Decision № 113269201, 04.09.2023, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023м. ХарківСправа № 922/3558/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Бевзюк О.О., ордер серія ВІ № 1135481 від 10.08.2023 р.

відповідача: Тоцька К.М., ордер cерія АХ № 1136705 від 21.06.2023 р.

третьої особи: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД», місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПРОФІТ», місто Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Демченко Олександр Миколайович, місто Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПРОФІТ», про стягнення з поручителя (договір поруки від 01 листопада 2019 року) грошових коштів у загальному розмірі 20 000 000,00 грн. за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01 листопада 2019 року. Також, позивачем заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

14 серпня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» без руху. 18 серпня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/3558/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3558/23 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі № 922/3558/23 Фізичну особу-підприємця Демченка Олександра Миколайовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. 29 серпня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи відзив (вх. № 22868 від 28 серпня 2023 року) відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПРОФІТ». Встановлено позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД», строк для подання до суду відповіді на відзив до 08 вересня 2023 року (включно). 29 серпня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи пояснення (вх. № 22989 від 28 серпня 2023 року) третьої особи, Фізичної особи-підприємця Демченка Олександра Миколайовича. Встановлено, що в порядку ч. 4 ст. 168 ГПК України, позивач має строк до 08 вересня 2023 року (включно) на подачу відповіді на пояснення третьої особи. Під час судового засідання 04 вересня 2023 року позивач повідомив, що не буде реалізовувати своє право на подання похідної заяви по суті справи. Натомість, перед судовим засіданням, від позивача надійшло клопотання (вх. № 23578 від 04 вересня 2023 року) про ухвалення судового рішення за результатом підготовчого засідання у зв`язку із визнанням відповідачем позовних вимог. В засіданні суду 04 вересня 2023 року позивач підтримав означене клопотання, проти якого відповідач не заперечив, та позовні вимоги визнав повністю.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У відзиві (вх. № 22868 від 28 серпня 2023 року), що представлений до суду, вказано наступне: «Відповідач зазначає, що свої зобов`язання з повернення грошових коштів у сумі 99 520 000,00 грн. визнає в повному обсязі, однак виконати їх у встановлені договором строки не має можливості».

Отже, з відзиву дійсно вбачається, що відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі. Дана позиція підтримана відповідачем в засіданні суду.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав, що передбачені ГПК України.

2. АРГУМЕНТИ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

У позовній заяві зазначається, що 01 листопада 2019 року між позивачем та третьою особою укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 0111/1 (надалі «Основний договір»). Відповідно до п. 1.1. Основного договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає позичальнику поворотну фінансову допомогу (надалі Фінансова допомога), а саме передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому Договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю відповідно умовам цього Договору. Пунктом 2.1. Основного договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 200 000 000,00 гривень (двісті мільйонів гривень 00 коп.) без ПДВ.

З метою забезпечення виконання третьою особою зобов`язань за Основним договором, між позивачем та відповідачем укладено договір поруки від 01 листопада 2019 року (надалі «Договір поруки»). Відповідно до п. 1.1. Договору поруки в порядку та умовах, передбачених цим Договором, поручитель поручається перед кредитором та зобов`язується відповідати в повному обсязі перед Кредитором за порушення зобов`язань фізичної особи-підприємця Демченка Олександра Миколайовича, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (далі - Боржник), що виникли з Договору №0111/1 від 01 листопада 2019 року та додаткових угод до нього (далі - Основний Договір), який був укладений між кредитором та боржником. Пунктом 1.3. Договору поруки встановлено, що поручитель відповідає за виконання зобов`язань боржника, що виникли з Основного договору в межах суми, встановленої п. 2.1 Основного договору, в розмірі 200 000 000,00 гривень (двісті мільйонів гривень 00 коп.) без ПДВ. Пункт 1.4. Договору поруки передбачає, що строк виконання поручителем зобов`язання за цим Договором наступає у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги Кредитора.

На виконання умов Основного договору третя особа отримала поворотну фінансову допомогу у розмірі 102 020 000,00 грн. За вимогою від 10.12.2019 року третя особа частково повернула отриману поворотну фінансову допомогу у сумі 2 500 000,00 грн.

Таким чином загальна сума отриманої поворотної фінансової допомоги складає 102 020 000,00 грн., а сума поворотної фінансової допомоги, яка підлягає поверненню складає 99 520 000,00 грн.

05 червня 2023 року третій особі була вручена вимога про повернення поворотної фінансової допомоги у сумі 99 520 000,00 грн. В цій вимозі позивач просив третю особу в семиденний строк з моменту отримання вимоги повернути отриману поворотну фінансову допомогу шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця. Як вказує позивач, в порушення умов Основного договору, поворотну фінансову допомогу у розмірі 99 520 000,00 грн. третьою особою в семиденний строк не повернуто.

Таким чином, з 13 червня 2023 року зобов`язання з повернення поворотної фінансової допомоги за Основним договором є простроченим. 13 червня 2023 року від третьої особи надійшла відповідь на вимогу від 05 червня 2023 року в якій боржник повідомив кредитора про те, що на даний час не має можливості повернути грошові кошти у розмірі 99 520 000,00 грн.

14 червня 2023 року позивач вручив поручителю (відповідачу) вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги за Основним договором на підставі Договору поруки, у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги виконати свій обов`язок за Договором поруки та сплатити заборгованість за Основним договором у розмірі 99 520 000,00 грн. 21 червня 2023 року позивач отримав відповідь на вимогу від 14 червня 2023 року відповідача, в якій поручитель повідомив кредитора про те, що зобов`язання за Договором поруки у сумі 99 520 000,00 грн. визнає, однак сплатити кредитору грошові кошти не має можливості у зв`язку з тим, що контрагенти відповідача за іншими договорами не здійснили розрахунки з товариством. Поручитель зазначив, що при підписанні Договору справедливо розраховував на отримання грошових коштів від своїх контрагентів. Поручитель повідомив кредитора про те, що на даний час виконати зобов`язання за Договором поруки не має можливості.

При цьому, позивач зазначає, що загальна сума заборгованості за Договором поруки складає 99 520 000,00 грн., однак позивач не має фінансової можливості сплатити судовий збір у сумі 939 400,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач прохає про стягнення з відповідача (поручителя) суму грошових коштів за Основним договором на підставі Договору поруки у розмірі 20 000 000,00 грн.

28 серпня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 22868), у якому зазначається, що відповідач отримав від позивача вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги за Основним договором на підставі Договору поруки. Відповідач вказує, що свої зобов`язання з повернення грошових коштів у сумі 99 520 000,00 грн. визнає в повному обсязі, однак виконати їх у встановлені договором строки не має можливості.

28 серпня 2023 року до суду від третьої особи надійшли пояснення (вх. № 22989), в порядку ст. 168 ГПК України, у яких зазначається, що він дійсно отримав поворотну фінансову допомогу. Після отримання вимоги від позивача, третя особа написала листа в якому повідомила, що на даний час сума грошових коштів, що підлягає поверненню, складає 99 520 000,00 грн., однак на даний час повернути ці кошти не має можливості. При цьому, третя особа вважає за доцільне, щоб свої зобов`язання за Договором поруки виконав відповідач як поручитель.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 01 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» (позивач, позикодавець за Основний договором) та Фізичною особою-підприємцем Демченком Олександром Миколайовичем (третя особа, позичальник за Основним договором) укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 0111/1 (надалі «Основний договір»). Відповідно до п. 1.1. Основного договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає позичальнику поворотну фінансову допомогу (надалі Фінансова допомога), а саме передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому Договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю відповідно умовам цього Договору. Пунктом 2.1. Основного договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 200 000 000,00 гривень без ПДВ.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за Основним договором, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» (позивач, кредитор за Договором поруки) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПРОФІТ» (відповідач, поручитель за Договором поруки) укладено договір поруки від 01 листопада 2019 року. Відповідно до п. 1.1. Договору поруки в порядку та умовах, передбачених цим Договором, поручитель поручається перед кредитором та зобов`язується відповідати в повному обсязі перед Кредитором за порушення зобов`язань фізичної особи-підприємця Демченка Олександра Миколайовича, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (далі - Боржник), що виникли з Договору № 0111/1 від 01 листопада 2019 року та додаткових угод до нього (далі - Основний Договір), який був укладений між кредитором та боржником. Пунктом 1.3. Договору поруки встановлено, що поручитель відповідає за виконання зобов`язань боржника, що виникли з Основного договору в межах суми, встановленої п. 2.1 Основного договору, в розмірі 200 000 000,00 гривень (двісті мільйонів гривень 00 коп.) без ПДВ. Пункт 1.4. Договору поруки передбачає, що строк виконання поручителем зобов`язання за цим Договором наступає у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги Кредитора.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На виконання умов Основного договору позивачем було перераховано третій особі 102 020 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, представленими до суду. Третьою особою було частково повернуто фінансову допомогу у розмірі 2 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1960 від 13 грудня 2019 року.

05 червня 2023 року третя особа отримала вимогу позивача вих. № 05/06-01 від 05 червня 2023 року про повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 99 520 000,00 грн. за Основним договором. В свою чергу, 13 червня 2023 року третьою особою було надано відповідь на вимогу, у якій зазначено, що він не заперечує відносно суми грошових коштів, що підлягає поверненню позивачу, а саме у розмірі 99 520 000,00 грн., однак не має можливості їх повернути.

14 червня 2023 року відповідачем була отримана вимога позивача за вих. № 14/06-01 від 14 червня 2023 року про виконання відповідачем свого обов`язку за Договором поруки та сплати заборгованості третьої особи за Основним договором у розмірі 99 520 000,00 грн. 14 червня 2023 року відповідачем складена відповідь на вимогу позивача у якій зазначено, що свої зобов`язання за Договором поруки у сумі 99 520 000,00 грн. визнає в повному обсязі, однак сплатити не має можливості.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, що є підписаним з обох сторін, кінцеве сальдо визначене у розмірі 99 520 000,00 грн., що підтверджується представленими до суду платіжними дорученнями.

Отже, на підставі досліджених доказів, суд прийшов до висновку про повне задоволенні позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача на підставі Договору поруки 20 000 000,00 грн., що є заборгованістю за Основним договором. При цьому, судом враховується, що як відповідач, так і третя особа визнали позовні вимоги в повному обсязі.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

4. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача, а саме судовий збір у розмірі 50% у зв`язку із визнанням позову.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи цей припис, суд прийшов до висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову у зв`язку із визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 50, 73-80, 86, 123, 129, 130, 185, 209, 210, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПРОФІТ» (61003, місто Харків, вулиця Кузнечна, будинок 2, кімната 6; код ЄДРПОУ: 41442772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» (61022, місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 98-А; код ЄДРПОУ: 34392042) грошові кошти у сумі 20 000 000,00 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 150 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» (61022, місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 98-А; код ЄДРПОУ: 34392042) з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 150 000,00 грн., сплата якого підтверджується платіжною інструкцією № 1072 від 15 серпня 2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" вересня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко