Decision № 112466592, 27.07.2023, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/10375/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.04.2023 року №UА500500/2023/000663;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.04.2023 року №UA500500/2023/000318/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.01.2021 року між HAVISH IMPEX та ТОВ «СТЕВОЛ» укладено контракт № НІ-ST-02, відповідно до якого продавець - HAVISH IMPEX зобов`язується продати, а покупець ТОВ «СТЕВОЛ» придбати керамічну плитку та інші товари народного споживання. За умовами вказаного контракту сторони узгоджують інвойс відповідно до асортименту, кількості та цін на товар. Поставка товару здійснюється окремими партіями. При цьому контрактом визначено, що перелік товару та його кількість у кожній партії визначається інвойсами.

19.04.2023 року позивачем до Одеської митниці було подано електронну митну декларацію № 23UA500500013325U2, а також, на виконання вимог ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 53 МК України, подані документи, що підтверджують митну вартість товару плитка керамічна з кам`яної кераміки в асортименті за ціною 13375,18 дол. США і обраний перший (основний) метод її визначення. Позивачем надано відповідачу усі документи, передбачені МК України, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів за першим методом.

За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/000663 від 20.04.2023 року та рішення про коригування митної вартості товарів № №UA500500/2023/000318/2 від 20.04.2023 року, які збільшили для позивача розмір митних платежів.

Підставами для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень стали наступні розбіжності: - у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт та їх включення/не включення до ціни; - у наданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір про перевезення.

Позивач зазначає, що з інвойсу №089/2022-23 від 15.03.2023 року слідує, що поставка товару здійснюється на умовах FOB, тобто ціна, визначена з урахуванням вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, є такою, що відповідає цим значенням вимогам міжнародних комерційних умов Інкотермс (на базі FOB). Також позивачем до митного оформлення був наданий контракт №HI-ST-02, на підставі якого здійснювалась поставка. У розділі 6 «Пакування та маркування» вищевказаного контракту сторони узгодили, що товар упаковується у відповідності до способу транспортування. У митній декларації № 23UA500500013325U2 від 19.04.2023 у графі 37 вказано процедуру постачання «ZZ00» Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. Відповідач мав можливість встановити вищевказані обставини на підставі вивчення наданих декларантом документів. Позивач зазначає, що за таких обставин, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості, не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Крім того, позивач вказує, що на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, ним були надані: - договір транспортного експедирування №01/12-20 від 20.12.2020; - рахунок на оплату №217 від 12.04.2023; - довідку про транспортні витрати №1464 від 12.04.2023. Інформація у вищевказаних документах є достовірною та узгодженою між собою. Так рахунок про транспортні витрати №217 від 12.04.2023 виставлений на суму 213 706,90 грн. містить графу «Договір» де зазначений номер договору транспортного експедирування №01/12-20 від 20.12.2020. Також у вказаному рахунку зазначені номери контейнерів: MSKU3702789 та TEMU3293227, що відповідає відомостям зазначеним у коносаменті №225832828 від 21.03.2023 та інвойсі №089/2022-23 від 15.03.2023. В свою чергу довідка про транспортні витрати №1464 від 12.04.2023 містить унікальні номери контейнеру (MSKU3702789 та TEMU3293227), що дає можливим визначити, що стосується саме цієї партії товару і ЕМД, незалежно від того надавалося перевезення в рамках договору чи ні. Зазначена ціна за морське перевезення за межами України у розмірі 213 706,90 грн. також відповідає відомостям зазначеним у рахунку на оплату №217 від 12.04.2023 та відображена у ЕМД. За таких обставин, позивачем була надана довідка про транспортні витрати, яка у сукупності з іншими доками містить всі необхідні відомості для перевірки відповідачем зазначених у митній декларації транспортних витрат.

Позивач не згодний з рішенням про коригування митної вартості товарів № №UA500500/2023/000318/2 від 20.04.2023 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/000663 від 20.04.2023 року, вважає їх протиправними, в зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 15.05.2023 року позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 26.05.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕС/5877/23 від 12.06.2023 року), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару «Плитка керамічна з кам`яної кераміки з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас.% для покриття підлоги, для внутрішніх робіт: розміром 600х1200мм-1382,40м2 у 960кор. розміром 600х600мм-1440м2 у 1000кор. розміром 800х1600мм-7,68м2 у 3кор. розміром 1200х1200мм-5,76м2 у 2кор. розміром 600х1200мм-31,68м2 у 22кор. Виробник "HAVISH IMPEX". Торгівельна марка HAVISH IMPEX.Країна виробництва IN.» до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №23UA500500013325U2 від 19.04.2023. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №23UA500500013325U2 від 19.04.2023 позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №23UA500500013325U2 від 19.04.2023 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000318/2 від 20.04.2023, а саме: 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до п.2.1 зовнішньоекономічного контракту (договору) від 05.01.2021 № HIST-02 не надано точної інформації щодо складових митної вартості товару. Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/невключення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 3) У довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір про перевезення.

Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації;2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями3) згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Декларантом 20.04.2023 року повідомлено, що витребувані митним органом додаткові документи надаватися не будуть.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №23UA500500013325U2 від 19.04.2023 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У відношенні товарів був використаний резервний метод (метод 2 ґ). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 Митного кодексу України, та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час, експорту в Україну з тієї ж країни та аналогічним комерційним умовам, є більшим: товар 1 МД від 11.04.2023 № UA500500/2023/12089 становить 0,57 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 0.3510 дол. США/кг). У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000318/2 від 20.04.2023 року.

Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000663 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідач зазначає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2023/000318/2 від 20.04.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000663 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ».

14.06.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №ЕС/5877/23).

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 05.01.2021 року позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» (покупець) укладений з HAVISH IMPEX (продавець) контракт № НІ-ST-02, відповідно до якого продавець зобов`язується продати, а покупець придбати керамічну плитку та інші товари народного споживання.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Контракту визначено, що сторони узгоджують інвойс відповідно до асортименту, кількості та цін на товар. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Перелік товару, його кількість у кожній партії визначається інвойсами. Продавець поставляє покупцю товар на умовах FOB порт, CFR або CIF Одеса, Україна (на підставі ІНКОТРЕМС-2010).

Згідно пунктів 2.1, 2.2 Контракту ціна на товари, що поставляються встановлюється в доларах США (USD) і валюта ЄВРО. Загальна вартість товару (ціна Контракту), продаж якого здійснюється на умовах даного контракту, здійснюється на підставі інвойсів.

Розділом 6 Контракту встановлено, що верхня упаковка здійснюється у відповідності зі способом транспортування. Спеціальні умови складання будуть позначені.

Декларант позивача 19.04.2023 року здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією № 23UA500500013325U2, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з Митним кодексом України (контракт на поставку № НІ-ST-02 від 05.01.2021 року, Інвойс № 089/2022-2023 від 15.03.2023 року, Коносамент № 225832828 від 21.03.2023 року, Прайс лист, та інші).

Проте, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

20.04.2023 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000318/2.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 20.04.2023 року зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме: 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до п.2.1 зовнішньоекономічного контракту (договору) від 05.01.2021 № HI-ST-02 не надано точної інформації щодо складових митної вартості товару. Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/невключення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 3) У довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір про перевезення.

Враховуючи спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контрою щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: -виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

Одеська митниця, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі баз даних АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшою ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження, а також права на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Позивач, вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000318/2 від 20.04.2023 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.

Жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.

В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.

Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв`язку з відсутністю даних у наданих до митного оформлення позивачем документах щодо складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням, в наслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась за інвойсом № 089/2022-2023 від 15.03.2023 року.

Крім того, розділом 6 контракту № НІ-ST-02 від 05.01.2021 року сторонами узгоджено, що верхня упаковка здійснюється у відповідності зі способом транспортування. Спеціальні умови складання будуть позначені.

Відповідно до розділу А.9 умов CPT Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37. Процедура митної декларації має бути зазначено, в той час як у вказаній графі митної декларації № 23UA500500013325U2 від 19.04.2023 року, позивачем зазначено (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, були понесені не покупцем, а продавцем.

За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в якій Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв`язку з тим, відповідно до п.2.1 зовнішньоекономічного контракту (договору) від 05.01.2021 № HI-ST-02 не надано точної інформації щодо складових митної вартості товару.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту (договору) від 05.01.2021 № HI-ST-02 пункт 2.1 викладений в такій редакції: «Ціна на товари, що поставляються встановлюється в доларах США (USD) і валюта ЄВРО».

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

На підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу декларантом подано відповідний пакет документів згідно з Митним кодексом України (контракт на поставку № НІ-ST-02 від 05.01.2021 року, Інвойс № 089/2022-2023 від 15.03.2023 року, Коносамент № 225832828 від 21.03.2023 року, прайс лист, отже митний орган мав можливість перевірити митну вартість товару за наданими документами.

Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв`язку з тим, що у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір про перевезення, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, були надані: договір транспортного експедирування №01/12-20 від 20.12.2020 року; рахунок на оплату №217 від 12.04.2023 року; - довідку про транспортні витрати №1464 від 12.04.2023 року.

Так рахунок про транспортні витрати №217 від 12.04.2023року виставлений на суму 213706,90 грн. містить графу «Договір» де зазначений номер договору транспортного експедирування №01/12-20 від 20.12.2020 року. Також у вказаному рахунку зазначені номери контейнерів: MSKU3702789 та TEMU3293227, що відповідає відомостям зазначеним у коносаменті №225832828 від 21.03.2023 року та інвойсі №089/2022-23 від 15.03.2023 року. В свою чергу довідка про транспортні витрати №1464 від 12.04.2023 року містить унікальні номери контейнеру (MSKU3702789 та TEMU3293227), що дає можливим визначити, що стосується саме цієї партії товару. Зазначена ціна за морське перевезення за межами України у розмірі 213706,90 грн. також відповідає відомостям зазначеним у рахунку на оплату №217 від 12.04.2023 та відображена у електронній митній декларації.

За таких обставин, позивачем були надана довідка про транспортні витрати, яка у сукупності з іншими доказами містить всі необхідні відомості для перевірки відповідачем зазначених у митній декларації транспортних витрат.

В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000318/2 від 20.04.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/000663 від 20.04.2023 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат, а саме: сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн суд дійшов наступного висновку.

У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вказані положення КАС України регламентують питання подання доказів на підтвердження розміру витрат у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Щодо справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні Верховний Суд з огляду на приписи ч. 3 ст.143 КАС України, відповідно до якої докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів, дійшов до правового висновку, який викладений в ухвалах від 12.11.2020 по справі № 640/13697/19, від 03.12.2020 у справі №300/2425/19 та від 12.08.2020 у справі №340/2449/19, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.

Таким чином, станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано акт виконаних послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), який виконаний адвокатом за час розгляду справи, що є умовою відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги. Відповідно на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» (вул. Люстдорфська дорога, 140-А, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 37680244) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/000663 від 20.04.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000318/2 від 20.04.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» (вул. Люстдорфська дорога, 140-А, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 37680244) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдест чотири гривень, 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.