Decision № 112714571, 09.08.2023, Kholodnohirskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Kharkiv City)

"09" серпня 2023 р.

Справа № 642/6856/20ц

2/642/479/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2023 року Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів») в складі:

головуючого судді Ольховського Є.Б.,

за участю секретаря Прийма Ф.О.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» , ОСОБА_2 , 3-я особа: ОСОБА_3 про стягнення збитків внаслідок ДТП ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в грудні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтуванні зазначив що 30.08.2019 року у м. Харкові по вул. Волонтерській, буд. 19, сталось ДТП за участі автомобіля ВАЗ - 2106 д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем FORD MUSTANG, державний номер НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням водія ОСОБА_3 та який належить позивачу. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Протокол було складено тільки відносно водія ОСОБА_2 . В подальшому, постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.04.2020 року провадження у справі № 642/6867/19 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Оскільки відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «УПСК» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АМ № 8333889 від 03.12.2018 року з терміном дії до 05.12.2019 року, лімітом відповідальності страховика 100 000 грн. та франшизою у розмірі 1000 грн., страховою компанією з порушенням встановлених строків було зроблено відшкодування з урахуванням обопільної провини обох водіїв з чим позивач не згоден та прохає визнати провину в ДТП тільки водія ОСОБА_2 , стягнути зі страхової компанії недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 51434.34 грн; пеню за несвоєчасне виконання грошового забов*язання, інфляційні збитки, та 3% річних за прострочення виконання забов*язання. Також прохає стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму франшизи - 1000 грн; матеріальні збитки у вигляді вартості відновлювального ремонту в розмірі 144152.75 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн. Також прохає розподілити судові витрати.

Ухвалою від 20.12.20р. було відкрито загальне позовне провадження та справу призначено до підготовчого судового засідання.

ОСОБА_2 позов не визнав зазначивши у відзиві що його провину не було встановлено в судовому порядку, сума позовних вимог до ОСОБА_2 не ґрунтується на діючому законодавстві та прохав в позові відмовити.

ПрАТ «УПСК» також у відзиві проти позову заперечували. Зазначили що за обставинами справи вбачається обопільна провина обох водіїв а отже страхове відшкодування зроблено правомірно в розмірі 97131.32грн. : 2 осіб - 1000 грн. франшиза = 47565.66 грн. Також заперечували щодо наявності їх провини в простроченні виконання грошового забов*язання оскільки позивач звернувся до них тільки 04.06.20р. а отже строк виплати - 23.10.20р. є таким що відповідає вимогам діючого законодавства.

Ухвалою від 03.03.21р. до участі в справі в якості 3-ї особи залучено ОСОБА_3 .

Ухвалою від 26.05.21р. в справі призначено авто товарознавчу експертизу та провадження зупинено до отримання висновків.

Ухвалою від 30.08.21р. після отримання висновків експерта підготовче провадження відновлене.

З урахуванням висновків авто товарознавчої експертизи позивачем подано заяву з уточненими позовними вимогами за якими в остаточній редакції ОСОБА_1 прохав визначити провину в ДТП водія ОСОБА_2 . Стягнути з ПрАТ «УПСК» на свою користь недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 51434.34 грн; за період з 04.09.2020р. по 23.10.20р. - пеню у розмірі 1622.95 грн . інфляційні збитки - 1494.90 грн. та 3 відсотка річних у розмірі 405.74 грн. за прострочення виконання грошового забов*язання щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 99000 грн.; за період з 23.10.2020 р. по 08.11.2021 р. - пеню у розмірі 7631.96 грн. інфляційні збитки - 5091.97 грн. та 3 відсотка річних у розмірі 1614.08 грн. за прострочення виконання грошового забов*язання щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 51434.34 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму франшизи - 1000 грн.; матеріальні збитки у вигляді вартості ремонту в розмірі 38775.43 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн. Також прохав розподілити судові витрати: сплачену суму судового збору у розмірі 2 220,44 грн., витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема, з оплатою професійної правової допомоги адвоката у розмірі 30 000,00 грн. та оплатою проведеної по справі судової автотоварознавчої експертизи Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 14573 від 11.08.2021 року у розмірі 5148,30 грн.

Ухвалою від 07.04.23р. справу прийнято у провадження судді Ольховський Є.Б.

Ухвалою від 16.05.23р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Кизирєв А.В. діючи також як представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав посилаючись на підстави викладені в заяві про зменшення позовних вимог.

Представник ПрАТ «УПСК» до судового засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Волохін Д.Б. в судовому засідання з позовом не погодились. Зазначили що ступінь провини ОСОБА_2 в ДТП не може перевищувати 30 %.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, матеріали адміністративної справи № 642/6867/19 суд встановив наступне:

відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серія ОБ № 178979 від 17.09.2019 року, який для розгляду направлено до Ленінського районного суду м. Харкова. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 31.10.2019 року по справі № 642/6867/19 була призначена судова авто-технічна експертиза. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 24286/2869 від 06.02.2020 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_2 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_2 в даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В подальшому, постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.04.2020 року провадження у справі № 642/6867/19 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. У ДТП був пошкоджений автомобіль FORD MUSTANG, державний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності. На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «УПСК» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АМ № 8333889 від 03.12.2018 року з терміном дії до 05.12.2019 року, лімітом відповідальності страховика 100 000 грн. та франшизою у розмірі 1000 грн. Відповідно до Звіту № 134/19 від 13.09.2019 року ТОВ «Юридична Компанія «КОНСУЛАТ» про оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу - вартість відновлювального ремонту автомобіля FORD MUSTANG, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП від 30.08.2019 року складає 244 152,75 грн. Позивач, 04.06.2020 року звернувся до ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування однак станом на початок вересня 2020 року ПрАТ «УПСК» виплату страхового відшкодування не здійснило. Враховуючи, що з дня отримання ПрАТ «УПСК» заяви позивача про виплату страхового відшкодування минуло більше ніж 90 днів, ОСОБА_1 через представника 04.09.2020 року засобами поштового зв`язку направив ПрАТ «УПСК» досудову вимогу про виплату страхового відшкодування, в якій просив в термін 5 робочих днів з моменту отримання даної вимоги здійснити на мою користь виплату страхового відшкодування. Листом вих. № 2819/18 від 14.09.2020 року ПрАТ «УПСК» повідомило, що порядок та умови відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_1 будуть визначені на підставі чинного законодавства України. В подальшому, на неодноразові звернення щодо виплати страхового відшкодування ПрАТ «УПСК» жодним чином не реагувало. Тому, 23.09.2020 року позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України зі скаргою на бездіяльність ПрАТ «УПСК» щодо невиплати страхового відшкодування. Для забезпечення досудового врегулювання справи Юридичним департаментом Моторного (транспортного) страхового бюро України було направлено відповідний запит до ПрАТ «УПСК». Після вищевикладених подій, 23.10.2020 року ОСОБА_1 все отримав від ПрАТ «УПСК» страхове відшкодування у сумі 47 565,66 грн. з яким позивач не згоден. В якості обґрунтування здійснення часткової виплати страхового відшкодування ПрАТ «УПСК» повідомило, що вбачає ознаки обопільної вини водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виникненні ДТП від 30.08.2019 року, оскільки згідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 24286/2869 від 06.02.2020 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, зробленого відповідно до пояснень водія автомобіля ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 - дії водія FORD MUSTANG ОСОБА_4 в даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В той же час, згідно до вказаного висновку, зробленого відповідно до пояснень водія автомобіля FORD MUSTANG, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 - в даній дорожньо-транспортній ситуації останній не мав технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його подальшого руху, тобто шляхом виконання ним вимог п. 12.3 ПДР України. Тому в його діях не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди. Про виконання з боку водія автомобіля FORD MUSTANG, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 п. 12.3 ПДР України, тобто застосування останнім екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його подальшого руху, свідчить наявність слідів гальмування в районі кінцевого розташування транспортного засобу, які не були зафіксовані працівниками поліції на місці пригоди. Зазначений факт під час розгляду Ленінським районним судом м. Харкова справи № 642/6867/19 безпосередньо підтвердили обидва учасники ДТП водії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у своїх поясненнях, наданих в якості відповіді на клопотання експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 24286 від 20.11.2019 року про надання додаткових вихідних даних.

Суд погоджується з викладеним в позовній заяві обґрунтуванням наявності провини в ДТП саме з боку водія ОСОБА_2 оскільки з висновку судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи № 24286/2869 від 06.02.2020р. вбачається два варіанта складеними за показами водіїв а саме за 1-м варіантом встановлена тільки провина водія ОСОБА_2 ; за другим варіантом встановлена обопільна провина водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Таким чином провина в ДТП водія ОСОБА_2 наявна за обома варіантами експертного дослідження. Судом береться до уваги встановлений факт: що будь-яких протоколів про порушення вимог ПДР України у відношенні водія ОСОБА_3 за фактом ДТП від 30.08.2019 року компетентними органами, завданням яких є забезпечення безпеки дорожнього руху, організація контролю за додержанням законів та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху - не складалось. З відповіді Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції № 739аз41/14/2020 від 29.10.2020 року вбачається, що адміністративний протокол щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30.08.2019 року по вул. Волонтерській біля будинку № 19 в м. Харкові, за участі автомобіля ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_5 та автомобіля FORD MUSTANG, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_6 , за ст. 124 КУпАП був складений лише стосовно громадянина ОСОБА_5 . Отже, відповідно до висновків інспекторів Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, які здійснювали оформлення матеріалів на місці скоєння ДТП та в подальшому проводили їх розгляд, ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 , про що був складений протокол про адміністративне правопорушення серія ОБ № 178979 за ст. 124 КУпАП. Таким чином, висновок ПрАТ «УПСК» про наявність обопільної вини водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виникненні ДТП від 30.08.2019 року був зроблений страховою компанією виключно на підставі лише вихідних даних про механізм розвитку ДТП, зі слів водія ОСОБА_2 .

Згідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АМ № 8333889 від 03.12.2018 року ліміт відповідальності страховика ПрАТ «УПСК» встановлено у розмірі 100 000,00 грн. з франшизою у розмірі 1 000,00 грн.

ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 47 565,66 грн.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

До ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 звернувся 04.06.2020 року, а відповідно до вищевказаних положень чинного законодавства страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, то з ПрАТ «УПСК» на користь позивача має бути стягнуто суму пені за прострочення виплати страхового відшкодування починаючи з 04.09.2020 року. Так, відповідно до розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період починаючи з 04.09.2020 року по 23.10.2020 року на суму страхового відшкодування 99 000,00 грн., яку ПрАТ «УПСК» мало сплатити відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АМ № 8333889 від 03.12.2018 року, розмір пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за вказаний період часу складає 1 622,95 грн. За період починаючи з 23.10.2020 року по 21.12.2020 року розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування на суму недоплаченого страхового відшкодування 51 434,34 грн. складає 1 011,82 грн.

За період починаючи з 04.09.2020 року по 23.10.2020 року на суму страхового відшкодування 99 000,00 грн. інфляційні збитки становлять 1 494,90 грн., а три проценти річних - 405,74 грн. За період починаючи з 23.10.2020 року по 21.12.2020 року на суму недоплаченого страхового відшкодування 51 434,34 грн. інфляційні збитки становлять 668,64 грн., а три проценти річних - 252,95 грн.

Зазначені вимоги узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України у справі № 6-1003цс16 від 21.12.2016 року.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За умовами п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд України у справі № 6-2808цс1520 від 20.01.2016 року висловив правову позицію, якою визначено, що якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Висновком судової автотоварознавчої експертизи Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 14573 від 11.08.2021 року було встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля FORD MUSTANG, державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, пошкодженого в результаті ДТП від 30.08.2019 року становить 138 775,43 грн.

Оскільки розмір страхового відшкодування, яке має виплатити позивачу ПрАТ «УПСК» недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2 з них має бути стягнута різниця між сумою страхової виплати та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, яка складає 38 775,43 грн. (138 775,43 грн. вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахування коефіцієнта фізичного зносу згідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 14573 від 11.08.2021 року - 99 000,00 грн. сума страхового відшкодування, яка має бути виплачена ПрАТ «УПСК» - 1 000,00 грн. франшиза = 38 775,43 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зважаючи на юридичну природу спірних правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки на час розгляду справи відповідач ПрАТ «УПСК» не здійснило позивачу ОСОБА_1 виплату недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 51 434,34 грн., розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування на суму недоплаченого страхового відшкодування 51 434,34 грн. з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період починаючи з 23.10.2020 року по 08.11.2021 року складає 7631,96 грн., інфляційні збитки за вказаний період часу становлять 5091,97 грн., а три проценти річних - 1614,08 грн.

Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, знищення чи пошкодження її майна.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі, зокрема, неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 обов`язковому з`ясовуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Позивач прохає стягнути з ОСОБА_2 20000 грн. моральної шкоди.

Згідно вимог п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27 березня 1992 року, суд вважає суму моральної шкоди в розмірі заявленою до відповідача - завищеною.

Разом з тим, враховуючи практику Європейського Суду, зокрема рішення від 28.05.1985 року Серія А &96 справа Abdulaziz,Cabales and Balkandali v. United Kingdom, де враховано, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним - суд розцінює як суттєві моральні страждання - порушення звичного ритму життя позивача, тривалий розгляд справи, нервовий стрес викликаний недотриманням відносно нього вимог ПДРУ та вважає можливим і достатнім стягнути з відповідача на його користь суму моральної шкоди в розмірі - 5000 гривень.

Також, згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, залученням експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

Вартість сплачених позивачем послуг адвоката з професійної правової допомоги, пов`язаної з розглядом цієї цивільної справи, складає 30 000,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 02.09.2020 року, додатком № 1 від 02.09.2020 року до договору про на надання правової допомоги від 02.09.2020 року, квитанцією серія ААБ № 882132 від 02.09.2020 року, додатком № 2 від 26.10.2020 року до договору про на надання правової допомоги від 02.09.2020 року та квитанцією серія ААБ № 882186 від 26.10.2020 року.

Судовий збір сплачено у розмірі 2 220,44 грн.

02.07.2021 року позивачем ОСОБА_1 була сплачена вартість судової автотоварознавчої експертизи Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 14573 від 11.08.2021 року у розмірі 5148,30 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2182397682.1.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 02.06.2022р. у справі №160/6899/20.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, за результатами аналізу наведених положень Закону 5076-VI, суд дійшов висновку, що з 15 грудня 2017 року розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до поданих представником позивача доказів на обґрунтування понесених ОСОБА_1 витрат на надання професійної правничої допомоги вбачається, що між адвокатом Козирєв А.В. та Конденко М.М. було укладено договір про надання правової допомоги від 02.09.20 р., відповідно до умов якого виконавець здійснює та на оплатній основі надає замовнику правову (правничу) допомогу.

Акту виконаних робіт матеріали справи не містять.

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем реальності та підтвердження фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 30000 грн, але не співмірність таких витрат зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; часткову необґрунтованість таких витрат, суд вважає, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, є суттєво завищеним та не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з урахуванням принципу співмірності обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, складністю справи, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 133, 141, 209, 212-218, 225 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 625, 979, 988, 1166-1168, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 6, 9, 35, 36 Закону України «Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визначити ступінь вини учасників дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 30.08.2019р. об 16:30 у м. Харкові по вул. Волонтерській 19 за участі водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем ВАЗ - 2106 д/н НОМЕР_1 та водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем Форд д/н НОМЕР_2 встановивши її як 100% вини водія ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (ін. НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ін. НОМЕР_4 ) суму франшизи в розмірі 1000 грн. відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АМ № 833889 від 03.12.2018р. ; вартість відновлювального ремонту автомобіля Форд д/н НОМЕР_2 в розмірі 38775.43 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» код ЄДРПОУ 20602681 на користь ОСОБА_1 ( ін. НОМЕР_5 ) недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 51434.34 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» код ЄДРПОУ 20602681 на користь ОСОБА_1 ( ін. НОМЕР_5 ) за період з 04.09.2020р. по 23.10.20р. - пеню у розмірі 1622.95 грн . інфляційні збитки - 1494.90 грн. та 3 відсотка річних у розмірі 405.74 грн. за прострочення виконання грошового забов*язання щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 99000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» код ЄДРПОУ 20602681 на користь ОСОБА_1 ( ін. НОМЕР_5 ) за період з 23.10.2020 р. по 08.11.2021 р. - пеню у розмірі 7631.96 грн. інфляційні збитки - 5091.97 грн. та 3 відсотка річних у розмірі 1614.08 грн. за прострочення виконання грошового забов*язання щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 51434.34 грн.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення виготовлене 09.08.23р.

Суддя - Є.Б. Ольховський