Decision № 113332913, 08.09.2023, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/2906/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря судового засідання - Галата В.І.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Ткаченко Ю.О.,

представника відповідача - Черевиченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеської обласної державної адміністрації (пр. Шевченка, 4, м. Одеса, 65032; код ЄДРПОУ 00022582) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним розпорядження Голови Одеської обласної державної адміністрації Максима Марченка № 6/к-2023 від 10.01.2023 р.;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Одеської обласної державної адміністрації з 10.01.2023 р.

Ухвалою суду від 21.02.2023 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року - без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.05.2023 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року (суддя: Радчук А.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року скасовано, справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

13.06.2023 року справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Розпорядженням Голови Одеської обласної державної адміністрації Сергієм Гриневецьким № 201/к-2020 від 28.12.2020 р. ОСОБА_1 призначений з 30.12.2020 р. на посаду заступника голови Одеської обласної державної адміністрації. 03.03.2022 заступник голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 написав заяву про припинення повноважень новому Голові Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 , відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Ця заява не була прийнята до виконання та не була погоджена з Кабінетом Міністрів України.

Позивач зазначив, що з 03.03.2022 він продовжував займати посаду та виконувати обов`язки заступника голови Одеської обласної державної адміністрації. Надалі, розпорядженням Голови Одеської обласної державної адміністрації Максима Марченка №6/к-2023 від 10.01.2023 р. ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови Одеської обласної державної адміністрації на підставі ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України та заяви ОСОБА_1 від 03.03.2022 р.

Посилаючись на положення Закону України «Про державну службу», позивач стверджує, що заява ОСОБА_1 про звільнення з посади від 03.03.2022 р. підлягала розгляду Головою Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 протягом 14 днів та погодженням звільнення з Кабінетом Міністрів України. Проте, цього не відбулось. За 14 днів до звільнення (10.01.2023 р.) ОСОБА_4 не писав заяви про звільнення. Підстави зазначені у ст. 84 Закону України «Про державну службу» для звільнення ОСОБА_1 були відсутні.

З огляду на зазначене позивач вважає, що звільнення його з посади було здійснено без належних підстав, розпорядження Голови Одеської обласної державної адміністрації Максима Марченка № 6/к-2023 від 10.01.2023 р. є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді.

Ухвалою суду від 19.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

04.07.2023 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач не визнає позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню.

Так, на думку відповідача, твердження позивача щодо необхідності погодження звільнення заступника голови обласної державної адміністрації Кабінетом Міністрів України є помилковим. Відповідач звертає увагу, що чинною, у тому числі і на момент звільнення ОСОБА_1 , редакцією статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено погодження лише призначення заступників обласних державних адміністрацій, положення щодо погодження Кабінетом Міністрів України звільнення на момент виникнення спірних правовідносин у нормі відсутнє.

Відповідач також наголошує на помилковості позиції позивача з приводу «неприйняття до виконання заяви ОСОБА_1 від 03 березня 2022 року» та зазначає, що вказана заява містить резолюцію голови Одеської обласної державної адміністрації Одеської обласної державної адміністрації Марченко М.М.: «До розпорядження погоджую 10.01.2023 р.».

У відзиві вказано, що посилання позивача на положення Закону України «Про державну службу», є помилковим та не припустимим, оскільки положення Закону України «Про державну службу» не поширюється на заступників голів місцевих державних адміністрацій, натомість спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини у цій справі, є Закон України «Про місцеві державні адміністрації».

З викладених підстав відповідач вважає, що розпорядження Одеської обласної адміністрації від 10 січня 2023 року № 6/К-2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » державної видане на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є обґрунтованим та не підлягає скасуванню у судовому порядку.

10.07.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивач вказує, що Розпорядження про звільнення ОСОБА_1 прийняте 10.01.2023 р, а погодження Офісу Президента України щодо звільнення ОСОБА_1 від 12 січня 2023 року, що свідчить про те, що погодження носило формальний характер та не впливало на звільнення.

Також, посилаючись на пп.15 п.2, п.9 постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №298 «Деякі питання, пов`язані з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України», позивач зазначає, що голова відповідної держадміністрації у триденний строк після отримання рішення Кабінету Міністрів України щодо погодження звільнення з посади заступників голів держадміністрації, видає відповідне розпорядження.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано документів на підтвердження прийнятих рішень Голови Одеської обласної державної адміністрації Максима Марченка щодо звільнення або залишення на посаді заступника голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 , на переконання позивача, він продовжував виконувати обов`язки на підставі розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації С. Гриневецького від 28.12.2020 року № 210/к-2020, а заява від 03.03.2022 р. вичерпала свою дію 06.03.2022 р.

У противагу твердженням відповідача у питанні прийняття/неприйняття до виконання заяви ОСОБА_1 , позивач зауважив, що 10.01.2023 р. голова Одеської обласної державної адміністрації Марченко М.М. не був новопризначеним головою, а був діючим, тому не міг звільнити заступника за заявою, поданою йому у день його призначення 03.03.2022 р.

З огляду на викладене, позивач вважає відзив необґрунтованим в частині правомірності розпорядження Голови Одеської обласної державної адміністрації Максима Марченка № 6/к-2023 від 10.01.2023 та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

09.08.2023 року до суду надійшла заява про зміну підстав позову. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що сторона позивача просить задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 15.08.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, заяву про зміну підстав позову прийнято до провадження.

14.08.2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач зазначив, що твердження позивача, що ОСОБА_5 не був у 2023 році новопризначеним головою облдержадміністрації є хибним, оскільки, по-перше, для ОСОБА_1 новопризначеним головою облдержадміністрації є будь-яка особа, що була призначена на посаду голови облдержадміністрації після призначення позивача; по-друге, закон не вказує на обов`язок призначеного голови облдержадміністрації вчиняти певні дії щодо складу адміністрації в день свого призначення або у будь-які конкретні строки.

Крім того, у запереченнях відповідач зауважив, що Порядок розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 298 (зі змінами) дійсно регулює питання щодо порядку призначення першого заступника та заступників голови облдержадміністрації, однак цей Порядок взагалі не регулює питання звільнення, оскільки Закон не містить приписів щодо погодження звільнення вказаних осіб з Кабінетом Міністрів України. При цьому, застосування аналогії права/закону у даному випадку є недопустимим.

Ухвалою суду від 15.08.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.08.2023 року.

У судовому засіданні 29.08.2023 року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та наполягали на задоволенні позову у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши вступні слова сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Розпорядженням Голови Одеської обласної державної адміністрації Сергієм Гриневецьким № 201/K-2020 від 28.12.2020 року позивача - ОСОБА_1 призначено на посаду заступника голови Одеської обласної державної адміністрації з 30.12.2020 року.

Указом Президента України від 01.03.2022 року №90/2022 на посаду Голови Одеської обласної державної адміністрації призначено ОСОБА_5 .

03.03.2022 року ОСОБА_1 подав заяву про припинення повноважень заступника голови Одеської обласної державної адміністрації відповідно до частини 3 статті 10 Закону України Про місцеві державні адміністрації.

09.01.2023 року до Офісу Президента України було направлено подання щодо звільнення ОСОБА_1 .

Листом керівника Офісу Президента України від 12.01.2023 року № 02-01/41 пропозицію ОСОБА_5 пропозицію про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови Одеської обласної державної адміністрації було погоджено.

Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 10.01.2023 року № 6/К-2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови Одеської обласної державної адміністрації з підстав, передбачених статтею 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Позивач вважає, що його звільнення з посади заступника голови Одеської обласної державної адміністрації здійснено без належних підстав, розпорядження Голови Одеської обласної державної адміністрації Максима Марченка № 6/к-2023 від 10.01.2023 р. протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 118 Конституції України передбачено, що склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

Спірним в межах даних правовідносин є розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови Одеської обласної державної адміністрації на підставі заяви позивача.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, звільнення позивача відбулось на підставі його заяви та відповідно відповідно частини третьої статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та пункту 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Так, пунктом 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підставою припинення трудового договору визначено підстави, передбачені іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання виконання покладених на голів місцевих адміністрацій та їх заступників службових обов`язків, припинення ними наданих повноважень, права і обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 09.04.99 № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" (далі - Закон №586-XIV).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №586-XIV склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

Згідно пункту 3 частини першої статті 39 Закону №586-XIV голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10, 11 цього Закону.

Правовий статус перших заступників та заступників голів місцевих державних адміністрацій визначається статтею 10 Закону №586-XIV.

Так, приписами ст. 10 Закону №586-XIV визначено наступне:

перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов`язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи (частина 1 статті 10 Закону №586-XIV);

перший заступник та заступники голови обласної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Перший заступник та заступники голови районної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації. (частина друга статті 10 в редакції Законів № 514-V від 21.12.2006, № 2592-VI від 07.10.2010);

перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення (частина 3 статті 10 Закону №586-XIV).

З аналізу пункту 3 частини першої статті 39 та частини третьої статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» вбачається, що юридичним наслідком призначення нового голови районної державної адміністрації є право останнього звільнити перших заступників та заступників голови районної державної адміністрації із займаних посад внаслідок автоматичного припинення їх повноважень, про що вони заявляють новому голові адміністрації.

Отже, скільки спірні правовідносини щодо звільнення заступника голови обласної державної адміністрації з посади у зв`язку з поданням заяви про припинення повноважень врегульовано спеціальним Законом № 586-XIV, посилання позивача на приписи Кодексу законів про працю України та Закону України «Про державну службу» є безпідставним, з чим, як вбачає суд, позивач погодився, виключивши посилання на норми цього Закону у заяві про зміну підстав позову.

Вирішуючи питання в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі №824/395/16-а встановив, що звільнення першого заступника голови районної державної адміністрації на підставі ст. 10 Закону України № 586-XIV не є звільненням з ініціативи власника.

Так, ця норма містить додаткову, особливу підставу для звільнення працівника, пов`язану з його статусом, якої не містить КЗпП України чи Закон України «Про державну службу». Ця підстава законом пов`язується не з волевиявленням працівника чи голови райдержадміністрації, а з самим фактом призначення нового керівника адміністрації. Статтею 10 Закону №586-XIV для перших заступників голови райдержадміністрації передбачено обов`язок заявити про складення повноважень перед новопризначеним головою.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 39 та ч. 3 ст. 10 Закону № 586-XIV визначено, що юридичним наслідком призначення нового голови районної державної адміністрації є право останнього звільнити перших заступників та заступників голови районної державної адміністрації із займаних посад внаслідок автоматичного припинення їх повноважень, про що вони заявляють новому голові адміністрації.

Звільненню новопризначеним головою районної державної адміністрації своїх заступників на підставі ч. 3 ст. 10 Закону № 586-XIV не може передувати дотримання певного додаткового порядку припинення їх повноважень, крім самого факту припинення цих повноважень в силу закону.

Написання заяви про припинення повноважень є обов`язком посадової особи - першого заступника голови районної державної адміністрації в силу вимог ч. 3 ст. 10 Закону №586-XIV та пов`язане з настанням юридичного факту: звільненням з посади голови такої державної адміністрації та призначенням на посаду нового голови, наслідком чого є звільнення першого заступника голови з державної служби. Тому у цьому випадку не відбувається припинення трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно ч.ч.5-6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо погодження звільнення заступника голови обласної державної адміністрації Кабінетом Міністрів України суд зазначає наступне.

Вищезазначена редакція частини другої статті 10 Закону №586-XIV викладена на сайті Верховної Ради України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» від 07 жовтня 2010 року № 2592-VІ.

Разом з тим, 23 лютого 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» № 763-ІІ, відповідно до якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України», а також встановлено, що норми законів України, до яких вносилися зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України», які втратили чинність згідно з пунктом 1 цього Закону, діють в редакції, чинній станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням змін, внесених законами України після 7 жовтня 2010 року, у частинах, що відповідають нормам Конституції України, які діють станом на дату набрання чинності цим Законом.

З огляду на зазначене статтю 10 Закону №586-XIV необхідно читати в редакції Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 року № 514-V, яким було внесено зміни до Закону України «Про місцеві адміністрації», оскільки саме ця редакція була чинною станом на 07 жовтня 2010 року.

У вказаній редакції частина друга статті 10 викладена наступним чином:

Перший заступник та заступники голови обласної, районної державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідно обласної, районної державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.(Частина друга статті 10 в редакції Закону N 514-V ( 514-16 ) від 21.12.2006).

Отже, чинна на час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду даної справи, редакція частини другої статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» не передбачає погодження з Кабінетом Міністрів України звільнення заступника голови обласної державної адміністрації.

Суд також враховує надану відповідачем разом з відзивом копію листа Секретаріата Кабінету Міністрів України адресованого обласним державним адміністраціям, де повідомляється, що статтею 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації», не передбачено погодження з Кабінетом Міністрів звільнення з посад перших заступників, заступників та заступників голів - керівників апарату облдержадміністрацій.

Суд зазначає, що у процесі розгляду справи сторона позивача погодилась і з вищевикладеним, зазначивши у відповіді на відзив та заяві про зміну підстав позову чинну редакцію частини 2 статті 10 Закону №586-XIV (тобто, в редакції Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 року № 514-V).

У позовній заяві, відповіді на відзив, а також заяві про зміну підстав позову, позивач обґрунтовує протиправність спірного розпорядження також посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №298 «Деякі питання, пов`язані з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України», зазначаючи, що зазначає, що Голова Одеської обласної державної адміністрації Максим Марченко повинен був прийняти рішення по заяві позивача щодо звільнення або залишення на посаді заступника голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 у триденний строк.

Відповідно до пп. 15 п. 2 Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04. 2012 р. № 298 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2021 р. № 1064) (далі Порядок №298) перший заступник, заступники голови обласної та Севастопольської міської держадміністрації призначаються на посаду головою відповідної держадміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Пропозиції щодо погодження призначення на посаду вносяться Кабінетові Міністрів України головою обласної та Севастопольської міської держадміністрації;

Пунктом 9 Порядку №298 встановлено, що підставі акта Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України щодо призначення на посаду чи звільнення з посади особи керівник відповідного органу або підприємства у триденний строк видає наказ (розпорядження) за місцем її роботи.

Копія зазначеного наказу (розпорядження) надсилається у триденний строк після його видання до: Секретаріату Кабінету Міністрів України; Офісу Президента України - щодо посад, призначення на які та звільнення з яких здійснюється Президентом України.

На підставі рішення Кабінету Міністрів України щодо погодження призначення на посаду перших заступників, заступників голів обласних і Севастопольської міської держадміністрацій, а також погодження призначення на посаду та погодження звільнення з посади заступників голови Київської міськдержадміністрації, повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади, голова відповідної держадміністрації, Київський міський голова у триденний строк після отримання такого рішення видає відповідне розпорядження. Копія відповідного розпорядження надсилається у триденний строк після його видання до Офісу Президента України та Секретаріату Кабінету Міністрів України.

З аналізу зазначених положень Порядку №298 слідує, що погодження Кабінетом Міністрів України передбачено при призначенні першого заступника, заступника голови обласної і Севастопольської міської держадміністрації. Погодження Кабінетом Міністрів України звільнення з посади передбачено лише для заступників голови Київської міськдержадміністрації.

Отже, оскільки Закон №586-XIV, а також Порядок №298 не містить приписів щодо погодження звільнення першого заступника та заступників голови облдержадміністрації з Кабінетом Міністрів України, положення Порядку №298 не застосовуються при звільненні заступника голови облдержадміністрації, у тому числі в частині встановленого триденного терміну для прийняття рішення щодо звільнення з вказаної посади.

Вказане є ще одним підтвердженням, що жодною нормою чинного законодавства України не передбачено необхідності обов`язкового погодження місцевою державною адміністрацією звільнення з посад першого заступника та заступника голови обласної державної адміністрації, як і не встановлено юридичних наслідків недотримання такого погодження.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 380/12609/20, від 14 лютого 2019 року у справі № 824/395/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі № 823/117/17.

З огляду на відсутність у нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини, положень щодо обов`язкового погодження місцевою державною адміністрацією звільнення з посади заступника голови обласної державної адміністрації, суд не приймає доводи позивача стосовно погодження Офісом Президента України пропозиції щодо звільнення ОСОБА_1 після видання оскаржуваного розпорядження як такі, що свідчать про протиправність такого розпорядження.

Надаючи оцінку посиланням позивача на продовження здійснення повноважень протягом тривалого часу після подання ним заяви про їх припинення, суд відзначає наступне.

Строки звільнення позивача із займаної посади відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону №586-XIV цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами не передбачені.

З огляду на зазначене, відсутність законодавчо визначених строків для звільнення заступників голови облдержадміністрації, відповідно до статі 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» не позбавляють права відповідача реалізовувати власні повноваження.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача щодо строку розгляду заяви та не вбачає в цій частині порушень його прав рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача.

Щодо твердження позивача, що ОСОБА_5 у 2023 році не був новопризначеним головою Одеської обласної державної адміністрації.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 був призначений головою Одеської обласної державної адміністрації Гриневецьким С.Р.

З огляду на вказане, після звільнення ОСОБА_6 та призначення ОСОБА_5 головою Одеської обласної державної адміністрації, для позивача ОСОБА_5 є новопризначеним головою.

На підставі викладеного, дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наявність законних підстав звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови Одеської обласної державної адміністрації та, відповідно, законність розпорядження Голови Одеської обласної державної адміністрації Максима Марченка № 6/к-2023 від 10.01.2023 року.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні необхідно відмовити.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 90, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 08 вересня 2023 року.

Суддя А.А. Радчук

.