Decision № 113856757, 21.09.2023, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2023 Справа № 914/1563/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом Міністерства оборони України

до відповідача: Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Спаринг-Віст Центр»

про: стягнення 3 658 759,20 грн.,

представники

позивача: Шведа О.Б.,

відповідача: Морозевич Т.Г.,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Міністерства оборони України до відповідача: Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Спарінг-Віст Центр» про стягнення 3 658 759,20 грн.

23.05.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 14.06.2023р.; викликати представників сторін у підготовче засідання.

14.06.2023р. на адресу суду поступило клопотання (вх.14803/23) від представника відповідача про відкладення розгляду справи.

26.06.2023р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх.№15827/23), серед додатків до якого долучено клопотання про зменшення пені із додатками до нього.

07.07.2023р. на адресу суду позивачем подано до суду заяву про виправлення описки в тексті позовної заяви щодо найменування відповідача (вх.№16950/23) в якій зазначено про те, що при виготовленні позовної заяви представником Міністерства оборони України допущено технічну описку в найменуванні відповідача (по тексту та в прохальній частині позовної заяви), а саме замість Приватне підприємство «Наукове виробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст Центр» вказано Приватне підприємство «Наукове виробниче приватне підприємство «Спарінг-Віст Центр».

10.07.2023р. на адресу суду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2653/23).

01.08.2023р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заперечення на відзив (вх.№18990/23)

01.08.2023р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заперечення на клопотання про зменшення пені (вх.№18984/23).

Протокольною ухвалою від 02.08.2023р. суд ухвалив: задовольнити заяву про виправлення описки, прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, оголосити перерву в судовому засіданні до 16.08.2023р.

02.08.2023р. відповідачем подано до суду клопотання про долучення доказів (вх.№19058/23).

16.08.2023р. відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№20033/23).

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 16.08.2023р. і в якому прийняли участь представники сторін, протокольною ухвалою суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 06.09.2023р.

06.09.2023р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів та поновлення строку для подання таких (вх.№21667/23).

Протокольною ухвалою від 06.09.2023р. суд ухвалив визнати поважними причини пропуску строку для подання доказів, поновити строк на подачу доказів та долучити докази до матеріалів справи.

З огляду на те, що заява позивача про збільшення позовних вимог (вх.№2653/23 від 10.07.2023р.) відповідала вимогам, встановленим ст.ст. 46,170 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду відповідну заяву, у зв`язку чим має місце нова ціна позову 4 073 733,73 грн.; подальший розгляд справи здійснювався з врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умови державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/175 від 19.05.2022р. у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3 658 759,20 грн з яких: 2 525 515,20 грн - пеня за прострочення поставки товарів, 1 133 244,00 грн - штраф у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів.

У зв`язку із збільшенням позовних вимог, має місце нова ціна позову 4 073 733,73 грн., з яких: 2 940 489,73 грн - пеня за прострочення поставки товарів, 1 133 244,00 грн - штраф у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів.

Позиція відповідача:

Представник відповідача вказав на те, що форс-мажорні обставини не дозволили йому вчасно виконати свої зобов`язання за договором. Крім того, зазначав, що стягнення з відповідача значних сум неустойки (штрафних санкцій) призведе до погіршення його фінансового становища.

За результатами дослідження поданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, пояснень представників, суд встановив наступне:

19.05.2022р. між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст Центр» (Виконавець/відповідач) був укладений Державний контракт №403/1/22/175 (Контракт) на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.

Згідно з пунктом 1.1. Контракту, Виконавець зобов`язується виготовити і поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства товари, зазначені у специфікації товарів (додаток 1 до Контракту, далі - Специфікація), що поставляються з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а Замовник - прийняти через 4762 Головне військове представництво Міністерства оборони України: 79007, м. Львів, вул. Батуринська, будинок 2 та Вантажоодержувача, зазначеного у окремих письмових вказівках Замовника, та оплатити такий товар.

Згідно зі Специфікацією поставці підлягав товар, а саме:

1) міни сигнальні звуко-світлові (СМ-УЧ, СМ-УБ, СМ-УЗ) у кількості 10 000 к-тів, на загальну суму 16 189 200,00 грн., у строк до 30.11.2022р.;

2) міни сигнальні звуко-світлові (СМ-УЧ, СМ-УБ, СМ-УЗ) у кількості 60 000 к-тів, на загальну суму 97 135 200,00 грн., шляхом укладання додаткової угоди.

Відповідно до пункту 2.10 Контракту, за рішенням замовника розрахунки за товар можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати на строк не більше як 9 місяців у розмірі до 70% від вартості товарів за Контрактом. У разі проведення попередньої оплати товар поставляться не пізніше терміну, зазначеного у Специфікації.

29.09.2022р. Замовник здійснив попередню оплату у сумі 11 332 440,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 403/1/592.

Згідно з пунктом 4.1 Контракту, виконавець зобов`язаний виготовити та поставити товар згідно з умовами Контракту не пізніше строку, визначеному Специфікацією, та надати Замовнику документи згідно пункту 2.9 Контракту.

Відповідно до Специфікації товар має бути поставлений у строк до 30.11.2022р.

Листами від 22.11.2022р. №981, від 01.12.2022р. №1004, від 09.12.2022р. №1044 та від 23.01.2023р. №60, Виконавець, посилаючись на обставини непереборної сили, повідомляв Замовника про неможливість своєчасного виконання зобов`язань.

Разом з тим, відповідно до підпункту 1 пункту 7.2 Контракту за порушення строків поставки товару, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставлених товарів, за кожний день прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми.

05.12.2022р. відповідно до пункту 9.1 Контракту, Замовником була направлена претензія № 403/6/2/11247, у якій останній просив Виконавця сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання. На момент подання позовної заяви до суду, суму штрафних санкцій Виконавцем не сплачено.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, які порушені Відповідачем у наслідок неналежного виконання умови Контракту щодо поставки продукції у встановлений Контрактом строк.

В ході розгляду спору, позивач збільшив позовні вимоги до 4 073 733,73 грн.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Що стосується посилань відповідача на форс-мажорні обставини, у зв`язку з настанням яких відповідач не міг виконати свої зобов`язання за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/175 від 19.05.2022р., суд зазначає наступне.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву висновок Торгово-промислової палати Республіки Казахстан від 20.01.2023р. №06-11/54 щодо суттєвого ускладнення виконання зобов`язань за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/175 від 19.05.2022р., зумовленого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити при його укладанні, а саме обмеження постачання комплектуючих (військової продукції) з Республіки Казахстан у зв`язку із прийняттям рішення про введення та збереження мораторію на експорт продукції воєнного призначення до серпня 2023 року.

Львівською Торгово-промисловою палатою Приватному підприємству «Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст Центр» було видано Сертифікат №4600-23-0626, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливлюють виконання Державного контракту від 19.05.2022р. No403/1/22/175 з Міністерством оборони України. Період дії форс мажорних обставин (обставин непереборної сили):

-дата настання: 30 листопада 2022 року;

-дата закінчення: тривають на 13 лютого 2023 р.

Також, відповідач долучив Сертифікат №4600-23-2911 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким Львівська Торгово-промислова палата, №19-08-16/559 засвідчила існування форс-мажорних обставин за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/175. Період дії форс мажорних обставин (обставин непереборної сили):

-дата настання: 14 лютого 2023 р.;

-дата закінчення: тривають на 20 червня 2023 р.

Відповідно до п.7.3 Контракту, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове чи повне) або неналежне виконання зобов`язань за цим контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладення контракту та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання контракту (аварія, катастрофа, стихійне лихо, тощо).

Згідно з п.7.4 Контракту, сторона, що не може виконувати свої зобов`язання за контрактом внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу сторону. У разі не повідомлення у строк, який визначений у 1 абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої п.7.2 цього Контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого ТПП України та/або регіональними торгово-промисловими палатами.

Відповідно до п.7.5 Контракту, доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є сертифікат, який видається ТПП України або регіональними торгово-промисловими палатами.

При цьому, у п.7.10 Контракту сторонами погоджено, що вони усвідомлюють, що даний контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні, не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, коди повинні поставитись товари, знищення безпосередньо товарів та/або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігалися (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товарів) товари для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади.

Таким чином, суд констатує, що відповідач не зміг виконати зобов`язання до 30.11.2022 року у зв`язку з обставинами непереборної сили (форс - мажорними обставинами).

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, відповідачем не було дотримано строків повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин за Контрактом, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу штрафні санкції.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з поставки товару за Контрактом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) пеню у розмірі 2 940 489,73 грн. та штраф у розмірі 7% за прострочення поставки у сумі 1 133 244,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами п.7.2 Контракту, за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач не дотримався умов договору щодо повідомлення позивача протягом 5 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.7.4 договору), позивач правомірно нарахував штрафні санкції за порушення строків поставки товарів.

При цьому, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 99%. Щодо зменшення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що в даному випадку штрафні санкції є надмірними, тобто не відповідають передбаченим у п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 року у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 року у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 року у справі № 922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, обставини, через які відповідач не зміг вчасно виконати зобов`язання до 30.11.2022 року, викликані обставинами непереборної сили (форс мажорними обставинами), тобто за відсутності вини відповідача, що приймається судом до уваги.

Також, судом взято до уваги ступінь виконання відповідачем зобов`язання та вжиття ним усіх можливих заходів для його виконання, які полягають у наступному: налагодження власного виробництва компонентів до міни сигнальної звуко-світлової корпусів з елементами звукосигнальними та зірками світлосигнальними; закупівля обладнання; закупівля комплектуючих виробів та матеріалів; виготовлення та підготовка до попередніх випробувань дослідних зразків сигнальних звуко-світлових мін (СМ-УЧ, СМ-УБ, СМ-УЗ).

Станом на дату подання відзиву на позовну заяву, відповідач виготовив та поставив позивачеві 3 334 мін СМУ та продовжує здійснювати подальше серійне виробництво, що підтверджується видатковими накладними № 390 від 12 червня 2023 року на поставку мін у кількості 1 080 штук, загальною вартістю 1 784 049, 84 грн. та №365 від 01.06.2023 року на поставку мін у кількості 1080 штук, загальною вартістю 1 784 049, 84 грн. та №318 від 15 травня 2023 року на поставку мін у кількості 216 штук на загальну вартість 349 686, 72 грн.

Суд бере до уваги, що відповідач поставився добросовісно до своїх зобов`язань та попри можливість розірвання договору, без жодних негативних наслідків, з метою підтримки Збройних сил України та суспільно корисної мети, виконав зобов`язання. При цьому, відповідач поніс значні втрати та зусилля для виконання умов договору, а стягнення штрафних санкцій в повному обсязі призведе до порушення майнових інтересів сторін через надмірність їх розміру.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити штрафні санкції, які стягується, в тому числі за власною ініціативою.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи (п.40).

Процесуальний закон (статті 269, 275, 277 ГПК) не обмежує право суду, якщо він дійде висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій - з власної ініціативи чи за відповідним клопотанням сторони.

Суд приймає до уваги, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для підприємства, а в цілому, на думку суду, до негативних наслідків у питаннях забезпечення обороноздатності держави в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України.

При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено.

Беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90%.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Спаринг-Віст Центр» на користь Міністерства оборони України, а саме - 407 373,00 грн.

Щодо висвітлення всіх доводів відповідача, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити, як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №403/1/594 від 06.05.2023р. на суму 54 881,39 грн. та платіжною інструкцією №403/1/792 від 20.06.2023 р. на суму 6 313,79 грн.

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, судом враховано п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (чинної на момент винесення рішення) судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Частиною 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 61 195,18 грн. покладається на відповідача у сумі 61 195,18 грн., з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з його неправильними діями, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Спаринг-Віст Центр» (місцезнаходження: Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО, будинок 33, ідентифікаційний код - 22362867) на користь Міністерства оборони України (місцезнаходження: Україна, 03168, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6; ідентифікаційний код - 00034022) суму штрафних санкцій в розмірі 407 373,00 грн. та 61 195,18 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 02.10.2023 р.

Суддя Король М.Р.