Decision № 113687555, 25.09.2023, Dnipro District Court of Kyiv City

Справа №:755/111/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся представник позивача Акціонерного товариства «Юнекс Банк» (далі - АТ «Юнекс Банк», банк) - І. Світек з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму боргу за кредитним договором № 23.10.1221.1 від 29 грудня 2021 року в розмірі 186 282,29 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 29 грудня 2021 року АТ «Юнекс Банк» та

ОСОБА_1 уклали кредитний договір №23.10.1221.1 на умовах, визначених у ньому, та відповідно до публічної пропозиції «Правила (договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «Юнекс Банк», що оприлюднені на офіційному сайті банку за електронною адресою: www.unexbank.ua, згідно з яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 164 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному кредитним договором, зі строком погашення кредиту - не пізніше 30 березня 2025 року. Представник позивача зазначає, що відповідач не виконує свої зобов`язання належним чином, не сплачує щомісячні платежі за кредитом та інші платежів, тим самим допускаючи порушення умов кредитного договору та Правил. Станом на 01 червня 2022 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Юнекс Банк» за кредитним договором №23.10.1221.1 від 29 грудня 2021 року становить 186 282,29 грн, у тому числі: сума заборгованості за кредитом - 164 000,00 грн; сума заборгованості за процентами - 22 282,29 грн. Також позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору та Правил банк має право достроково вимагати повернення кредитних коштів у повному обсязі у випадку непогашення в строк більш, ніж тридцять кредитних днів наявної простроченої заборгованості за договором (по сплаті частини кредиту, та/або комісії за обслуговування, та/або нарахованих процентів, комісій, штрафів та пені або інших платежів, передбачених договором) і у разі не усунення позичальником порушень протягом 30 календарних днів з моменту відправлення банком повідомлення на адресу позичальника з вимогою усунути порушення, розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду. Враховуючи те, що відповідачем протягом тривалого часу не сплачується щомісячні платежі на погашення кредиту, процентів та комісій за користування кредитними коштами, позивачем прийнято рішення про звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. (а.с.43-44)

22 березня 2023 року відповідач ОСОБА_1 направила до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову АТ «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 . Відзив мотивований тим, що з 19 липня 2019 року ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, метою отримання кредиту був розвиток підприємницької діяльності, що відображено нею в Анкеті-заяві (опитувальник клієнта фізичної особи) від 29 грудня

2021 року. Після отримання кредиту відповідач виконувала зобов`язання в повному обсязі та вносила платежі відповідно до графіку повернення кредиту, що містився в Паспорті споживчого кредиту від 29 грудня 2021 року (04 січня 2022 року погашення кредитної заборгованості у розмірі 399,35 грн, 01 лютого 2022 року - у розмірі 6 189,94 грн). У зв`язку з початком бойових дій на багатьох територіях України, у тому числі й в околицях міста Києва, була припинена діяльність підприємств, установ, організацій, були закриті торгові майданчики (ТРЦ, ТЦ та інші), населення країни зазнало значних обмежень, в тому числі можливості отримувати доходи. Відповідач зазначає, що з об`єктивних та незалежних від неї причин вона була вимушена припинити підприємницьку діяльність, яка була єдиним джерелом доходів, що вплинуло на можливість виконання зобов`язань перед позивачем. У відзиві відповідач посилається на те, що 28 лютого 2022 року листом Торгово-промислової палати України за

№ 2024/02.0-7.1 на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» було підтверджено (засвідчено), що військова агресія російської федерації проти України, наслідком чого стало введення на Україні воєнного стану, починаючи з 24 лютого 2022 року до офіційного закінчення цих обставин, є форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили), тобто надзвичайними, невідворотними та об`єктивними, що і унеможливлюють виконання фізичними особами зобов`язань по виконанню укладених договорів, в тому числі й кредитних договорів. ОСОБА_1 вказує, що в квітні 2022 року вона звернулася до АТ «Юнекс Банк» із заявою в якій повідомила банк про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливлює виконання зобов`язань за кредитним договором. Тому відповідач вважає, що на підставі ст. 617 ЦК України вона звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань за кредитним договором. Крім того ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до п. 4.3.3. «Правила (договірні умови) надання споживчого кредиту АТ Банк має право розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду, якщо позичальник не виконає в повному обсязі зобов`язання протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання вимоги від Банку про дострокове погашення, відповідно до п. 4.3.2. цих правил. На момент звернення до суду з позовом, жодних письмових вимог від позивача про дострокове погашення кредиту відповідач не отримувала, і докази протилежного позивачем до суду не надано. Зазначає, що позов не містить посилань на повідомлення позивача, тому банком були порушені Правила надання споживчого кредиту, що позбавляє його права на примусове стягнення боргу в судовому порядку. (а.с.56-58)

31 березня 2023 року АТ «Юнекс Банк» через представника Панасюка І.Л. направило до суду відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити в повному обсязі та зазначає, що відповідач посилається на форс-мажорні обставини, що виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України, проте ці обставини не мають підтвердження того, що саме ОСОБА_1 стала жертвою обставин цієї непереборної сили. Банк зазначає, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору і звільнення від виконання зобов`язання. Тобто обставини форс-мажору є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а для не звільнення від виконання зобов`язання, як такого (постанова Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 910/15264/21). Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором та Правилами не виконала, оскільки не погасила заборгованість за кредитом, процентами та комісією, що є порушення умов кредитного договору та Правил. Оскільки відповідачем протягом тривалого часу не сплачують щомісячні платежі (або не в повному розмірі) на погашення кредиту відповідно до графіку платежів, процентів та комісій за користування кредитними коштами, позивачем прийнято рішення звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. (а.с.80-81)

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що 29 грудня 2021 року АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №23.10.1221.1, на умовах, що зазначені в ньому та відповідно до публічної пропозиції «Правила (договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «Юнекс Банк», що оприлюднені на офіційному сайті банку за електронною адресою www.unexbank.ua (а.с. 8-12).

У кредитному договорі №23.10.1221.1 від 29 грудня 2021 року сторони обумовили: банк надав позичальнику кредит у сумі 164 000,00 грн (п. 1.1.); цільове використання кредиту - споживчі потреби (п. 1.4.); строк кредиту - з 30 грудня 2021 року по 30 березня 2025 року (п. 1.6.); процентна ставка за користування кредитом - 44.44 % річних - нараховується починаючи з дня надання кредиту до повного погашення заборгованості (п. 1.7); термін погашення процентів за користування кредитом та інших платежів - згідно з графіком платежів відповідно до Додатку № 1 до Договору (п. 1.12); банк відкриває Позичальнику рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Юнекс Банк» виключно з метою погашення кредиту шляхом зарахування коштів, спрямованих на повернення заборгованості (кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів) за цим договором. Позичальник щомісячно до 25 (включно) числа кожного календарного місяця протягом строку дії цього договору (відповідно до графіку платежів), починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору, здійснює внесення грошових коштів в сумі, що вказано в додатку № 1 до кредитного договору, стовпчик «сума платежу за розрахунковий період, грн» за відповідний період на рахунок, вказаний в п. 2.3 цього договору (п. 2.3.).

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 01 червня 2022 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Юнекс Банк» за кредитним договором № 23.10.1221.1 від 29 грудня 2021 року складає: 186 282,29 грн, у тому числі: сума заборгованості за кредитом - 164 000,00 грн; сума заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами -

22 282,29 грн (а. с. 4).

28 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Юнекс Банк» із заявами, в яких просила визнати обставини невиконання зобов`язань за кредитним договором такими, що обумовлені форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та такими, що звільняють позичальника від відповідальності до закінчення в Україні режиму воєнного стану (а.с. 59-63).

У позовній заяві банк зазначає, що відповідно до умов кредитного договору та Правил банк має право достроково вимагати повернення кредитних коштів у повному обсязі у випадку непогашення в строк більш ніж тридцять кредитних днів наявної простроченої заборгованості за договором (по сплаті частини кредиту, та/або комісії за обслуговування, та/або нарахованих процентів, комісій, штрафів та пені або інших платежів, передбачених договором) і у разі не усунення позичальником порушень протягом 30 календарних днів з моменту відправлення банком повідомлення на адресу позичальника з вимогою усунути порушення, розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду. Враховуючи те, що відповідачем протягом тривалого часу не сплачується щомісячні платежі на погашення кредиту, процентів та комісій за користування кредитними коштами, позивачем прийнято рішення про звернення до суду з цим позовом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 11 ч. 1 ч. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору) передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 20-21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, частина 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня

2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17 (провадження №61-14700св21) зазначено:

«Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Положеннями статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність».

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (ст. 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Звертаючись із позовом до суду, банк посилався на те, що 29 грудня 2021 року

АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 23.10.1221.1, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 164 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному кредитним договором, зі строком погашення кредиту - не пізніше 30 березня 2025 року. Відповідач не виконує свої зобов`язання, не сплачує щомісячні платежі за кредитом та інші платежів. Станом на 01 червня 2022 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Юнекс Банк» за кредитним договором №23.10.1221.1 від 29 грудня 2021 року складає 186 282,29 грн, у тому числі: сума заборгованості за кредитом складає 164 000,00 грн; сума заборгованості за процентами складає 22 282,29 грн. Також банк зазначав, що відповідно до умов кредитного договору та Правил банк має право достроково вимагати повернення кредитних коштів у повному обсязі у випадку непогашення в строк більш ніж тридцять кредитних днів наявної простроченої заборгованості за договором (по сплаті частини кредиту, та/або комісії за обслуговування, та/або нарахованих процентів, комісій, штрафів та пені або інших платежів, передбачених договором) і у разі не усунення позичальником порушень протягом 30 календарних днів з моменту відправлення банком повідомлення на адресу позичальника з вимогою усунути порушення, розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду. У зв`язку із цим банк просив стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за кредитним договором № 23.10.1221.1

від 29 грудня 2021 року в розмірі 186 282,29 грн.

Судом установлено, що кредитні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням кредитного договір від 29 грудня 2021 року, кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника (п. 1.4. кредитного договору), тому на спірні правовідносини розповсюджується ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Як убачається з підписаного сторонами додатку № 1 до кредитного договору

від 29 грудня 2021 року № 23.10.1221.1, в ньому містяться графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту та реальної річної процентної ставки. Зазначеним графіком встановлено суму щомісячного платежу за кредитом, що включає в себе суму платежу на погашення суми кредиту та процентів за користування ним. Суми платежів розраховані на період кредитування - 39 місяців, дата останнього щомісячного платежу -

30 березня 2025 року (а.с. 11-12).

За матеріалами справи банк не надав надісланої боржнику копії вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, з доказами її направлення, а тому відсутні докази виконання позивачем вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою врегульовано порядок дострокового погашення кредиту.

Враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за споживчим кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що у відповідача не виникло обов`язку дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банком було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідачем таку вимогу було отримано.

Недотримання кредитором вимог закону щодо належного повідомлення позичальника шляхом направлення йому вимоги про наявність підстав для зміни термінів виконання зобов`язань за кредитним договором свідчить про відсутність у позичальника обов`язку достроково повернути кошти та унеможливлює задоволення позову в повному обсязі.

Тому, враховуючи, що за встановлених у цій справі обставин реалізації права кредитора на дострокове стягнення заборгованості у судовому порядку має передувати реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог АТ «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 щодо стягнення всієї суми заборгованості достроково.

Як убачається з розрахунку заборгованості, станом на 01 червня 2022 року у відповідача існувала прострочена заборгованість на загальну суму 27 072,08 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 4 839,79 грн; простроченої заборгованості по нарахованих відсотках у розмірі 22 232,29 грн (а. с. 4).

Будь-яких доказів виконання договірних зобов`язань у повному чи частковому обсязі відповідач ОСОБА_1 не надала, вказаний розрахунок не спростувала.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач умови договору виконувала неналежним чином, не сплачувала визначені графіком щомісячні платежі, у зв`язку із чим за період з березня 2022 року по червень 2022 року утворилась заборгованість на загальну суму

27 072,08 грн, тому зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд відхиляє доводи банку, викладені у позові, про те, відповідно до умов кредитного договору та Правил банк має право достроково вимагати повернення кредитних коштів у повному обсязі у випадку непогашення в строк більш ніж тридцять кредитних днів наявної простроченої заборгованості за договором (по сплаті частини кредиту, та/або комісії за обслуговування, та/або нарахованих процентів, комісій, штрафів та пені або інших платежів, передбачених договором) і у разі не усунення позичальником порушень протягом 30 календарних днів з моменту відправлення банком повідомлення на адресу позичальника з вимогою усунути порушення, розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду.

Аналіз кредитного договору №23.10.1221.1 від 29 грудня 2021 року свідчить, що у ньому не передбачено право банку достроково вимагати повернення кредитних коштів (а. с. 8-12). Крім того, оскільки кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника (п. 1.4. кредитного договору), то на спірні правовідносини розповсюджується ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Посилання банку на Правила (договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «Юнекс Банк», що оприлюднені на офіційному сайті банку за електронною адресою www.unexbank.ua, копія яких міститься в матеріалах справи (а.с. 24-37), є необґрунтованим, оскільки ці правила не підписані позичальником ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що: «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань».

При цьому суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 , викладені у відзиві, про те, що відповідач на підставі ст. 617 ЦК України звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України), що підтверджено листом Торгово-промислової палати України за № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року.

З цього приводу суд зазначає, що відповідачем не доведено неможливості виконання зобов`язань саме за кредитним договором №23.10.1221.1 від 29 грудня 2021 року, оскільки сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2023 року у cправі № 910/8580/22 зазначено: «покликання скаржника на те, що збройна агресія російської федерації та введення воєнного стану є загальновідомою обставиною, що підтверджується листом ТПП України, не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов`язку з поставки товару саме за спірним Договором. Колегія суддів погоджується у цій частині з висновками судів попередніх інстанцій, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням. Суд наголошує, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Суд підкреслює, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17)».

За викладених обставин, оскільки позивачем не дотримано визначеного законом порядку дострокового стягнення кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову АТ «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Юнекс Банк» простроченої суми заборгованості, строк сплати якої настав відповідно до графіку станом на 01 червня 2022 року у загальній сумі 27 072,08 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 4 839,79 грн; простроченої заборгованості по нарахованих відсотках у розмірі

22 232,29 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог АТ «Юнекс Банк» слід відмовити.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати в розмірі 14,53 % від суми сплаченого судового збору.

Враховуючи, що при поданні позову позивачем було сплачено 2 794,24 грн, то сума судових витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу, становить 406,00 грн (2 794,24 грн х 14,53 %).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3, 13, 15, 16, 20, 526, 627, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 2-5, 8, 10-13, 76-82, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «Юнекс Банк» (код ЄДРПОУ 20023569, місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14) до ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання:

АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» прострочену заборгованість за кредитним договором № 23.10.1221.1 від 29 грудня

2021 року в розмірі 27 072,08 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 4 839,79 грн; простроченої заборгованості по нарахованих відсотках у розмірі

22 232,29 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 406,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: