яка відображається у не намаганні уникнути покарання та притягнення до кримінальної відповідальності, доказом чого є факт його щирого каяття у діях, які сприяли допущенню ДТП та повному налаштуванню на співпрацю із слідством, готовністю надати викривальні покази щодо себе. Вказав на те, що він не є суспільно небезпечною особою, не судимий, має стійкі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання, має дві вищі освіти, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, має на утриманні малолітнього сина, 2014 року народження, є військовозобов`язаним, проходив службу у ЗСУ. Не має наміру переховуватись від суду, якимось чином впливати на потерпілу та свідків, зацікавлений у встановленні істини і якнайскорішому завершенні судового розгляду. Вважає, що визначена міра запобіжного заходу занадто сувора, внаслідок чого він може втратити соціальні зв`язки із суспільством, а також не може належним чином допомагати своїм рідним, а його тривале перебування під вартою негативно впливає на стан здоров`я та може розцінюватись як тортури. Просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного, заперечував проти клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, зазначив, що клопотання є не обґрунтованим і не підтверджене жодними доказами. Звернув увагу, що злочин в якому обвинувачується ОСОБА_5 є кримінальним правопорушенням, яке вчинене у формі необережності та не є умисним злочином, а тому вказування про вчинення злочину та призначення покарання не є доведеним та належним. В супротив зазначеному прокурором ризику, передбаченому п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, Президент України підписав Указ про «Мобілізацію та військовий стан в Україні», відповідно до якого існує заборона перетину кордону чоловікам віком від 18 до 60 років, отже вказана обставина сама по собі унеможливлює будь-яким чином переховуватись та виїхати за межі країни. Одночасно застосування такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт у повній мірі забезпечить виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, оскільки контроль за їх виконанням під час цілодобового домашнього арешту так само буде контролюватися правоохоронними органами як перебування в місцях позбавлення волі. Вважає, ризик впливу на потерпілих та свідків надуманим та необгрунтованим, оскільки потерпілі у справі вже допитані, а впливу на свідків можливо запобігти обранням обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного браслету. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню також не доведений та необгрунтований, а посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_5 спотворив наслідки дорожньо-транспортної події - це викривлення встановлених під час досудового розслідування фактів, оскільки в жодній судовій експертизі не встановлено, яким чином та коли обвинувачений здійснив переміщення тіла ОСОБА_8 , не отримано тимчасових доступів до інформації щодо перебування телефонів ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , не встановлено будь-яких генно-молекулярних нашарувань на тілі ОСОБА_8 , які належать обвинуваченому. Крім того, зазначив, що аргументування наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не може мотивуватися тим, що ОСОБА_5 раніше притягався до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху України. Просив змінити обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому був неодноразово продовжений, останній раз до 23 вересня 2023 року включно

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно ч.1,3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 23 вересня 2023 року включно.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Під час обрання та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 судом встановлено в тому числі наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, та вчинення нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про продовження строку обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який не одружений, раніше притягався до кримінальної відповідальності, обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, незважаючи на наявність у нього зареєстрованого місця проживання, батьків та дитини на утриманні.

Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої,який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. При цьому суд враховує характер та конкретні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, вчиненого в стані алкогольного сп`яніння, що свідчать про підвищений ступень суспільної небезпечності, дії обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинуваченого, у сукупності із тяжкістю покарання та даними про його особу є об`єктивні підстави вважати, що усвідомлюючи ризик бути засудженим до тривалого терміну ув`язнення, обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, що свідчить, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України продовжує існувати.

При цьому, суд враховує, що потерпілі під час судового розгляду вже допитані, а свідки знаходяться за кордоном, що свідчить про зменшення ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто ризику впливу обвинуваченого на свідків з метою зміни ними своїх показів. Однак, у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, існує висока вірогідність незаконного впливу на не допитаних свідків з боку обвинуваченого, що може негативно вплинути на встановлення істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що досудове розслідування завершено, на даний час розгляд кримінального провадження знаходиться на стадії судового розгляду, під час якого вже досліджені письмові докази, суд приходить до висновку, що ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, тобто ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином втратив свою актуальність.

Разом з цим, враховуючи, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, а також неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, на даний час обвинувачується у вчиненні злочину в стані алкогольного сп`яніння, суд приходить до висновку, що вказані обставини об`єктивно свідчать про його схильність до вчинення правопорушень і наявність ризику вчинення ним інших правопорушень, в тому числі пов`язаних з безпекою дорожнього руху, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Посилання сторони захисту з приводу сумнівності доказів вчинення обвинуваченим злочину судом під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу не розглядаються, оскільки вказані доводи підлягають перевірці та оцінці судом під час ухвалення вироку.

Посилання обвинуваченого щодо наявності у нього міцних соціальних зв`язків наявності постійного місця проживання, позитивних характеристик з місця роботи та проживання, наявність дитини та батьків суд не може взяти до уваги, оскільки самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків.

За таких обставин, суд не може погодитись з доводами обвинуваченого та його захисника щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

В засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, дані про особу обвинуваченого, а також ту обставину, що обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав частково, заперечує певні обставини вчиненого кримінального правопорушення, цивільні позови визнав частково, перебував у розшуку, розгляд судового провадження не завершений,свідки не допитані, мета та обставини, що стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є актуальними, нових обставин стороною захисту для зміни запобіжного заходу не зазначено, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу, доведені прокурором, не зникли та продовжують існувати, та виправдовують тримання особи під вартою.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив смерть людини.

Враховуючи викладене, суд задовольняє клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченогоу виді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню існуючим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178, 183, 197, 199, 315, 537, 392 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_2 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, продовжити на шістдесят днів, тобто до 18 листопада 2023 року включно, без визначення розміру застави.

Встановити строк дії ухвали до 18 листопада 2023 року включно.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 22 вересня 2023 року.

Суддя ОСОБА_1