Decision № 112497776, 16.06.2023, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/28298/21

Провадження № 2/761/3315/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Каніковському Б.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до суду; а також стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, до досягнення сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона 02.06.2012 уклала шлюб з відповідачем, який було зареєстровано у Центральному відділі Державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 942.

Від шлюбу народилися діти: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на момент звернення з позовом до суд, проживають разом з нею і перебувають на її утриманні, та на даний час вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

Відповідач є працездатним, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей та на її утримання.

Оскільки добровільно з відповідачем про сплату аліментів домовитися не вдається, то вона звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2021 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України судом направлений запит до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА щодо місця реєстрації відповідача ОСОБА_3 .

Згідно відповіді на запит зазначена особа зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.08.2021 відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду у спрощеному порядку з повідомленням сторін.

03.12.2021 відповідачем до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду взаємопов`язаної справи № 761/30848/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком, оскільки задоволення його позову про визначення місця проживання дітей може істотно вплинути на вирішення поданого ОСОБА_2 позову у справі № 28298/21 про стягнення аліментів. Також, вказав, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа № 761/30843/21 за його позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на здійснення реєстрації дітей без згоди матері.

08.12.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Зокрема, зазначив, що позивачем не доведено чому саме він має сплачувати аліменти. На сьогоднішній день він, позивач та його діти фактично проживають однією родиною у його будинку, власником якого він є за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично знаходяться на його утриманні, в той час як у позивача не має жодного об`єкту нерухомості. За викладених обставин вважає, що оскільки всі члени родини проживають разом у його будинку та знаходяться повністю на його утриманні, то відповідно до ст. 182 СК України, у задоволенні позову ОСОБА_2 до нього просить відмовити.

08.12.2021 відповідачем подано зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення з останньої на його користь аліментів на утримання спільних дітей у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

15.05.2023 відповідачем до суду подано клопотання про зупинення провадження у цій справі про стягнення аліментів до розгляду взаємопов`язаної справи № 761/30848/21 за його позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, зазначивши, що задоволення судом його позовних вимог може істотно вплинути на розгляд справи про сплату аліментів, адже, аліменти сплачує той з батьків, хто проживає окремо від дітей, в той час як діти проживають разом з ним у його будинку в м. Києві та знаходяться на його утриманні.

13.06.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів до закінчення воєнного стану в країні та повернення сторін у справі в Україну. В обґрунтування зазначив, що на сьогоднішній день він, його дружина та їх діти є громадянами Канади та фактично проживають постійно у Канаді з червня 2022 року по сьогоднішній день, станом на 01.06.2023 місце проживання дітей не визначено ні за нотаріально посвідченим договором, ні за рішенням суду.

Також повідомив, що його діти постійно проживали з ним в його будинку по АДРЕСА_3 до 13.03.2023, який належить йому на праві приватної власності, до моменту їх евакуації до Канади, у зв`язку з початком війни.

Ухвалою суду від 15.06.2023 відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Ухвалою суду від 15.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 761/30848/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком.

Ухвалою суду від 15.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів до закінчення воєнного стану в країні та повернення сторін у справі в Україну.

В судовому засіданні 16.06.2023 представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, сповіщений належним чином про час та місце слухання справи.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначення розміру аліментів суд враховує всі обставини, що мають істотне значення, відповідно до положень ст. 182 СК України: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя нарівні з позивачем, тобто витрати на утримання дитини мають нести спільно обоє з батьків.

Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто щодо обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 02.06.2012 між сторонами у даній справі було укладено шлюб, зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис №942, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюб серія НОМЕР_1 .

Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2022 у справі № 761/18044/22 даний шлюб було розірвано.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2022 у справі № 761/30843/21 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про надання дозволу на здійснення реєстрації дітей без згоди матері задоволено; надано дозвіл на реєстрацію місця проживання дітей за адресою місця реєстрації батька - ОСОБА_3 .

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що з 01.08.2022 позивач та діти проживають в м. Торонто, Канада. Відповідач матеріальної допомоги не надає.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, викладені у позовній заяві, відповідачем не надано.

Доводи відповідача суд вважає не доведеними, оскільки на момент розгляду цієї справи, як вже судом встановлено, з 01.08.2022 позивач та діти проживають в м. Торонто, Канада. Доказів того, що відповідач проживає разом з ними та надає матеріальну допомогу, суду не надано. При цьому, зокрема, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення воєнного стану в країні та повернення сторін в Україну від 06.06.2023, яке ним особисто підписано та яке надійшло на адресу суду 13.06.2023, відправлено з поштового відділення з м. Києва.

Відповідач є працездатним, належних доказів щодо зворотного ним не надано, більш того, у нього наявне на праві власності нерухоме майно, отже, він має змогу утримувати дітей від шлюбу з позивачем.

При цьому, обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Варто зазначити, що аналізуючи практику ЄСПЛ та Верховного Суду під час вирішення справ всі учасники судових процесів повинні керуватися принципом найкращих інтересів дитини.

У справах, що стосуються прав та інтересів дітей, з урахуванням обставин справи, права та інтереси дітей можуть превалювати над правами батьків.

Аналогічний висновок, викладений постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №761/25101/20, від 12.01.2022 у справі №663/724/19.

Крім цього, відповідно до рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006, параграф 54: «між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини».

Частиною 1 ст. 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, суд вважає за можливе стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей, починаючи з 29.07.2021, до досягнення дітьми повноліття.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Відносно заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання в розмірі в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, до досягнення сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років слід зазначити наступне.

Питання утримання дружини батьком дитини врегульовано нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3 років.

Частина 4 ст. 84 СК України визначає право на утримання вагітної дружини, а також дружини, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

За правилами ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Отже, для призначення судом утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років від чоловіка - батька дитини, суд має дослідити, чи проживає з позивачем дитина, матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини - можливості надавати матеріальну допомогу дружині.

При цьому наявність у матері дитини, з якою остання проживає будь-якого доходу, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки незалежно від свого доходу, вона отримує право на утримання від батька дитини, якщо він має можливість надавати таку допомогу.

Положеннями ч.1 ст. 75 СК України визначено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи те, що дитина проживає разом з позивачем, суд погоджується з доводами позивача, що у неї виникло право на отримання аліментів від відповідача, починаючи з подання позову до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.

Однак, вирішуючи спір в цій частині, суд має встановити та врахувати обставини, що мають значення по справі, а саме: чи має можливість відповідач надавати таку матеріальну допомогу взагалі.

Між тим, позивачкою при зверненні до суду та при розгляді справи судом не було надано належних та допустимих доказів відносно того, що відповідач є фінансово спроможним та має можливість матеріально її утримувати.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.3, 4, 5, 12, 13,76-81, 141, 178, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) аліменти на утримання малолітніх дітей - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,в розмірі 1/3 частини від усіх вмдів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.07.2021, до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Шевченк.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ)-37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA628999980313151206000026011). судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: