Decision № 11357721, 14.09.2010, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.10 Справа № 15/204/10

Суддя

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Рубіжанський картонно –тарний комбінат”, 93006, Луганська область, м. Рубіжне, вул.. Менделєєва, 67

до Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, 69063, м. Запоріжжя, вул.. Артема, 7

про стягнення з відповідача 182 477,86 грн. основного боргу та 7 174,13 грн. пені

Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача: Кальонов Є.А., дов. № 1 від 01.09.2010р.

від відповідача: Клинков О.В., представник, дов. б/н від 14.06.2010р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Рубіжанський картонно –тарний комбінат” до Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” про стягнення з відповідача 182477,86 грн. основного боргу та 7174,13 грн. пені.

14.06.2010 ухвалою господарського суду порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 05.07.2010. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 14.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з наступних підстав: 19.12.2008 року ВАТ «Рубіжанський картонно –тарний комбінат»та ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»укладено договір № 541 про купівлю –продаж товару. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався продати, а відповідач прийняти та оплатити вартість товару –ящиків гофрокартона в асортименті за ціною та у кількості згідно зі специфікацією. Позивач зазначає, що взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 182477,86 грн., яку позивач просить стягнути з ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика».

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7174,13 грн. пені нарахованої за період 04.02.2010р. по 09.03.2010р..

Відповідач проти позову заперечив частково, в обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем безпідставно заявлено вимоги про стягнення 7174,13 грн. пені, внаслідок того, що строк дії договору встановлений до 31.12.2009р., тобто дві останні поставки за товаро - транспортними накладними від 30.01.2010р. та 04.02.2010р. є позадоговірними. На підставі викладеного позивач просить в частині стягнення з нього пені в розмірі 7174,13 грн. відмовити. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення на 18 місяців, в обґрунтування заяви зазначив, що підприємство відповідача знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, внаслідок чого повне виконання рішення в частині стягнення з відповідача осевого боргу не є можливим.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 19.12.2008 року ВАТ «Рубіжанський картонно –тарний комбінат»та ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» укладено договір № 541 про купівлю –продаж товару.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язався продати, а відповідач прийняти та оплатити вартість товару –ящиків гофрокартона в асортименті за ціною та у кількості згідно зі специфікацією.

Відповідно до п. 3.4 договору, оплата за відвантажений товар здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% на рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару на склад відповідача.

20.12.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 541 від 19.12.2008р. за умовами якої збільшено об’єм поставленої продукції та вартість товару разом з загальною сумою договору до 2146434 грн., а також строк дії договору встановлено до 31.12.2010р..

Як свідчать вивчені матеріали позивачем продано відповідачу товар на загальну суму 231604,42 грн., про що свідчать накладні № 157191 від 06.12.2009р., № 155503 від 15.12.2009р., № 619246 від 26.12.2009р., № 154579 від 30.12.2009р., № 154378 від 30.01.2010р. та № 968378 від 04.02.2010р.. Факт отримання товару відповідачем не заперечується. Кошти за отриманий товар відповідачем сплачено частково, а саме в сумі 49126,56 грн. про що свідчить банківська виписка від 01.02.2010р.

12.04.2010р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про погашення заборгованості. Відповіді на вимогу відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання грошових зобов’язань, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 182477,86 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з відповідача 7174,13 грн. пені нарахованої за період 04.02.2010р. по 09.03.2010р., позивач обґрунтовує з посиланням на п. 5.2 договору відповідно до якого, у разі несвоєчасної оплати покупцем товару за договором, постачальник нараховує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Клопотання про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає, оскільки підстави для зменшення відсутні.

Стосовно заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначає наступне.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Докази, які надаються заявником в підтвердження вказаних обставин оцінюються за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Господарський суд не зобов’язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

Важкий фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов’язку належного виконання зобов’язань перед кредитором, та не робить неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає, що заява про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача на позов є безпідставними з урахуванням вище викладеного.

Судові витрати покладаються на відповідача .

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, (69063, м. Запоріжжя, вул.. Артема, 7, ЄДРПОУ 00382094) на користь Відкритого акціонерного товариства “Рубіжанський картонно –тарний комбінат”, (93006, Луганська область, м. Рубіжне, вул.. Менделєєва, 67, ЄДРПОУ 01882551) 182477,86 грн. основного боргу, 7174,13 грн. пені та 2132,52 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 20.09.2010р.