Court ruling № 112725366, 08.08.2023, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15543/23

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

08 серпня 2023 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду О.П. Хома, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Залічничного районного суду м. Львова про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Залізничного районного суду міста Львова (далі відповідач), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 11.07.2023 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених статтями 123 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), залишена без руху.

Позивачу запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки шляхом подання протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду оригіналу документа про сплату судового збору за подання позову майнового характеру у розмірі у сумі 1 073 грн 60 к.

Вказану ухвалу вручено позивачеві 25.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивачем 03.08.2023 (вх. №16355ел) подано клопотання в якому він повторно просив звільнити його від сплати судового збору.

Разом з тим, як видно зі змісту поданої заяви, позивачем не було надано доказів сплати судового збору, також, позивач не наводить інших обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, у вказаній заяві від 03.08.2023 позивач фактично висловлює свою не згоду із ухвалою суду від 11.07.2023 та небажанням її виконувати.

Суд звертає увагу, що Закон №3674-VI не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає позовну заяву.

Саме така правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 640/22415/18.

Враховуючи те, що надані позивачем відомості потребують уточнення і не свідчать про відсутність у нього інших джерел доходів, зокрема які не оподатковуються страховими внесками (пенсія, грошові допомоги та компенсації, тощо), суд дійшов висновку, що доводи позивача про майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі №520/5126/19.

Суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v.Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.

Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що станом на 08.08.2023 ОСОБА_1 вимог ухвали від 11.07.2023 у визначений судом строк не виконано.

Тому позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Оскільки позовна заява залишалась без руху з підстав несплати судового збору, відсутні підстави для вирішення питання про його повернення.

Керуючись ст. ст. 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Залічничного районного суду м. Львова про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя О.П. Хома