Decision № 112442483, 28.06.2023, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/14485/23

Провадження № 2-а/761/553/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) Серяка Євгенія Михайловича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) Серяка Євгенія Михайловича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, згідно з якою позивач просив суд:

1)Скасувати постанову серія 1КІ № 0000128420 від 06.04.2023 року про накладення на Позивача - ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн та закрити провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст.122 КУпАП;

2)Визнати протиправними дії Головного інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Серяка Євгенія Михайловича щодо тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу марки «TOYOTA RAV4» державний номерний знак НОМЕР_1 на спеціальний майданчик;

3)Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду в сумі 1870 грн. 00 коп.;

4)Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору та у розмірі - 536 грн. 80 коп. та комісії 10 грн. 74 коп. (разом 547 грн. 54 коп.)

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він ОСОБА_1 власником транспортного засобу - TOYOTA RAV 4 (номерний знак: НОМЕР_1 ). 06.04.2023 року о 12:20 год., за адресою вул. Братська, 10, в м. Києві, позивач став свідком того, як його ТЗ було тимчасового затримано Головним інспектор з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Серяком Євгенієм Михайловичем та направлено на штрафмайданчик. Про що складені адміністративні матеріали (постанова серія 1КІ № 0000128420 від 06.04.2023 року та притягнуто позивача до відповідальності за ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як вже зазначено вище із застосуванням тимчасового вилучення транспортного засобу, шляхом направлення його на спеціальний майданчик. Позивач вказує, що підійшов до відповідача, коли транспортного засобу було завантажено на евакуатор. При проханні позивача поставити на дорогу транспортного засобу та сплатити штраф, відповідач відмовився це зробити, та вказав на те, що позивач може направитись на евакуаторі на спеціальний майданчик, за адресою вул. Набережно-Лугова, 4, і там сплативши штраф та послуги з доставлення транспортного засобу, повернути його. Внаслідок чого позивача поніс матеріальні збитки у розмірі 1870 грн. 00 коп. при сплаті штрафу, що підтверджується випискою з рахунку позивача від 06.04.2023 року (сплата о 12:55 год.). Із матеріалів, які були надані позивачу під час сплати вказаних платежів не є можливим встановити структуру платежу, що потребує окремого роз`яснення відповідача разом із підтверджуючим документом. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною постановою на думку позивача є незаконним, необґрунтованим та недоведеним.

У позовній заяві зазначено, що із оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач, при кваліфікації правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП, застосував пп.«д» п.15.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про правила дорожнього руху» (далі - «ПДР»), яким встановлюється заборона стоянки у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Тимчасове затримання транспортного засобу є серйозним та виключним заходом забезпечення адміністративного провадження, так як є формою обмеження права власності особи, зокрема у частині безперешкодного користування майном, та регулюється як ст.ст.265-2 - 265-4 КУпАП так і Постановою Кабінету міністрів України від 14 листопада 2018 р. № 990 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання». Право власності особи є невід`ємним правом, гарантованим як ст.42 Конституції України, так і Статтею Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. За приписом ст.7 КАСУ, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позивач вказує, що відповідач не дослідив склад адміністративного правопорушення відповідно до вимог КУпАП та не з`ясував всіх необхідних обставин справи, та прийшов до хибного висновку при встановлені суті правопорушення за постановою - «транспортний засіб, поставлений на стоянку, створює перешкоди для руху пішоходів». Відповідачем не було встановлено чи існують підстави притягнення Позивача саме за порушення ч.3 ст.122 КУпАП при порушенні пп.«д» п.15.10 ПДР. Сфотографовані заміри та долучені в доказову базу по адміністративному правопорушенню є лише припущенням про створенню перешкод для пішоходів. І не може вважатись доказом винуватості та формувати склад правопорушення за визначеною відповідачем нормами КУпАП та ПДР. Адже, відповідачем додано фото з заміром відстані між ТЗ та нижньою частиною фасаду будинку, на якому можна побачити, що ця відстань становить 96 сантиметрів. Але відсутність осіб (пішоходів) (та/або їх звернення в поліцію) яким би дійсно були створені перешкоди для руху, вказує на відсутність складу правопорушення, за яким позивача притягнуто до відповідальності та його транспортний засіб тимчасово затримано. До того ж на фото поруч із заміром можна побачити, що в кадр попав сам відповідач. На цьому фото можна побачити, що відстань між транспортним засобом та нижньою частиною фасаду будинку є достатньою для проходу відповідача, тому зазначене правопорушення не може кваліфікуватися так, як це зроблено відповідачем. Це свідчить про упередженість та необ`єктивність відповідача. Отже відповідачем не виконано, зокрема, вимоги ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що прямо суперечить завданню провадження в справах про адміністративні правопорушення. Із Доказової бази не вбачається, що позивач здійснив правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП, а саме порушив саме пп. «д» п.15.10 ПДР; належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів цього не надано. Притягнення до відповідальності ґрунтується на лише припущеннях, про ймовірні перешкоди для руху пішоходів, що є недопустимим, враховуючи приписи Конституції України. Доказів вини позивача зі «створення перешкод для руху пішоходів» в матеріалах справи, доказовій базі - немає, а отже немає суб`єктивної та об`єктивної сторін і, відповідно, складу правопорушення. Отже і рішення про тимчасове затримання транспортного засобу було неправомірним. В ст.247 КУпАП зазначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення. За таких підстав позивач вважає, що можна зробити висновок, що відповідач виніс неправомірну постанову в справі про адміністративне правопорушення (встановлюючи суттю правопорушення саме створення перешкод для руху пішоходів) та виніс незаконне рішення щодо тимчасового затримання транспортного засобу. Відповідно до чого позивачу нанесена матеріальна шкода у розмірі 1870 грн. 00 коп.

Окрім того, як на підставу для задоволення позову позивачем вказано, згідно ст. 255 КУпАП не вказано, що інспектори з паркування уповноважені на складання протоколів, а отже не уповноважені на збір доказів. Із зазначеного аналізу виходить, що докази надані/зібрані відповідачем, зокрема із доказової бази є недопустимими за визначенням статті 74 КАСУ, так як одержані з порушенням порядку, встановленого законом. За таких підстав, суд не має права брати їх до уваги. Зокрема й не мав повноважень відповідач розглядати справу на підставі зазначених у справі доказів.

Так, позивач вказує, що підлягає відшкодуванню заподіяні позивачу матеріальні збитки, понесені внаслідок протиправної евакуації та зберіганні та спеціальному майданчику транспортного засобу слід здійснювати за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). До матеріальної шкоди, яку просить відшкодувати позивач відносяться витрати у розмірі 1870 грн. 00 коп. згідно із випискою банку.

Враховуючи викладене, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.05.2023 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.

08.06.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача - Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації), в якому останній просить відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на його необґрунтованість. Відповідачем вказано, що позивачем не доведено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою ст. 122 КУпАП та відповідно не спростовано правомірність дій відповідача при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення від 06 квітня 2023 року серії 1КІ № 0000128420. При цьому відповідачем вказано, що уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення. На позивача накладено адміністративне стягнення відповідно до ч. З ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення пункту 15.10 д) ПДР України. Транспортний засіб позивача зафіксовано головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Серяком Є.М. о 12:30:38 06.04.2023 року, о 12:33:37, о 12:34:07, о 12:34:32, о 12:34:46, о 12:40:09, чим підтверджено здійснення позивачем стоянки, яка створює перешкоду для руху пішоходів, більше ніж на 5 хвилин. У відзиві зазначено, що з матеріалів фотофіксації та підтверджується здійсненими замірами відстані вбачається, що транспортний засіб позивача розташовано на тротуарі таким чином, що для руху пішоходів залишено менше 2 м, а саме близько 80 см, таке розміщення транспортного засобу не лише порушує вимоги пункту 15.10 в) ПДР, а й суттєво утруднює рух осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками, які потребують більшого простору для можливості безперешкодного пересування, аніж іншим пішоходам, що є порушення п. 15.10 д) ПДР. Окрім того, відповідачем вказано, що головним інспектором повністю дотримані норми чинного законодавства України при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення серія від 06.04.2023 серія 1КІ № 0000128420 та тимчасовому затриманні транспортного засобу.

12.06.2023 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь позивача на відзив, у якій позивачем вказано, що відповідачем пропущено строк для подання відзив, а саме останнім днем строк для подання відзиву є 29.05.2023, а відзив надіслано до суду 30.05.2023 та клопотання про поновлення строків для подання відзиву до відзиву не додано. Окрім того, позивачем у відповіді на відзив вказано, що доводи правомірності дій відповідача у відзиві не заслуговують на увагу. Позивачем вказано, середня ширина інвалідного візка, який можна знайти в продажі це 63 см, а дитячі візки ще менші за розміром, що підтверджується знімком екрана із веб-сайту. Та дозволило б проїхати на ньому. Отже небезпеку руху пішоходів (або осіб з інвалідністю) Позивач не створив та застосування ч.3 ст. 265-4 КУпАП (та п.15.10 д) Правил дорожнього руху) є безпідставним. На думку позивача, те, що він створює небезпеку - це лише бездоказове припущення, не є фактом та є перекручуванням, та відповідно вказує на неналежний розгляд справи відповідачем (належним є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом за ст.245 КУпАП) і тому притягнення до відповідальності за вказаними підставами є неправомірним та підлягає скасуванню. Окрім того, позивачем повторно зазначено, що у інспектора з паркування відсутні повноваження для збирання доказів, враховуючи викладене позивач просить позовну заяву задовольнити та визнати відзив таким, що не поданий у зв`язку із тим пропуском строку для його подання.

12.06.2023 року до суду через систему «Електронний суд» повторно надійшла відповідь позивача на відзив, яка є аналогічною за змістом до попередньої.

22.06.2023 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив у якому частково викладені аналогічні обставини тим, які були викладені у відзиві, а також зазначено, що аргументи позивача про те, що 06.05.2023 року ним залишено приналежний йому транспортний засіб на тротуарі по вул. Братскьій, 10 у м. Києві без створення небезпеки із посиланням на достатню для проїзду інвалідного візочка шириною 63 см., відстань між будинком та йог автомобілем, відповідач вказує, що на позивача накладено адміністративне стягнення за порушення п. 15.10 д) ПДР, яким забороняється стоянка у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

22.06.2023 року до суду надійшло клопотання відповідача Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Щодо вказаного клопотання, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 02.05.2023 надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи копія позовної заяви з додатками та ухвала від 02.05.2023 року була отримана уповноваженою особою Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) 12.05.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому, відповідачем Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до даних реєстрації вхідної кореспонденції, лист Шевченківського районного суду із ухвалою суду від 02 травня 2023 року отримав 17 травня 2023 року та зареєстрував за вхідним номером 053/8915, про свідчить копія супровідного листа Вих №27178/23-Вих/2-а/761/553/2023/п-41.

Перебіг процесуальних строків визначається за ч.1 ст.120 КАСУ, і починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже перебіг строків почався 13.05.2023 року. Сплив строку припадає на 27.05.2023 року, який є вихідним. Відповідно до вимог ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перший робочий день це 29.05.2023 року. При цьому, як вбачається із конверту та не заперечується відповідачем відзив було надіслано до суду та позивач 30 травня 2023 року, тобто з пропуском встановлено судом строку.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладене, відповідно до ч.1 ст.121 КАС України надсилання відзиву на позовну заяву суду та відповідачу відбулося на 16 день, тобто, із порушенням строку лише на 1 день, що є незначним порушенням, а також враховуючи, що позивачем надано відповідь на вказаний відзив, суд приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання та поновлення відповідачу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пропущеного строк для подання відзиву на позовну заяву, який було надіслано до суду 30 травня 2023 року.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань про проведення судового засідання та наявність достатніх доказів для розгляду справи, суд вбачає можливим розглянути справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що постановою головного інспектора з паркування відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Серяка Євгенія Михайловича про накладення адміністративного стягнення по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) від 06 квітня 2023 року серії 1КІ №0000128420 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн.

З постанови вбачається, що транспортний засіб «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , 06 квітня 2023 року о 12 год. 36 хв. на вул. Братська, 10 в м. Києві, поставлено на стоянку, створює перешкоду для руху пішоходів, чим порушено п 15.10 д) ПДР України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Технічний засіб, яким здійснено фото/відео фіксацію правопорушення: термінал: АРМ Інспектора.

Сторонами не заперечувалось що власником транспортного засобу «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 є позивач ОСОБА_1 .

Окрім того, сторонами не заперечувалось, що головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Подільського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Серяком Є.М. складено акт огляду та затримання транспортного засобу «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з розділом 7 Положенням про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.11.2018 року №2089 у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування. Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право: здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки, відеозапису (п. 7.1); розглядати справа про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено (п. 7.2); складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень (п. 7.3.); накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису (п. 7.4.); розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (п. 7.5.).

Отже, притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема складення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства у сфері паркування міста Києва є складовою частиною виконання посадовою особою Інспекції з паркування своїх обов`язків, передбачених Положенням про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.11.2018 року №2089.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає обсяг прав та обов`язків водія, є також Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306 (далі по тексту - ПДР).

Згідно з п. 1.1 ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.

Як передбачено ч.1 статті 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування (ч.3 статті 219 КУпАП).

Відповідно до Положення про Департамент транспортної інфраструктури Київської міської ради (КМДА), затвердженого розпорядженням виконавчого органу КМР (КМДА) 19 листопада 2018р. №2089 (із змінами), відповідач 2 є структурним підрозділом виконавчого органу КМР (КМДА). Пунктом 5 Положення передбачені завдання Департаменту, а п.7 - повноваження інспекторів паркування.

Функції Департаменту транспортної інфраструктури - це: участь у формуванні та реалізації у м. Києві державної політики в галузі дорожньо-транспортного комплексу, телекомунікацій, інформатизації; впровадження заходів щодо сприяння розвитку, вдосконаленню та організації ефективного функціонування інфраструктури дорожньо-транспортного комплексу міста, телекомунікаційних мереж та мереж зв`язку загального користування; проведення єдиної політики в питаннях розвитку підприємств дорожньо-транспортного комплексу, телекомунікацій, інформатизації; надання пропозицій, розробка та впровадження заходів щодо покращення інвестиційного клімату для залучення коштів у розвиток інфраструктури дорожньо-транспортного комплексу, телекомунікацій, інформатизації; забезпечення організації обслуговування населення підприємствами дорожньо-транспортного комплексу, телекомунікацій, інформатизації; розробка і забезпечення організації реалізації цільових програм; створення та експлуатація інформаційних систем та систем управління на транспорті.

Інспектори з паркування - це державні службовці, які виконують функції держави.

Інспектори з паркування мають право наклади адміністративні стягнення на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектори з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Також інспектори здійснюють фотофіксацію (відеозапис) порушень ПДР в розділі стоянки, зупинки, та притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд приходить до висновку, що головний інспектор з паркування відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Серяк Е.М. наділений повноваженнями накладати адміністративні стягнення на підставі КУпАП.

Таким чином суд критично оцінює обґрунтування позову в частині, що інспектори з паркування уповноважені на складання протоколів, а отже не уповноважені на збір доказів, оскільки аналізуючи вищевикладені вимого законодавства інспектор з паркування наділений повноваженнями наклади адміністративні стягнення на підставі КУпАП.

Підпунктом «д» п.15.10 ПДР України зазначено, що стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Положеннями ст.14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно наці правовідносини поширюється положення ч.4 ст.258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Як встановлено судом, при складенні оскаржуваної постанови інспектором проведено фотофіксацію правопорушення в режимі фотозйомки технічним засобом АРМ Інспектор про що відповідно до вимог ст. 283 КУпАП вказано у постанові.

Веб-сайт, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові, kyiv.digital/penalty/check через ідентифікатори доступу до фото/відеоматеріалів правопорушення - номер постанови від 06.04.2023 року, де містяться фото транспортного засобу «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме містить шість фотознімків, виконаних з різних ракурсів, які відображають: дату порушення - 06.04.2023 та час вчинення правопорушення - з 12:30:25 до 12:40:09. Окрім того, позивач не заперечував факт розміщення на стоянку власного транспортного засобу «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 на тротуарі.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху України тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Разом з тим лінією між тротуаром та проїзною частиною є укладений бордюрний камінь.

Зі змісту матеріалів фотофіксації, також вбачається, що транспортний засіб «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, здійснює стоянку безпосередньо на тротуарі, та інспектором здійснено заміри відстані між транспортним засобом та нижньою частиною фасаду будинку, вказана відстань становить 96 сантиметрів.

Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками в силу прямої норми ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, що не потребує окремого доказування шляхом встановлення додаткових обставин.

Відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил зупинки транспортного засобу, що зафіксовано у режимі фотозйомки, надано фотокопії зображення транспортного засобу у кількості шести зображень транспортного засобу, отриманих з різних ракурсів.

Зазначені фотокопії містять дату та час здійснення фотозйомки, дані щодо місця розташування транспортного засобу щодо нерухомих об`єктів, містять вичерпний обсяг інформації для встановлення марки транспортного засобу, серії та номеру його державної реєстрації.

Суд вважає безпідставними твердження позивача, про те що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення викладеного в оскаржуваній постанові, оскільки на фотоматеріалах не зафіксовано осіб (пішоходів) та/або звернення в поліцію, яким би було створено перешкоду для рух через стоянку транспортного засобу «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , а також те, що між транспортним засобом та фасадом будівлі є 96 см., що на думку позивача достатньо для проходу пішоходів з огляду на наступне.

Суд зауважує, що надані фотокопії підтверджують, що транспортний засіб позивача розміщений на тротуарі таким чином, що суттєво перешкоджає дорожньому руху, оскільки своїм розташуванням дійсно створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.

Крім того, суд зауважує, що пішоходи не повинні обмежуватись 96 сантиметрами тротуару для безперешкодного та безпечному руху по ньому яких, на думку позивача, достатньо для руху пішоходів та осіб із інвалідністю достатньо, оскільки середня ширина інвалідного візка, який можна знайти в продажі це 63 см., а дитячих візків ще менше. Однак навіть за обставинами викладеними позивачем, що ширина інвалідного візка, який можна знайти в продажі це 63 см. унеможливлює рух тротуаром одночасно двох таких інвалідних візків, або їх зустрічний роз`їзд, чи рух декількох пішоходів одночасно, чи рух двох пішоходів із дитячими колясками, оскільки, як уже зазначалось, відстань від транспортного засобу «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , який залишено позивачем на стоянці на тротуарі та фасадом будинку стануть лише 96 см.

Окрім того, суд вважає, за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Більш того, місце розташування транспортного засобу «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 на тротуарі свідчить про те, що автомобіль позивача своїм розташуванням дійсно створить перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками, що є очевидним та безспірним.

Суд вважає, що відповідачем надані фото автомобіля, які дійсно підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем та свідчать про не змістовність доводів останнього, викладених у позовній заяві, якими він обґрунтовував неправомірність його притягнення до адміністративної відповідальності.

Тобто, автомобіль позивача було припарковано з порушенням ПДР України, отже, наявне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, яке належним чином зафіксоване.

Суд зазначає, що зазначені речові докази відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки одержані з дотриманням закону та містить інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Встановлено, що на виконання вказаних вище приписів чинного законодавства України відповідачем було здійснено фотофіксацію, вказаних обставин в кількості шести зображень з різних ракурсів.

Крім того, суд зауважує, що не впливає на обставини вчинення правопорушення посилання позивача про те, що із матеріалів, які були наданій йому під час сплати вказаних платежів він не міг встановити структуру платежу та потребував окремого роз`яснення.

Згідно з статтею 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 5 статті 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;дату розгляду справи;відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи;зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення: прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);розмір штрафу та порядок його сплати;правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Встановивши відповідальну особу, а саме позивача, за яким зареєстровано транспортний засіб транспортного засобу «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , інспектором з паркування винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 06.04.2023 серія 1КІ № 0000128420 за порушення вимог частини третьої статті 122 КУпАП.

Відповідно до п. 2 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 р. № 990 ( далі - Постанова № 990), тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється інспектором з паркування в разі вчинення водієм порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, а також у разі вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих. Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.

Як уже зазначалось, що згідно ч. 3 ст. 265-4 КУпАП Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.

Пунктом 3 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затверджений постановою КМ України від 14.11.2019 №990 визначено, що зберігання тимчасового затриманих транспортних засобів здійснюється на спеціальних майданчиках чи стоянках Національної поліції її територіальних (у тому числі міжрегіональний) органів, а також підприємств, установ та організацій, з якими територіальними органами Національної поліції укладено договору про надання послуг із зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Пунктом 12 Постанови № 990 визначено, що повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, відбувається невідкладно за зверненням відповідальної особи, зазначеної в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент учинення правопорушення. Умовами повернення зазначеним особам транспортного засобу є оплата вартості послуг з доставлення та/або зберігання транспортного засобу та сплата штрафу за вчинене правопорушення.

Відповідно до ст. 265-4 КУпАП повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, відбувається невідкладно за зверненням такої особи після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.

Таким чином, враховуючи наявність у відповідача підстав для здійснення вказаних дій, також відсутності будь-яких порушень під час їх здійснення, суд приходить до висновку про те, що відповідач під час складання 06.04.2023 року акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, який було доставлено для зберігання на спеціальний майданчик, діяв на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Досліджуючи матеріали справи, судом було встановлено те, що доказів неправомірної поведінки Головного інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) Серяка Євгенія Михайловича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) не було надано, а приймаючи оскаржувану постанову, інспектор з паркування реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху.

Крім того, суд приймаючи рішення звертає увагу на те, що відповідно до висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 17 травня 2018 року у справі №670/346/17, було зазначено наступне: «доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (передбачені статтею 251 КУпАП).».

В справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підстави для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. В даному випадку, пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання правами.

Суд вважає, що відповідач виконав обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС та надав суду докази щодо правомірності прийнятого ним рішення стосовно позивача.

Враховуючи викладене, вбачається, що головним інспектором повністю дотримані норми чинного законодавства України при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення серія від 06.04.2023 серія 1КІ № 0000128420.

Суд зауважує, що кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Оскільки позивачем не доведено відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідно не спростовано правомірність дій інспектора з паркування при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення 06.04.2023 серія 1КІ № 0000128420 та акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 06.04.2023, відтак позовні вимоги щодо визнання дії Головного інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Серяка Євгенія Михайловича щодо тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу марки «TOYOTA RAV4» державний номерний знак НОМЕР_1 на спеціальний майданчик не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду в сумі 1870 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають, оскільки дії відповідачів не визнано неправомірними, а при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення від 06.04.2023 серія 1КІ № 0000128420 та евакуації транспортного засобу «TOYOTA RAV4» державний номерний знак НОМЕР_1 на спеціальний майданчик дотримані норми чинного законодавства України.

Крім того, враховуючи, той факт, що постанову винесено законно та правомірно, а тимчасове затримання транспортного засобу відбулося в межах чинного законодавства, то і відшкодування вказаних коштів неможливе.

Враховуючи, що вказана вимога позивача є похідною від вимог про скасування постанови серія 1КІ № 0000128420 від 06.04.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. та визнання протиправними дії Головного інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Серяка Євгенія Михайловича щодо тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу марки «TOYOTA RAV4» державний номерний знак НОМЕР_1 на спеціальний майданчик, які визнанні судом недоведеними, то суд приходить до висновку, що вимога про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1870,00 грн. задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Таким чином, інші доводи позивача не впливають на вищевказані висновки суду

У порядку ч.4 статті 139 КАС встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 122,152-1,255,258,279-1,288,289КУпАП, ст.ст.5,15,72-77,79,241-246,250,251,286 КАС України, ст.ст. 23, 614, 623 1166 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) Серяка Євгенія Михайловича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його нескасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: