Decision № 112286258, 17.07.2023, Commercial Court of Ternopil Oblast

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/142/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Крутіна Ю.С.

розглянув справу

за позовом керівника Кременецької окружної прокуратури, вул. Словацького, 6 а, м. Кременець, Тернопільська область, 47000 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008, Лановецької міської ради, вул. Незалежності, 34, м. Ланівці, Тернопільська область, 47400

до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150, в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000

про відшкодування шкоди в розмірі 589 668, 33 грн, яка заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища

За участі представників

прокурора: Куліковської Л. Б.

позивача-Державної екологічної інспекції у Тернопільській області: Мартинюка З. І.

позивача Лановецької міської ради: не прибув

відповідача: Тарарука Л. Р.

В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

21.02.2023 (згідно з поштовою квитанцією) керівник Кременецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, далі - позивач 1, Лановецької міської ради, далі - позивач 2, до відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", про відшкодування шкоди в розмірі 589 668, 33 грн, яка заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підставою позову визначено невиконання Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", як постійним лісокористувачем, покладених на нього обов`язків, зокрема із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій в межах Бережанської селищної ради Лановецького району Тернопільської області (теперішньої Лановецької ОТГ Кременецького району Тернопільської області), внаслідок чого допущено незаконну рубку невстановленими особами 139 дерев різних порід (98 дерев породи ясен, 8 дерев породи дуб та 33 дерева породи клен) у кварталі № 66 виділу № 8 захисних лісонасаджень п`ятої виробничої дільниці ВСП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Львівська залізниця", що по напрямку Ланівці - Тернопіль.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 27.02.2023 головуючим суддею для розгляду справи №921/142/23 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2023 зазначену вище позовну заяву було залишено без руху; встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

14.03.2023 (згідно з поштовою квитанцією) Кременецькою окружною прокуратурою Тернопільської області усунуто визначені в ухвалі від 06.03.2023 недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/142/23; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі № 921/142/23 призначено на 09:30 год. 17.04.2023; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

07.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позов за вих. № НЮ-1/978 від 07.04.2023 (вх. № 3063), згідно з яким останній просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції посилається на приписи ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 105 Лісового кодексу України. Вважає, що визначене у позовній заяві порушення заподіяння шкоди внаслідок неналежної охорони захисних лісів є надуманим та не може бути підставою для притягнення відповідача до дисциплінарної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності, оскільки зазначеними вище нормами права не передбачено відповідальності постійних землекористувачів за порушення вимог щодо охорони ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів.

Підтвердженням факту відсутності завдання шкоди залізницею, на думку відповідача, є не притягнення органами Державного лісового агентства чи Державної екологічної інспекції працівників виробничого підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" до адміністративної відповідальності у сфері порушення природоохоронного законодавства.

Окрім того зазначає, що до позовної заяви долучено витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що кримінальне провадження за №12021211010000436 було порушено за фактом виявлення працівниками правоохоронних органів 13.09.2021 близько 15:00 год. громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які перебували на території лісосмуги залізничного перегону між с. М. Куськівці та с. Бережанка Кременецького району Тернопільської області та здійснили порізку дерев породи "Ясен" в кількості близько 20-ти. Зміст протоколу огляду місяця події від 13.09.2021 та протоколу допиту свідка ОСОБА_3 свідчить про те, що вказані громадяни дійсно проводили незаконну рубку дерев в лісосмузі залізниці, були виявлені працівниками правоохоронних органів, у них вилучені бензопили та затримано легковий автомобіль. Однак кримінальне провадження за даним фактом закрито за ч. 1 ст. 284 п. 2 КПК України, копія постанови відповідачу не направлялась.

Також відповідач ставить під сумнів долучену до матеріалів справи польову перелікову відомість пнів незаконно зрізаних дерев від 21.09.2021, на підставі якої проведено розрахунок розміру заявленої до стягнення шкоди. Стверджує, що вказана відомість складена фахівцями Державної екологічної інспекції у Тернопільській області без участі представників лісокористувача. Зауважує, що в акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.09.2021 №36 зазначено про виявлення незаконної порубки дерев породи ясен в кількості 102 шт. У позовній заяві розмір шкоди розраховано за 139 зрізаних дерев.

Встановлені постановою Кабінету Міністрів України за №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" такси, на переконання відповідача, не можуть застосовуватись до постійних лісокористувачів у зв`язку із недотриманням вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісосмуги залізниці, як відповідальність за таке порушення.

Вважає, що незаконною порубкою дерев у лісосмузі залізниці шкоди завдано саме залізниці, як постійному землекористувачу земельної ділянки, на якій знаходяться її захисні лісонасадження. Відтак, саме у залізниці, як суб`єкта господарювання, виникає право на відшкодування шкоди з винних осіб, розмір якої повинен розраховуватись на підставі вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України. Стверджує, що позивачами фактично ототожнюється два окремі види відносин: відносин із порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та відносин, які випливають із незаконної порубки лісу, що регулюються різними матеріальними нормами. Щодо подання позову керівником Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі позивачів, відповідач зауважує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Вважає, що лист Державної екологічної інспекції вих. №1-1-05-2585 від 29.11.2022, як і лист Лановецької міської ради Кременецького району за №1516/03-11 від 02.12.2022, надані на лист прокуратури щодо вжиття заходів з метою усунення порушень вимог законодавства та захисту інтересів держави щодо відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у лісосмузі залізниці, не можуть бути підставою для ініціювання позову прокуратурою. Інтерес держави, на думку відповідача, в даному випадку полягає саме у виявленні осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. При цьому позов про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою лісу у лісосмузі залізниці повинен подаватись саме до таких осіб.

Враховуючи наведене, відповідач звертає увагу на приписи п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Окрім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням за вих. № НЮ-1/979 від 07.04.2023 (вх. № 3062 від 07.04.2023) про витребування доказів. Зокрема, заявник просив суд витребувати у Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області матеріали кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021211010000436 та 12020210130000436.

17.04.2023 на адресу суду від Державної екологічної інспекції у Тернопільській області надійшла відповідь на відзив за вих. № 1-1-21-1057 від 14.04.2023 (вх. № 3267), згідно з якою остання просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції покликається на приписи ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1 ч. 3, 63, 64 п. 5, 86, 89 ч. 3, 105 ч. 2 п. 5, 107 Лісового кодексу України.

Зауважує, що у Регіональній філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" створений та діє виробничий структурний підрозділ Львівська дистанція захисних лісонасаджень. Положенням про виробничий структурний підрозділ "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця", затверджене наказом №803/одвід 29.12.2018, визначено, що до основних завдань такого віднесено догляд за усіма видами захисних лісонасаджень у смузі відведення залізниці, здійснення рубок, пов`язаних з веденням лісового господарства та проведення інших заходів для забезпечення ними захисних функцій, здійснення заходів для забезпечення охорони та захисту лісу, проведення оглядів насаджень для виявлення шкідників та хвороб, виявлення самовільних рубок, інших пошкоджень лісу в порядку, передбаченому чинними нормативними документами.

Чинним законодавством обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, в разі незабезпечення охорони та захисту лісів, від незаконних рубок. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. Незалежно від того хто конкретно здійснював незаконне вирубування деревини на ділянках, наданих у постійне користування, визначальним є факт порушення належним лісокористувачем встановлених правил лісокористування.

На підставі наведеного вважає, що в даному випадку саме АТ Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій території. Неналежне виконання відповідачем визначених законодавством обов`язків з охорони лісових насаджень, на думку позивача, свідчить про причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, завданою навколишньому природному середовищу у вигляді порубки деревини.

В обґрунтування своєї позиції також звертає увагу на п. 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №901/93/19, правову позицію Верховного суду, викладену у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та від 19.09.2018 у справі №925/382/17.

Окрім того, 17.04.2023 на адресу суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив за вих. № 51/1-1635Вих-23 від 12.04.2023 (вх. № 3278), відповідно до якої остання також просить позов задоволити в повному обсязі. Прокурор вважає, що оскільки відповідач не заперечує того факту, що він є постійним лісокористувачем захисних лісонасаджень (виділ 8 квартал 66) на території Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області, не оспорює факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, яка перебуває у його постійному користуванні, відтак саме на нього законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій території. Посилання відповідача на те, що порушення охорони захисних лісів не підпадає під визначені Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Лісовим кодексом України порушення вважає помилковими. Зауважує, що відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України, далі ЛК України, захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України. Звертає увагу на приписи ст. 1, 19, 63, 64, 86, 89, 90, 105, 107 ЛК України, ст. 5, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Стверджує, що АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", як постійний землекористувач, повинно нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території. В обґрунтування даних тверджень посилається на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 09.09.2018 №909/976/17.

Щодо наведених відповідачем у відзиві на позов тверджень про встановлення осіб, які вчинили порізку дерев, прокурор вказав, що на місці події дійсно були виявлені гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За результатами огляду місця події (пнів дерев, які зрубали вказані громадяни) було складено протокол від 09.02.2022. Слідчим скеровано в Держекоінспекцію у Тернопільській області запит щодо проведення розрахунку завданої шкоди. Однак у відповіді Держекоінспекція повідомила, що внаслідок порубки вітровальних та буреломних дерев шкода не нараховується. Відповідно діями вказаних осіб шкода не спричинена, а факт виявлення громадян на місці вчинення злочину з бензопилою не є підставою для зменшення суми грошових коштів, які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо підтвердження завдання шкоди природі та правомірності застосування постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008, прокурор зауважив, що у відзиві на позовну заяву відповідач не довів, що він на виконання лісового та природоохоронного законодавства забезпечив належну охорону збереження лісу на підвідомчій території від незаконної порубки, як і не довів відсутність вини у такій бездіяльності його працівників. Застосування при проведенні розрахунку розміру шкоди встановлених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 такс прокурор вважає правомірним. Дані твердження обґрунтовує положеннями вказаного нормативно-правового акту. Зауважує, що постановою Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №925/382/17 розрахунок збитків, проведених Державною екологічною інспекцією визнано належним та допустимим доказом розміру заподіяних збитків.

Щодо наявності підстав для застосування прокурором представницьких повноважень, зазначив, що його звернення до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що підриває матеріальну і фінансову основу органів державної влади а, відповідно, завдає шкоду інтересам держави. Стверджує, що оскільки ліси є невід`ємним елементом екосистеми, незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля. Відповідно, в силу приписів ст. 19 Конституції України наявний державний та суспільний інтерес. Окрім того, прокурор підтримав наведену ним у позовній заяві позицію про те, що необхідність звернення з даним позовом до суду викликана бездіяльністю Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, як контролюючого органу сфері охорони навколишнього природного середовища, та нездійсненням захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони та захисту лісів Лановецькою міською радою, яка є органом, наділеним повноваженнями по стягненню відповідних збитків до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища

У судовому засіданні 17.04.2023, яке відбулось за участі прокурора, повноважних представників позивача - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та відповідача, суд оголосив перерву до 10:30 год. 03.05.2023, зобов`язав відповідача у строк до 18.04.2023 направити на адреси сторін клопотання за вих. № НЮ-1/979 від 07.04.2023 (вх. № 3062) про витребування доказів, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового. Присутніх у підготовчому засіданні 17.04.2023 учасників справи про підготовче засідання о 10:30 год. 03.05.2023 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); Лановецьку міську раду відповідною ухвалою.

24.04.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив Кременецької окружної прокуратури від 12.04.2023 (вх. №3504). Зокрема, відповідач зауважив, що у тексі відзиву вказано про те, що саме залізниці, як постійному землекористувачу земельної ділянки, на якій знаходяться її захисні лісонасадження, завдано шкоду кримінальним правопорушенням. Відповідно саме залізниця має право на відшкодування шкоди з винних у злочині осіб. Вказав на відсутність у позовних матеріалах визначених ч. 3 ст. 17 ЛК України доказів на підтвердження надання залізниці лісосмуги у постійне користування. Разом із тим, вважає, що наявний в матеріалах справи акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства №36 від 19.09.2021, складений уповноваженими особами залізниці, підтверджує факт вжиття відповідачем усіх можливих заходів з охорони лісонасаджень, виявлення порушників, які здійснювали незаконну рубку дерев. Інформація та матеріали про порушення оперативно передані до правоохоронних органів. Окрім того, відповідач підтримав наведені ним у відзиві на позов та згадані вище доводи щодо розбіжності між кількістю дерев, незаконну порубку яких виявили працівники залізниці та кількістю дерев, відображеною у розрахунку розміру заявленої до стягнення шкоди. Вважає, що оскільки польова перелікова відомість пнів складена фахівцями Державної екологічної інспекції у Тернопільській області без участі представників лісокористувача, зазначений доказ не може братись судом до уваги. Враховуючи наведене, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2023, з огляду на перебування судді Гирили І. М. у період з 02.05.2023 по 16.05.2023 у відпустці та, відповідно, неможливість проведення підготовчого засідання 03.05.2023, підготовче засідання призначено на 09:05 год. 22.05.2023.

03.05.2023 на адресу суду від Кременецької окружної прокуратури надійшла відповідь на клопотання відповідача про витребування доказів за вих. № 51/1-1932ВИХ-23 від 01.05.2023 (вх. № 3794), відповідно до якої прокурор просив суд відмовити у його задоволенні. Додатково звертав увагу суду на те, що у провадженні СВ Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12021211010000436 від 14.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України. Щодо суперечності між номерами кримінального провадження № 12020210130000436 та № 12021211010000436, на які звертав увагу відповідач, вказав, що така відмінність є технічною помилкою, оскільки провадження зареєстроване у 2021 році і у всіх процесуальних документах зазначено № 12021211010000436. Кримінальне провадження № 12020210130000436 у системі Єдиний реєстр досудових розслідувань не зареєстровано та його в реєстрі не існує.

У підготовчому засіданні 22.05.2023, яке відбулось за участі прокурора, повноважних представників позивача - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та відповідача, суд на підставі ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження у справі № 921/142/23 на 30 днів; зобов`язав прокурора в строк до 05.06.2023 надати/надіслати суду докази на підтвердження відновлення кримінального провадження № 12021211010000436; оголосив перерву до 09:05 год. 07.06.2023, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутніх у підготовчому засіданні 22.05.2023 учасників справи про підготовче засідання о 09:05 год. 07.06.2023 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); Лановецьку міську раду ухвалою від 22.05.2023.

06.06.2023 на адресу суду від Кременецької окружної прокуратури, на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2023, надійшло клопотання за вих. № 51/1-2460ВИХ-23 від 31.05.2023 (вх. № 4885) про долучення до матеріалів справи № 921/142/23 витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12021211010000436 від 14.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за вих. №НЮ-1/979 від 07.04.2023 (вх. № 3062) про витребування доказів; закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/142/23 до судового розгляду по суті на 14:00 год. 19.06.2023.

У судовому засіданні 19.06.2023, яке відбулось за участі прокурора, повноважних представників позивача - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та відповідача, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово учасників справи та оголосив перерву до 14:00 год. 03.07.2023, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутніх у судовому засіданні 19.06.2023 прокурора та повноважних представників сторін про судове засідання 03.07.2023 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); Лановецьку міську раду відповідною ухвалою.

У судовому засіданні 03.07.2023, яке відбулось за участі прокурора, повноважного представника позивача - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, суд оголосив перерву до 14:00 год. 17.07.2023, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутніх у судовому засіданні 03.07.2023 учасників справи про судове засідання 17.07.2023 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); Лановецьку міську раду та відповідача відповідною ухвалою від 03.07.2023.

В судовому засіданні 17.07.2023, яке відбулось за участі прокурора, повноважних представників позивача - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та відповідача, суд продовжив розгляд справи по суті, дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухав заключне слово учасників справи та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи та посилаючись на долучені до них письмові докази.

Повноважний представник позивача - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених прокурором у позовній заяві, наданій суду відповіді на відзив та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи.

Повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у заявах по суті справи. Просить суд відмовити в задоволенні позову. Вважає, що саме залізниця є потерпілою особою внаслідок виявленої незаконної порубки дерев. Матеріалами справи не доведено вини відповідача у вчиненні незаконної рубки дерев. Виявивши факт незаконної порубки залізниця вчинила усіх можливих заходів, спрямованих на збереження лісу.

Лановецька міська рада явки свого уповноваженого представника в судове засідання 17.07.2023 не забезпечила, хоча про дату, час та місце його проведення була повідомлена належним чином. Поряд із цим, 24.04.2023 звернулась до суду з клопотанням/заявою б/н від 24.04.2023 про розгляд справи без участі її повноважного представника. Вказала, що у вирішенні даного спору покладається на думку суду.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Ч. 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" N 1697-VII від 14.10.2014, далі - Закон N 1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позов іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку із змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі №912/2385/18.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що ліси є невід`ємним елементом екосистеми, незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля. За наведеними у позові доводами, звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що підриває матеріальну і фінансову основу органів державної влади та, відповідно, завдає шкоду інтересам держави.

Необхідність звернення прокурора до суду у даному випадку обґрунтована бездіяльністю Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, як контролюючого органу сфері охорони навколишнього природного середовища, та нездійсненням захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони та захисту лісів Лановецькою міською радою, яка є органом, наділеним повноваженнями по стягненню відповідних збитків до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища.

Ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Ст. 16 Конституції України гарантує забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-XII від 25.06.1991, далі - Закон № 1264-XII, державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ст. 35 Закону № 1264-XII визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція). Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 1, 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 № 275, далі - Положення №275).

Пп. 8 п. 4 Положення №275 визначено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

Положенням про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України за №53 від 02.02.2021 (далі - Положення №53), визначено, що Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (Держекоінспекції України).

Відповідно до з п. 5 ч. 2 р. 2 Положення №53 Державна екологічна інспекція у Тернопільській області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах.

Згідно з ч. 9 р. ІІ Положення №53 Державна екологічна інспекція у Тернопільській області уповноважена пред`являти претензії щодо відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертатися до суду з відповідними позовами.

25.11.2022 Кременецькою окружною прокуратурою на адресу Державної екологічної інспекція у Тернопільській області було скеровано лист № 51/1-4248ВИХ-22, у якому зазначено про наявність підстав для вжиття нею заходів відносно Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з метою усунення порушень вимог законодавства.

У відповідь на зазначений лист Державна екологічна інспекція у Тернопільській області листом № 1-1-05-2585 від 29.11.2022 повідомила, що під час огляду місця події в межах кримінального провадження у кварталі №66 виділі 8 захисних лісонасаджень п`ятої виробничої дільниці ВП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Львівська залізниця", що по напрямку Ланівці-Тернопіль, виявлено незаконну порубку дерев, за наслідками чого складено акт обстеження та польову перелікову відомість, а також проведено розрахунок шкоди, заподіяної лісу в розмірі 589 668, 33 грн, яка на даний час залишається невідшкодованою. Поряд з цим, прокуратуру повідомлено, що Інспекцією не вживались заходи з метою усунення порушень вимог законодавства та захисту інтересів держави у зв`язку із обмеженою сумою коштів для сплати судового збору, та вони не заперечують щодо вжиття заходів представницького характеру окружною прокуратурою.

06.12.2022 Кременецькою окружною прокуратурою повторно скеровано на адресу Державної екологічної інспекція у Тернопільській області лист за № 51/1-4401ВИХ-22 з проханням надати інформацію про вжиті заходи з приводу вказаного вище порушення.

Листом за №1-1-05-0704 від 14.12.2022 Державна екологічна інспекція у Тернопільській області повідомила, що жодних заходів не вживала та не заперечує щодо вжиття заходів представницького характеру окружною прокуратурою.

Згідно з п. 26 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, тому що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Природні ресурси, що є у власності територіальних громад, є складовою частиною, матеріальної і фінансової основою місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Відповідно до ст. 1 ЛК України ліси є національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів належить до делегованих повноважень міських рад у сфері охорони навколишнього природного середовища

Ст. 145 Конституції України передбачено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1264-XII, ст. 29 ч. З п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

З наявного в матеріалах справи листа РФ "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за №П-6/3571 від 15.12.2022, адресованого керівнику Кременецької окружної прокуратури, вбачається, що захисні насадження, в межах яких виявлено незаконну порубку, розташовані в адміністративних межах Лановецької міської громади Кременецького району Тернопільської області.

Листом за №4254ВИХ-22 від 25.11.2022 Кременецька окружна прокуратура Тернопільської області повідомила Лановецьку міську раду Кременецького району Тернопільської області про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідності вжиття відповідних заходів реагування.

У відповідь на вказаний лист Лановецька міська рада листом № 1516/03-11 від 02.12.2022 повідомила окружну прокуратуру, що не вживала жодних заходів, в тому числі шляхом звернення з позовною заявою до суду. Окрім того, у листі за № 1598/03-11 від 20.12.2022 Лановецька міська рада вказала, що нею не будуть вживатися заходи щодо стягнення шкоди.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів

Беручи до уваги наведене, враховуючи приписи чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що звертаючись до суду з даним позовом прокурор вірно визначив компетентні у спірних правовідносинах органи, зважаючи на встановлені вище обставини бездіяльності таких, належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення з відповідним позовом до суду та правомірно звернувся з таким позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях думку прокурора, доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

П. 1-2 Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця" визначено, що Товариство є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Згідно з Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 Державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця" визначено підприємством залізничного транспорту загального користування та віднесено останнє до переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до Положення про Регіональну філію "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства. У виробничому та адміністративному підпорядкуванні Філії перебувають структурні (виробничі, функціональні) підрозділи.

31.03.2011 на підставі Розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації за №1039 від 20.12.2010 Державному територіально-галузевому об`єднанню "Львівська залізниця" видано Державний акт серії ЯЯ №297395 на право постійного користування земельною ділянкою площею 18,1900 га, яка розташована: Тернопільська область, Лановецький район, Бережанська сільська рада, за межами населеного пункту. Цільове призначення (використання) земельної ділянки для залізничного транспорту.

10.12.2020 Лановецькою міською радою, відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій", ст. 104-108 ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", прийнято рішення за №16 "Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання до Лановецької міської ради та ліквідацію сільських виробничих комісій". Згідно з вказаним рішенням Бережанську сільську раду приєднано до Лановецької міської ради. Визначено, що остання є правонаступником активів та пасивів всіх майнових прав та обов`язків, зокрема, Бережанської сільської ради.

З долученого до позовних матеріалів Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №323495868 вбачається, що земельна ділянка площею 18,19 га, кадастровий номер 6123881200:01:001:1466, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, що розміщена за адресою: Тернопільська область, Лановецький район, с/рада Бережанська, зареєстрована Управлінням Держкомзему у Лановецькому районі 31.03.2011.

30.05.2014 проведено реєстрацію змін до іншого речового права, зокрема, видалено відомості про суб`єкта іншого речового права (правокористувача) - Державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця") та додано відомості про правокористувача - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

13.09.2021 працівниками Виробничого підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Львівська залізниця" у кварталі 66 виділу №8 захисних лісонасаджень п`ятої виробничої дільниці, що по напрямку Ланівці-Тернопіль по прив`язці км 96 пк8-км 97 пк4, виявлена незаконна рубка дерев породи ясен в загальній кількості 102 шт., про що начальником п`ятої виробничої дільниці (ПУЛД) Савчуком М. М., за участі заступника начальника загону (ВОХР) м. Тернопіль Семенюка В. А. складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства за №36 від 13.09.2021.

13.09.2021 ОСОБА_4 звернувся до начальника ВП №2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які були виявлені за порубкою дерев у захисній смузі Укрзалізниці між селами М. Куськівці та Бережанка.

13.09.2021 черговим відділення поліції №2 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області складено Рапорт на ім`я начальника Відділення поліції №2 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, у якому вказано, про отримане від ОСОБА_4 (працівника охорони колії) повідомлення про затримання двох чоловіків, які у лісопосадці поблизу с. Малі Куськівці Ланівецької ОТГ, з лівої сторони колії, зрізали дерева. Виїздом СОГ встановлено, що близько 15:00 год. 13.09.2021 житель м. Ланівці ОСОБА_1 разом із жителями с. Нападівка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебуваючи на території захисної лісосмуги залізничного перегону між с. Малі Куськівці та с. Бережанка, здійснили порізку дерев породи ясен в кількості близько 20 шт.

14.09.2021 Кременецьким РВП ГУНП в Тернопільській області за вказаним вище фактом внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12021211010000436 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Заявою від 16.09.2021 за №ПЧЛ-1/595 про вчинення правопорушення лісового господарства Виробничий підрозділ "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Львівська залізниця" повідомив Лановецьке ВП ГУНП України у Тернопільській області про виявлену його працівниками 13.09.2021 незаконну рубку дерев породи ясен в кількості 102 шт. Зазначав про виклик на місце події наряду поліції. Вказував розмір завданої шкоди, обрахований на підставі затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №6654 від 23.07.2008 "Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". Просив сприяти у реєстрації даної заяви у Єдиному реєстрі досудових розслідувань та провести перевірку за фактом незаконної порубки 102 шт. дерев з притягненням винних осіб до відповідальності. До вказаної заяви долучено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства за №36 від 13.09.2021.

Станом на день розгляду спору в суді відомості про реєстрацію заяви ВП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" РФ "Львівська залізниця" за №ПЧЛ-1/595 від 16.09.2021 в матеріалах справи відсутні.

Разом із тим, 21.09.2021, в рамках досудового розслідування, слідчим СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області Мамчур В. В., в присутності понятих, за участі державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вітряка О. В., проведено огляд місця події. За результатами вказаного огляду місця виявлено 212 пнів, з яких: 139 шт. незаконно зрізаних та 73 шт. привласнених вітрувальних дерев. Зокрема, за місцем огляду смуги відводу залізної дороги ВП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Львівська залізниця" між станціями с. Бережанка, с. М. Куськівці (ліва сторона в напрямку станції м. Ланівці) обліковано 212 пнів зрізаних дерев та привласнених відтрувальних дерев, з яких: 73 пні привласнених віртуальних дерев породи "Ясен", 98 незаконно зрізаних дерев породи "Ясен", 60 сироростучих, 38 сухостій та 8 пнів незаконно зрізаних дерев породи "Дуб" (сухостій) та 33 пні незаконно зрізаних дерев породи "Клен" (сухостій). Оглядом також встановлено, що незаконна порубка вказаних дерев у смузі проведена хаотично по всій площі, без значної концентрації в одному місці; на ділянці частково наявні порубкові залишки (гілля) від незаконно зрізаних дерев та незначна кількість заготовленої деревини породи "Ясен"; сліди проїзду вантажного та гужового транспорту. За наявними біля пнів зрізаних дерев слідами розкладання деревини (грибків та потемніння) та залишками свіжої тирси зроблено висновок про те, що пні зрізаних дерев вирізувалися на протязі тривалого проміжку часу. Оглядом також встановлено наявність на значній кількості пнів відтиску клейма контролю "СП-5" та відсутність будь-яких ознак відведення таких дерев в рубку (клейма відводу).

Відомості про кількість виявлених оглядом у смузі відводу залізної дороги ВП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Львівська залізниця" між ст. Бережанка та М. Куськівці пнів незаконно зрізаних дерев та привласнених вітрувальних дерев із зазначенням діаметру кожного пня та діаметру привласненого вітрувального дерева, його якісного стану державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища відображено у Польовій переліковій відомості пнів від 21.09.2021, яка є додатком до протоколу огляду від 21.09.2021. Заміри проведено вимірювальною рулеткою, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 23.03.2020.

22.09.2021, за наслідками проведеного огляду місця події, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням дерев у смузі відведення залізної дороги пікет 1-10 км 96 напрямку Ланівці-Збараж ПЧЛД-5 ВП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" РФ "Львівська залізниця" між станціями Бережанка - Малі Куськівці на території Лановецької міської ради ТГ та визначено, що її розмір становить 589 668, 33 грн.

Супровідним листом за №1/1-1-05-3707 від 23.09.2021 Державної екологічної інспекції у Тернопільській області вказані розрахунок та Польова перелікова відомість пнів незаконно зрізаних дерев скеровані до СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області.

З долучених прокуратурою до матеріалів справи витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 29.04.2022 кримінальне провадження №12021211010000436 було закрито на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України. Станом на сьогоднішній день останнє відновлено та перебуває у провадженні СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області. Процесуальне керівництво здійснюється групою прокурорів Кременецької окружної прокуратури. Поряд із цим, особу, яка здійснила незаконну порубку дерев досі не встановлено.

Зважаючи на наведене, беручи до уваги, що АТ "Укрзалізниця" в особі РФ "Львівська залізниця", як постійний лісокористувач, не забезпечило ефективний комплекс всіх заходів, спрямованих на забезпечення охорони збереження лісів на підвідомчій йому території, прокурор просить шкоду, заподіяну лісу незаконним вирубуванням дерев у смузі відведення залізної дороги пікет 1-10 км 96 напрямку Ланівці-Збараж ПЧЛД-5 ВП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" РФ "Львівська залізниця" між станціями Бережанка - Малі Куськівці на території Лановецької міської ради ТГ в розмірі 589 668, 33 грн стягнути з відповідача.

Ст. 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

Ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

Ст. 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ст. 69 Закону № 1264-XII).

Абз. 2, 3 ст. 1 ЛК України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Ч. 2 ст. 19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до цього Кодексу та інших законів (ст. 16, 17 ЛК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 ЛК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів (ст. 89 ЛК України).

Завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів визначені ст. 90 ЛК України. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

За змістом ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Ст. 107 ЛК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та підтримано Верховним Судом у справі №914/669/22 від 18.05.2023.

У п. 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №№909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач є постійним лісокористувачем, а тому організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, враховуючи норми чинного законодавства, покладається на нього.

Пп.50, 72 п. 3.2 р. ІІІ Положення про Регіональну філію "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" визначено, що предметом діяльності філії є діяльність із виробничого екологічного контролю, моніторингу навколишнього природного середовища, проведення робіт з лісорозведення, утворення, утримання та відновлення (ремонт) захисних лісонасаджень; провадження діяльності у сфері лісництва.

У Регіональній філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" створений і діє виробничий структурний підрозділ "Львівська дистанція захисних лісонасаджень".

Положенням про виробничий структурний підрозділ "Львівська дистанція захисних лісонасаджень", затверджене наказом Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця", передбачено, що до основних завдань виробничого структурного підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" віднесено догляд за усіма видами захисних лісонасаджень у смузі відведення залізниці, здійснення рубок, пов`язаних з веденням лісового господарства та проведення інших заходів для забезпечення виконання ними захисних функцій; здійснення заходів для забезпечення охорони і захисту лісу, а саме: проведення оглядів насаджень для виявлення шкідників та хвороб, виявлення самовільних рубок, інших пошкоджень лісу в порядку, передбаченому чинними нормативними документами (п. 12.1, 12.6 Положення).

Матеріалами справи підтверджено, що:

- факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача, зокрема у кварталі 66 виділу №8 захисних лісонасаджень п`ятої виробничої дільниці по напрямку Ланівці-Тернопіль по прив`язці км 96 пк8-км 97 пк4, виявлено та зафіксовано працівниками Виробничого підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Львівська залізниця";

- за повідомлення працівника охорони колії слідчою оперативною групою здійснено виїзд на місце події, черговим Відділення поліції №2 (м. Ланівці) Кременецького району ГУНП в Тернопільській області складено відповідний рапорт, за наслідками розгляду якого внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12021211010000436 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України;

- в межах вказаного кримінального провадження, за участі представника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, 21.09.2021 проведено огляд місця події, за результатами якого виявлено, зокрема, незаконну рубку 139 дерев. При цьому встановлено, що їх вирізування здійснювалось на протязі тривалого часу.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення кількості вирізаних дерев у період часу з 13.09.2021 по 21.09.2021 свідчить про неналежне виконання відповідачем визначених чинним законодавством та вказаних вище обов`язків лісокористувача.

Зазначені обставини, на переконання суду, є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягала у незабезпеченні достатньої, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території.

Доводи відповідача про те, що прокурором не доведено вини залізниці у вчиненні незаконної рубки дерев, а відповідач шляхом виявлення незаконної порубки вчинив усіх можливих заходів, спрямованих на збереження лісу, суд відхиляє, оскільки за змістом наведених норм природоохоронного законодавства за порушення лісового законодавства цивільно-правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок (вказана позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17).

Слід також зауважити, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. Підставою позову у даній справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях (бездіяльності) АТ "Укрзалізниця" в особі РФ "Львівська залізниця", яке, як лісокористувач, не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку дерев.

У постанові від 18.05.2023 у справі №914/669/22 Верховний Суд частково задовольняючи скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури, скасовуючи постанову апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду та передаючи справу на новий розгляд суду першої інстанції, вказав, що наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.

За даних обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.

Перевіривши поданий Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області розрахунок відшкодування збитків, суд зазначає, що у даному випадку правомірним є застосування постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", а тому позовні вимоги Кременецької окружної прокуратури про стягнення АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 589 668 грн 33 коп. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, суд задовольняє в повному обсязі.

Щодо інших доводів відповідача, суд зважає на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих учасниками справи пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, витрати по сплаті судового збору в сумі 8 845 грн 02 коп., відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12-14, 53, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 202, 232-233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 40081195) шкоду в сумі 589 668 грн 33 коп., завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до спеціального фонду місцевого бюджету Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області (вул. Незалежності, 34, м. Ланівці, Тернопільська область, 47402, ідентифікаційний код 37977599): отримувач Головне управління казначейства у Тернопільській області /тг м. Ланівці/24062100 Казначейство України UA138999980333199331000019731, ККД 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 40081195) на користь Тернопільської обласної прокуратури (м. Тернопіль, вул. Листопадова 4, ідентифікаційний код 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) 8 845 грн 02 коп. в повернення сплаченого судового збору.

4. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.07.2023

Суддя І.М. Гирила