Decision № 112892142, 18.08.2023, Shevchenkivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Dzerzhynskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 638/7915/23

Провадження № 2/638/4067/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Бикової Д.С.,

представника позивача Павлова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису №5268 від 27.01.2020 року , виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач не отримував від відповідача повідомлень про претензії до позивача, розрахунок заборгованості. Відповідач не направляв ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, чим позивачу було позбавлено можливості подати заперечення з приводу заборгованості. У виконавчому написі зазначено лише про допущення боржником прострочення платежів, що викликає сумнів у «безспірності» розміру заборгованості.

У ОСОБА_1 відсутній кредитний договір №009-20536-190214 від 19.02.2014, оскільки його було втрачено через активні бойові дії на території м. Харкова, але при цьому жодний кредитний договір за участю позивача не був нотаріально посвідчений. За таких обставин, вбачається, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.

09.08.2023 року відповідачем подано заяву про визнання позовних вимог, представник відповідач зазначив, що просить задовольнити вимоги позивача в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з цим просить стягнути 50% судового збору. Також, 09.08.2023 року представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.07.2023 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити, зазначивши що на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення будуть подані докази розміру витрат сплачених у зв`язку з розглядом справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у заяві від 09.08.2023 року просив всі судові засідання слухати за відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 18.08.2023 року, постановленої у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, залишено без розгляду клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участю судді.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та заяву подано повноважною особою.

У державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» заборгованості на підставі виконавчого напису №5268 виданого 27.01.2020 року.

Згідно копії зазначеного виконавчого напису запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Фінансова компанія управління активами», стягнути з ОСОБА_1 за період з 08.02.2018 року по 23.01.2020 рік суму у розмірі 40875 грн заборгованості за тілом кредиту, 17430 грн заборгованості за нарахованими та не сплаченими відсотками, згідно кредитного договору №009-20536190214 від 19.02.2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Такий перелік документів затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (надалі Перелік) (в ред. чинній на момент вчинення виконавчого напису).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 Перелік доповнено розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 набрала чинності 10.12.2014 року.

Таким чином, з 10.12.2014 року нотаріуси мали право вчиняти виконавчі написи на документах, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, зокрема, за кредитними договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».)

Колегія суддів апеляційного суду в цій справі прийшла до висновку про те, що позивачами доведено факт застосування до них оскаржуваного нормативно-правового акту, оскільки запропоновані оскаржуваною постановою КМУ зміни у процедуру вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних і іпотечних договорах створюють можливість при наявності злого умислу, недбалості чи з інших причин кредитору та/чи його посадовим особам або пов`язаним із ними третім особам, незаконно заволодіти коштами або майном, як позивачів так і інших громадян України, шляхом введення в оману нотаріуса, який керуючись спірним актом буде вимушений вчинити виконавчий напис на підставі документів, що не є належними доказами безспірності заборгованості, та згодом стягнення майна чи коштів виконавчою службою на підставі такого виконавчого напису

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. у справі № 826/20084/14.

В розумінні ч. 5ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України(в редакції станом на 22.02.2017 року), постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 набрала законної сили в день проголошення, тобто 22.02.2017 року.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно підпунктів 1.1.-1.3 п. 1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють безспірну заборгованість на підставі документів, затверджених Переліком, зазначений перелік документів є вичерпним, та у разі надання стягувачем документів не передбачених Переліком, нотаріус відмовляє у вчинені виконавчого напису, стягнення такої заборгованості повинно здійснюватися виключно на підставі рішення суду.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.01.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між відповідачем та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а відтак наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, зокрема висуває, що спірні виконавчі написи вчинені нотаріусом з недотриманням вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів у редакції постанови КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", яка на час вчинення виконавчого напису - згідно із судовим рішенням - не була чинною.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки заява про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% судового збору, сплаченого за подання позовної заяви до суду згідно квитанції №PMKE-2957-4B2C-BH83 від 17.07.2023 року у розмірі 1073, 60 грн, що становить 536,80 грн; за подання до суду заяви про забезпечення позову згідно квитанції №5TCX-3PBH-PBMP-TM4H від 17.07.2023 в сумі 536,80 грн, що становить 268,40 грн, а всього - 805,20 грн.

Іншу частину сплаченого позивачем судового збору слід компенсувати позивачу за рахунок держави.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки у позовній заяві та під час розгляду справи представник позивача позивач зазначив, що детальний розрахунок та додаткові докази про понесені судові витрати будуть надані пізніше суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 6-13, 81, 258, 259, 263, 264,265,279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (Київська область, м.Ірпінь, вул.Стельмаха, 9А, оф.203, код ЄДРПОУ 35017877), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (м.Київ, вул.Мала Житомирська, 6/5) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №5268, виданий 27.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 805 (вісімсот п`ять) грн. 20 коп.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. за квитанцією №PMKE-2957-4B2C-BH83 від 17.07.2023 рокута суму сплаченого судового збору у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) грн 40 коп. за квитанцією №5TCX-3PBH-PBMP-TM4H від 17.07.2023.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Є.В.Невеніцин