Decision № 112374086, 24.07.2023, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року Справа № 160/6128/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 160/12549/22 в частині виплати ОСОБА_1 нарахованої за період з 01.12.2019 до 31.01.2023 пенсії в сумі 243457,38 грн;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати пенсії за період з 01.12.2019 до 31.01.2023 в сумі 243457,38 грн, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, індексації інфляції та 3 відсотків річних від суми боргу станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.

Підставою для звернення до суду із зазначеною позовною заявою стала невиплата позивачу відповідачем заборгованості з нарахованої пенсії у зазначеній сумі, яка виникла після перерахунку пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 160/12549/22. Позивач зазначає, що він є ветераном військової служби та особою з інвалідністю першої групи. Невиплата відповідачем доплати (заборгованості) в сумі 243457,38 грн на виконання рішення суду створює передумови до того, що внаслідок відсутності коштів позивач не має можливості придбавати ліки та вчасно проходити необхідні обстеження. Дії відповідача щодо невиплати доплати призводять до моральних та фізичних страждань позивача. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 20.02.2023 про виплату заборгованості в сумі 243457,38 грн, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, індексації інфляції та 3 відсотків річних від суми боргу станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці, а також моральної шкоди в сумі 20000,00 грн. Відповідач листом від 21.03.2023 № 10772-6567/П-01/8-0400/23 фактично відмовив у виплаті доплати в сумі 243457,38 грн та проігнорував порушене позивачем питання про нарахування компенсації втрати частини доходів, індексації інфляції та 3 відсотків річних від суми боргу станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці, а також моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі відповідачу 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву з доказами його обґрунтування; витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача та постановлено надати суду витребувані докази у строк для подання відзиву.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви і доданими до неї документами відповідачем отримано 21.04.2023, що підтверджується розпискою, яка міститься у матеріалах справи. Строк для подання відзиву і витребуваних доказів з урахуванням положень ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) тривав до 08.05.2023.

Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив на позов та витребувані докази не надходили.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд звертає увагу, що станом на час розгляду справи від відповідача повідомлень про неможливість подання до суду витребуваних ухвалою від 03.04.2023 доказів, а також заяв або клопотань не надходило.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю першої групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів органів внутрішніх справ, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 995892 від 01.10.2018 та копією посвідчення № НОМЕР_1 від 06.11.2006 відповідно.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992.

Згідно з відомостями комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 160/12549/22, яке набрало законної сили 19.12.2022, задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки № 33/24/С-7829 від 08.08.2022, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» № 33/24/С-7829 від 08.08.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом № 2487-32657/П-01/8-0400/23 від 24.01.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення ОСОБА_1 від 27.12.2022 повідомило, зокрема, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 160/12549/22 йому проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 68% від грошового забезпечення 16410,61 грн, зазначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» № 33/24/С-7829 від 08.08.2022. З 01.03.2022 розмір пенсії позивача становив 13688,50 грн, з 01.07.2022 13735,00 грн, з 01.12.2022 13768,00 грн. Доплату до пенсії за період з 01.12.2019 до 31.01.2023 в сумі 243457,38 грн буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

20.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, у якій просив: розглянути питання щодо погашення заборгованості з виплати йому пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 160/12549/22 за період з 01.12.2019 до 31.01.2023 в сумі 243457,38 грн, з урахуванням пільг, передбачених законодавством України; перерахувати суму доплати (заборгованості) пенсії в сумі 243457,38 грн, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, індексації інфляції та 3 відсотків річних від суми боргу станом на дату виплати заборгованості, а також моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.03.2023 № 10772-6567/П-01/8-0400/23 на заяву позивача від 20.02.2023 повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 160/12549/22 йому проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.12.2019 до 31.01.2023 в сумі 243457,38 грн. Відповідно до пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1167. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги» з 01.04.2021 фінансування пенсійних виплат, у тому числі коштів, призначених для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, здійснюється централізовано на рівні Пенсійного фонду України. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Обсяг бюджетних призначень Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2022 рік затверджено Планом доходів та видатків на суму 16960,70 тис. грн. У 2022 році було проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями суду в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили з 12.11.2019 до 07.07.2020. Бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік станом на дату надання відповіді не було затверджено. Належні пенсійні кошти, нараховані на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 160/12549/22, буде виплачено при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Предметом даного позову є стягнення заборгованості з виплати пенсії, яку нараховано на виконання рішення суду, проте не виплачено пенсійним органом.

Відповідно до пунктів 3, 4 та 6 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (пункт 6).

Згідно з частиною 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення як про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (пункт 4), так і про стягнення з відповідача-суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (пункт 6).

Отже, зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

При цьому стягнення грошових коштів із суб`єкта владних повноважень відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України передбачено лише у випадку задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Як встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 160/12549/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» № 33/24/С-7829 від 08.08.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідачем рішення суду від 16.11.2022 у справі № 160/12549/22 виконано в частині здійснення перерахунку пенсії та нараховано заборгованість за рішенням суду за період з 01.12.2019 до 31.01.2023 в сумі 243457,38 грн. Як зазначив відповідач у листі від 21.03.2023 № 10772-6567/П-01/8-0400/23, заборгованість за вказаний період буде виплачено при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.

Суд зауважує, що позивач, заявляючи даний позов про стягнення заборгованості за рішенням суду, фактично намагається змінити спосіб виконання ухваленого рішення суду у справі № 160/12549/22.

У даному випадку, з метою ефективного виконання рішення суду та реалізації свого права на захист, позивач може звернутися до суду із заявою відповідно до ст. 382 або ст. 383 КАС України, тобто в порядку виконання рішення у справі № 160/12549/22.

Враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 160/12549/22 в частині виплати ОСОБА_1 нарахованої за період з 01.12.2019 до 31.01.2023 пенсії в сумі 243457,38 грн та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати пенсії за період з 01.12.2019 до 31.01.2023 в сумі 243457,38 грн.

Також суд зазначає, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, слід врахувати, що відповідачем щодо спірного періоду дохід у вигляді пенсії не виплачувався. Відповідно, за відсутності виплаченого доходу, компенсація втрати частини такого доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати проводитися не може.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.05.2023 року у справі № 200/14129/19-а, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Перерахунок пенсії належить до компетенції органу Пенсійного фонду України. Оцінка розміру щомісячних виплат пенсії позивачу може бути зроблена лише після проведення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахунку та виплати пенсії в порядку виконання судового рішення.

Передчасне задоволення вимог щодо індексації пенсії фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись у залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися за захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.

Отже, дані позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки вони є передчасними.

Також суд зазначає, що положення ст. 625 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регламентують відповідальність за порушення грошового зобов`язання боржника перед кредитором, що виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (підстав виникнення цивільних прав та обов`язків). Тоді як між сторонами даної справи виник публічно-правовий спір щодо оскарження позивачем бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо здійснення пенсійних виплат.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У даному у випадку позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій або бездіяльності відповідача. Позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди та причинного зв`язку між ними та оскаржуваною бездіяльністю відповідача.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, які є похідними від вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, не підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відомості про інші судові витрати позивача у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, розподіл понесених позивачем судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.

Повний текст рішення складено 24.07.2023.

Суддя В.В. Рянська