Decision № 112409285, 24.07.2023, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/10316/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» щодо підготовки та направлення до Департаменту з пенсійних питань та соціального захисту МВС України необхідних документів для призначення ОСОБА_1 , пенсії за вислугою років з урахуванням загальної вислуги років (календарної та пільгової) у розмірі 22 роки 01 місяць 19 днів;

- зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» підготувати та направити до Департаменту з пенсійних питань та соціального захисту МВС України документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з урахуванням загальної вислуги років (календарної та пільгової) у розмірі 22 роки 01 місяць 19 днів.

Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 15.08.1999 року по 06.11.2015 рік проходив службу у лавах ГУМВС України в Одеській області на посаді оперуповноваженого відділу боротьби з груповою злочинністю, у званні майора міліції.

06.11.2015 року позивача було звільнено iз лав МВС України за підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів».

Позивач вказує, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 16 років 02 місяці 21 день, у пільговому обчисленнi - 22 роки 01 мiсяць 19 днів.

Також позивач зазначає, що після його звільнення зі служби уповноваженими структурними підрозділами ГУМВС в Одеській області не було здійснено передбачених законодавством України дій для оформлення та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області усіх необхідних документів для призначення йому пенсії.

Крім того зазначає, що він неодноразово звертався до Департаменту персоналу МВС України, згодом до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України із зверненнями про підготовку та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області усіх необхідних документів для призначення пенсії.

В останній раз його було повідомлено про те, що для підготовки документів для призначення пенсії та направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Державна установа «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» має підготувати та передати матеріали для призначення пенсії до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України.

27.04.2023 року позивачем подано заяву до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» щодо підготовки та направлення до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України матеріалів для призначення пенсії з урахуванням пільгової вислуги років.

01.05.2023 року позивачу надійшла відповідь на його звернення, виходячи з якої відповідач не вбачає правових підстав для оформлення та направлення матеріалів до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою від 15.05.2023 року відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

30.05.2023 року (вх.№ВП/219828/23) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідачем зазначено, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки він не має встановленої пунктом а частини 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ календарної вислуги років. Також зазначає, що посилання позивача на висновки Верховного суду по справам №805/3923/18-а та №300/2497/19, а саме, що календарна вислуга є визначальною для набуття права на призначення пенсії є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правові відносини ніяким чином не можуть бути застосовані до справи так як позивача було звільнено 06.11.2015 року, вислуга років у пільговому обчисленні склала 22 роки 01 місяць 19 днів, а відповідно до пункту а частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Тобто навіть враховуючи визначені висновки Верховного суду позивач не набув права на пенсію так як його пільгова вислуга 22 роки 01 місяць 19 днів менша мінімально визначеної на дату звільнення тобто 22 роки 6 місяців і більше.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 15.08.1999 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом ГУ МВС в Одеській області № 1318 о/с вiд 04.11.2015 року ОСОБА_1 звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Відповідно до вищезазначеного наказу, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить - 16 років 02 місяці 21 день, у пільговому обчислені - 22 роки 01 місяць 19 днів.

Зазначені обставини також підтверджуються копією послужного списку.

26.04.2023 року позивач звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» із заявою, в якій просив підготувати та направити до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» документи про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.

Листом № 33/36-Ж-604 від 01.05.2023 року відповідачем надано відповідь ОСОБА_1 , в якій було зазначено, що правових підстав для направлення матеріалів до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України для вирішення питання про призначення пенсії за вислугою років не має.

Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими. При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Пунктом а частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Разом з цим, статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 17-2 Закону № 2262-ХІІ обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

При цьому, згідно частини 2 статті 17-2 Закону № 2262-ХІІ перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України та Національному антикорупційному бюро України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей від 17.07.1992 року № 393 (далі Постанова № 393).

Так, вказаним Порядком № 393, зокрема пунктом 3, визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.

Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 р. дійшов наступного висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII.

Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку….

При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18 сформував правову позицію щодо застосування норм права, яку в силу положень частини 5 статті 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховний Суд вказав на те, що існуюче правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що Особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, на переконання Верховного Суду (згідно постанови від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18), таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Таким чином, за наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки:

- в цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

- для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

При цьому, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020р. у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.

Судом у цій справі встановлено, що вислуга років позивача для призначення пенсії складає у календарному обчисленні: 16 років 02 місяці 21 день, у пільговому обчисленні - 22 роки 01 місяць 19 днів.

Відтак, з огляду на вище викладене та з врахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, суд у цій справі вважає, що у позивача наявне право на зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, наявної у нього вислуги в пільговому обчисленні.

Однак, вислуга років позивача, з урахуванням вислуги у пільговому обчисленні, є меншою ніж мінімально необхідна для призначення пенсії вислуга років, яка визначена пунктом а частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII, що не дає йому право на призначення пенсії за вислугу років згідно Закону № 2262-XII.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» (пров. Каркашадзе,3, м. Одеса, 65044, Код ЄДРПОУ 08734546) про визнання протиправною відмови Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» щодо підготовки та направлення до Департаменту з пенсійних питань та соціального захисту МВС України необхідних документів для призначення ОСОБА_1 , пенсії за вислугою років з урахуванням загальної вислуги років (календарної та пільгової) у розмірі 22 роки 01 місяць 19 днів, та зобов`язання Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» підготувати та направити до Департаменту з пенсійних питань та соціального захисту МВС України документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з урахуванням загальної вислуги років (календарної та пільгової) у розмірі 22 роки 01 місяць 19 днів - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.