Court ruling № 112752248, 10.08.2023, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

10 серпня 2023 року Справа №200/6795/20-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про самовідвід судді в адміністративній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» до Державної податкової служби України, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені,

в с т а н о в и в:

22.07.2020 року приватне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» (далі - ПРАТ «Єнакієвський металургійний завод» або ПРАТ «ЄМЗ») звернулося до суду з позовом, в якому, з врахуванням остаточно змінених позовних вимог (заява від 18.02.2021 року б/н), просило стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271346310 грн. та пеню, нараховану на суму такої заборгованості в розмірі 499627539 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що на підставі п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України ним подано до СДПІ з обслуговування великих платників податку у м. Донецьку МГУ ДФС податкові декларації з податку на додану вартість, в яких задекларовані суми бюджетного відшкодування ПДВ, а саме: грудень 2014 року, лютий 2015 року, травень 2015 року та червень 2015 року. Проте, відповідні суми не відшкодовані, тому підлягають стягненню разом із нарахованою сумою пені за весь час затримки.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року позов задоволено частково: - стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ПРАТ «Єнакієвський металургійний завод» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий 2015 року, травень 2015 року та червень 2015 року у розмірі 164 655629,95 грн. та пеню у розмірі 287612767, 05 грн.; - зобов`язано Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої ПРАТ «Єнакієвський металургійний завод» у декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року; - в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2021 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо повернення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» за грудень 2014 року, лютий, травень, червень 2015 року; - стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Єнакієвський металургійний завод»: 1) суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31018390 гривень, за лютий 2015 року в розмірі 107477955 гривень, за травень 2015 року в розмірі 70033398 грн., за червень 2015 року в розмірі 62816567 грн.; 2) пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 12155110,20 грн., за лютий 2015 року в розмірі 109 178107,73 грн, за травень 2015 року в розмірі 25836479,62 грн., за червень 2015 року в розмірі 23 174071,22 грн.; - в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.07.2023 року рішення судів попередніх інстанцій, що прийняті в даній справі, скасовані, а справа № 200/6795/20 направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що даний спір виник лише з питання бюджетного відшкодування ПДВ (податку на додану вартість) шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та нарахування пені. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, що викладені в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що факт пропуску строку звернення до суду є беззаперечним і визнається усіма сторонами. Разом з тим, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки позивач, 25.02.2021 року (помилково зазначено « 21.02.2020») подавши суду заяву про зміну розміру позовних вимог, одночасно просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду саме з позовними вимогами про стягнення пені (заява від 18.02.2021 року). Проте, в матеріалах справи відсутні заяви про поновлення строку звернення до суду щодо позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з державного бюджету та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, і судом це питання не розглядалося, не досліджувалося питання причин звернення до суду з пропуском шестимісячного строку. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог про стягнення суми бюджетної заборгованості (та пені, яка нерозривно пов`язана з основною сумою), оскільки позивач не звертався до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а цей суд у порядку статті 123 КАС України не надав можливості позивачу скористатися правом подати відповідну заяву, в якій вказати причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи (ч. 5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів адміністративної справи № 200/6795/20 встановлено наступне.

25.02.2021 року позивач подав до Донецького окружного адміністративного суду заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій, зокрема, просив поновити строки звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з Державного бюджету України на його користь пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості за період з 03.04.2015 року по 18.02.2018 року включно (заява від 18.02.2021 року б/н подана представником позивача адвокатом Верещагою Тарасом Валерійовичем і зареєстрована в суді 25.02.2021 року під вх. № 8510/21).

09.04.2021 року позивач подав до Донецького окружного адміністративного суду клопотання (заяву) про поновлення строків звернення до суду, в якому просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» строки звернення до суду з вимогами про стягнення з Державного бюджету України на його користь заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271346310 грн. та пені, нарахованої на суму такої заборгованості (клопотання від 08.04.2021 року б/н подано представником позивача адвокатом Верещагою Тарасом Валерійовичем і зареєстровано в суді 09.04.2021 року під вх. № 16192/21),

У відкритому судовому засіданні, що відбулося 13.04.2021 року, зазначений представник позивача вказане клопотання, що надійшло до суду 09.04.2021 року, підтримав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року, яка набрала законної сили, клопотання приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» задоволено: визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» з позовом у справі № 200/6795/20-а.

Отже, клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом позивач подавав щодо всіх заявлених ним позовних вимог, підтримав його в судовому засіданні, і воно вирішено ухвалою суду, яка набрала законної сили.

10.08.2023 року суддею Логойдою Т.В. заявлено самовідвід від участі в розгляді даної адміністративної справи, в якій викладені вказані обставини, та зазначено, що вони унеможливлюють ухвалення об`єктивного рішення у справі.

Вирішуючи питання про самовідвід судді суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики, що затверджений рішенням XI чергового з`їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, визначено, зокрема, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

За наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід (ч. 1 ст. 39 Кодексу).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини розмежував суб`єктивний та об`єктивний підходи до безсторонності суду та вказав на можливість її перевірки різними способами. Так, у рішенні у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року, у п. 30 зазначено, що, не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Суд, суддя є безсторонні, поки зворотне не буде доведено. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (справа «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Тобто, у зазначеному сенсі важливою є довіра, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості, та відсутність будь-яких сумнівів в неупередженості або об`єктивності суду у стороннього спостерігача.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (п.п. 1, 3 та 11 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд дійшов висновку про обґрунтованість самовідводу, що є підставою для його задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 41, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву про самовідвід судді Логойди Тетяни Володимирівни задовольнити.

Відвести суддю Логойду Тетяну Володимирівну від участі у розгляді адміністративної справи № 200/6795/20 за позовом приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» до Державної податкової служби України, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені.

Передати матеріали даної адміністративної справи керівнику апарата Донецького окружного адміністративного суду для організації автоматизованого розподілу судової справи між суддями у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Логойда