Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2923/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.,
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2923/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС-МОВА (код 30776789, адреса: 03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27)
до Товариства з обмеженою відповідальністю БАСКЕТ 11 (код 41997380, адреса: Харківська область, Харківський район, смт Буди, вул. Щаслива, буд. 1А)
про стягнення 157355,23 грн,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ САВСЕРВІС-МОВА звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ БАСКЕТ 11, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 157355,23 грн заборгованості, в тому числі: основний борг 107795,02 грн; пеня 21963,47 грн; 3% річних 3743,86 грн; інфляційні втрати 23852,87 грн; просить справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 12.08.2021 № 221 в частині оплати товару, поставленого на підставі зазначеного договору по видатковим накладним за період з 03.02.2022 по 14.06.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області відкрито провадження у справі № 922/2923/23 за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу строк на подання заперечення на відповідь на відзив - 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 3, 4 ст. 120, ч. 5 ст. 242 ГПК України позивачу направлено в паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення, а відповідачу направлено в електронному вигляді до його Електронного кабінету в системі Електронний Суд.
Позивач - ТОВ САВСЕРВІС-МОВА копію ухвали суду про відкриття провадження у справі № 922/2923/23 отримав 13.07.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102272453348.
Відповідач - ТОВ БАСКЕТ 11 копію ухвали суду про відкриття провадження у справі № 922/2923/23 отримав 07.07.2023 (з урахуванням положень п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа, проте не скористався правом на подання відзиву, в установлений судом строк не подав відзиву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, про причини їх неподання суду не повідомив.
Будь-яких інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день винесення судом даного рішення на адресу суду від учасників справи не надходило.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, подання відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком відповідача, а відтак відсутність у матеріалах справи відзиву відповідача не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі зазначеного, зважаючи на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідач належно повідомлений про розгляд даної справи, зважаючи на те, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, а суд має право вирішити спір за наявними в справі матеріалами в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, та враховуючи, що позивачем досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи на надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2021 між ТОВ САВСЕРВІС-МОВА (Постачальником) та ТОВ БАСКЕТ 11 (Покупцем) укладено договір поставки № 221 (далі по тексту Договір), з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 12.08.2021 до зазначеного Договору (далі по тексту - Протокол узгодження розбіжностей).
Згідно з умовами п. 1.1 Договору, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі.
За змістом п. 1.2 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей), до Договору сторонами підписується Специфікація у формі, що відповідає Додатку № 1 до даного Договору. На кожну партію товару на підставі замовлення Покупця Постачальником складається видаткова накладна, в якій сторони узгоджують кількість, вартість і асортимент товару (SCU, коди УКТЗЕД, штрих-код на кожну товарну позицію). Така видаткова накладна визнається сторонами Специфікацією, та є невід`ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей), ціна за товар, що поставляється за цим Договором, вказується в накладних та Специфікаціях та може бути змінена виключно за погодженням сторін. Зміна ціни на вже поставлений Покупцеві товар не допускається.
Загальна сума Договору становить загальну вартість Товару, поставленого відповідно до умов даного Договору і визначається шляхом складення сум товарних партій, визначених у накладних (п. 2.3 Договору).
Доставка Товару на підставі даного Договору здійснюється на умовах DDP, згідно з правилами Інкотермс 2010 силами, засобами та за рахунок Постачальника в місце, визначене Покупцем (п. 4.3 Договору).
Датою передачі партії Товару вважається дата прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі). Факт прийому-передачі Товару підтверджується шляхом проставлення підпису матеріально-відповідальної особи та печатки/штампу (у разі їх наявності), зразки яких наведені в Додатку № 2 до цього Договору (п. 4.4 Договору).
Покупець здійснює розрахунки за Товар протягом семи календарних днів з дати прийому-передачі Товару, якщо інші умови не передбачені Сторонами у Додатках до цього Договору (п. 5.1 Договору).
У Додатку 1А (FOOD) від 12.08.2021 до Договору сторони погодили, що Покупець здійснює розрахунки за Товар, отриманий відповідно до Договору згідно переліку, визначеного у цьому Додатку, не пізніше 45 днів з дати прийому-передачі Товару.
Пунктом 6.1 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей) сторони домовились, що прийом-передача Товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки в порядку, визначеному чинним законодавством України, та оформляється шляхом підписання накладних. Сторони домовились, що приймання Товару по кількості відбувається в момент приймання товару Покупцем і підписання накладеної свідчить про приймання Товару Покупцем за кількістю. Сторони домовились, що приймання Товару по якості (за виключенням виробничого браку, який неможливо виявити шляхом візуального огляду) відбувається протягом семи календарних днів з моменту підписання Покупцем накладної.
Відповідно до умов п. 6.3 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей), постачання Товару вважається завершеним з моменту передачі партії Товару Покупцеві у власність шляхом його відвантаження на складі торгової точки Покупця, що підтверджується, зокрема видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.
Пунктом п. 7.1 Договору сторони домовились, що в разі несвоєчасної оплати вартості Товару, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов`язання.
Згідно з п. 10.1 Договору, даний Договір діє протягом 3-х років з моменту його підписання. У разі, якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не направить іншій стороні письмову вимогу про розірвання Договору, строк дії Договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік. Договір може бути достроково розірваний за згодою сторін або за вимогою однієї зі сторін, поданої іншій стороні за 14 календарних днів до розірвання договору із обов`язковим здійснення всіх оплат за даним Договором.
Усі зміни та доповнення до Договору мають юридичну силу лише за наявності взаємної згоди сторін та з обов`язковим складанням письмового документу (п. 10.2).
Як вбачається з договору поставки № 221 від 12.08.2021 та Протоколу узгодження розбіжностей від 12.08.2021 до зазначеного Договору, вказаний Договір та Протокол узгодження розбіжностей підписані обома сторонами та скріплені відтисками печаток сторін. У матеріалах справи відсутні докази про внесення сторонами змін у Договір щодо строку дії Договору або щодо дострокового розірвання зазначеного Договору, а також відсутні докази визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку. Отже на момент прийняття даного рішення суду зазначений Договір є діючим.
На виконання умов зазначеного Договору позивачем у період з 03.02.2022 по 14.06.2022 було поставлено відповідачу кілька партій Товару на загальну суму 111063,85 грн, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями відповідних видаткових накладних за вказаний період (а.с. 22-59).
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем у порушення умов Договору не виконано належним чином своїх зобов`язань в частині сплати вартості товару, поставленого позивачем по видатковим накладним за період з 03.02.2022 по 14.06.2022, сплачено лише частково за поставлений товар, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з оплати поставленого товару, яка станом на 21.06.2023 становить 107795,02 грн. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача 107795,02 грн основного боргу, а також нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за поставку товару: пені в розмірі 21963,47 грн на підставі п. 7.1 Договору та інфляційних втрат в розмірі 23852,87 грн і 3% річних в розмірі 3743,86 грн на підставі ст. 625 ЦК України.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.
Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
За приписами положень ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
За приписами ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - ТОВ САВСЕРВІС-МОВА (Постачальником) та відповідачем - ТОВ БАСКЕТ 11 (Покупцем) на підставі укладеного між ними договору поставки від 12.08.2021 № 221, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, у зв`язку з чим зазначений договір, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання обома сторонами.
Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач належно виконав умови договору поставки від 12.08.2021 № 221, поставив відповідачу на визначені останнім адреси в період з 03.02.2022 по 14.06.2022 кілька партій Товару на загальну суму 111063,85 грн.
Факт здійснення поставки Товару відповідачу підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями відповідних видаткових накладних за період з 03.02.2022 по 14.06.2022 (а.с. 22-59).
Вказані видаткові накладні, окрім видаткової накладної № 102050008 від 14.02.2022 на суму 1139,33 грн, підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками позивача та відповідача, як передбачено умовами Договору.
Стосовно видаткової накладної № 102050008 від 14.02.2022 на суму 1139,33 грн суд зазначає, що ця видаткова накладна не містить підпису матеріально-відповідальної особи Покупця, уповноваженої на прийняття Товару від Постачальника. Разом з тим, зазначена видаткова накладна засвідчена печаткою відповідача - ТОВ БАСКЕТ 11, тому, враховуючи, що саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на видаткових накладних під час приймання-передачі Товару, поставленого позивачем на підставі договору поставки від 12.08.2021 № 221, а також враховуючи, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження факту протиправності використання його печатки чи доказів її втрати, так само, як не надано і доказів звернення відповідача до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі при підписанні вказаної видаткової накладної, у зв`язку з чим суд приймає цю видаткову накладну як належний доказ у підтвердження поставки Товару на суму 1139,33 грн.
Додатком 1А (FOOD) від 12.08.2021 до Договору сторони визначили строк оплати Покупцем за Товар, отриманий відповідно до Договору згідно переліку, визначеного у цьому Додатку, не пізніше 45 днів з дати прийому-передачі Товару.
Як вбачається з наданих позивачем до позовної заяви копій видаткових накладних за період з 03.02.2022 по 14.06.2022, вказані видаткові накладні містять вказівку про строк оплати товару, поставленого по зазначеним накладним, який дорівнює 45 днів з дати прийому-передачі Товару (дати складення цих видаткових накладних).
Отже, враховуючи, що по останній з вищевказаних видаткових накладних Товар був поставлений 14.06.2022, кінцевий термін оплати відповідачем - ТОВ БАСКЕТ 11 за цей Товар сплинув 29.07.2022.
Сторонами до матеріалів справи не надано будь-яких доказів, які б свідчили про оплату відповідачем товару, поставленого по видатковим накладним за період з 03.02.2022 по 14.06.2022 на загальну суму 111063,85 грн, в строки, передбачені Договором. Станом на момент прийняття судом даного рішення такі докази в матеріалах справи також відсутні. Відповідачем не надано суду відповідно до вимог ст. 73, 74 ГПК України жодного доказу, який би міг спростувати наявність у нього заборгованості з оплати товару по вищезазначеним видатковим накладним.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На підставі викладеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем - ТОВ БАСКЕТ 11 не надано суду доказів, які б які б свідчили про здійснення з позивачем розрахунків за товар, поставлений по видатковим накладним за період з 03.02.2022 по 14.06.2022 на загальну суму 111063,85 грн, або доказів, які б спростовували наявність у відповідача заборгованості з оплати вищезазначеного товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 107795,02 грн основного боргу є доведеними та обґрунтованими, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 21963,47 грн, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.
Кінцем відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 251 ЦК України. Отже, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.
За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Тобто, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушене.
Якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, господарським судом визнано позовні вимоги обґрунтованими, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Згідно з п. 7.1 Договору, в разі несвоєчасної оплати вартості Товару, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов`язання.
Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок позовних вимог в частині нарахованих до стягнення з відповідача сум пені, здійснивши власний розрахунок з урахуванням приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом у червні 2023 року, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення пені в розмірі 21963,47 грн, нарахованої на заборгованість по видатковим накладним за період з 03.02.2022 по 22.02.2023, по яким строк оплати сплинув у період з 20.03.2023 по 08.04.2022, були заявлені позивачем з порушенням річного строку спеціальної позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Водночас, враховуючи, що відповідач не звертався до суду до винесення ним даного рішення із заявою про застосування строків позовної давності, з огляду на вимоги ст. 267 ЦК України, у суду відсутні підстави для відмовити в позові у цій частині у зв`язку зі спливом позовної давності, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 21963,47 грн у повному обсязі.
Крім того, у зв`язку порушенням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 23852,87 грн та 3% річних в розмірі 3743,86 грн на підставі ст. 625 ЦК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.
Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідний коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.
На підставі зазначеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок позовних вимог в частині нарахованих до стягнення з відповідача сум 3% та інфляційних втрат, з огляду положення ст. 625 ЦК України та враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 23852,87 грн та 3% річних в розмірі 3743,86 грн є доведеними та обґрунтованими, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 складає 2684,00 грн.
Як вбачається з матеріалів позову, позивачем при поданні до суду позовної заяви з вимогою майнового характеру на загальну суму 157355,23 грн, враховуючи, що 1,5 відсотка від ціни позову становить 2360,33 грн, було надано докази про сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою про зарахування судового збору.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БАСКЕТ 11 (код 41997380, адреса: Харківська область, Харківський район, смт Буди, вул. Щаслива, буд. 1А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС-МОВА (код 30776789, адреса: 03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27) 157355,23 грн заборгованості, в тому числі: основний борг - 107795,02 грн; пеня - 21963,47 грн; 3% річних - 3743,86 грн; інфляційні втрати - 23852,87 грн; а також 2684,00 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 14.09.2023.
СуддяН.А. Новікова
The court decision No. 113484715, Commercial Court of Kharkiv Oblast was adopted on 14.09.2023. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important information easily.
This decision relates to case No. 922/2923/23. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: