Decision № 113071613, 28.08.2023, Peresypskyi District Court of Odesa City (until 25.04.2025 - Suvorovskyi District Court of Odesa City)

Справа № 523/7662/23

Провадження №2/523/3374/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу № 523/7662/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних через прострочення виконання мирової угоди, затвердженої Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

01.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та заявою про зменшення розміру позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північтранс» (далі за текстом ТОВ «ПТ») про стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних через прострочення виплати корегування відшкодування за 2020 рік і січень 2021 року, згідно Мирової угоди затвердженої ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 22.05.2008 року, по цивільній справі №2-2/2008, в сумі - 6945,85 грн., з яких: 5 235,89 грн. - інфляційні втрати, 1709,96 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.01.1993 року з вини працівника АТП - 15130 водія ОСОБА_2 , який керував автобусом «Ікарус 280», д/н НОМЕР_1 , що належав АТП-15130, правонаступником якого є ТОВ «ПТ», сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивач стала інвалідом II групи довічно. Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 14.07.1993 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 215 ч. 2 КК України, та засуджено до чотирьох років позбавлення волі умовно з позбавленням права керування транспортним засобом строком на два роки. 22.05.2008р. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси (справа № 2-2/2008) було затверджено мирову угоду, укладену 22.05.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Північтранс». Відповідно до п. 3 затвердженої мирової угоди відповідач зобов`язався довічно перерахувати на рахунок ОСОБА_1 , щомісячно, втрачений заробіток в розмірі середньомісячної заробітної плати у галузі «Промисловість», на підставі довідки Державної Служби Статистики (Держкомстат).Позивач зазначає, що починаючи з травня 2008 року по лютий 2018 року відповідач виконував згадану вище ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 22.05.2008 року про затвердження мирової угоди. Проте, останні п`ять років відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань.У лютому 2021 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Північ Транс» про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості по виплаті грошового відшкодування в сумі - 24 411 грн., з яких 12 759 грн.- заборгованість за січень 2021 року, а 11 652 грн. - сума корегування відшкодування за 2020 р.Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2021 року по справі №523/2152/21 позов ОСОБА_1 задоволено.Постановою Одеського Апеляційного суду від 27.02.2023 року - рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Північ Транс» про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості по виплаті грошового відшкодування - залишено без змін.В свою чергу, відповідач - ТОВ «Північ Транс» здійснив виплату зазначеного відшкодування на рахунок ОСОБА_1 в такі дати: за січень 2021 року - 18.08.2021 р.; корегування за 2020 рік - 14.03.2023 року, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача - ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 625 ЦК України, у Позивача - ОСОБА_1 є право стягнення з відповідача - ТОВ «Північ Транс» інфляційних втрат та 3-% річних за прострочення виконання Мирової Угоди, яка свідомо не виконувалась відповідачем.

Згідно порядку розрахунку інфляційних втрат, висловлених Верховним Судом України у листі N 62-97р від 03.04.97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», індекс інфляції щодо прострочення виплати коригування відшкодування за 2020 рік необхідно розраховувати за період з лютого 2021 року по лютий 2023 року:

- 101,0% х 101,7% х 100,7% х 101,3% х 100,2% х 100,1% х 99,8% х 101,2% х 100,9% х 100,8% х 100,6% х 101,3% х 101,6% х 104,5% х 103,1% х 102,7% х 103,1% х 100,7% х 101,1% х 101,9% х 102,5% х 100,7% х 100,7% х 100,8% х 100,7% х 139,57% = 11 652грн. х (139,57% - 100%) = 4610,70 грн.

Індекс інфляції через прострочення виплати відшкодування за січень 2021 року необхідно розраховувати за період з лютого 2021 р. по серпень 2021 р. (виплата здійснена 18.08.2021 р., а якщо виплата після 15-го числа місяця, то індекс інфляції за такий місяць розраховується) таким чином: 101,0% х 101,7% х 100,7% х101,3%х100,2% х 100,1% х99,8% = 104,9% .

12 759 грн. (104,9% - 100%) = 625, 19 грн.

Таким чином, сума інфляційних втрат становить 5 235, 89 грн. (4 610,7 + 625,19).

Розрахунок 3-% річних щодо корегування за 2020 рік (дата оприлюднення статистичних даних 29.01.2021р.; дата фактичної виплати 14.03.2023 р.) 11 652 грн. х 3% х 1169 днів/365 днів = 1 119,55 грн.

Щодо відшкодування за січень 2021 рік (фактична виплата здійснена 18.08.2021) 12 759 грн. х 3% х563 дні/365 днів = 590,41 грн.

Таким чином, сума 3%-річних становить 1 709,96 грн. (1 119,55 +590,41).Тобто сума інфляційних втрат і 3%-річних становить 6945,85 (5235,89 + 1709,96).

26.05.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В обгрунтування відзиву зазначив, що 16.04.2021 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/2152/21 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ПТ» та стягнуто на користь Позивача грошову суму в розмірі 24411,00 грн. Грошова сума у розмірі 24411,00 грн. складається з 11652,00 грн. - сума корегування відшкодування за 2020 рік та 12759,00 грн. - сума заборгованості по виплаті грошового відшкодування за січень 2021р. 27.02.2023р. постановою Одеського апеляційного суду по справі № 523/2152/21 апеляційну скаргу ТОВ «ПТ» було залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.04.2021р. без змін. Сума заборгованості по виплаті грошового відшкодування за січень 2021р. у розмірі 12759,00 грн. була сплачена на користь Позивача - 18.08.2021р., що підтверджується Позивачем. Сума корегування відшкодування за 2020 рік у розмірі 11652,00 грн. була виплачена на користь Позивача - 14.03.2023р., що також підтверджується Позивачем. Відповідно до вимог позовної заяви ОСОБА_1 просить суд: - Стягнути з ТОВ «ПТ» інфляційні втрати та 3% річних через прострочення виплати грошового відшкодування яке утворилось згідно Мирової Угоди від 22.05.2008 року, затвердженої Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 22 травня 2008 року по цивільній справі №2- 2/2008, за наступні періоди та по наступним сумам: -за період з 01 лютого 2021 року по 18 серпня 2021 року (на суму 12759,00 грн.) 3% річних - 590,41 грн, інфляційні втрати - 625,19 грн. - за період з 29 січня 2021 року по 14 березня 2023 року (на суму 11652,00 грн.) 3% річних - 1119,55 грн. інфляційні втрати - 4610,70 грн. Загальна сума за позовною заявою - 6945,85 грн. Отже, вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «ПТ» штрафні санкції (визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України) за період з 01.02.2021р. по 18.08.2021р. (на суму 12759,00 грн.) та період з 29.01.2021р. по 14.03.2023р. (на суму 11652,00 гри.). Заборгованість ТОВ «ПТ» у розмірі 12 759,00 грн. виникла за невиконання Мирової угоди затвердженої ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.05.2008р. по справі № 2-2/08 за період з 01.02.2021р. по 18.08.2021р. і Позивачу було відомо про порушення його прав ще 31.01.2021р., а тому строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій починається саме з цієї дати. З урахуванням дати сплати Відповідачем суми заборгованості та строку позовної давності (1 рік) щодо стягнення штрафних санкцій, Позивач має право пред`явити вимоги до Відповідача лише в частині періоду за останній рік з моменту подання позовної заяви. З урахуванням дати, коли Позивачу стало відомо, що його права порушено, строк позовної давності (1 рік) за позовною вимогою про стягнення штрафних санкцій (3% річних та інфляційних збитків) на суму 12759,00 гри. сплинув ще 31.01.2022р., а відтак Позивачем пропущений. Заборгованість ТОВ «ПТ» у розмірі 11652,00 грн. виникла за невиконання Мирової угоди затвердженої ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.05.2008р. по справі № 2- 2/08 за період з 29.01.2021р. по 14.03.2023р. і Позивачу було відомо про порушення його прав ще 29.01.2021р., а тому строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій починається саме з цієї дати.Позивачем зазначено, що 14.03.2023 року ТОВ «ПТ» здійснило виплату суми заборгованості у розмірі 11652,00 грн. З урахуванням дати подання позовної заяви та строку позовної давності останній період, який підпадає під стягнення є з 24.11.2021р. по 24.11.2022р. З урахуванням дати подання позовної заяви та строку позовної давності останній період, який підпадає під стягнення є з 01.05.2022р. по 14.03.2023р. Всупереч вищевикладеного, Позивач розраховує штрафні санкції на суму 12759,00 грн. за період 01.02.2021р. по 31.01.2021р., що говорить про необхідність застосування позовної давності до позовних вимог в даній частині в повному обсязі, та які не можуть бути задоволені.Щодо штрафних санкцій на суму 11652,00 грн. за період 29.01.2021р. по 14.03.2023р. то необхідно застосувати позовну давність в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій розрахованих Позивачем за період з 29.01.2021р. по 30.04.2022р., які не підлягають задоволенню. Крім того, оскільки період, за який Позивачем розраховано розмір штрафних санкцій, невірно визначений, то і сам розрахунок є невірний, і тому не може бути стягнутий з ТОВ «ПТ».По-перше, з урахуванням строків позовної давності визначених в п. 2 даного відзиву на позовну заяву, Позивач не вірно розрахував штрафні санкції визначені ст. 625 ЦК України, оскільки взяв до уваги не вірний період за який можливо застосувати положення ст. 625 ЦК України.По-друге, надані Позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є невірними з наступних підстав:

1.Щодо розрахунку 3% річних:

Позивач просить стягнути з ТОВ «ПТ» 3% річних через прострочення виплати суми відшкодування у розмірі 12759,00 гри. за період з 01.02.2021р. по 18.08.2021р. у сумі 590,41 грн.

В позовній заяві надано розрахунок 3% річних: 12759 грн. х 3% х 563 дні / 365 днів = 590,41 грн.

Відповідач не погоджується з вищезазначеним розрахунком через невірні показники, які використовує Позивач при проведені розрахунку. В формулі де необхідно зазначити кількість днів прострочення заборгованості, Позивач зазначає - 563 дні, а насправді в періоді з 01.02.2021р. по 18.08.2021р. лише 199 днів.

Також, Позивач просить стягнути з ТОВ «ПТ» 3% річних через прострочення виплати суми відшкодування у розмірі 11652,00 гри. за період з 29.01.2021р. по 14.03.2023р. у сумі-1119,55грн.

В позовній заяві надано розрахунок 3% річних: 11652,00 грн. х 3% х 1169 дні / 365 днів = 1119,55грн.

Відповідач не погоджується з вищезазначеним розрахунком через невірні показники, які використовує Позивач при проведені розрахунку. В формулі де необхідно зазначити кількість днів прострочення заборгованості, Позивач зазначає - 1169 дні, а насправді в періоді з 29.01.2021р. по 14.03.2023р. лише 775 днів.

Керуючись вищевикладеним відповідач вважає, що розрахунок 3% річних за період 29.01.2021р. по 14.03.2023р. невірним, та таким, що не може бути стягнутий з Відповідача.

2.Щодо розрахунків інфляційних втрат.

Позивач просить стягнути з ТОВ «ПТ» 3% річних через прострочення виплати суми відшкодування у розмірі 12759,00 грн. за період з 01.02.2021р. по 18.08.2021р. у сумі 625,19 грн.

На підтвердження вищевикладеного Позивач зазначає наступне:

Розрахунок індексу інфляції: 101,0% х 101,7% х 100,7% х101,3%х100,2% х 100.1% х99,8% = 104,9%.

Формула розрахунку інфляційних збитків: 12 759 грн. (104,9% - І00%)=625,19 грн.

Відповідач не погоджується з вищезазначеним розрахунком через невірний розрахунок індексу інфляції, який потім Позивач використовує при проведені розрахунку інфляційних втрат. Так, позивач зазначає, що індекс інфляції складає 104,9%, а насправді 104,885%.

Також, Позивач проситься стягнути з ТОВ «Північ Транс» інфляційні втрати через прострочення виплати суми відшкодування у розмірі 11652,00 грн. за період з 29.01.2021р. по 14.03.2023р. у сумі 4610,70 гри.

На підтвердження вищевикладеного Позивач зазначає наступне:

Розрахунок індексу інфляції: 101,0% х 101,7% х 100,7% х101,3% х 100,2% х 100,1% х 99,8% х 101,2% х 100,9% х 100,8% х100,6% х 101,3% х 101,6% х 104,5% х 103,1% х 102,7% х 103,1% х 100,7% х 101,1% х 101,9% х 102,5% х 100,7% х 100,7% х 100,8% х 100,7% х = 139,57%.

Формула розрахунку інфляційних збитків: 11 652 грн. х (139,57% - 100 %) = 4 610,70 грн.

Відповідач не погоджується з вищезазначеним розрахунком через невірний розрахунок індексу інфляції, який потім Позивач використовує при проведені розрахунку інфляційних втрат. Так, позивач зазначає, що індекс інфляції складає 139,57%, а насправді 139,566%.

Таким чином, з урахуванням того, що Позивачем при визначенні періоду за який повинно бути стягнути інфляційні втрати та 3% річних не дотримано річного строку позовної давності до даних правовідносин, а також тим, що позивачем надано невірні розрахунки самих сум інфляційних втрат та 3% річних, вважаємо позовні вимоги не підлягають задоволенню.

06.06.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач зазначила, що відповідно до положень ст.11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі. Відтак, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положеннями норми чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішення суду. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Позивач зробила посилання на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, згідно якої вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Відтак, посилання представника відповідача про застосування наслідків пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності в один рік, як до вимог про штрафні санкції, не заслуговують на увагу. Щодо невірності розрахунку, то позивач зазначає про те, що дійсно нею було допущено помилку при розрахунку 3% річних через прострочення виконання мирової угоди, у зв`язку із чим остання подала заяву про зменшення розміру позовних вимог.

06.06.2023 року позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, якою вона просила, ухвалити рішення яким стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Північ Транс», інфляційні втрати та 3% річних через прострочення виплати корегування відшкодування за 2020 рік і січень 2021 року, згідно Мирової Угоди від 22.05.2008 року, затвердженої Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 22 травня 2008 року по цивільній справі №2-2/2008, в сумі - 6 186,78 гривень (шість тисяч сто вісімдесят шість гривень 78 копійок); з яких 5 235,89 грн. - інфляційні втрати, 950,89 грн. - 3 % річних. Судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування заяви про зменшення позовних вимог, позивач зазначила що зменшення розміру позовних вимог було обумовлено допущенням помилки при розрахунку 3% річних через прострочення виконання мирової угоди.

Розрахунок 3-% річних

-щодо корегування за 2020 рік (дата оприлюднення статистичних даних 29.01.2021р.; дата фактичної виплати 14.03.2023 р.)

11 652 грн. х 3% х 775 днів/365 днів = 742,21 грн.

-щодо відшкодування за січень 2021 рік (фактична виплата здійснена 18.08.2021);

12 759 грн. х 3% х199 днів/365 днів = 208,68 грн.

Таким чином, сума 3%-річних становить: 950,89 грн. (742,21 + 208,68).

Тобто, сума інфляційних втрат і 3% річних становить: 6186,78 (5235,89 + 950,89).

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 травня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Протягом розгляду справи, судові засідання відкладались: у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги; у зв`язку із неявкою сторін.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься її заява про підтримання позовних вимог, в якій вона просила розглядати справу у її відсутності.

Представник відповідача Мальцев В.В. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просив розглядати справу у його відсутність, відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві на позов. Також зазначив, що посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду по справі №918/329/16 не можна застосовувати до даних правовідносин, оскільки правовідносини по цій справі та справі 918/329/16 є відмінними. У справі № 918/329/16 зроблено висновок щодо застосування ст.266 ЦК України, яка не має ніякого відношення до даної справи, оскільки у відзиві на позов відповідач просить застосувати строки позовної давності на підставі ст. 258 ЦК України. Правова позиція Верховного Суду по справі № 922/4099/17 також не є застосовною у даному випадку.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом, норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд установив, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.05.2008 р. справа № 2-2/08 між ВАТ «ПІВНІЧ ТРАНС» та ОСОБА_1 затверджено мирову угоду. За умовами вказаної мирової угоди:

-ВАТ «ПІВНІЧ ТРАНС» зобов`язується перераховувати на рахунок ОСОБА_1 , довічно, щомісячно втрачений заробіток у розмірі 1271,07 грн. (враховуючи березень та квітень місяці 2008 року) та корегувати розмір втраченого заробітку відповідно до довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі «Промисловість», ОСОБА_1 залишає за собою право довічно корегувати суму втраченого заробітку на кожний наступний рік до 30 січня на підставі довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі «Промисловість», не звертаючись з позовом до суду, а надаючи керівництву ВАТ «ПІВНІЧТРАНС» необхідні довідки.

Ухвала від 22.05.2008р. набрала законної сили 28.05.2008р.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси (справа № 523/2152/21) з відповідача стягнуто заборгованість по виплаті грошового відшкодування в сумі 24 411 грн, з яких: 12 759,00 грн - заборгованість за січень 2021 рік, а 11 652 грн - сума корегування відшкодування за 2020 р.

Постановою Одеського апеляційного суду від 27.02.2023 року - рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.04.2021 року по справі №523/2152/21 залишено без змін.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується сторонами, що відповідач - ТОВ «Північ Транс» здійснив виплату зазначеного відшкодування на рахунок ОСОБА_1 в такі дати: за січень 2021 року - 18.08.2021 р.; корегування за 2020 рік - 14.03.2023 року.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України, у Позивача - ОСОБА_1 є право стягнення з відповідача - ТОВ «Північ Транс» інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання Мирової Угоди, яка свідомо не виконувалась відповідачем.

Згідно з нормами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормами Цивільного Кодексу України, а саме ст. 625 передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, відповідно до ч.1 цієї норми Закону - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно частини 2 цієї норми Закону - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши аналіз розрахунку інфляційних втрат та розрахунку 3% річних, із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, наданого позивачем, суд частково погоджується з ним, вважає його частково арифметично вірним, таким що відповідає обставинам справи.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати через прострочення виплати суми відшкодування у розмірі 11 652,00 грн., за період з 29.01.2021р. по 14.03.2023р., у сумі 4610,70 грн.

Згідно порядку розрахунку інфляційних втрат, висловленому Верховним Судом України у листі N 62-97р від 03.04.97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», індекс інфляції щодо прострочення виплати корегування відшкодування за 2020 рік необхідно розраховувати за період з лютого 2021 р. (статистичні дані були оприлюднені 29.01.2021 р. згідно листа Держстату №08.3-01/5- 21 від 15.01.2021 р.) по лютий 2023 р. (виплата здійснена 14.03.2023 р., а якщо виплата до 15-го числа місяця, то індекс інфляції за такий місяць не розраховується).

Суд зазначає, що період розрахунку інфляційних втрат вірно визначений позивачем, що одночасно і не заперечується відповідачем.

Індекс інфляції з лютого 2021 року по лютий 2023 року складав:

101,0% х 101,7% х 100,7% х101,3%х100,2% х 100,1% х99,8% х101,2% х100,9%х 100,8% х 100,6% х101,3% х 101,6% х 104,5% х103,1% х 102,7% х103,1% х100,7% х101,1%х 101,9% х102,5% х100,7% х 100,7% х100,8% х 100,7% х

За розрахунком суду, сума інфляційних втрат за вказаний позивачем період складає 4 610,19 грн.

Отже, позовні вимоги позивача, внаслідок допущеної ним арифметичної помилки в розрахунку, в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати через прострочення виплати суми відшкодування у розмірі 12 759,00 грн., за період з 01.02.2021р. по 18.08.2021р. у сумі 625,19 грн.

Суд зазначає, що період розрахунку інфляційних втрат вірно визначений позивачем, що одночасно і не заперечується відповідачем.

Індекс інфляції через прострочення виплати відшкодування за січень 2021 року необхідно розраховувати за період з лютого 2021 р. по серпень 2021 р. (виплата здійснена 18.08.2021 р., а якщо виплата після 15-го числа місяця, то індекс інфляції за такий місяць розраховується) таким чином:

101,0% х 101,7% х 100,7% х101,3%х100,2% х 100,1% х99,8%

За розрахунком суду, сума інфляційних втрат за вказаний позивачем період складає 623,28 грн.

Отже, позовні вимоги позивача, внаслідок допущеної ним арифметичної помилки в розрахунку, в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо розрахунку 3% річних, суд зазначає наступне.

- щодо корегування за 2020 рік (дата оприлюднення статистичних даних 29.01.2021р.; дата фактичної виплати 14.03.2023 р.)

11 652 грн. х 3% х 775 днів/365 днів = 742,21 грн.

-щодо відшкодування за січень 2021 рік (фактична виплата здійснена 18.08.2021 р.)

12 759 грн. х 3% х 199 днів/365 днів = 208,68 грн.

Таким чином, суд вважає вірним розрахунок позивача про те, що сума 3%-річних становить 950,89 грн. (742,21 +208,68).

Тобто, сума інфляційних втрат і 3%-річних становить 6 184,36 (5 233,47 + 950,89).

В свою чергу, доводи представника відповідача, щодо пропуску позивачем строку позовної давності, відхиляються судом як необґрунтовані, з правової та доказової точки зору.

Відповідно до положень 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.

Відтак, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положеннями норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішення суду. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення способів захисту майнового права та інтересу.

У постановах Великої палати Верховного суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-цц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційний процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за рішенням суду, яке не припинилося та фактичного виконання ним грошового зобов`язання не відбулось вчасно, кредитор має право на стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Разом із тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР « Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу ( п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ « Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».

Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмові в позові- ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки- ст. 257 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Аналіз змісту наведених норма матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

В свою чергу, до доводів представника відповідача про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 258 Цивільного кодексу України, яка встановлює позовну давність в один рік, суд відноситься критично.

Суд констатує, що в статті 258 Цивільного кодексу України йде мова про встановлення позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Разом із тим, позивач просить стягнути на її користь інфляційні втрати та 3% річних.

Суд виходить із того, що попри подібність правової природи п.3 ст. 549 ЦК України (щодо сплати пені) та ст. 625 ЦК України (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, ці правові норми є різними за своєю правовою конструкцією.

Тому, суд приходить до беззаперечного висновку, що вимоги ст. 258 Цивільного кодексу України, які встановлюють спеціальну позовну давність в один рік, не застосовуються до інфляційних нарахувань та 3% річних.

Також, суд вважає за необхідне врахувати при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин, в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України:

- висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, яка прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

- висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, згідно якої вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Згідно ст. 2,5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч. 1,5,6ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує на тому, що статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» про стягнення інфляційних втрат, та 3% річних через прострочення виконання мирової угоди, затвердженої Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси, підлягають частковому задоволенню.

Також, на підставі 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі: 1073 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних через прострочення виконання мирової угоди затвердженої Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Північ Транс», Код ЄДРПОУ 05523553, інфляційні втрати та 3-% річних через прострочення виплати корегування відшкодування за 2020 рік і січень 2021 року, згідно Мирової Угоди від 22.05.2008 року, затвердженої Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 22 травня 2008 року по цивільній справі № 2-2/2008, в сумі - 6 184,36 гривень (шість тисяч сто вісімдесят чотири гривні 36 копійок), з яких: 5 233,47 грн. - інфляційні втрати; 950,89 грн. - 3 % річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» (код ЄДРПОУ: 05523553, місце знаходження, м. Одеса, вул. 21 км. Старокиївської дороги) на користь держави судовий збір у розмірі: 1073 гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 28.08.2023 року.

Суддя: К.О. Далеко