Decision № 112233473, 17.07.2023, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/1640/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та ухвали суду від 05.08.2019 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19 лютого 2019 року б/н щодо відмови у перерахунку розміру пенсії позивача відповідно до вимог ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії позивача із грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, зазначеного в грошовому атестаті Головного управління МНС України в Одеській області (для встановлення пенсії), а саме: окладу за військовим званням - 135 грн., посадового окладу - 1450 грн., процентної надбавки за вислугу років - (35%) 554,75 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1069,88 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15%) - 217,50 грн., премії за підсумками роботи (1679,3%) - 24350,0 грн., відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, та здійснити виплату недотриманої пенсії, з моменту виходу на пенсію, 1 грудня 2010 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Позов обґрунтовано тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, відновила свою дію ч. 3 ст. 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV, яка діяла до 19 червня 2011 року, за правилами якої пенсії особам, які мають право на них за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, за останньою штатною посадою перед звільненням, підтримав Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 по справі № 592/11318/17.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в перерахунку пенсії від 19 лютого 2019 року б/н.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 із грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, зазначеного в грошовому атестаті Головного управління МНС України в Одеській області (для встановлення пенсії), а саме: окладу за військовим званням - 135 грн., посадового окладу - 1450 грн., процентної надбавки за вислугу років - (35%) 554,75 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1069,88 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15%) - 217,50 грн., премії за підсумками роботи (1679,3%) - 24350,0 грн., відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, та здійснити виплату недотриманої пенсії, з моменту виходу на пенсію, 1 грудня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30.03.2023р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 скасовано. Справу №420/1640/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначеної постанови зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, водночас судом першої інстанції останнє не розглянуто, не надано оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, не встановлено, коли позивач дізнався або міг дізнатись про порушення його прав.

Ухвалою суду від 17.04.2023 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №420/1640/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, з 01 грудня 2010 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується пенсійною справою № 1504007616 (МНС) в розмірі 80 процентів грошового забезпечення. Розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії при її призначенні в грудні 2010 року розраховано на підставі грошового атестата та довідки про додаткові види грошового забезпечення від 10 грудня 2010 року № 11-22-576, оформлених Головним управлінням МНС України в Одеській області;

Відповідно до грошового атестата, за останньою штатною посадою позивача перед звільненням встановлено такі види грошового забезпечення (для встановлення пенсії): оклад за військовим званням - 135 грн., посадовий оклад - 1450 грн., процентна надбавка за вислугу років - (35%) 554,75 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1069,88 грн., надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (15%) - 217,50 грн., премія по підсумках роботи (1679, 3%) - 24350,0 грн.

У довідці Головного управління МНС України в Одеській області від 10.12.2010 за №11-22-576 містяться відомості про отримані позивачем щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавку за виконання особливо важливих завдань, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, премії по підсумках роботи за період грудень 2008 року - листопад 2010 року (за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням).

Таким чином, розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу розраховано відповідачем із посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та із середньої суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

20.06.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, вхід. № 1612/Д-11, в якій останній просив основний розмір пенсії по інвалідності, яку він отримує з 1 грудня 2010 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (протокол за пенсійною справою - 1504007616 (МНС) перерахувати із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням: посадового окладу - 1450 грн., окладу за військове звання - 135 грн., процентної надбавки за вислугу років - (35%) 554,75 грн. та суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених на день звільнення зі служби з розрахунку цих виплат за повний місяць а) надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1069,88 грн. б) надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15%) - 217,50 грн. в) премії по підсумкам роботи (1679,3%) - 24350,00 грн., відповідно до грошового атестату. Також в заяві зазначено, що відомості про зазначені додаткові види грошового забезпечення містяться в грошовому атестаті, виданому Головним управлінням МНС України в Одеській області (знаходиться в матеріалах пенсійної справи).

Головним управлінням заяву позивача від 20.06.2018 № 1612/Д-11 про перерахунок пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, відповідно до грошового атестату Головного управління МНС України в Одеській області розглянуто та згідно з вимогами, передбаченими Законом України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з і військової служби, та деяких інших осіб», прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 19 лютого 2019 року б/н.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 року № 3591-IV) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Підпунктом 4 пункту 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VI було внесено зміни до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», зокрема, слова «за останньою штатною посадою перед звільненням» виключено та доповнено словами «та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 (далі - Постанова КМУ № 393) пенсії обчислюються, зокрема, з щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені пп. 4 п. 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

За правилами ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 29 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відновила свою дію ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 04 квітня 2006 року № 3591-IV, за правилами якої пенсії особам, які мають право на них за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, за останньою штатною посадою перед звільненням.

Водночас Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI), який набрав чинності з 19 червня 2011 року, Прикінцеві положення цього Закону доповнено п. 4, в якому, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення ч. 3 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

В даному випадку як встановлено з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, як одержувач саме з 01 грудня 2010 року пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, в ситуації, яка склалась у даній справі, з урахуванням того, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, як одержувач саме з 01 грудня 2010 року, обчислення у період дії зазначеної норми Закону № 2262-ХІІ пенсій із грошового забезпечення з урахуванням відповідно до пункту 7 Постанови КМУ № 393 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням є неправомірним.

Відповідачем при призначенні пенсії у 2010 році помилково було застосовано порядок обчислення пенсії особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, а саме відповідно до п. 7 Постанови № 393, замість ч.3 ст.43 Закону № 2262-XII.

В пенсійній справі, на момент призначення пенсії, був наявний грошовий атестат позивача, виданий ГУ МНС України в Одеській області з відомостями про отримані додаткові види грошового забезпечення та премії за останньою штатною посадою (для призначення пенсії).

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно з ч.2 ст.55 Закону № 2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21,24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Відтак, враховуючи наведені нормативно-правові акти та положення законодавства, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача щодо зобов`язання здійснити перерахунок пенсії відповідача відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, та здійснити виплату недотриманої пенсії, з моменту виходу на пенсію, 1 грудня 2010 року є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо зауважень Верховного Суду викладених у постанові, стосовно строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Нормами статей 1, 3 та 8 Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю України, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 46 Основного Закону України також встановлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статей 22,64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення без розгляду позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» і у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Аналогічна правова позиція стосовно застосування процесуального строку у спорах, пов`язаних із правом особи на соціальний захист, викладена у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №164/1904/14-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17, 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17, 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), 29 листопада 2019 року у справі №642/7479/16-а, 30 січня 2020 року у справі №554/5119/16-а, 23 липня 2020 року у справі №761/28365/16-а.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію ще з 01.12.2010 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Положення ч.4 ст.63, ч.ч.2,3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивач просить провести перерахунок не у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, а через невірний, на його думку, спосіб обчислення додаткових видів грошового забезпечення при призначенні його пенсії. Тому положення щодо виплати пенсії за 12 місяців чи ж виплати без обмеження строком апріорі не є релевантними до позивача;

Фактичною підставою для перерахунку пенсії є лише ті документи, які дають право на подальше її підвищення. Однак, подана позивачем заява про перерахунок пенсії, за результатами розгляду якої головним управління було прийнято рішення, не містила в якості додатків жодних документів, які б свідчили про наявність у позивача права на підвищення його пенсії. Відтак, положень ч.ч.1,2 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також не можуть бути застосовані до спірних правовідносин;

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 04.09.2017 по справі №520/5668/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області здійснити перерахунок розміру основної пенсії з 5 жовтня 2016 року в розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, враховуючи розміри установлених відповідно до грошового атестата, оформленого Головним управлінням МНС України в Одеській області за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням: посадового окладу 1450 гри., окладу за військове звання 135 грн., процентної - надбавки за вислугу років 554,75 грн. та суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених на день звільнення зі служби з розрахунку цих виплат за повний місяць а) надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) 1069,88 грн. б) надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15%) 217, 50 грн. в) премії по підсумкам роботи (1679,3%) 24350,0 грн., та виплачувати її в такому розмірі, починаючи з 5 жовтня 2016 року з урахуванням виплачених сум.

В 2019 році позивач повторно звернувся до суду для перерахунку своєї пенсії, виходячи з розмірів додаткових видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням.

Таким чином, позивач здійснював активні дії щодо відновлення порушеного права та строк звернення до суду ним не пропущено.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; код ЄДРПОУ: 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в перерахунку пенсії від 19 лютого 2019 року б/н.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; код ЄДРПОУ: 20987385) здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) із грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, зазначеного в грошовому атестаті Головного управління МНС України в Одеській області (для встановлення пенсії), а саме: окладу за військовим званням 135 грн., посадового окладу 1450 грн., процентної надбавки за вислугу років (35%) 554,75 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) 1069,88 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15%) 217,50 грн., премії за підсумками роботи (1679,3%) 24350,0 грн., відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, та здійснити виплату недотриманої пенсії, з моменту виходу на пенсію, 1 грудня 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко