№ 11278611, 10.09.2010, Donetsk District Administrative Court

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2010 р. справа № 2а-17643/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси», м. Горлівка

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції, м. Горлівка

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 січня 2010 року № 0000011533/0

за участю представників:

від позивача: Крупка І.М. за дов. від 13.06.2010р.

від відповідача: Граніної О.В. за дов. від 12.01.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» заявлено позов до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 січня 2010 року № 0000011533/0 про сплату штрафу у розмірі 7573 грн. 20 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати орендної плати за земельну ділянку, з огляду на відсутність фактичної сплати податкового зобовязання, а лише подання уточнюючого податкової декларації із перерахунком податкового зобов'язання в бік його зменшення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати орендної плати за земельну ділянку.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24653403.

15 січня 2010 року відповідачем складений акт № 262/15-313 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб, відповідно до якого відповідачем встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181), а саме несвоєчасна сплата податкового зобовязання з орендної плати за землю з юридичних осіб:

за липень 2009 року, декларація від 19 лютого 2009 року № 173, податкове зобов'язання в сумі 22445 грн. 42 коп., граничний термін сплати 31 серпня 2009 року, сплачено 31 грудня 2009 року борг в сумі 8442 грн. 18 коп., з порушенням граничного строку на 121 календарний день;

за липень 2009 року, уточнююча декларація від 19 травня 2009 року № 656, податкове зобов'язання в сумі 496 грн. 86 коп., граничний термін сплати 31 серпня 2009 року, сплачено 31 грудня 2009 року борг в сумі 496 грн. 86 коп., з порушенням граничного строку на 121 календарний день;

за серпень 2009 року, декларація від 19 лютого 2009 року № 173, податкове зобов'язання в сумі 22445 грн. 42 коп., граничний термін сплати 30 вересня 2009 року, сплачено 31 грудня 2009 року борг в сумі 6207 грн. 35 коп., з порушенням граничного строку на 91 календарний день.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2010 року № 0000011533/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 7573 грн. 20 коп. за затримку на 121 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, визначеного у підпункті 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 15146 грн. 39 коп. за платежем: орендна плата з юридичних осіб.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Проблемою даного спору є наявність або відсутність обєкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом встановлено, що 19 лютого 2009 року позивачем до відповідача була подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік № 173, в якій нараховано орендної плати у загальному розмірі 191378 грн. 75 коп.

19 травня 2009 року позивачем до відповідача була подана уточнююча податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік № 650, в якій нараховано орендної плати у загальному розмірі 195960 грн. 82 коп., тобто відбулося збільшення податкового зобов'язання.

19 серпня 2009 року позивачем до відповідача була подана уточнююча податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік № 9000861836 (засобами електронного зв'язку), в якій нараховано орендної плати у загальному розмірі 105082 грн. 49 коп., тобто відбулося зменшення податкового зобов'язання шляхом його уточнення.

Як вбачається з акту перевірки обєктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стало сприйняття податковим органом (відповідачем) подання позивачем уточнюючої податкової декларації з орендної плати від 19 серпня 2009 року, якою був зменшений розмір податкового зобов'язання, і саме подання уточненого документу шляхом зменшення податкового зобовязання відповідачем сприйняте як погашення (сплата) податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки. Суд вважає, що обставини, за яких позивач здійснив зменшення податкових зобовязань шляхом подання уточнюючої податкової декларації, не впливають на правильність вирішення спірних правовідносин, оскільки головним у вирішенні даної справи є наявність чи відсутність узгодженого податкового зобов'язання та наявність чи відсутність факту його сплати із порушенням граничного терміну, встановленого законом.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності як органу владних повноважень визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ. Однією із функцій державних податкових інспекцій в районах відповідно до пункту 2 статті 10 зазначеного Закону, передбачено забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових) платежів припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості.

Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проаналізувавши норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 суд зазначає, що подання платником податків уточнюючого розрахунку чи декларації не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкового зобовязання і не є погашеною сумою в розумінні приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, внаслідок чого підстави для застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням відсутні.

Відповідачем не доведене погашення суми податкового боргу позивачем 30 грудня 2009 року, як зазначає відповідач в акті перевірки, внаслідок чого нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму, яка не сплачена до бюджету на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, та не довів правомірність його прийняття відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене рішення прийняте ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодекс, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки за нормами законодавства з оподаткування, зокрема Закону № 2181, рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірного податкового повідомлення-рішення недійсним з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України. Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 січня 2010 року № 0000011533/0 про сплату штрафу у розмірі 7573 грн. 20 коп. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції від 21 січня 2010 року № 0000011533/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7573 грн. 20 коп. за платежем: орендна плата з юридичних осіб.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 вересня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 15 вересня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.