Court ruling № 11380621, 08.09.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2010 року м. КиївК-10721/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіОстровича С.Е. (доповідач у справі),

суддівЛанченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Нечитайло О.М.

Карась О.В. секретар судового засідання Подолянко Р.О.

розглянувши касаційну скаргу Головного контрольно-ревізійного управління на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року у справі за позовом державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух»до Головного контрольно-ревізійного управління про визнання частково недійсним акту ревізії,

встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2008 року скасовано, а провадження по справі закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного висновку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України зареєстровано 15.01.1993 р., присвоєно ідентифікаційний код 19477064, що підтверджує свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А00 №011616.

Відповідно до довідки № 1871 з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД є: функціонування авіаційної транспортної інфраструктури; медична практика.

Як зазначено в статуті підприємства, затвердженого наказом міністерства транспорту та зв'язку України від 23.05.07 р. №443, останнє є державним комерційним підприємством, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Відповідачем проведено перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за 2005-2007 роки.

08 травня 2008 року за результатами перевірки складено акт ревізії №06-21/23, який і був оскаржений позивачем в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт ревізії лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Отже, акт ревізії, не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру для позивача.

Якщо виходити з положень правознавства, то такі акти не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне податкове законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта господарювання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком апеляційного суду про те, що вищезазначений акт складений за результатами проведеної перевірки, не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного контрольно-ревізійного управління залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства.

Суддя С.Е. Острович