Decision № 112737484, 19.06.2023, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40620/19-ц

Категорія 17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В при секретарі: Ковалівській В.В розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення помилково перерахованих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

01.08.2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення помилково перерахованих коштів. Вимоги позову обґрунтовані тим, що 18.12.2018 року позивач помилково перерахував на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 7035,18 грн. Перерахування здійснено помилково внаслідок особистої неуважності позивача. Жодних договірних чи будь-яких інших правовідносин між позивачем та відповідачем не існує. Оскільки грошові кошти загальним розміром 7035,18 гривень зараховані на картковий рахунок відповідача без законних підстав, такі кошти є безпідставно набутим майном. 05.07.2019 року на адресу відповідача скеровано вимогу - претензію про повернення безпідставно набутих та збережених коштів в розмірі 7035,18 грн, шляхом перерахування таких на особовий рахунок позивача. Однак станом на день подання заяви відповідач кошти не повернув. Тому звернувся до суду у зв`язку з порушенням свого права та просить стягнути з відповідача суму в розмірі 7035,18 грн, як безпідставно набуті та збережені кошти, відповідно до уточнень від 21.04.2023 року. В судове засідання позивач та її представник не з`явились, через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи у відсутність та просили її задовольнити, оскільки перерахування коштів сталося внаслідок її помилки за відсутності будь-яких підстав для перерахування коштів відповідачу. Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони. Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 18 грудня 2018 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 7035,18 грн. на рахунок, відкритий у Акціонерному товаристві «Комерційний банк «Приватбанк», що підтверджується дублікатом чека від 18 грудня 2018 року № 63249167851356591295. Як зазначив позивач, станом на день звернення позивача до суду та день розгляду справи судом, грошові кошти повернуті не були. Вказані перерахування здійснені помилково внаслідок особистої неуважності позивача, як зазначив в позовній заяві. В ході судового розгляду, жодних договірних чи будь-яких інших правовідносин між позивачем та відповідачем не встановлено. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження підстав отримання вказаної суми грошових коштів. Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. За змістом ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Як зазначав Верховний Суд, норми ст.ст. 1212, 1213 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 р. у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 р. у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 та ін.). Водночас у постанові Верховного Суду України від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл. 83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Узагальнюючи викладене, можна сказати, що норми ст. 1212, 1213 ЦК України, застосовуються у таких випадках: зобов`язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. . 05.07.2019 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 7035,18 грн.. Позивач не надав суду доказів, що вказана вимога була отримання відповідачем. Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За таких обставин, оцінивши докази, подані сторонами, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення помилково перерахованих коштів є обґрунтованим та таким підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки між сторонами будь-яких договорів щодо надання послуг або виконання робіт не укладалось та відповідачем не були спростовані належними і достатніми доказами у справі доводи викладені в позовній заяві, зокрема щодо підстав отримання грошових коштів в сумі 7035,18 грн. В порядкуст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення помилково перерахованих коштів - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7035,18 грн та 768,40 грн. судового збору. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

відповідач: ОСОБА_2 : 09801, Київська область, вул.. Ломоносова

Суддя Т.В.Остапчук