Court ruling № 11263752, 09.09.2010, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/141-А Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Ю.М.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Данилової М.В.,

суддів: Бистрик Г.М.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі судового засідання: Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 05 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2006 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до суду з позовом, у якому, посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України «Про залізничний транспорт», Закону України «Про плату за землю», Земельного кодексу України, з уточненнями позивних вимог просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 06 жовтня 2005 року № 0004632312/0 в частині нарахування зобовязання по сплаті земельного податку в сумі 258947 гривень 16 копійок і штрафних санкцій в сумі 125157 гривень 79 копійок та недійсними податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2005 року № 0004632312/1, від 31 січня 2006 року № 0004632312/2.

Постановою Господарського суду міста Києва від 05 березня 2010 року позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 31 січня 2006 року № 0004632312/2 визнано недійсним. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та заперечення, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2005року № 0004632312/0, яким позивачу в особі Київської дирекції залізничних перевезень згідно з п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 14, ст. 15 Закону України "Про плату за землю", п.п. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобовязання по земельному податку у загальному розмірі 384104 гривень 95 копійок, в тому числі 258947 гривень16 копійок основного платежу та 125157 гривень 79 копійок штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 29 грудня 2008 року № 8919/7/25-214, з урахуванням рішення від 23 січня 2006 року № 275/7/25-214 донарахований земельний податок визначений податковим повідомленням-рішенням № 0004632312/0 був зменшений на суму 7613 гривень 32 копійок.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві про результати розгляду скарги, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 31січня 2006 року №0004632312/2, яким позивачу в особі Київської дирекції залізничних перевезень визначено суму податкового зобовязання по земельному податку у загальному розмірі 376491 гривень 63 копійок, в тому числі 251333 гривень 84 копійок основного платежу та 125157 гривень 79 копійок штрафних санкцій.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 06 березня 2006року № 4128/7/25-0215, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 20 березня 2006 року № 0004632312/3, яким позивачу в особі Київської дирекції залізничних перевезень визначено суму податкового зобовязання по земельному податку у загальному розмірі 376491 гривень 63 копійки, в тому числі 251333 гривень 84 копійки основного платежу та 125157 гривні 79 копійки штрафних санкцій.

Відповідно до п.6.4. ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, податкові повідомлення рішення від 06 жовтня 2005 року № 0004632312/0 та від 08 листопада 2005 року № 0004632312/1, є відкликаними на підставі ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта "Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Київською дирекцією залізничних перевезень (код за ЄДРПОУ - 01069713) за період з 01жовтня 2003 року по 01 липня 2005року" від 26 версня 2005 року № 147/23-0211/01069713, в якому зазначається про заниження Київською дирекцією залізничних перевезень земельного податку на 258947 гривень17 копійок за І півріччя 2005 внаслідок порушення ст. 14, ст. 15 Закону України "Про плату за землю".

Згідно висновків акту перевірки відповідача, позивачем було порушено вимоги ч.10 ст.7 Закону України «Про плату за землю», якою передбачено податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами», а саме п.п. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність накладення до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно вказаних норм Закону з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, положеннями Земельного кодексу України та Законів України "Про транспорт" і "Про залізничний транспорт" встановлено, що Київська дирекція залізничних перевезень є складовою частиною залізниці, і земельні ділянки, надані їй у користування, відноситься до земель залізничного транспорту.

Судом першої інстанції встановлено, що земельні ділянки, які надані у користування Державному територіальному галузевому обєднанню "Південно західна залізниця", законодавством віднесено до земель залізниць, і висновок податкової інспекції про те, що позивач зобов'язаний був розраховувати розмір земельного податку на вищевказані земельні ділянки відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю", тобто застосовувати ставку податку у розмірі одного відсотка від грошової оцінки, визнано помилковим.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті (ч. 10 ст. 7 Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ зі змінами і доповненнями штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача щодо нарахування та сплати земельного податку, відсутні і підстави для застосування до позивача відповідних штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладений обовязок доказування своїх рішень не зміг аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення і не спростовує обставин на які посилається позивач.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, яким позовні вимоги визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме в частині визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 31січня 2006 року № 0004632312/2.

Позовні вимоги в частині визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0005632312/0, № 0004622312/1 не підлягають задоволенню, оскільки такі рішення є відкликаними на підставі ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", отже прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушують.

Зважаючи на те, що Господарського суду міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 201, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом"янському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду мiста Києва від 05 березня 2010 року - залишити без змін.

Повний текст ухвали буде виготовлено 13 вересня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: