Court ruling № 112354498, 13.07.2023, Krasnohvardiiskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 204/10213/23

Провадження № 1-кс/204/2446/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

за участю захисника ОСОБА_4 ,

за участю підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро, в режимі відеоконференції, клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023050000000306 від 15.05.2023 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023050000000306 від 15.05.2023 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчими в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Донецькій області, під процесуальним керівництвом Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023050000000306 від 15.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 330 від 25.02.2022 тимчасовим місцем дислокації особового складу ГУНП в Донецькій області визначено Покровське РУП ГУНП в Донецькій області. Таким чином, місце здійснення досудового розслідування перебуває в межах територіальної юрисдикції Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (м. Покровськ, Донецької області). Водночас, в зв`язку з введенням воєнного стану на території України та неможливістю Красноармійським міськрайонним судом Донецької області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядження Верховного Суду України від 08.04.2022 № 17/0/9-22, відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підсудність судових справ з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області на Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Досудовим розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді розвідника 3 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 2.10. а),б),в),г),ґ),д),е),є); 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, 15.05.2023 приблизно о 13 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по проїжджій частині вул. Центральна зі сторони с. Красноярське в напрямку с. Криворіжжя на території с. Добропілля Покровського району Донецької області, проїжджаючи ділянку дороги поблизу будинку № 163, діючи необережно, проявляючи кримінальному протиправну недбалість, маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, не маючи перешкод технічного характеру, маючи реальну та об`єктивну можливість здійснювати рух своєю смугою руху з безпечною швидкістю, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням, виїхав на смугу для зустрічного руху, де скоїв наїзд на малолітніх пішоходів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які рухались по проїжджій частині вул. Центральна у зустрічному напрямку водію ОСОБА_5 , після чого в некерованому стін виїхав за межі проїжджої частини вправо, відносно напрямку свого руху, де задньою частиною автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 скоїв наїзд на дерево, внаслідок чого малолітній пішохід ОСОБА_7 загинув на місці події, а малолітній пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забою лівого плечового та ліктьового суглобів, забою обох ніг, саден лоба та лівого плеча, після чого водій ОСОБА_5 з місця події втік. 15 травня 2023 року о 16:06 год. солдата ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 207, 208 КПК України. 16 травня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом огляду місця події, протоколами допиту свідків та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності. Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України, ч. 2 ст. 127 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк від 3 до 8 років, у зв`язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 17 травня 2023 року ОСОБА_5 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 13 липня 2023 року. На теперішній час у кримінальному провадженні здійснено значну кількість слідчих (розшукових) та процесуальних дій, однак через складність кримінального провадження, завершити досудове розслідування до вказаного строку не виявляється за можливе. 15 липня 2023 року закінчується двомісячний строк досудового розслідування, однак завершити досудове слідство у вказаний строк не вбачається за можливе, внаслідок складності провадження, а також наявності процесуальних дій, завершення яких потребує додаткового часу. На даний час, органом досудового розслідування проводяться слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання доказів, у зв`язку з чим для повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати наступне: вилучити з КНП «Добропільська ЛІЛ», де на даний час проходить курс стаціонарного лікування малолітній потерпілий ОСОБА_8 ; провести та отримати висновок судово-медичної експертизи для встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих малолітнім потерпілим ОСОБА_8 в результаті ДТП 15.05.2023; отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судової-медичної експертизи (імунологічної експертизи), яку призначено, однак до теперішнього часу її проведення не завершено; отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження завірені копії матеріалів службового розслідування, яке проводиться військовою частиною; повідомити ОСОБА_5 про підозру в остаточній редакції (з урахуванням висновків отриманих експертиз), виконати вимоги ст. 290 КПК України, а саме відкрити матеріали кримінального провадження та надати їх для ознайомлення стороні захисту та потерпілим; скласти та вручити обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; провести інші слідчі та процесуальні дії, в яких виникне необхідність під час досудового слідства. Двомісячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні спливає 15 липня 2023 року, однак для проведення вище перелічених слідчих та процесуальних дій потрібен додатковий час - 1 (один) місяць. Таким чином, для проведення та завершення вищевказаних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, у зв`язку із особливою складністю кримінального провадження, слідчих (процесуальних) дій, необхідних для забезпечення належної якості досудового розслідування, необхідний строк не менше 1 місяця від загального строку досудового розслідування, бо необхідно надати оцінку та систематизувати усі отримані в ході досудового розслідування докази, вирішити питання щодо остаточної кваліфікації кримінального правопорушення, отримати висновки судових експертиз, провести інші слідчі дії спрямовані на встановлення та доказування обставин вчиненого кримінального правопорушення. 04.07.2023 слідчий звернувся до керівника Донецької спеціалізовальної прокуратури у сфері оборони з клопотанням про продовження строку досудового розслідування до 3 місяців, тобто до 15 серпня 2023 року. Необхідність обрання та продовження стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Відповідно до ст. 3 Конституції України - Основного закону нашої держави - Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - а саме ст. 2, найвищим правом людини є Право на життя, право кожного на життя охороняється законом, та ст. 31 Конвенції про захист прав людини та основних свобод згідно з якою нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу. Крім того, підозрюваний після вчинення кримінального правопорушення залишив місце ДТП та певний час переховувався від правоохоронних органів, поки не був затриманий. Вказані обставини свідчить про зухвалість дій підозрюваного ОСОБА_9 та його підвищену суспільну небезпеку. Крім того, підозрюваний вже вчинив дії, пов`язані з ухиленням від контролю осіб, наділених відповідними повноваженнями, оскільки ухилився від проходження військової служби військової служби шляхом неповернення з лікувального закладу, не повідомивши це своїх командирів. Підозрюваний залишив місце вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про високу ймовірність в подальшому ухилятися від слідства. Незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, з метою спонукання їх до зміни наданих ним небажаних для підозрюваного показань, як на слідстві так і в суді щодо механізму ДТП та свідків. Крім того, слід взяти до уваги, що підозрюваний залишив місце вчинення кримінального правопорушення з метою розірвати свій зв`язок з місцем вчинення кримінального правопорушення, не вчинивши жодної дії, спрямованої на встановлення стану здоров`я травмованих та надання їм медичної допомоги, що говорить про те, що приховування слідів кримінального правопорушення та ухиленням від притягнення до кримінальної відповідальності превалює в свідомості підозрюваного над повагою та забезпеченням фізичної цілісності малолітніх потерпілих та свідків. Таким чином існує велика вірогідність, що з етою уникнення кримінальної відповідальності на потерпілих та свідків може бути здійснено тиск з боку підозрюваного. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на потерпілого та свідків. Імовірність впливу на потерпілого та свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Крім того підозрюваний вже вчинив спробу приховати знаряддя вчинення кримінального правопорушення (автомобіль) шляхом втечі на ньому з місця події з подальшим його залишенням в населеному пункті, в якому підозрюваний не має житла або іншої власності. Вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний враховуючи тяжкість можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, може самовільно залишити місце проживання, крім того останній вже не виконав свій обов`язок щодо повернення до місця несення служби, що за відсутності поважних причин утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України. Крім того, втеча підозрюваного з місця подій містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 135 КК України у зв`язку з чим відомості за вказаним фактом внесені за №12023050000000307 від 16.05.2023. Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину. Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно підозрюваного ОСОБА_9 , пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання обвинуваченим його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_5 буде зобов`язаний повернутися до місця мешкання або реєстрації, а місце його реєстрації на теперішній час перебуває на тимчасово непідконтрольній території України. Неможливість застосування запобіжного заходу, у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_9 , пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування останнього від правосуддя та фактично уникнення кримінальної відповідальності. Більше того, за таких обставин ОСОБА_5 отримає можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, здійснювати на них психологічний або фізичний вплив. Причому в цьому випадку необхідно брати до уваги і саму особистість обвинуваченого, враховуючи його репутацію, соціальні зв`язки тощо. Крім того, під час розгляду можливого клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд повинен звернути увагу на з`ясовування позиції власника житла та підтвердження його однозначної згоди на застосування домашнього арешту до ОСОБА_9 в такій ситуації. Сторона захисту повинна надати суду згоду повнолітніх осіб, які проживають в одному житловому приміщення із обвинуваченим щодо застосування цього запобіжного заходу, вказаним особам суд повинен роз`яснити при цьому порядок здійснення контролю за дотриманням умов застосування домашнього арешту, зокрема - щодо права з`являтися в житло. Вказана позиція прослідковується в п. 15 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» де зауважується, що правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, судів, які застосовують домашній арешт, з`ясувавши при цьому думку власника житла та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Враховуючи, що в результаті вказаної ДТП загинула малолітня дитина, відповідно до вимог п.2 ч.4 ст. 183 КПК України є процесуально доцільним не визначати підозрюваному ОСОБА_9 заставу у вказаному кримінальному провадженню. Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відносно підозрюваного ОСОБА_9 , пов`язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість обвинуваченого свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля. Крім того, бажання ОСОБА_9 уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними. Не утворює підстав для звільнення підозрюваного і участь останнього у бойових діях пов`язаних з захистом суверенітету та незалежності України, оскільки ці обставини мали місце і на час вчинення злочину, а отже вони не утворюють для ОСОБА_9 жодних моральних запобіжників при обранні ним моделі поведінки. Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно ОСОБА_9 під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою. Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом залишення під вартою ОСОБА_9 . Такий висновок прокурора не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року). Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_9 під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останнього міцних соціальних зв`язків, інших даних, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України. Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов`язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_9 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вчиненням ОСОБА_9 тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м`якого запобіжного заходу, непов`язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави. Враховуючи вищевикладені доводи, орган досудового слідства приходить до висновку, стосовно наявності дотепер ризиків, що підозрюваний ОСОБА_5 , підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що вони не зменшилися, та виправдовують подальше тримання під вартою підозрюваного, бо звільнившись із під варти останній матиме змогу переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування. На підставі викладеного, слідчий звертається до суду із зазначеним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечували щодо клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, заперечення щодо клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та надані документи, приходжу до наступного.

Подане слідчим клопотання відповідає Вимогам ст.ст. 183,184,199 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17.05.2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.07.2023 року.

Постановою керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 від 13.07.2023 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023050000000306 від 15.05.2023 року, строком до трьох місяців, тобто до 16 серпня 2023 року.

Прокурором, слідчим доведено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Підозрюваний, намагаючись уникнути покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Запобігти зазначеним ризикам можливо лише шляхом продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023050000000306 від 15.05.2023 року, тобто до 15 серпня 2023 року. Судом не встановлено дієвих стримуючих чинників, які б забезпечили належну процесуальну поведінку підозрюваного, отже, застосування більш м`якого запобіжного заходу, про який вказували підозрюваний та його захисники, є недоцільним, та не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Ризики, що підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення прокурором не доведенні і не знайшли свого підтвердження під час судового засідання.

Крім того, згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір заставну кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, слідчий суддя не визначає розмір застави.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194,196-197,199 205, 309-310, 369-372, 392-393, 395 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023050000000306 від 15.05.2023 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023050000000306 від 15.05.2023 року, тобто до 15 серпня 2023 року, включно, без визначення розміру застави, з утриманням на гауптвахті.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1