Decision № 112848821, 16.08.2023, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2023 р. Справа № 480/1113/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через представника засобами поштового зв`язку звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила:

1) визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком, протиправною;

2) зобов`язати відповідача виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з грудня 2021 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно з грудня 2021 року припинив позивачу виплату призначеної їй пенсії за віком на підставі п.4 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 09.07.2003, оскільки окремого рішення про припинення виплати пенсії, як того вимагає ч.1 ст.49 вказаного Закону, ГУ ПФУ в Сумській області прийнято не було.

Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7000грн. та суму судового збору.

Ухвалою суду від 27.02.2023 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також, цією ухвалою в ГУ ПФУ в Сумській області витребувано додаткові докази у справі.

Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримано представником відповідача 28.02.2023, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.60), однак, відзиву на позовну заяву до суду у встановленій в ухвалі строк надано не було.

Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, ГУ ПФУ в Сумській області на виконання вимог ухвали суду від 28.02.2023 в частині витребування доказів було частково надано витребувані судом у цій справі докази (а.с.67-75).

Ухвалами суду від 20.03.2023, від 01.05.2023 та від 06.07.2023 у відповідача повторно, а також додатково витребовувалися додаткові докази у справі (а.с.76, 84, 90), на виконання вимог яких надано витребувані докази (а.с.79-83, 93-95) та пояснення (а.с.88), в якому вказано, що позивач з 25.10.1996 отримувала пенсію по інвалідності. до 01.02.2022 ОСОБА_1 отримувала пенсію через установу банку АТ КБ "Приватбанк". Дата виплати пенсії 06 число. За квитанцією банку № 1 пенсія за січень 2022 р. повернута, у зв`язку з закриттям рахунку за заявою власника, у зв`язку з чим виплата пенсії починаючи з 01.02.2022 року переведена на відділення поштового зв`язку 40014, дата виплати 06 число.

Відповідно до звітів СДАТ відділення поштового зв`язку 40014 пенсіонерка не отримувала пенсію з 01.02.2022 р.

Листом від 13.06.2022 р. № 1800-0401-8/19927 ОСОБА_1 була повідомлена, що у разі не отримання пенсії протягом червня 2022 року, відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами) її виплата буде припинена з 01.07.2022р. З 01.08.2022 виплата пенсії припинена у зв`язку з тривалою не оплатою пенсії (а.с.88).

Також на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2023 представником відповідача подано довідку про нараховану та виплачену пенсію позивача (а.с.95).

Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.10.1996 є отримувачем пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області (а.с.72, 74зворот-75, 88).

До 01.02.2022 ОСОБА_1 отримувала пенсію через установу банку АТ КБ "Приватбанк" з датою виплати пенсії 06 число місяця, втім, пенсія за січень 2022 року була повернута у зв`язку з закриттям рахунку за заявою власника, у зв`язку з чим виплата пенсії починаючи з 01.02.2022 року переведена на відділення поштового зв`язку 40014 з датою виплати пенсії 06 число місяця.

Однак, у зв`язку з не отриманням позивачем пенсії на відділенні поштового зв`язку з 01.02.2022, її листом ГУ ПФУ в Сумській області від 13.06.2022 №1800-0401-8/19927 повідомлено про те, що у разі не отримання пенсії протягом червня 2022 року її виплата буде припинена з 01.07.2022 на підставі ч.4 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а для поновлення виплати пенсії необхідно буде з`явитися особисто в ГУ ПФУ в Сумській області з паспортом та РНОКПП (а.с.74).

З 01.08.2022 нарахування пенсії була припинена позивачу на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону України «"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з тривалою неоплатою пенсії.

При цьому, окремого рішення про припинення виплати пенсії позивачу відповідачем не приймалося.

Вказане вбачається з пояснень представника відповідача та підтверджується матеріалами справи (а.с.8, 79, 88, 74, 95).

Відтак, фактично останню виплату пенсії позивач отримала у грудні 2021 року, а починаючи з січня 2022 року пенсію позивач не отримувала (а.с.95).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058-IV), статтею 8 якого передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст. 4 Закону №1058-ІV).

Згідно зіст. 5 вказаного Законувиключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначенихстаттею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що фактично останню виплату пенсії позивач отримала у грудні 2021 року, починаючи з січня 2022 року нараховану пенсію позивач не отримала, що не заперечувалось позивачем, а з серпня 2022р. нарахування та виплата пенсії позивачу взагалі припинена (а.с.88,95).

Втім в судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.

Органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підставне приймалося.

Отже припинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що встановленийст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ч.2 ст.49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати раніше призначено пенсії позивачу не відповідають критеріям правомірності, визначеної в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вважає за необхідне визнати такі дії протиправними та, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату позивачу призначену їй раніше пенсію відповідно до Закону №1058-IV, починаючи з січня 2022 року.

При цьому, позивач просить визнати бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправною. Однак, суд зазначає, що припинення виплати раніше призначеної позивачу пенсії є активною формою поведінки ГУ ПФУ в Сумській області, а тому належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправними дій відповідача в цій частині.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що фактично останню виплату пенсії позивач отримала у грудні 2021 року (а.с.95), а відтак суд не вбачає підстав задоволення вимог про для зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії саме з грудня 2021 року, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позовні заяві представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складають: 2147,20грн. - сплачений судовий збір та 7000грн. витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 15 червня 2022 року у справі № 280/8547/20.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Брухно Валентином Сергійовичем (далі - адвокат, Брухно В.С.). Представник позивача просив стягнути з відповідача 2147,20грн. судового збору за подання позову та 7000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Адвокатом для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи, в т.ч. копії: договір про надання правничої допомоги від 03.01.2023, укладеного між адвокатом та позивачем (а.с.19-22, далі - Договір), розрахунок суми витрат на правничу допомогу (а.с.25), акт приймання-передачі послуг (а.с.23, далі - Акт), розрахункову квитанцію про сплату позивачем 7000грн. (а.с.24), ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.17) та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.18).

Згідно п.п.1.1, 1.2 Договору у порядку та на умовах, визначених даним Договором Адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та/або надати інші види правової допомоги Клієнту, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

1.2. Види правової допомоги Клієнту:

- захист, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, звинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- представництво, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків Клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 4

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

- правовий супровід діяльності Клієнта;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на убезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до п.4.2, 4.8, 4.9 Договору одна година надання правової допомоги коштує 1073,00грн. Орієнтовна сума гонорару за цим Договором становить 6000грн. Остаточна сума гонорару визначається на підставі акту наданих послуг і сплачується клієнтом в день підписання акту наданих послуг.

Так, згідно акта (а.с.23) адвокат та ОСОБА_1 склали цей акт про те, що послуги зі:

- складання та надсилання адвокатського запиту 0401/1 від 04.01.2023;

- складання та надсилання адвокатського запиту 1001/1 від 10.01.2023;

- складання заяви про забезпечення доказів;

- складання позовної заяви

надані якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами Договору та за надані послуги ОСОБА_1 сплачує Адвокату гонорар у розмірі 7000 грн. 00 коп.

Згідно квитанції позивачем було сплачено суму у розмірі 7000,00грн.(а.с.24).

Вказані вище документи відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат, які поніс позивач саме у цій справі.

Так, матеріалами справи підтверджено складення на надіслання до ГУ ПФУ в Сумській області двох запитів адвокатом (а.с.7, 9), складення заяви про забезпечення доказів (а.с.26-28), а також складення позовної заяви.

Отже, дійсність юридичного факту понесення витрат на професійну правничу допомогу з боку позивача підтверджено належними доказами.

Крім того, при вирішенні цього питання судом ураховується, що жодних заперечень чи клопотань щодо незгоди із заявленим до відшкодування розміром чи зменшення витрат на правничу допомогу відповідач до суду не надіслав. При цьому принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не може оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені у частині п`ятій статті 134 КАС України, та, відповідно, самостійно зменшувати розмір заявленихдо відшкодування сум.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21, від 18 травня 2023 року у справі №280/1983/19.

Втім згідно із ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з цим, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, вбачається стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 3500грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 2147,20грн., суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору за подання цього позову у розмірі 1073,60 грн. згідно квитанції від 10.02.2023 (а.с.6). Будь-яких доказів про сплату ще 1073грн. 60грн. матеріали справи не містять. А відтак, відсутні підстави для вирішення питання щодо повернення саме 2147,20гр.

Разом з тим, позивач згідно копій витягу з акту огляду МСЕК є особою з інвалідністю I групи, яка підтверджувалася в подальшому та продовжувалася (а.с.81-83), а тому згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору за подання цього позову. Відтак, кошти у розмірі 1073,60грн., сплачені позивачем згідно квитанцій від 10.02.2023, можуть бути повернені за клопотанням особи, яка його сплатила згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Тому сума у розмірі 1073,60грн. за квитанцією від 10.02.2023 не підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як сума судового збору за подання позову у цій справі.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, буд.1,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення виплати раніше призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 призначену їй раніше пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, починаючи з січня 2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рахунок повернення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.08.2023.

Суддя І.Г. Шевченко