Decision № 112483540, 20.04.2023, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2023Справа № 910/4424/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 26 296 380,21 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сікорська О.І.

від відповідача: Панченко Ю.В.

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 26 296 380,21 грн. недоотриманої вартості позитивного небалансу за газовий місяць - січень 2020 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з виплати коштів за добові небаланси за січень 2020 року за укладеним між сторонами договором транспортування природного газу від 01.11.2019 року № 1907000347 та протиправністю зміни відповідачем ціни після закінчення періоду балансування.

Господарським судом міста Києва рішенням від 21.07.2020 року у справі №910/4424/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" 26296380,21 грн. недоотриманої вартості позитивного небалансу за газовий місяць - січень 2020 року та 394 445,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Верховного Суду від 15.06.2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 року у справі № 910/4424/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 року справу № 910/4424/20 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 року справу № 910/4424/20 прийнято до провадження судді Селівона А.М. та призначено підготовче провадження на 18.08.2021 року.

Судом доведено до відому сторін, що до початку судового засідання через відділ діловодства суду 10.08.2021 року від відповідача надійшли письмові пояснення №ТОВВИХ-21-8639 від 06.08.2021 року з доказами їх надсилання на адресу позивача, в яких відповідач проти задоволення позову заперечує з посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені у справах №910/6208/20, №910/5757/20, №910/4420/20 та №910/6628/20 щодо правильного застосування норм матеріального права, які регулюють питання визначення плати за позитивний небаланс, а саме пунктів 3, 7, 11, 14, 17 глави 6 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи та статті 35 Закону України "Про ринок природного газу".

Зокрема, відповідач вказує про те, що згідно висновків Верховного Суду остаточна вартість позитивного добового небалансу, які оператор ГТС мав сплатити позивачу, розраховується на підставі фактично понесених витрат оператора ГТС, у зв`язку з чим відповідачем було надано суду відповідні докази понесення оператором ГТС фактичних витрат на придбання газу для балансування газотранспортної системи в січні 2020 року за ціною, яка була визначена 31.01.2020 року, на підставі відповідних додаткових угод до Договорів з НАК «Нафтогаз України». Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

В свою чергу, через відділ діловодства суду 13.08.2021 року від позивача надійшли письмові пояснення № вих./1366 від 11.08.2021 року з доказами їх надсилання на адресу відповідача, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримує та зазначає про те, що з урахуванням надлишку природного газу в газотранспортній системі у січні 2020 року у відповідача була відсутня необхідність у закупівлі природного газу у НАК «Нафтогаз України» за договорами №200100000, 200100001, 200100002, 200100005, 200100006, а тому така закупівля природного газу була здійснена відповідачем для власних потреб та не має відношення для балансування газотранспортної системи, у зв`язку з чим безпідставно здійснювати визначення маржинальної ціни з урахуванням цін, визначених такими договорами.

Позивач також вказує, що зміна відповідачем ціни після повного виконання послуг транспортування та прийняття у власність природного газу не відповідає принципу добропорядності, попереднім заявам відповідача та його поведінці, оскільки за весь час добового балансування жодним оператором ГТС не змінювались ціни після закінчення місяця постачання та не оприлюднювались нові ціни, при цьому позивач розумно покладався на попередні заяви відповідача. Водночас, посилання відповідача на можливість зміни всіх складових плати за небаланси не відповідає вимогам Кодексу ГТС.

Крім того позивач зазначає, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» є суб`єктом природної монополії на ринку послуг транспортування природного газу. Оскільки відповідно до статті 35 Закону України "Про ринок природного газу" та умов Договору №19000347 від 01.11.2019 року відповідач взяв на себе зобов`язання розміщувати на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг балансування, а також оприлюднювати інформацію, що передбачена Кодексом ГТС, то оприлюднення ціни після закінчення газового місця не ґрунтується на нормах права. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засідання 18.08.2021 року судом протокольною ухвалою оголошено до 15.09.2021 року.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному призначене на 15.09.2021 року судове засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року розгляд справи призначено на 07.10.2021 року.

У підготовчому засіданні 07.10.2021 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 04.11.2021 року.

У зв`язку з тим, що судове засідання призначене на 04.11.2021 року не відбудеться, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року судове засідання призначено на 24.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 року за клопотанням позивача провадження у справі № 910/4424/20 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного суду справи № 910/11273/20 та оприлюднення повного тексту постанови.

Через канцелярію суду 15.11.2022 року від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшло клопотання № ТОВВИХ-22-12176 від 11.11.2022 року про поновлення провадження у справі з доданим до нього текстом вступної та резолютивної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі № 910/11273/20, отриманої з Єдиного реєстру судових рішень, за змістом якої касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/11273/20 залишено без змін.

За інформацією, що міститься в Єдиному реєстрі судових рішень постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі № 910/11273/20, яка набрала законної сили 02.11.2022 року, оприлюднено 30.11.2022 року.

Отже, оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі, відпали, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 року задоволено клопотання відповідача, поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.01.2023 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 19.01.2023 року через канцелярію суду 30.12.2022 року від уповноваженого представника відповідача надійшли письмові пояснення №ТОВВИХ-22-14175 від 27.12.2022 року.

Так, за змістом наданих письмових пояснень відповідач зазначає, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених у справі №910/11273/20, при визначенні вартості позитивного добового небалансу обов`язковому дослідженню підлягають обставини фактичних витрат оператора ГТС на балансування у січні 2020 року. Як зазначає відповідач, у січні 2020 року оператор ГТС поніс фактичні витрати на придбання газу для балансування газотранспортної системи за ціною, яка була визначена 31.01.2020 року на підставі відповідних додаткових угод до Договорів з НАК «Нафтогаз України». Право власності на цей газ перейшло до відповідача лише 31.01.2020 року. За таких обставин відповідач правомірно скоригував попередню вартість позитивного добового небалансу позивача за січень 2020 року під час визначення остаточної плати за позитивний добовий небаланс зважаючи на фактичні витрати оператора ГТС на балансування. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Від уповноваженого представника позивача 11.01.2023 року до суду надійшло клопотання № вих./34 від 11.01.2023 року про відкладення розгляду справи, продовження терміну надання письмових пояснень по суті спору, з посиланням на те, що станом на подання даного клопотання в ЄДРСР не розміщено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/11273/20 від 02.11.2022 року.

У підготовчому судовому засіданні 19.01.2023 року у зв`язку з неявкою уповноваженого представника позивача судом оголошено протокольну перерву до 15.02.2023 року.

Судом встановлено, що через відділ діловодства суду 14.02.2022 року від відповідача надійшла заява № ТОВВИХ-23-1778 від 10.02.2023 року про поворот виконання рішення у даній справі, постановленого при її первісному розгляді, шляхом стягнення з позивача на користь відповідача фактично сплачених останнім на виконання рішення суду від 21.07.2020 року у справі №910/4424/20 грошових коштів у розмірі 26 296 380,21 грн. вартості позитивного небалансу та 394 445,71 грн. витрат на оплату судового збору. Заява разом з доданими до неї копіями платіжних доручень № 5443 від 29.01.2021 року на суму 394 445,71 грн. та № 5442 від 29.01.2021 року на суму 26 296 380,21 грн., а також довідкою АБ «Укргазбанк» № 15932/4255/2023 від 06.02.023 року про перерахування коштів на користь позивача, судом долучена до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 15.02.2023 року за усним клопотанням уповноваженого представника позивача про оголошення перерви судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 22.02.2023 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 22.02.2023 року через канцелярію суду 21.02.2023 року від уповноваженого представника позивача надійшли письмові пояснення № вих./224 від 22.02.2023 року, відповідно до яких позивач зазначає, що положення статті 35 Закону України «Про ринок природного газу» та пункту 4 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС та умови укладеного сторонами договору транспортування не передбачають можливості подальшої зміни оператором ГТС в односторонньому порядку раніше визначеної ним добової ціни природного газу, за якою оператор ГТС купив або продав замовнику природний газ внаслідок балансуючих дій у відповідну добу. Зобов`язання сторін зі сплати за добовий небаланс може бути змінене лише у виключних випадках внаслідок дії обставин, які не залежать від волі сторін. В іншому випадку це призводить до зловживання Оператором TTC своїм монопольним становищем, штучного зменшення або збільшення ним ціни природного газу в залежності від того, придбаває чи продає оператор ГТС такий природний газ замовникам.

Позивач також стверджує, що щомісячний розмір плати оператора ГТС за куплений у позивача внаслідок балансуючих дій протягом січня 2020 року природний газ повинен був визначатись шляхом сумування вартостей добових позитивних небалансів січня 2020 року (оскільки негативних небалансів у позивача в цей звітний період не було), які, в свою чергу, мали визначатись шляхом множення остаточного добового обсягу позитивного небалансу природного газу у кожну газову добу січня 2020 року на маржинальну ціну продажу природного газу, визначену оператором ГТС у кожну таку газову добу.

В свою чергу, дії відповідача щодо зміни 11.02.2020 року маржинальної ціни природного газу за весь газовий місяць (січень 2020 року) суперечать принципу та суті запровадженого добового балансування та свідчать про порушення Оператором ГТС норм Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу ГТС, а також антимонопольного законодавства. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Також судом доведено до відома сторін, що через відділ діловодства суду 21.02.2023 року від представника позивач надійшло клопотання №вих./222 від 21.02.2023 року про залучення до участі у справі Антимонопольного комітету України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 22.02.2023 року у зв`язку з ненаведенням належних обґрунтувань щодо того, як рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки Антимонопольного комітету України як органу у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції щодо однієї зі сторін, а також зважаючи на участь у справі як третьої особи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання № вих./222 від 21.02.2023 року позивача про залучення до участі у справі Антимонопольного комітету України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/4424/20 та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.03.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 23.03.2023 року на стадії вступного слова судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 20.04.2023 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 20.04.2023 року до суду не надходило.

У судові засідання з розгляду справи по суті 23.03.2023 року та 20.04.2023 року з`явились уповноважені представники позивача та відповідача, уповноважений представник третьої особи - не з`явився.

Про дату, час та місце судових засідань 23.03.2023 року та 20.04.2023 року повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105493862401, №0105493912433.

Про поважні причини неявки представника третьої особи в судові засідання 23.03.2023 року та 20.04.2023 року суд не повідомлено.

Як свідчать матеріали справи, третя особа не скористалась наданим їй процесуальним правом, передбаченим статтею 168 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від третьої особи на час розгляду справи по суті до суду також не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від третьої особи станом на час розгляду справи 20.04.2023 року до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання пояснень щодо позову або пояснень відповідача та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 168 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не скористалась наданими їй процесуальними правами, зокрема, третьою особою не забезпечено участь свого представника в судовому засіданні, не надано суду письмових пояснень щодо суті спору та за відсутності відповідних клопотань учасника справи про відкладення розгляду справи, суд здійснював розгляд справи по суті в судовому засіданні 20.04.2022 року виключно за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 23.03.2023 року та 20.04.2023 року уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідача у судових засіданнях з розгляду справи по суті 23.03.2023 року та 20.04.2023 року проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях у справі, та просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.04.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 01 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор за договором, відповідач у справі) укладено Договір транспортування природного газу № 1907000347 (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1 якого Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Розділами 1-20 Договору сторони узгодили предмет договору, права та обов`язки оператора, права та обов`язки замовника, облік та якість газу, потужності і номінації, тарифи, порядок розрахунків, порядок визначення вартості щодобових небалансів та порядок розрахунків за них, визначення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, порядок оформлення актів наданих послуг та актів звіряння розрахунків, фінансове забезпечення, відповідальність сторін, форс-мажор, умови припинення та обмеження транспортування природного газу, порядок вирішення спорів, строк дії договору, конфіденційність та обмін інформацією тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За умовами пункту 17.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє з дати, наступної за датою винесення рішення органу ліцензування про видачу Оператору ліцензії на провадження діяльності з транспортування природного газу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але не раніше 01 січня 2020 року, до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менш ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за один місяць до закінчення терміну дії цього договору однією із сторін іншої сторони про припинення Договору, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2021-2023 роки у відповідності до пункту 17.1 Договору.

Вказаний Договір підписаний представниками оператора, замовника та скріплений печатками зазначених юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Нормами Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що газотранспортні відносини між учасниками ринку виникають на підставі типового договору, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Отже, кожний суб`єкт ринку природного газу, що здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території України, має укласти з відповідачем договір транспортування природного газу на одних і тих самих умовах.

Укладений сторонами договір за всіма істотними умовами відповідає положенням Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2497.

Зі змісту преамбули укладеного 01.11.2019 року між позивачем та відповідачем Договору транспортування природного газу №1907000347 вбачається, що при укладенні договору сторони керувались Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2493 (далі - Кодекс ГТС), який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України, і дія якого поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ (пункти 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Так, Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Відповідно до пунктів 19, 27, 28, 37 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно пункту 45 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" здійснює господарську діяльність з постачання природного на підставі ліцензії з постачання природного газу, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 730 від 01.06.2017 року.

В свою чергу, відповідно до статті 5 Закону України "Про природні монополії" Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" є суб`єктом природної монополії на ринку послуг транспортування природного газу та має дотримуватися принципу недискримінації як до, так і під час виконання типових договорів.

Відповідно до пункту 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2493 (далі - Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього Договору Замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених Правил позбавляє його права пред`являти претензії до Оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов`язання із відшкодування Оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю Замовника.

Згідно з пунктом 2.5 Договору Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.

Відповідно до пункту 2.6 Договору Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.

Стаття 3 Закону України «Про ринок природного газу» встановлює принцип недопущення та усунення обмежень конкуренції, спричинених діями суб`єктів ринку природного газу, у тому числі суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання державної форми власності.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про ринок природного газу" правила балансування повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та обумовленими об`єктивними чинниками. Такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи. Такі правила мають бути засновані на ринкових принципах. Такі правила мають створювати економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками. Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування в межах інформації, що знаходиться у розпорядженні оператора газотранспортної системи у відповідний момент часу. Така інформація має надаватися відповідному замовнику в електронному форматі.

Транспортування природного газу здійснюється на підставах та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами (абз. 1 ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону).

Наразі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" з 01.01.2020 року зобов`язане належно виконувати усі функції оператора газотранспортної системи, в порядку, передбаченому законодавством та договором (постанова Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 840 "Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи").

Пунктом 2.8 Договору передбачено, що взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначені обов`язки Оператора, до яких належить в тому числі: своєчасне надання послуг належної якості; розміщення на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг з врегулювання добового небалансу, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; здійснення у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок Замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів Замовника протягом звітного газового місяця.

Згідно з пунктом 4.2 Договору Замовник має право: отримувати від Оператора послуги належної якості та в обумовлені цим Договором строки; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; отримувати від Оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання Замовником своїх зобов`язань за цим Договором; передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за цим Договором, іншим суб`єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це Оператора у порядку і строки, передбачені Кодексом та цим Договором; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається Оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим Договором; користуватись іншими правами, передбаченими Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 7.1 Договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Згідно з пунктом 9.1 Договору у разі виникнення у Замовника добового небалансу Оператор здійснює купівлю/продаж природного газу Замовника в обсягах добового небалансу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 9.2 Договору у разі виникнення у Замовника позитивного добового небалансу Оператор здійснює купівлю у Замовника, а Замовник продаж природного газу Оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.

Згідно з пунктом 9.4 Договору у випадку якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє Замовника про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті Замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок Замовника у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення.

Відповідно до пункту 11.4 Договору врегулювання щодобових небалансів оформляється одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" здійснювало господарську діяльність у період з 01.01.2020 по 31.01.2020 через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи відповідно до розміщених на Інформаційній платформі маржинальних цін продажу та маржинальних цін придбання природного газу за кожну газову добу.

Так, на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" протягом січня 2020 року щоденно оприлюднювало маржинальну ціну придбання на кожну газову добу січня 2020 року на своєму офіційному веб-сайті в мережі інтернет https://tsoua.com. в розрізі кожної доби місяця.

Зокрема, за даними, оприлюдненими на сайті щоденно, середньозважена маржинальна ціна природного газу у січні 2020 року склала 7 277,00 грн. з ПДВ за 1 000 кум. м., що підтверджується наявним в матеріалах справи скріншотом інтернет-сторінки з оприлюдненою маржинальною ціною придбання природного газу оператором ГТС.

Отже, за результатами оприлюдненої щоденно ціни природного газу для небалансу у січні 2020 року, вартість придбаного відповідачем у позивача природного газу (як позитивний небаланс) склала 124 709 957,47 грн.

Водночас, 11.02.2020 року - тобто через 11 днів після завершення газового місяця та періоду постачання, на інформаційній платформі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" з`явилося повідомлення про розміщення на платформі оновленої маржинальної ціни продажу та маржинальної ціни придбання природного газу за січень 2020 року.

Так, середньозважена маржинальна ціна склала 5 792,00 грн. з ПДВ за 1 000 куб. м., що підтверджується наявним в матеріалах справи скріншотом інтернет-сторінки з оприлюдненою маржинальною ціною придбання природного газу оператором ГТС.

В подальшому, 14.02.2020 року відповідач надіслав позивачу через інформаційну платформу підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" акт № 01-2020-1907000347 (датований 31.01.2020 року) врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць 2020 року, в якому були зазначені оновлені маржинальні ціни продажу та придбання природного газу за січень 2020 року: вартість позитивних добових небалансів Замовника (тобто, розмір коштів які підлягають сплаті Оператором Замовнику) становить 98 447 054,56 грн.

При цьому в акті відповідач вказав, що оператор ГТС застосовує метод розрахунку маржинальної ціни придбання/продажу відповідно до п. 7, п. 11, п. 14, п. 15 глави 6 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи.

Судом встановлено за матеріалами справи та сторонами не заперечується, що на підставі акту № 01-2020-1907000347 від 31.01.2020 року відповідач 02.03.2020 року сплатив на рахунок позивача суму за добовий небаланс за січень 2020 року в розмірі 98 447 054, 56 грн.

В свою чергу, як зазначає позивач у позовній заяві, зважаючи на обсяги обчислених та зафіксованих у акті № 01-2020-1907000347 від 31.01.2020 щодобових небалансів позивача за Договором (обсяги, які не заперечуються відповідачем під час даного спору та окремо підтверджуються його відомостями обліку), та з огляду на результати оприлюдненої щоденно ціни природного газу для небалансів протягом січня 2020 року на офіційному веб-сайті відповідача, вартість позитивного небалансу позивача мала скласти 124 709 957,47 грн.

Отже, на переконання позивача, внаслідок того, що оператором ГТС у лютому 2020 року було змінено суттєві умови Договору - вартість товару, який було придбано у січні 2020 року, позивач недоотримав вартість позитивного небалансу за газовий місяць - січень 2020 року у розмірі 26 296 380,21 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 9.4 Договору, приймаючи до уваги наявність акту врегулювання щодобових небалансів № 01-2020-1907000347 від 31.01.2020 року, загальна вартість щодобових позитивних небалансів за звітний газовий місяць - січень 2020 року мала бути сплачена відповідачем у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті позивачу.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, приймаючи до уваги часткову оплату відповідачем поставленого природного газу у сумі 98 447 054, 56 грн., залишок заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 26 296 380,21 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов`язання щодо сплати позивачу грошових коштів у розмірі 26 296 380,21 грн. вартості позитивного небалансу за газовий місяць - січень 2020 року у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у вказаному розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

При цьому позивач зазначає, що відповідач неправомірно застосував при розрахунку загальної вартості позитивного небалансу позивача в січні 2020 року вартість придбаного відповідачем газу та маржинальні ціни продажу природного газу, які були визначені відповідачем при оптимізації цін вже по закінченні січня 2020 року, тобто в односторонньому порядку змінив істотні умови Договору, а саме умови щодо визначення ціни/вартості небалансів, наслідком чого, на переконання позивача, є виникнення заборгованості зі сплати частини загальної вартості обсягів позитивного небалансу в сумі 26 296 380,21 грн.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору транспортування природного газу № 1907000347 від 01.11.2019 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Суд зазначає, що даний спір про стягнення 26 296 380,21 грн. недоотриманої вартості позитивного небалансу за газовий місяць - січень 2020 року у справі №910/4424/20 розглядається судом вдруге.

Так, постановою Верховного Суду від 15.06.2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 року у справі № 910/4424/20, якими позов задоволено повністю, скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва як суду першої інстанції.

При цьому Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що приймаючи оскаржувані судові рішення у даній справі № 910/4424/20 суди виходили з того, що розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначення його остаточної плати за добовий небаланс за кожну газову добу, здійснюється як сума всіх попередніх добових небалансів та розрахунків попередньої вартості за добовими небалансами за звітний місяць.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки дослідженню судами підлягала не суто попередня вартість, визначена на кожен день, а саме маржинальна ціна, порядок визначення якої передбачено розділом ХІV Кодексу газотранспортної системи, та яка може бути відмінною від попередньої.

Тобто, твердження суду апеляційної інстанції стосовно того, що як укладення в кінці січня 2020 року додаткових угод з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", так і зміна вартості природного газу внаслідок їх укладення, не могла та не повинна була впливати на остаточний обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та остаточну плат за добовий небаланс за кожну газову добу, розрахунок яких здійснюється відповідно до положень Кодексу газотранспортної системи зроблені без урахування положень пунктів 4, 7, 8, 11, 17 глави 6 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи та статті 35 Закону України "Про ринок природного газу" та є невірними.

Окрім цього, за висновками Верховного Суду помилковими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем самостійно змінено істотні умови Договору щодо визначення ціни товару (природного газу), оскільки суди дійшли помилкових висновків щодо порядку застосування положень глави 6 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи та Закону України "Про ринок природного газу".

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд з урахуванням змісту позовних вимог зазначає, що спірним у даній справі №910/4424/20 є порядок визначення остаточної плати за позитивні небаланси за Договором транспортування природного газу № 1907000347 від 01.11.2019 року, зокрема, як стверджує позивач, при визначенні щоденної вартості балансуючих дій відповідач зазначив ціну за 1 000 куб. м природного газу, яка існувала не в момент вчинення балансуючих дій, а по завершенню періоду - після 31.01.2020, тобто після неправомірного оновлення таких цін відповідачем на інформаційній платформі.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Специфіка правового оформлення господарських відносин з приводу аспектів функціонування ринку природного газу, а також підстав виникнення та змісту господарських зобов`язань, які виникають на ринку природного газу, полягає у тому, що в окресленій сфері відносин застосовуються приписи спеціального законодавства, умови типових договорів. Відповідно сторони у договорі не можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати на власний розсуд відносини, щодо яких існують нормативна заборона такого відступу, а також умови, передбачені типовим договором.

Так, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2497 затверджено Типовий договір транспортування природного газу та встановлено обов`язок відповідних суб`єктів господарювання привести свої договірні відносини у відповідність із положеннями Типового договору.

Отже, основою правового регулювання відносин з транспортування природного газу є передусім положення Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГТС, у тому числі щодо питань ціноутворення, яким має відповідати також договірне регулювання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно з частиною 1 статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Державні регульовані ціни, у розумінні частин 1-2 статті 191 Господарського кодексу України, запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Суд зазначає, що умови спірного Договору в частині взаємовідносин, які виникають з п. 9.1 правочину, згідно якого у разі виникнення у замовника добового небалансу Оператор ГТС здійснює купівлю / продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу, а також п. 9.2, за умовами якого у разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу Оператор ГТС здійснює купівлю у замовника, а замовник - продаж природного газу Оператору ГТС в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка установлюється розділом XIV Кодексу ГТС, за своєю суттю підпадають під ознаки договору купівлі-продажу, отже в частині визначення ціни товару (природного газу) мають бути застосовані положення Цивільного кодексу України, зокрема, ст.ст. 632, 691 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 706 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов`язання.

Згідно викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у даній справі правового висновку щодо застосування положень глави 6 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи та статті 35 Закону України "Про ринок природного газу" - остаточна (маржинальна) ціна враховує (коригує) різницю між цінами. Встановлена попередня вартість за добовий небаланс може бути скоригована під час визначення остаточної плати, що впливає на загальний обсяг понесених витрат у розумінні статті 35 Закону України "Про ринок природного газу". Тобто, при аналізі правильності формування розрахунку остаточної ціни за відповідний небаланс, дослідженню підлягає як визначення маржинальної ціни, так і самих втрат оператора внаслідок вчинення балансуючих дій, про що також зазначено у пункті 4 глави 6 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи.

Суд зазначає, що Розділ XIV Кодексу ГТС регулює питання комерційного балансування. При цьому порядок визначення плати за добові небаланси за договором транспортування природного газу регулюється главою 6 розділу ХІV Кодексу ГТС.

Пунктом 2 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС унормовано, що у випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС «плата за добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу».

Згідно з пунктом 6 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС плата за добовий небаланс застосовується таким чином:

- якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора газотранспортної системи у розмірі плати за добовий небаланс;

- якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.

Отже, добовий небаланс замовника може бути позитивним (замовник надав оператору більше газу, ніж отримав) або негативним (навпаки).

Судом встановлено за матеріалами справи та сторонами не заперечується, що у січні 2020 року у позивача виник позитивний добовий небаланс.

Пункт 7 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС установлює, що для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на ціну, що застосовується відповідно до пунктів 8 - 12 цієї глави.

Пункт 8 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС передбачає, що для цілей розрахунку плати за добовий небаланс ціна, що застосовується, визначається як:

- маржинальна ціна продажу природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним (для позитивного небалансу, тобто коли подачі замовника послуг транспортування природного газу протягом газової доби перевищують його відбори);

- маржинальна ціна придбання природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним (для негативного небалансу, тобто коли відбори замовника послуг транспортування протягом газової доби перевищують його подачі).

Пункт 10 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС установлює, що з метою визначення маржинальної ціни продажу, маржинальної ціни придбання й середньозваженої ціни оператором газотранспортної системи використовується інформація про операції, що відбуваються на торговій платформі, вибір якої погоджений Регулятором.

Якщо така торгова платформа не погоджена, визначення маржинальної ціни здійснюється відповідно до пункту 11 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС:

- маржинальна ціна продажу визначається шляхом зменшення вартості природного газу, придбаного оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за цю газову добу, на величину коригування (для позитивного небалансу);

- маржинальна ціна придбання визначається шляхом збільшення вартості природного газу, придбаного оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за цю газову добу, на величину коригування (для негативного небалансу).

З огляду на положення пункту 13 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС величина коригування становить 10 %.

Отже, розділ ХІV Кодексу ГТС детально регулює порядок визначення маржинальної ціни продажу природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним або негативним.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2020 року торгова платформа погоджена не була, отже відповідач здійснював визначення маржинальної ціни на підставі пункту 11 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС, про що також зазначено згідно з приміткою в Акті врегулювання щодобових небалансів №01-2020-1907000347 від 31.01.2020 року.

Положення Кодексу ГТС як підзаконного нормативного акта мають відповідати нормам Закону України «Про ринок природного газу» і тлумачитися в його контексті. Відповідно, визначені Кодексом ГТС правила розрахунку маржинальної ціни для цілей визначення плати за небаланси мають відповідати засадам розрахунку плати за небаланси замовників, визначеним законом.

Згідно із частиною другою статті 35 Закону України «Про ринок природного газу» розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування.

Суд зазначає, що виходячи з принципу єдності правозастосовчої практики та верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, зважаючи на подібність обставин та фактів у справі № 910/11273/20 з підставами даного позову та приймаючи до уваги вплив висновків Великої Палати Верховного Суду як джерела формування судової практики та остаточних, для визначення правових висновків у даній справі, враховуючи той факт, що питання щодо порядку визначення маржинальної ціни природного газу під час здійснення ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" балансуючих дій з метою врегулювання небалансів замовників послуг балансування, а також умов та порядку стягнення заборгованості, визначення остаточної плати за відповідні небаланси за договором транспортування природного газу та правильності формування розрахунку ціни за відповідний небаланс, має характер виключної правової проблеми, провадження у даній справі № 910/4424/20 ухвалою суду від 24.11.2021 року зупинялось до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/11273/20.

Наразі, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 02.11.2022 року у справі № 910/11273/20, системний аналіз приписів пункту 11 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС разом із приписами частини другої статті 35 Закону України «Про ринок природного газу» приводить до висновку, що маржинальна ціна придбання / продажу і відповідний розмір плати за небаланси напряму залежать від фактичної вартості придбаного оператором газотранспортної системи природного газу, оскільки саме ця вартість (реальні та обґрунтовані витрати Оператора ГТС, як зазначено у вказаному Законі) є базою для їх розрахунку. Іншої бази для розрахунку маржинальної ціни та відповідної плати за небаланси законодавство не встановлює.

Таким чином, у разі застосування пункту 11 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС основою для розрахунку маржинальної ціни продажу / придбання у всіх випадках є вартість природного газу, придбаного оператором газотранспортної системи.

Частина третя статті 35 Закону України «Про ринок природного газу» визначає, що оператор газотранспортної системи повинен забезпечити замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування в межах інформації, що знаходиться у розпорядженні оператора газотранспортної системи у відповідний момент часу. Така інформація має надаватися відповідному замовнику в електронному форматі.

Положення статті 35 Закону України «Про ринок природного газу» узгоджуються з приписами пункту 3 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС, за яким оператор газотранспортної системи на підставі попередніх алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу (з урахуванням обсягів природного газу, відчужених чи набутих на віртуальній торговій точці) щодобово не пізніше ніж о 15:00 UTC (17:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 14:00 UTC (17:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (D) надає кожному замовнику послуг транспортування природного газу інформацію про його попередній добовий небаланс та розрахунок попередньої вартості за добовий небаланс.

Частина третя статті 35 Закону України «Про ринок природного газу» і пункт 3 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС у своїй сукупності зобов`язують оператора газотранспортної системи доводити до відома замовників саме попередню вартість природного газу в обсязі добового небалансу. Використання законодавцем у вказаній нормі терміну «попередня вартість» вказує на подальше визначення оператором ГТС остаточної вартості та їх можливу відмінність між собою, тобто передбачає можливість зміни маржинальної ціни та приведення її у відповідність із «обґрунтованими та реальними витратами» оператора газотранспортної системи на закупівлю природного газу, необхідного для вчинення балансуючих дій.

Остаточна плата за добовий небаланс розраховується так:

- відповідно до пункту 17 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС «на підставі остаточних алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи здійснює розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначає його остаточну плату за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць»;

- згідно з пунктом 18 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.

Отже, якщо пункт 3 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС зобов`язує оператора газотранспортної системи доводити до відома замовників попередню вартість добових небалансів, то пункт 18 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС передбачає обов`язок оператора надати замовнику інформацію про остаточну вартість таких небалансів.

Пункти 17 та 18 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС сукупно встановлюють, що остаточна плата за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць визначається до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, і така плата з урахуванням положень пункту 11 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС та частини другої статті 35 Закону України «Про ринок природного газу» визначається на підставі реальних витрат оператора на природний газ, придбаний для балансуючих дій.

Системний аналіз статті 35 Закону України «Про ринок природного газу», пунктів 3, 6, 8, 10, 11, 17 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС дає підстави для таких висновків:

- оператор газотранспортної системи доводить до відома замовника інформацію про його попередній добовий небаланс та вартість природного газу в обсязі добового небалансу (пункт 3 Глави 6 Кодексу ГТС);

- добовий небаланс замовника може бути позитивним (замовник надав оператору більше газу, ніж отримав) або негативним (навпаки). У випадку позитивного небалансу вважається, що замовник продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і має право на отримання грошових коштів від оператора. У випадку негативного небалансу вважається, що замовник придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс (пункти 6, 11 глави 6 Кодексу ГТС);

- вартість добового небалансу, попередньо доведена оператором газотранспортної системи замовнику, підлягає уточненню. Остаточно плата за добовий небаланс розраховується на підставі маржинальної ціни природного газу, яка визначається на підставі вартості природного газу, придбаного/ проданого оператором газотранспортної системи для балансуючих дій, з урахуванням величини коригування (пункти 3, 9, 13 глави 6 Кодексу ГТС).

Аналогічної правової позиції щодо застосування пунктів 3, 6, 8, 10, 11, 17, 18 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС та статті 35 Закону України «Про ринок природного газу» дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2022 року у справі №910/11273/20, а також Верховний Суд у справах № 910/6208/20, 910/5757/20, 910/6628/20, 910/11647/20, 910/11995/20.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду щодо застосування пунктів 3, 6, 8, 10, 11, 17, 18 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС та статті 35 Закону України «Про ринок природного газу», а також встановлених судом обставин виникнення в січні 2020 року у позивача ТОВ «Енерджі Трейд Груп» позитивного добового небалансу, з урахуванням умов пункту 9.2 Договору, для визначення остаточної плати за добовий небаланс необхідним є встановлення маржинальної ціни продажу природного газу в січні 2020 року.

При цьому, для визначення маржинальної ціни продажу природного газу в січні 2020 року необхідним є встановлення обґрунтованої реальної (фактичної) вартості природного газу, придбаного оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за газову добу січня 2020 року.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат внаслідок вчинення балансуючих дій відповідач під час розгляду даної справи разом з відзивом на позовну заяву надав до матеріалів справи копії договорів купівлі-продажу природного газу для забезпечення балансуючих дій та інших потреб протягом січня 2020, додаткових угод до вказаних договорів від 31 січня 2020 року, актів приймання-передачі природного газу від 31 січня 2020 року, а також копії платіжних доручень про сплату вартості газу за умовами договорів купівлі-продажу природного газу.

Так, судом за матеріалами справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та АТ «НАК «Нафтогаз України» уклали у січні 2020 року договори про закупівлю природного газу, а саме Договори купівлі-продажу природного газу від 01.01.2020 року № 200100000, від 01.01.2020 року № 200100001, від 01.01.2020 року № 200100002, від 01.01.2020 року № 200100005, від 01.01.2020 року № 200100006 для забезпечення балансуючих дій та інших потреб протягом січня 2020, відповідно до пункту 4.1 яких визначена ціна за 1000 куб. м газу для першої газової доби передачі газу (РСР) - 6 635,00 грн.

АТ «НАК «Нафтогаз України» та відповідач 31.01.2020 року уклали додаткові угоди до вказаних договорів, відповідно до яких вартість ціни газу за першу газову добу становить 5 434,00 грн.

Також, 31.01.2020 року між відповідачем та НАК «Нафтогаз України» було укладено відповідні акти приймання-передачі природного газу, відповідно до яких АТ «НАК «Нафтогаз України» передав, а відповідач прийняв у власність імпортований природний газ для забезпечення балансуючих дій та інших потреб згідно з умовами вказаних договорів в редакції додаткових угод до них. За отриманий природний газ відповідач сплатив повну вартість АТ «НАК «Нафтогаз України».

При цьому, як встановлено судом, закупівля Оператором ГТС в АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу для забезпечення балансуючих дій відповідає пунктам 1, 6 глави 5 розділу ХІV Кодексу ГТС, відповідно до яких оператор газотранспортної системи має право закуповувати послуги балансування, якщо короткострокові стандартизовані продукти не можуть задовольнити потреби у підтримці оптимальної роботи газотранспортної системи або за відсутності ліквідності торгівлі короткостроковими стандартизованими продуктами.

Послуга балансування надається оператору газотранспортної системи на умовах відповідних договорів про надання послуги балансування. Оператор газотранспортної системи укладає окремий договір про надання послуги балансування щодо придбання природного газу оператором газотранспортної системи для покриття небалансів, що виникають у межах виконання спеціальних обов`язків, які в установленому порядку на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладені на суб`єктів ринку природного газу.

Таким чином, остаточна вартість природного газу для забезпечення балансуючих дій для січня 2020 року була визначена 31 січня 2020 року шляхом закупівлі природного газу відповідно до пунктів 1, 6 глави 5 розділу ХІV Кодексу ГТС.

В свою чергу, з акта врегулювання щодобових небалансів № 01-2020-1907000347 від 31.01.2020 року вбачається, що обсяг добового небалансу позивача послуг транспортування природного газу протягом кожної доби січня 2020 року не перевищував допустиме відхилення.

Отже, відповідач при розрахунку маржинальної ціни придбання природного газу у січні 2020 для позивача не застосовував передбачену положеннями пунктів 9, 11, 12, 13, 14 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС величину коригування, і, як наслідок, маржинальна ціна продажу природного газу для позивача в січні 2020 року дорівнювала вартості газу, який відповідач фактично придбав для фізичного балансування газотранспортної системи в розрізі кожної доби.

Відтак, за висновком суду, дії відповідача щодо визначення маржинальної ціни природного газу із урахуванням вартості природного газу, придбаного для забезпечення балансуючих дій за договорами, укладеними з АТ «НАК «Нафтогаз України», відповідають умовам Договору та положенням чинного законодавства, відтак обрахунок відповідачем розміру плати з урахуванням понесених витрат за купівлю природного газу не може бути розцінений як одностороння зміна істотних умов договору, оскільки здійснювався з посиланням на главу 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС, тобто в межах порядку, погодженого сторонами, отже відповідні доводи позивача судом до уваги не приймаються.

Що стосується доводів позивача про те, що відповідач зловживаючи монопольним (домінуючим) становищем на ринку, порушуючи норми чинного законодавства вчинив дії щодо зміни маржинальних цін на газ у власних фінансових інтересах суд відзначає, що відповідно до статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнаються: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод із суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин; суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, Оператор ГТС як суб`єкт природної монополії зобов`язаний уникати зловживання монопольним становищем. У протилежному випадку Оператор ГТС підлягає відповідальності за недобросовісну конкуренцію у порядку, визначеному законодавством про захист від недобросовісної конкуренції.

В свою чергу, корегування відповідачем маржинальних цін, здійснене у спірних правовідносинах, не є зловживанням Оператором ГТС монопольним становищем на ринку транспортування природного газу, оскільки визначення розміру плати за небаланси замовників, виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних зі здійсненням балансування, відповідає положенням частини другої статті 35 Закону України «Про ринок природного газу», створюючи економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками.

А тому позивачем в межах розгляду даної справи належними та допустимими доказами не доведено обставини зловживання відповідачем монопольним становищем на ринку транспортування природного газу.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що позивачем не спростована обґрунтованість реальної (фактичної) вартості природного газу, придбаного відповідачем внаслідок отримання послуг балансування за газову добу січня 2020 року, а також недоведена наявність підстав для визнання спірних дій відповідача щодо зміни маржинальних цін на газ несправедливими, дискримінаційними, непрозорими чи не обумовленими об`єктивними чинниками, а також такими, що не відображають реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні Оператора ГТС, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволенні позовних вимоги позивача про стягнення 26 296 380,21 грн. недоотриманої вартості позитивного небалансу за газовий місяць - січень 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Підсумовуючи наведене вище та надавши оцінку обставинам, на які вказав Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 року у даній справі, а також враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Суд також зазначає, що в процесі нового розгляду справи через відділ діловодства суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про поворот виконання рішення (прийнятого у цій справі при її первісному розгляді) шляхом стягнення з позивача на користь відповідача сплачених останнім грошових сум у розмірі 26 296 380,21 грн. вартості позитивного небалансу та 394 445,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

Розглянувши означену заяву відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з урахуванням такого.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 справі № 13-рп/2011 (справа № 1-25/2011) зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна і виконання дій) відпала.

Відповідно до частин 1, 2 статті 333 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

За приписами частини 9 статті 333 Господарського процесуального кодексу України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (частини 5, 6 статті 333 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, положення статті 333 Господарського процесуального кодексу України встановлюють вичерпні підстави для повороту виконання рішення.

Судом встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 року в даній справі, яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 року, 22.02.2021 року було видано наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 26 296 380,21 грн. недоотриманої вартості позитивного небалансу за газовий місяць - січень 2020 року та 394 445,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №5442 від 29.01.2021 року в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4424/20 від 21.07.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» були перераховані грошові кошти у розмірі 26 296 380,21 грн. (призначення платежу: оплата позитивного небалансу за січень згідно з рішенням суду у справі №910/4424/20 від 21.07.2020, НВПЗ 7001, в тому числі ПДВ 4 382 730,04 грн.).

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №5443 від 29.01.2021 року в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4424/20 від 21.07.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» були перераховані грошові кошти у розмірі 394 445,71 грн. на оплату судового збору (призначення платежу: оплата судового збору згідно з рішенням суду у справі №910/4424/20 від 21.07.2020, НВПЗ 7001, без ПДВ).

Водночас, при новому розгляді справи №910/4424/20 суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» через їх необґрунтованість.

З огляду на вищевикладене, оскільки при новому розгляді справи №910/4424/20 господарський судом відмовлено в задоволенні позову, суд дійшов висновку про наявність передбачених частинами 1, 2 статті 333 Господарського процесуального кодексу України правових підстав для задоволення заяви відповідача про поворот виконання рішення у вказаній справі, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача 26 296 380,21 грн. оплати вартості позитивного небалансу та 394 445,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 333 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Заяву відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про поворот виконання рішення задовольнити.

3. Здійснити поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 року у справі № 910/4424/20 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (01021, м. Київ, пров. Рильський, 4, код ЄДРПОУ 36716332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (01010, м. Київ, Кловський узвіз, 7, поверх 16, код ЄДРПОУ 42795490) 26 296 380,21 грн. (двадцять шість мільйонів двісті дев`яносто шість тисяч триста вісімдесят грн. 21 коп.) вартості позитивного небалансу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 394 445,71 грн. (триста дев`яносто чотири тисячі чотириста сорок п`ять грн. 71 коп.).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон