Decision № 112359809, 13.07.2023, Sosnivskyi District Court of Cherkasy City

Провадження № 2/712/38/23

Справа № 712/1858/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2023 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі -КАПЛЯ А.С.

з участю адвоката - ЛАВРІНЕНКО Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ), Гаражного Автокооперативу «ЗНАМЯ» (адреса: м. Черкаси, вул. Одеська 28) про визнання недійсним та скасування актів правління гаражного Автокооперативу «ЗНАМЯ» та зобов`язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ), третя особа: Гаражний Автокооператив «ЗНАМЯ» (адреса: м. Черкаси, вул. Одеська 28) про визнання добросовісним набувачем майна та визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Автокооперативу «Знамя» про визнання недійсним та скасування актів правління гаражного Автокооперативу «ЗНАМЯ» та зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 07.03.2014 року між ним та ОСОБА_5 був укладений договір строкової позики. Згідно цього договору, він позичив ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 5 450 євро з умовою повернення 07.06.2014 року, а ОСОБА_5 в якості застави та гарантії повернення вище вказаних коштів, передає йому металевий гараж № НОМЕР_1 , котрий належав їй та знаходився в автокооперативі «Знамя» за адресою м.Черкаси вул. Одеська 28. У разі не повернення коштів у зазначений термін вказаний гараж переходить у його власність.

Відповідно, 11.03.2014 року, головою автокооперативу «Знамя» ОСОБА_8 були оформлені відповідні документи (Акт переоформлення гаража № 524 від 11.03.2014 року на підставі заяви ОСОБА_5 ) про передачу йому права власності на гараж № НОМЕР_1 .

ОСОБА_5 позичені кошти не повернула. Тож розписку він їй віддав, а натомість металевий гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Знамя» залишився у його власності. В червні 2014 року між ним та ОСОБА_5 була досягнута усна домовленість про те, що вона тимчасово - до повернення боргу, продовжує користування гаражем, зобов`язавшись при цьому сплачувати від його імені членські внески, для чого їй були надані ключі та розрахункова книжка. Після погашення боргу гараж мав бути повернутий у власність ОСОБА_5

14.12.2016 року він прибув до автокооперативу «Знамя» з метою впевнитись у відсутності заборгованості по членським внескам за 2016 рік, бо по телефону зв`язатися з головою правління не зміг.

Голова автокооперативу «Знамя» ОСОБА_8 повідомив, що він виключений з членів автокооперативу на підставі його, нібито власноручно написаної, заяви від 19.08.2016 року. В цей же день право власності на гараж № НОМЕР_1 було оформлено на ім`я дочки ОСОБА_5 - ОСОБА_6 .

Виявилося, що заява про виключення його з членів автокооперативу «Знамя» від 19.08.2016 року була написана від його імені невідомою особою. У заяві вказані його паспортні дані та підроблено його підпис. Там же, в якості його контактного телефону вказаний номер мобільного телефону - НОМЕР_2 , власником якого був не він, а співмешканець ОСОБА_5 - ОСОБА_7 .

Його підпис був також підроблений у Акті переоформлення гаража №524 від 19.08.2016 року про передачу ОСОБА_6 права власності на гараж.

По факту передачі права власності на гараж без його відома голова автокооперативу «Знамя» ОСОБА_8 пояснень надати не зміг. На його вимогу вернути йому право власності на гараж він відповів відмовою. ОСОБА_8 також відмовився надати копії будь-яких документів на підставі того, що він не є членом кооперативу. Він зміг отримати лише довідку про те, що з 11.03.2014 року металевий гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Знамя» належав йому, 19.08.2016 року гараж був переданий у власність ОСОБА_6 .

Тому був змушений звернутися із заявою у поліцію. За результатами розгляду його заяви Черкаським відділом поліції ГУНП в Черкаській області розпочато кримінальне провадження за кваліфікацією події, передбаченою ч. 1 ст. 190 КК України, котре внесене до реєстру досудових розслідувань за № 12016251010009719, по якому ОСОБА_1 визнано потерпілим.

Співробітники поліції опитали голову автокооперативу ОСОБА_8 та вилучили в нього документи, складені від його імені та підписані невідомою особою.

У серпні 2017 року була проведена почеркознавча експертиза. Висновок експерта від 02.08.2017 року - підписи від його імені на заяві голові автокооперативу «Знамя» від 19.06.2016 року та на акті переоформлення гаражу № НОМЕР_1 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Таким чином, висновком експерта від 02.08.2017 року підтверджено, що заява від 19.08.2016 року про виключення його з членів автокооперативу «Знамя» та складений на її підставі акт переоформлення гаража №524 від 19.08.2016 року про передачу ОСОБА_6 права власності на гараж № НОМЕР_1 були підписані не ОСОБА_1 . Тобто вказані документи не могли бути підставою для передачі правлінням автокооперативу «Знамя» права власності на металевий гараж № НОМЕР_1 в цьому автокооперативі ОСОБА_6

29.10.2019 року, під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12016251010009719, він дізнався, що 12.09.2017 року ОСОБА_6 продала металевий гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Знамя» громадянці ОСОБА_2 .

Перехід права власності на гараж № НОМЕР_1 голова автокооперативу ОСОБА_8 оформив актом переоформлення гаража №524 від 12.09.2017 року на підставі відповідних заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_2 від 12.09.2017 року.

ОСОБА_8 провів оформлення безпідставно. В день оформлення голова ^кооперативу не мав навіть вище згаданих підроблених документів (заяви та акту переоформлення гаража №524 від 19.08.2016 року), що нібито посвідчують право власності ОСОБА_6 на металевий гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Знамя». На момент оформлення - 12.09.2017 року - акт переоформлення гаража №524 від 19.08.2016 року та відповідна заява від 19.08.2016 року знаходились у матеріалах кримінального провадження № 12016251010009719 Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області.

Таким чином, він був позбавлений права власності на металевий гараж № НОМЕР_1 гаражного автокооперативу «Знамя» в м. Черкаси і до цього часу не має можливості володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним гаражем.

У зв`язку з цим, просить визнати недійсною написану від його імені заяву від 19.08.2016 року про виключення ОСОБА_1 з членів автокооперативу «Знамя»; визнати недійсним Акт автокооперативу «Знамя» № 524 від 19.08.2016 року про перехід права власності на гараж № НОМЕР_1 цього ж автокооперативу від ОСОБА_1 до ОСОБА_6 ; визнати недійсним Акт автокооперативу «Знамя» № 524 від 12.09.2017 року про перехід права власності га гараж № НОМЕР_1 автокооперативу «Знамя» від ОСОБА_6 до ОСОБА_2 ; зобов`язати правління автокооперативу «Знамя» в особі голови ОСОБА_8 відновити членство ОСОБА_1 в атокооперативі «Знамя» м. Черкаси, про що скласти відповідний акт та повернути право власності на металевий гараж № НОМЕР_1 в гаражному автокооперативі «Знамя» ОСОБА_1 , про що скласти відповідний акт.

02 березня 2020 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з призначенням по справі підготовчого судового засідання.

12 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву в новій редакції, по якій залучив до участі в справі в якості співвідповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та просив визнати недійсним Акт переоформлення гаража автокооперативу «Знамя» №524 від 19.08.2016 року про перехід права власності на гараж № НОМЕР_1 цього ж автокооперативу від ОСОБА_1 до ОСОБА_6 ; витребувати у ОСОБА_2 з її незаконного володіння на його, ОСОБА_1 , користь гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Знамя».

31 серпня 2020 року ОСОБА_2 подано заяву про застосування строків позовної давності.

21 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , не погоджуючись з позовними вимоги, звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому вказала, що в серпні 2017 року вона разом зі своїм батьком вирішили придбати гараж в автокооперативі для власних потреб. Для цього придбали газету «От и До» з відповідними оголошеннями. При перегляді оголошень, їхню увагу привернуло оголошення щодо продажу металевого гаража в автокооперативі «Знамя», яке знаходиться неподалік будинку де вони мешкають.

Після декількох телефонних переговорів із продавцями гаражу, 11.09.2017 року йому призначили зустріч в автокооперативі «Знамя» за адресою: м. Черкаси, вул. Одеська 28. На зустрічі була вона, і її батько - ОСОБА_10 , а зі сторони продавців були: ОСОБА_5 та ОСОБА_11 (прізвище їй не відоме). Вони оглянули гараж, в якому ще знаходились побутові речі Продавця, а потім пішли до приміщення адміністрації автокооперативу для переоформлення гаража.

В присутності голови автокооперативу - ОСОБА_8, в приміщенні адміністрації автокооперативу «Знамя», ОСОБА_5 передала голові автокооперативу заяву про вихід її дочки ОСОБА_6 із кооперативу, а вона, ОСОБА_2 , написала заяву про вступ до кооперативу «Знамя» та підписала Акт переоформлення гаража № НОМЕР_1 та сплатила вступний внесок. Також Акт переоформлення гаражу був засвідчений підписом голови автокооперативу та печаткою автокооперативу.

Після підписання вищевказаних документів їй передали книжку члена автокооперативу, а вона, зі свого боку, сплатила ОСОБА_5 , обумовлену плату за придбання гаражу в сумі 24 000 гривень, після чого через деякий час ОСОБА_5 , віддала їй ключі від гаража.

Вищевказані обставини щодо купівлі-продажу вказаного гаражу не давали підстав сумніватись у легітимності укладеної угоди та особі Продавця. З моменту придбання вказаного гаража вона добросовісно сплачує всі внески в автокооператив.

У зв`язку з цим, просить визнати її, ОСОБА_2 добросовісним набувачем майна, а саме: металевого гаража № НОМЕР_1 який знаходиться в автокооперативі «Знамя» та визнати за нею право власності на вказаний гараж.

03 листопада 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку.

01 грудня 2020 року ОСОБА_6 подала до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1

01 грудня 2020 року винесено ухвалу про прийняття зустрічного позову ОСОБА_12 та об`єднання його в одне провадження з первісним позовом.

19 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

06 квітня 2023 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив на позовну заяву ОСОБА_6 та заяву про визнання причин пропущення строку для подання до суду відповіді на відзив поважними та поновлення пропущеного строку.

03 травня 2023 року ОСОБА_6 подано заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні позивач первісний позов підтримав та просив його задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник автокооперативу «Знамя» в судовому засіданні просив у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний задовольнити.

Адвокат Старченко В.В. в судовому засіданні просив у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов просив задоволити.

ОСОБА_12 в судовому засіданні свій позов підтримала, а первісний позов не визнала, та в подальшому до судового засідання не з`явилась, подавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення первісного позову заперечувала, зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, думку адвоката, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 07.03.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір строкової позики. Згідно цього договору, він позичив ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 5 450 євро з умовою повернення 07.06.2014 року, а ОСОБА_5 в якості застави та гарантії повернення вище вказаних коштів, передає йому металевий гараж № НОМЕР_1 , котрий належав їй та знаходився в автокооперативі «Знамя» за адресою м.Черкаси вул. Одеська 28. У разі не повернення коштів у зазначений термін вказаний гараж переходить у власність ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується власноруч складеною ОСОБА_5 розпискою.

Позивач стверджує, що ОСОБА_5 вказані кошти не повернула. Тому, 11.03.2014 року, головою автокооперативу «Знамя» ОСОБА_8 були оформлені відповідні документи (Акт переоформлення гаража № 524 від 11.03.2014 року на підставі заяви ОСОБА_5 ) про передачу ОСОБА_1 права власності на гараж № НОМЕР_1 . Розписку ОСОБА_1 ОСОБА_5 віддав, а натомість металевий гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Знамя» залишився у його власності.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що в червні 2014 року між ним та ОСОБА_5 була досягнута усна домовленість про те, що вона тимчасово - до повернення боргу, продовжує користування гаражем, зобов`язавшись при цьому сплачувати від його імені членські внески, для чого їй були надані ключі та розрахункова книжка. Після погашення боргу гараж мав бути повернутий у власність ОСОБА_5 .

14.12.2016 року ОСОБА_1 , головою автокооперативу «Знамя» ОСОБА_8 було повідомлено, що він виключений з членів автокооперативу на підставі його заяви від 19.08.2016 року. В цей же день право власності на гараж № НОМЕР_1 було оформлено на ім`я дочки ОСОБА_5 - ОСОБА_6 .

Позивач вказує, що заява про виключення його з членів автокооперативу «Знамя» від 19.08.2016 року була написана від його імені невідомою особою. У заяві вказані його паспортні дані та підроблено його підпис. Там же, в якості його контактного телефону вказаний номер мобільного телефону - НОМЕР_2 , власником якого був не він, а співмешканець ОСОБА_5 - ОСОБА_7 . Його підпис був також підроблений у акті переоформлення гаража №524 від 19.08.2016 року про передачу ОСОБА_6 права власності на гараж.

При цьому, отримав довідку про те, що з 11.03.2014 року металевий гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Знамя» належав йому, 19.08.2016 року гараж був переданий у власність ОСОБА_6 .

В подальшому ОСОБА_1 звернувся з заявою в поліцію. За результатами розгляду його заяви Черкаським відділом поліції ГУНП в Черкаській області розпочато кримінальне провадження за кваліфікацією події, передбаченою ч. 1 ст. 190 КК України, котре внесене до реєстру досудових розслідувань за № 12016251010009719, по якому ОСОБА_1 визнано потерпілим.

Співробітники поліції опитали голову автокооперативу ОСОБА_8 та вилучили в нього документи, складені від його імені та підписані невідомою особою.

У серпні 2017 року була проведена почеркознавча експертиза. Згідно висновку експерта від 02.08.2017 року - підписи від імені ОСОБА_1 на заяві голові автокооперативу «Знамя» від 19.06.2016 року та на акті переоформлення гаражу № НОМЕР_1 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

В подальшому, а саме 12.09.2017 року ОСОБА_6 продала металевий гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Знамя» громадянці ОСОБА_2 . Перехід права власності на гараж № НОМЕР_1 голова автокооперативу ОСОБА_8 оформив актом переоформлення гаража №524 від 12.09.2017 року на підставі відповідних заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_2 від 12.09.2017 року.

ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві зазначила, що оголошення про продаж вказаного гаражу відшукала в газеті «От и До» (а.с.94). Після декількох телефонних переговорів із продавцями гаражу, 11.09.2017 року батькові ОСОБА_2 призначили зустріч в автокооперативі «Знамя» за адресою: АДРЕСА_4 . На зустрічі була вона, і її батько - ОСОБА_10 , а зі сторони продавців були: ОСОБА_5 та ОСОБА_11 (прізвище їй не відоме). Вони оглянули гараж, в якому ще знаходились побутові речі Продавця, а потім пішли до приміщення адміністрації автокооперативу для переоформлення гаража.

В присутності голови автокооперативу - ОСОБА_8, в приміщенні адміністрації автокооперативу «Знамя», ОСОБА_5 передала голові автокооперативу заяву про вихід її дочки ОСОБА_6 із кооперативу, а вона, ОСОБА_2 , написала заяву про вступ до кооперативу «Знамя» та підписала Акт переоформлення гаража № НОМЕР_1 та сплатила вступний внесок. Також Акт переоформлення гаражу був засвідчений підписом голови автокооперативу та печаткою автокооперативу.

Після підписання вищевказаних документів їй передали книжку члена автокооперативу, а вона, зі свого боку, сплатила ОСОБА_5 , обумовлену плату за придбання гаражу в сумі 24 000 гривень, після чого через деякий час ОСОБА_5 , віддала їй ключі від гаража.

З моменту придбання вказаного гаража ОСОБА_2 добросовісно сплачує всі внески в автокооператив, про що надано копії відповідних квитанцій (а.с.96-101).

ОСОБА_6 у своєму відзиві на позовну, та її адвокат в судовому засіданні пояснили, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено два договори позики: перший від 05.12.2013 року на суму 5 200 євро, строк повернення 06.02.2014 року. Вказала, що кошти були повернуті, але позивач не віддав оригінал розписки ОСОБА_5 і звернувся з позовом до суду про стягнення вказаної суми, оскільки оригінал залишився у ОСОБА_1 , то ОСОБА_5 не змогла довести повернення позики і наразі має судове рішення про стягнення вказаної суми. Другий - 07.03.2014 року на суму 5 450 євро. Вказані кошти буди повернуті і оригінал розписки знаходиться у ОСОБА_5 .

Так, зазначено, що 11.03.2014 року ОСОБА_5 та її чоловік - ОСОБА_7 в підтвердження того, що мають наміри повернути отримані кошти, без участі позивача - ОСОБА_1 , оформили на нього гараж № НОМЕР_1 . В червні 2014 року кошти були при свідках повернуті позивачу в підтвердження чого ОСОБА_1 віддав оригінал розписки ОСОБА_5 . Після повернення коштів ОСОБА_5 19.08.2016 року переоформила гараж на ОСОБА_6 . Дані факти досліджувались у кримінальному провадженні № 12016251010009719 від 29.12.2016 року, на яке посилається в своєму позові позивач, Таким чином, вважає, що ОСОБА_1 особисто не звертався із заявою про вступ у члени авто кооперативу «Знамя».

Відповідно до ст.5.1 статуту автокооперативу «Знамя» членом кооперативу може бути громадянин, який виявив бажання і здатний своєю працею брати участь у виконанні завдань, покладених на кооператив, має приватний транспортний засіб та подав письмову заяву про вступ до кооперативу. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу затверджується на загальних зборах його членів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що при оформленні гаражу з із ОСОБА_5 на ОСОБА_1 були присутні обоє, при оформленні гаражу з ОСОБА_1 на ОСОБА_6 - ОСОБА_1 не було, але про таке оформлення йому було повідомлено по телефону.

Свідок ОСОБА_5 , в судовому засіданні пояснила, що позивач не був ніколи користувачем авто гаражу та власником даного майна, членська книга та ключі від гаражу були постійно в них, і вони ним користувались.

Покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , суд оцінює критично.

Статтею 41 Конституції України встановлено право громадянина володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд.

Частина перша статті 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

Одним із способів захисту права власника є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Згідно з частиною 1 статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Реалізація цього права не залежить від доводів володільця речі про те, що він є добросовісним набувачем, якщо власник майна доведе факт вибуття цього майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Згідно зі статтею 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Таким чином, у процесі розгляду спорів про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором.

Отже, враховуючи, що виключно власник наділений правом, передбаченим ст. 387 ЦК України, саме на позивача покладається обов`язок доведення володіння цим титулом до вибуття майна.

Окрім того, особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи іншому титулі. За наявності відповідного спору право позивача не може бути захищено шляхом задоволення віндикаційного позову.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Виходячи із норм статті 1212 ЦК України, правова природа безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Оцінюючи в якості доказів надані позивачем копії з матеріалів кримінального провадження, суд виходить з того, що у кримінальному провадженні № 12016251010009719 від 28.12.2016 року вироку суду (або іншого прийнятого рішення) на даний час немає, а досудове розслідування, під час якого можуть бути встановлені відповідні докази, ще триває, а тому надані позивачем документи не можуть слугувати підтвердженням неправомірності вибуття майна із володіння позивача та, відповідно, наявності у позивача права власності на це майно.

Отже, суд вважає, що Позивачем не надано достовірних доказів того, що перехід права власності на спірний гараж з нього до ОСОБА_6 відбувся неправомірно, що давало б суду підстави визнати вказаний акт переоформлення недійсним. І як наслідок відсутні підстави для витребування у ОСОБА_2 даного гаражу на користь позивача.

Разом з тим, під час розгляду справи ОСОБА_2 подано заяву про застосування строків позовної давності до позовної заяви поданої ОСОБА_1 .

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Такий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

У ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідалася» та «могла довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17.

Клопотання ОСОБА_1 про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку обґрунтовано тим, що, 14 грудня 2016 року він дізнався, що без його відома незаконно право власності на спірний гараж було передано ОСОБА_6 . В подальшому він звернувся до поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення, за результатами якої розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 190 КК України. Термін позовної давності по його заяві становить три роки - з 15 грудня 2016 року і сплив відповідно 15 грудня 2019 року. З позовною заявою до суду звернувся 27 лютого 2020 року. Позивач констатує, що ним, дійсно, пропущено строк позовної давності, однак причини пропуску вважає поважними. Так, з дня відкриття кримінального провадження, він не міг пред`явити позов в рамках кримінального провадження, до цього часу слідчим підозру жодній особі не пред`явлено, обвинувальний акт не складався. З дня відкриття кримінального провадження змінилося шість слідчих, кожен з яких інформував його про те, що пред`явити цивільний позов він зможе не судовому засіданні. Про те, що ОСОБА_6 12 вересня 2017 року продала гараж ОСОБА_2 , він дізнався лише 29 жовтня 2019 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, тож термін позовної давності по даному факту ще не сплив. Крім того, з дня відкриття кримінального провадження, він переніс ряд хвороб, котрі не дали можливості йому вчасно звернутися з позовною заявою до суду.

Однак, суд вважає, що позивач знав про порушення його права з 14 грудня 2016 року. Проведення досудового розслідування по заяві про вчинення кримінального правопорушення, не позбавляло позивача права звернутися до суду за захистом своїх прав з позовом в цивільному порядку. Тому, звертаючись до суду з позовними вимогами, він фактично пропустив трирічний строк позовної давності. Тому у первісному позові належить відмовити за спливом строку позовної давності.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 , суд вважає, що він також задоволенню не підлягає з тих підстав, що судом відмовлено в задоволенні первісного позову, а в судовому засіданні не знайшло підтвердження того, що право власності на спірний гараж ОСОБА_2 порушено ОСОБА_1 чи ОСОБА_6 . Судом встановлено, що ОСОБА_2 на даний час користується спірним гаражем та добросовісно сплачує внески за його користування, про що надано копії відповідних квитанцій.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому особою, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Оцінивши обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту порушеного права за критерієм ефективності, суд приходить до висновку, що він не відповідає такому,беручи до уваги зареєстроване право власності на вказаний гараж та законність набуття права власності на нього. Законність володіння гаражем ОСОБА_2 підтверджена зібраними у справі письмовими доказами, в тому числі показами свідків.

Зважаючи на викладене підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 257, 316, 317, 321 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 у задоволенні позову - відмовити.

ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення складено 24 липня 2023 року.