Court ruling № 113689953, 19.09.2023, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.09.2023м. СумиСправа № 920/657/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи № 920/657/23

за позовом: Акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7, ідентифікаційний код 23293513)

до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 199 718,35 грн

за участю представників учасників справи:

позивача - Луніка О.В., Андрієнко Н.О.

відповідача - Качан Н.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з оплати за необліковану електроенергію у розмірі 199 718,35 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/657/23 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 10.08.2023, 11:30.

10.08.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 19.09.2023, 12:30.

10.08.2023 від представника відповідача надійшло клопотання від 10.08.2023 б/н (Вх. №3031 від 10.08.2023), в якому просить закрити провадження у справі № 920/657/23 та стверджує, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки відповідачем припинена підприємницька діяльність, а також ним не здійснюється господарська діяльність на об`єкті нерухомості, що є об`єктом постачання електроенергії, вказане приміщення передано ним в оренду іншій особі, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні 19.09.2023 судом встановлено наступне.

Представником позивача подано заперечення на клопотання про закриття провадження у справі б/н б/д, в якому він просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з необгрунтованістю та продовжити розгляд справи в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

За результатами проведення підготовчого судового засідання судом ухвалено закрити провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був зареєстрований як ФОП у період з 24.09.2018 по 28.01.2022. Інформація про наступну реєстрацію даної особи у якості підприємця у реєстрі відсутня.

Договір про постачання електричної енергії №1612597 від 24.02.2016 підписаний відповідачем із зазначенням його статусу саме як фізичної особи.

01.01.2019 відповідач приєднався до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії від 24.02.2016.

Предметом даного спору є стягнення вартості необлікованої електричної енергії за порушення споживачем (відповідачем) умов вищезазначеного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

30.09.2022 (тобто у період, коли відповідач також не перебував у статусі ФОП) під час проведення представниками позивача були виявлені порушення (відсутність пломби оператора системи розподілу на виносній шафі обліку ПАТ СОЕ 32115694).

Виявлене порушення зафіксоване Актом про порушення № 003971 від 30.09.2022.

В матеріалах справи міститься договір про передачу відповідачем частини нежитлового приміщення приміщення за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 6 в оренду за договором від 20.12.2018.

Відповідно до п.2.1. цьього Договору нежитлове приміщення надається в оренду у термін до 20.11.2021.

Відповідачем суду зазначено, що починаючи з 24.02.2022 приміщення ним не використовувалось, у тому числі для здійснення господарської діяльності, достатніх та належних доказів зворотнього позивачем суду не надано.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із частиною першою статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Отже, надання вищезазначених послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, натомість споживач комунальних послуг не завжди здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів і не залежать від правового статусу споживача. Тобто такі договори не є господарськими у розумінні ГК України.

Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження № 14-114цс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) та від 03.10.2019 у справі № 920/50/19 (провадження № 12-129гс19).

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як вже зазначено судом, Договір на постачання електричної енергії № №1612597 від 24.02.2016 був укладений позивачем на підставі вищезазначеної заяви із відповідачем саме як споживачем - фізичною особою. При цьому у період розгляду даної справи у суді, а також на час вчинення порушення умов договору з позивачем відповідач не перебував й не перебуває у статусі ФОП, доказів здійснення ним господарської діяльності у приміщенні, де виявлено порушення, позивачем суду не надано.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Відповідно до частини другої статті 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, суд роз`яснює сторонам, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 4, 20, 177, 182, 185, 231, 234-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання представника відповідача від 10.08.2023 б/н (вх. №3031 від 10.08.2023) про закриття провадження у справі №920/657/23.

2. Провадження у справі №920/657/23 за позовом Акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7, ідентифікаційний код 23293513) до фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 199 718,35 грн - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та, відповідно до статті 255 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині закриття провадження у справі протягом 10 днів до Північного апеляційного господарського суду.

4. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою:https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

5. Копію ухвали надіслати учасника справи.

Повний текст ухвали підписано 25.09.2023.

Суддя Ю.А. Джепа