Decision № 113530207, 15.09.2023, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2023 рокусправа №380/19502/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі позивач, ГУ ПФУ у Львівській області) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач, ВДВС УЗПВР у Львівській області), в якому просить скасувати постанову відповідача від 31.07.2023 ВП №71619050 про накладення на ГУ ПФУ у Львівській області штрафу в розмірі 5 100 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ПФУ у Львівській області вжило всіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №380/15004/21, та здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Виплата доплати пенсії стягувачу за період з 01.04.2019 по 30.04.2022 у сумі 169 126 грн 08 к. відбудеться після виділення коштів з Державного бюджету. Зазначені обставини були відомі відповідачу на час винесення спірної постанови. Вважає, що у ВДВС УЗПВР у Львівській області не було правових підстав для винесення постанови про накладення штрафу, оскільки відсутність відповідного бюджетного фінансування та коштів для виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлю проведення відповідних виплат, тому постанова про накладення штрафу є безпідставною та такою, що підлягає скасуванню. Свої доводи позивач обґрунтовує також правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.05.2021 у справі №42/5465/19 та від 13.06.2018 №757/29541/14-а.

Відповідачем позовну не визнано з підстав викладених, у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Державним виконавцем 02.05.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71619050, яку скеровано сторонам до відома та виконання. Боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Станом на 31.07.2023 у державного виконавця відсутні будь-які документальні підтвердження щодо виконання виконавчого документа боржником. Тому 31.07.2023 відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання без поважним причин рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн. Звертає увагу, що боржником надано відповідь щодо виконання рішення суду вже після винесення постанови про накладення штрафу і отримано відділом 08.08.2023, що підтверджується журналом вхідної кореспонденції та відмітки про реєстрацію на документі, копія якого долучена до відзиву. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 21.08.2023 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надавався строк для усунення недоліків.

Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою від 31.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін. Судове засідання призначено на 07.09.2023.

Судове засідання, що призначене на 07.09.2023, відкладено до 14.09.2023 у зв`язку із неявкою відповідача та відсутністю відзиву на позовну заяву.

Відповідачем 14.09.2023 (вх. №69900) подано відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні суд заслухав вступну промову представника позивача Кожухар І.І., оголосив відзив відповідача на позовну заяву, дослідив докази та перейшов до письмового провадження.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР у Львівській області Зайця О. А. від 02.05.2023 відкрито виконавче провадження №71619050 з примусового виконання виконавчого листа №380/15004/21, виданого 30.03.2023 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.07.2021 № С/1479 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказана постанова надійшла на адресу ГУ ПФУ у Львівській області 20.07.2023 за вх. № 9461/14.

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 24.07.2023 №1300-5308-8/107814 повідомило відповідача про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №380/15004/21 шляхом проведення з 01.04.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 12.07.2021 № С/1479, у результаті якого з 01.05.2022 загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 19340, 00 грн.

Доплата пенсії по рішенню суду за період з 01.04.2019 по 30.04.2022 становить 169 126 грн 08 к.

Зазначено, що доплата по рішенню суду за період з 01.04.2019 по 30.04.2022 у сумі 169 126 08 к. буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів з Державного бюджету України.

Тому просило винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

ГУ ПФУ у Львівській області на підтвердження виконання рішення суду до листа від 24.07.2023 №1300-5308-8/107814 долучило перерахунок пенсії за пенсійною справою №ХВ60217-Міноборони ОСОБА_1 з 01.05.2022 та розрахунок на доплату.

Постановою державного виконавця від 31.07.2023 ВП71619050 відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» на позивача - боржника у виконавчому провадженні №71619050, накладено штраф у розмірі 5 100 грн.

Вказана постанова є предметом оскарження.

При вирішенні справи суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Згідно з пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Саме такі правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховано судом при розгляді цієї справи.

Спірною постановою на позивача накладено штраф на підставі частини другої статті 63 та частини першої статті 75 Закону №1404-VІІІ за невиконання без поважних причин рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №380/15004/21.

Зі змісту постанови неможливо встановити фактичні підстави винесення її відповідачем, оскільки така містить виключно посилання на норми частини другої статті 63 та частини першої статті 75 Закону №1404-VІІІ та констатацію невиконання вимог виконавчого документа станом на 14.03.2023.

Судом встановлено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №380/15004/21 не виконано в частині виплати заборгованості, яка виникла внаслідок проведеного на виконання цього судового рішення перерахунку пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2022.

Причиною невиплати ГУ ПФУ у Львівській області заборгованості стала відсутність відповідного фінансового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюється виключно законами. Такими законами є Закон України про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 (далі Закон №2262).

Відповідно до статті 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 71 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) передбачено, що бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 72 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Відповідно до статті 73 Закону №1058IV кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на орган Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Фонду, виділених з Держаного бюджету України, та за наявності відповідного бюджетного призначення.

Як встановлено судом, боржником ВП №71619050 - ГУ ПФУ у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №380/15004/21 здійснило перерахунок пенсії, розмір якої з 01.05.2022 у зв`язку з цим збільшився, провело розрахунок заборгованості по доплаті пенсії, яка утворилася за період з 01.04.2019 по 30.04.2022, та в частині виплати коштів (заборгованості) за період з 01.04.2019 по 30.04.2022 включило до Реєстру судових рішень для виконання за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджету за відповідною бюджетною програмою, яке здійснюватиметься у порядку черговості після виділення коштів на такі цілі.

Таким чином, ГУ ПФУ у Львівській області вжило заходи, спрямовані на виконання судового рішення від 21.01.2022 у справі №380/15004/21 в повному обсязі, однак відсутність коштів унеможливила виплату заборгованості за період з 01.04.2019 по 30.04.2022 до надходження відповідних бюджетних призначень з Державного бюджету України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, які повідомлені ГУ ПФУ у Львівській області відповідачу листом від 24.07.2023 №1300-5308-8/107814 та підтвердженні перерахунком пенсії за пенсійною справою №ХВ60217-Міноборони та розрахунком доплати, в своїй сукупності свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата коштів в повному обсязі за виконавчим документом зумовлена не недбалістю ГУ ПФУ у Львівській області як боржника у ВП №71619050 чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність свого рішення не виконав.

Доводи відповідача про відсутність станом на 31.07.2023 листа ГУ ПФУ у Львівській області від 24.07.2023 №1300-5308-8/107814 не спростовують факту виконання позивачем судового рішення ще 01.05.2022, який не був перевірений державним виконавцем перед винесенням спірної постанови.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи спірну постанову на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів та Закону №1404-VII, тому таку слід визнати протиправною та скасувати, задовольнивши позов повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 171, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Шашкевича, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43317547) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції України (м. Львів) про накладення штрафу від 31.07.2023 ВП №71619050.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома