Decision № 112497983, 28.06.2023, Lebedyn District Court of Sumy Oblast

Справа № 950/1082/23

2/950/349/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2023 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. за участю секретаря - Гладкової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , проживаючої - АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрованого - АДРЕСА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача мотивує свої вимоги тим, що він є батьком - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім. ОСОБА_3 продовжує навчання. Він навчається у відокремленому структурному підрозділі "Маловисторопський фаховий коледж імені П.С. Рибалка Сумського національного аграрного університету " на денній формі навчання на державній основі за спеціальністю 211 "Ветеренарна медицина". Позивачці самій важко утримувати сина. Відповідач - працездатний, відповідно має можливість надавати матеріальну допомогу. Тому позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з дати звернення і до закінчення сином навчання - до 12.08.2026 року.

В судове засідання позивачка не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, наполягає на задоволенні позовних вимог, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання повторно не з`явився, відзив не подав.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 вересня 2001р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, який зареєстрований Лебединським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського обласного управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 від 08 вересня 2001р. (актовий запис №143) (а.с. 8)

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 9).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 4 серпня 2016р. у справі №592/6543/16-ц шлюб між сторонами був розірваний (а.с. 10).

ОСОБА_3 проживає разом зі позивачкою - ОСОБА_1 в квартирі за номером АДРЕСА_3 , що підтверджується записом у Витязі з реєстру територіальної громади №2023/003231365 від 25 квітня 2023р. (а.с. 11зворот) та довідкою про склад сім`ї від 25 квітня 2023р. вих.№15.1-13/199.(а.с. 12).

01 вересня 2022 р. ОСОБА_3 поступив на навчання до Відокремленого структурного підрозділу «Маловисторопський; фаховий коледж імені П.С. Рибалка Сумського національного аграрного університету» за денною формою навчанн`я на державній основі за спеціальністю 211 «Ветеринарна медицина» і на даний час навчається на 2 курсі, що підтверджується довідкою від 25 квітня 2023р. вих.№053. (а.с. 13).

На даний час позивачка - ОСОБА_1 не працює, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_3 (а.с. 14).

Ст.150 Сімейного кодексу України, визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, та спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 Сімейного кодексу України). Відповідно до ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі Припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст.200 Сімейного кодексу України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу); матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначаєтьсія судом з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989р. батько(-ки) або інші особщ які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку ДИТИНИ.

Згідно 4.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності: інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у Твердій грошовій сумі.

Згідно ст. ст.1,2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Згідно з положенням ст.181 Сімейного кодексу України вразі відсутності домовленості. між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з ким вона проживає, має правозвернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості погребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Згідно із ст.З Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року (набрала чинності Для України 27.09:1991 року) та ч. 7, 8 ст. 7 СК України усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152,155 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.27 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989р., ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991р., кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 24 лютого 2016р. у справі № 6-1296цс15 передбачено, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

При визначенні розміру`аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Ст. 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст.182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому Відповідач отримує дохід, достатній для забезпечення гідного рівня життя, а тому має можливість надавати синові матеріальну допомогу на час навчання.

Будь-яких заперечень чи заяв про не визнання заявлених вимог від відповідача до суду не надходило, відзиву на позов нею не подано, а отже, суд вважає за можливе покласти в основу рішення зазначені позивачкою підстави на обґрунтування заявлених ним вимог та розглянути справу за наявними матеріалами.

З урахуванням всіх цих обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму громадян щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання чи до досягнення ним двадцяти трьох річного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу позивачкою надано, договір від 26.04.2023 р. з адвокатом Васильцем Сергієм Олексійовичем.

Відповідно до акту про отримання професійної правничої допомоги від 27 травня 2022 року загальні витрати часу склали дві години. З акту прийняття наданих послуг (а.с. 16) встановлено, що зальна сума за виконану роботу становить 700 грн., які позивачка сплатила адвокатові Васильцю С.О., що стверджено копією квитанції № 027341(а.с. 18).

За таких обставин, суд доходить висновку, що вказана сума є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт, тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати - витрати на правничу допомогу в розмірі 700 грн.

Крім того з урахуванням положення ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

На підставі ст.ст.2,12,13,76,81,141,258,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.81, 84,180-182 Сімейного Кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягувати з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь ОСОБА_1 (місцереєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму громадян щомісяця, починаючи стягувати з 28 квітня 2023р. і до 12 серпня 2026 р. чи закінчення навчання сина.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;) понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 700,00грн. (сімсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь держави судовий збір - отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача - казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Лебединським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Лебединського районного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Роман БАКЛАНОВ