Decision № 11366702, 19.03.2010, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2010 р.Справа № 10/29-10-658 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський хлібозавод»

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 7260,01грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

Суть спору: ТОВ «Котовський хлібозавод»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 7260,01грн., з яких, 6914,30 грн. основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки №429 від 11.06.2008р.; 345,71 грн. штраф в розмірі 5% від суми боргу, що нарахований відповідачу за прострочення оплати поставленого позивачем товару.

Під час розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 345,71 грн., про що надав до суду відповідну заяву від 26.02.2010р. за вх.№5014.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому судові ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які відправлені відповідачу на адресу, що зазначена у позові, повернуті до суду органами поштового звязку з повідомленням про те, що відповідач за вказаною адресою не проживає. Поряд з цим виходячи з того, що адреса, яка зазначена позивачем у позові, є адресою, за якою відповідач зареєстрований у ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується відповідним витягом з ЄДР, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

11.06.2008р. між ТОВ «Котовський хлібозавод»(постачальник, позивач) і ФОП ОСОБА_2 (покупець, відповідач) укладений договір поставки №429, згідно з яким, відповідач зобовязується прийняти та оплатити хлібобулочні вироби (товар) у кількості, асортименті та по цінам згідно ТТН позивача до кожної конкретної партії товару.

Згідно з умовами п.5.1. договору, відповідач сплачує позивачу поставлений товар по цінам, вказаних в накладних до кожної конкретної партії товару, а відповідно до умов п.5.2. договору, відповідач зобовязаний оплатити позивачу повну вартість кожної партії поставленого товару на протязі пяти днів.

Умовами п.6.5. договору передбачено, що за прострочення оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення.

Згідно з умовами п.7.1. договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до тих пір поки одна із сторін письмово за два місяці не заявить про припинення договірних відносин.

Також судом встановлено, що на виконання умов вищевказаних договорів за період з 23.12.2008р. по 16.01.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 53762,85 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними. В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 45183,17 грн., а залишок боргу в сумі 8579,68 грн. позивачу не сплатив.

17.03.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією №238, в якій заявив вимогу в строк до 28.03.2009р. сплатити борг за поставлений товар в сумі 8579,68 грн., а також просив відповідача підписати, скріпити печаткою та надіслати на адресу позивача акт звірки розрахунків за поставлену позивачем продукцію. Вказану претензію відповідач одержав 15.04.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №62906, але борг позивачу не сплатив. 27.04.2009р. позивач повторно звернувся до відповідача з претензією №306, в якій заявив аналогічні вимоги про сплату боргу в сумі в сумі 8579,68 грн. Вказану претензію відповідач одержав 05.05.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №20251, але борг позивачу не сплатив.

Лише 18.05.2009р. відповідач сплатив позивачу частину боргу в сумі 1065,38 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №005923 від 18.05.2009р. та одночасно між сторонами проведено звірку розрахунків, за наслідками якої складений відповідний акт звірки, який підписаний і засвідчений печаткою відповідача, та згідно з яким, заборгованість відповідача станом на 18.05.2009р. становить 7514,30 грн. Поряд з цим, наявність боргу в сумі 7514,30 грн. відповідач визнав і у гарантійному листі від 18.05.2009р., згідно з яким, вказаний борг відповідач зобовязався перерахувати позивачу в строк до 31.12.2009р.

26.06.2009р. відповідач сплатив відповідачу частину боргу в сумі 600 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №007836 від 26.06.2009р., а залишок боргу в сумі 6914,30 грн. залишився несплаченим.

12.01.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією №16, в якій заявив вимогу негайно сплатити борг за поставлений товар в сумі 6914,30 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 14.01.2010р. та фіскальним чеком підприємства звязку від 14.01.2010р. №0530.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу борг в сумі 6914,30 грн., то останній звернувся до суду з даним позовом, в якому, окрім основного боргу в сумі 6914,30 грн. просив суд стягнути з відповідача штраф в сумі 345,71 грн. Під час розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 345,71 грн., про що надав до суду відповідну заяву від 26.02.2010р. за вх.№5014.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір, згідно з яким, відповідач зобовязався прийняти та оплатити хлібобулочні вироби (товар) у кількості, асортименті та по цінам згідно ТТН постачальника до кожної конкретної партії товару на протязі пяти днів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим із матеріалів справи випливає, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобовязання щодо оплати поставленого позивачем товару, а саме, за товар, який поставлений позивачем на суму 53762,85 грн. відповідач розрахувався частково і на момент розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 6914,30 грн. При цьому жодних заперечень щодо поставленого позивачем товару, його кількості і вартості відповідач до суду не надав, як і не надав доказів, що спростовують наявність цього боргу.

З огляду на такі обставини справи господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6914,30 грн., а отже і їх задоволення. Поряд з цим провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 345,71 грн. припиняється господарським судом на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України у звязку із задоволенням заяви позивача про відмову від позовних вимог в цій частині.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський хлібозавод»задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (66300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ «Приватбанк»м. Котовськ, МФО НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський хлібозавод»(66304, Одеська область, м. Котовськ, просп. Перемоги,14, код ЄДРПОУ 26364417, р/р 26002010112535 у Філії ВАТ «Укрексімбанк», м. Одеса, МФО 000328618) основний борг в сумі 6914 (шість тисяч девятсот чотирнадцять) грн. 30 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 96 (девяносто шість) грн. 90 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 20 коп.

3.Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 345,71 грн. припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 19 березня 2010р.

Суддя