Court ruling № 112856563, 10.08.2023, Krasnohvardiiskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 204/11904/23

Провадження №1-кп/204/1356/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12023041680000277 внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань 12 березня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотанняпро продовженняобвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходуу видітримання підвартою строкомдо 60діб.В обґрунтуванняклопотання зазначила,що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком від дев?яти до дванадцяти років з конфіскаціє майна. А тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Слід зазначити, що ОСОБА_3 постійного офіційного місця роботи не має, міцних соціальних зв?язків не має, що вказує на можливість переховування останньої від досудового розслідування та суду. Крім того, враховуючи, що Дніпропетровська область значно наближена до кордонів територія яких, визначена статусом тимчасово окупованою територію, останній може покинути території Дніпропетровської області та України. Також, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 є громадянином Російської Федерації, а також рішенням № 103 від 31 серпня 2022 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області встановлено зобов?язання ОСОБА_3 залишити територію України до 29 вересня 2022 року. Також, відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року ОСОБА_3 вирішено примусово видворити за межі України. Окрім цього, у обвинуваченого є ризик можливого знищення, приховування або спотворювання будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Про наявний ризик, який передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що санкція частини 3 ст. 307 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 9 до 12 років з конфіскацією майна, усвідомлюючи наступне, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Органом досудового розслідування із врахуванням того факту, що ОСОБА_3 у зв?язку із набуттям статусу обвинуваченого та можливістю ознайомлюватися із матеріалами кримінального провадження, відомі особисті дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, а тому є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків кримінального правопорушення та експертів у зв?язку з необхідністю проведення судових експертиз, з метою уникнення відповідальності за вчинений особливо тяжкий злочин шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди. Застосування до обвинуваченого більш м?яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 підтримав думку свого підзахисного.

Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2023 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введений воєнний станУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, що дає підстави вважати, що, в умовах, які існують в Україні, викликаних військовою агресієюРосійської Федерації проти України, у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях та погіршує криміногенну обстановку, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд також зазначає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачений обвинувачуюєся у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі дає підстави для переховування від суду задля уникнення покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення.

Слід звернути увагу на той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином Російської Федерації, та відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року є особою, яку примусово видворено за межі України, таким чином будучи на волі, бажаючи уникнути покарання за вчинені кримінальні правопорушення може вдатися до дій щодо виконання вказаного рішення суду та перетину державного кордону України з Російською Федерацією, або ж з іншими країнами.

Перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_3 на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та експертами, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків та експертів, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки судовий розгляд по справі не розпочато, свідки та експерти ще не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого на свідків та експертів, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У сукупності зазначені обставини свідчать про наявність такого ризику, як можливість незаконного впливу на свідків та експертів у кримінальному провадженні з урахуванням обізнаності обвинуваченого щодо місця перебування останніх.

Що ж стосується ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що прокурором в судовому засіданні не було доведено його наявності.

Більш того, слід звернути увагу, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Таким чином, надання суду обвинувального акту свідчить про те, що прокурором зібрані усі необхідні докази та вони є достатніми та перебувають у володінні сторони обвинувачення, а тому не можуть бути знищені, приховані або спотворені обвинуваченим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід є достатніми та необхідними для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що дані заходи забезпечення кримінального провадження не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Судом також враховується, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Тому ризики передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу і продовження існування ризиків, а саме, що обвинувачений намагаючись уникнути покарання, може переховуватись від суду, а також здійснити вплив на свідків та експертів, а тому продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

На даний час продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08жовтня 2023року включно,без визначеннярозміру застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядкубезпосередньо до Дніпровського апеляційного судупротягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1