Court ruling № 113233097, 05.09.2023, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

05.09.2023м. ХарківСправа № 922/3855/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши заяву про видачу судового наказу

заявникТовариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код ЄДРПОУ: 41084239) боржникФізична особа-підприємець Шарапов Євгеній Миколайович ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )

ВСТАНОВИВ:

30.08.2023 до Господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шарапова Євгенія Миколайовича заборгованості за договором №441640-КС-001 про надання кредиту від 28.12.2021, що становить 29 713,13 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 10 000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах у розмірі 18 213,13 грн., суми прострочених платежів за комісією у розмірі 1 500,00 грн.

Заяву обґрунтовано неналежним виконанням боржником договору №441640-КС-001 про надання кредиту від 28.12.2021.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Частиною 2 статті 154 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Статтею 148 ГПК України визначено виключні вимоги, за якими може бути видано судовий наказ.

Відповідно до ч.1 ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», 28.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» направлено Фізичній особі підприємцю Шарапову Євгену Миколайовичу пропозицію (оферту) укласти договір № 441640-КС-001 про надання кредиту.

28.12.2021 року Фізична особа підприємець Шарапов Євгеній Миколайович, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 441640-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» направлено Фізичній особі підприємцю Шарапову Євгенію Миколайовичу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-8614, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 28.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та Фізичною особою підприємцем Шараповим Євгенієм Миколайовичем (позичальник) було укладено договір №441640-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (Далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором та Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі Правила, а разом Договір).

Сторонами відповідно до умов Договору кредиту погоджено, що кредит надається строком на 24 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку кредитодавця.

Згідно з умовами Договору сторони визначили, що розмір процентної ставки 1,07766643 процентів за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту - 1 500,00 грн.

Орієнтовну загальну вартість наданого кредиту сторони визначили у розмірі 24 960,00 грн.

Також сторонами в відповідності до умов Договору погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, заявник окрім тіла кредиту просить видати судовий наказ, яким стягнути з боржника заборгованість по процентам та комісією за користування кредитом.

Також, заявник надає розрахунок заборгованості за період з 28.12.2021 по 14.08.2023, де тілу кредиту складає 10 000,00 грн., сума прострочених платежів по процентах - 18 213,13 грн. та суми прострочених платежів за комісією - 1 500,00 грн. Всього заборгованість за кредитним договором становить 29 713,13 грн.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, відсотки за своєю правовою природою хоча й виникають з договору, однак не є основною грошовою заборгованістю за договором, а є відповідно нарахуваннями за користування кредитними коштами, а у разі неналежного виконання зобов`язання - видом санкції.

Також серед наведених в ст.150 Господарського процесуального кодексу України вимог до оформлення заяви про видачу судового наказу не передбачено надання розрахунку вимог і мається на увазі, що про заборгованість безпосередньо має бути зазначено в договорі.

Разом з цим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено до 18 серпня 2023 року.

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Національний банк України зазначив, що відповідно до Закону України №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", новий закон змінює низку правил роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема тих, що надають послуги з кредитування. Мета цих змін насамперед полегшити ситуацію для українців-позичальників на час війни та післявоєнного відновлення економіки. Для цього новий закон передбачає, що на час дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач не буде нести відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов`язань за споживчим кредитом. Крім того, у разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Також забороняється у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором чи договором про споживчий кредит. Водночас звернув увагу, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за таким договором, підлягають списанню.

Відтак, заявлені вимоги про стягнення суми заборгованість за відсотками за користування кредитом не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України. Заявлена до стягнення заборгованість є частиною заборгованості за договором та містить додаткові нарахування, що потребує здійснення розрахунку і перевірки його обґрунтованості як щодо самої заявленої до стягнення частини заборгованості, так і проведеного нарахування на таку заборгованість, що в межах наказного провадження не передбачено з огляду на ч.1 ст.148 та п.7 ч.1 ст.155 Господарського процесуального кодексу України.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №712/9613/15-ц (провадження №61-46733св18), вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства. Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику заявника та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При вирішенні питання можливості задоволення заяви та видачі судового наказу, з боку суду підлягає дослідженню наявність суб`єктивного права у заявника на стягнення заявлених коштів, а саме можливість нарахування кредитором відповідних сум в силу договору та закону, відсутність прямої забори законодавства такого нарахування з огляду на специфіку стану боржника (безпосередньо місцезнаходження боржника), надані стороною докази виконання боржником кредитного зобов`язання та відсутність доказів заперечення відповідного нарахування з боку боржника.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шарапова Євгенія Миколайовича заборгованості не є безспірними, суми стягнення по процентам чітко не передбачена кредитним договором, а для встановлення об`єктивності та правильності нарахування сум суд має перевірити їх розрахунок, що в межах наказного провадження є неможливим. При цьому, заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий.

Також суд враховує, що заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до стягнення сума значно перевищує орієнтовну загальну вартість наданого кредиту, яку сторони визначили у Договорі, що також потребує додаткового дослідження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.153 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного судом встановлено, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» з вимогами про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шарапова Євгенія Миколайовича заборгованості не відповідає статті 148 ГПК України, а отже є підстави для відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до ч.2 ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Також суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статі 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Згідно ч.2 ст.152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 147, 150, 152-154 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шарапова Євгенія Миколайовича заборгованості за договором №441640-КС-001 про надання кредиту від 28.12.2021 у розмірі 29 713,13 грн.

2. Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 05.09.2023.

СуддяПономаренко Т.О.