Decision № 112233232, 05.07.2023, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року

справа №813/2266/17

провадження № П/813/2333/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Раєнко О.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовомОСОБА_1 , представник- Старко Н.Р.до Головного управління Національної поліції у Львівській області, представник Григоришин А.В.про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.06.2023 просив:

- Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 31.05.2017 № 1823 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області № 480 о\с від 20.06.2017 про звільнення зі служби в поліції в порядку передбаченому п.6 ст. 77 Закону України: «Про Національну поліцію», /у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби/ старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області;

- Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (позивача) на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Відділу поліції №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, з 20.06.2017 року;

- Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (м. Львів, Пл. Генерала Григоренка, З ЄДРПОУ: 40108833) на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.04.20917 прокуратурою Львівської області у рамках матеріалів досудового розслідування внесеного 24.03.2017 до ЄРДР № 42017140000000100 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 366 КК України позивачеві оголошено про підозру.

ГУНП у Львівській області призначено службове розслідування саме з підстав внесення до ЄРДР відомостей про вчинене позивачем кримінального правопорушення та оголошення письмової підозри.

24.04.2017 за наслідками розгляду клопотання слідчого/прокурора у кримінальному провадженні внесеному 24.03.2017 року до ЄРДР № 42017140000000100 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова винесено ухвалу про відсторонення підозрюваного ОСОБА_1 , (позивача) від посади, строком на 2 місяці, тобто до 24.06.2017 року включно.

31.05.2017 за наслідками проведення службового розслідування ГУНП у Львівській області видано наказ № 1823 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції, із яким позивача ознайомлено письмово.

20.06.2017 року ГУНП у Львівській області видано наказ 480 о\с про звільнення позивача зі служби в поліції, у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, із яким позивача ознайомлено 21.06.2017.

Позивач вважає вказані накази протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки поліцейського ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження у встановленому законом порядку було відсторонено від посади/служби. На переконання позивача, з урахуванням ухвали суду від 24.04.2017, рішення про його звільнення зі служби в поліції мало бути прийняте відповідачем відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто у випадку набрання законної сили рішення (вироку) суду щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності.

Вказане кореспондується з положеннями статті 62 Основного Закону, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В оскаржуваному наказі про накладення на позивача дисциплінарного стягнення установлено грубі порушення службової дисципліни, зокрема вимог ст. 18 Закону «Про Національну поліцію» , а також Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженої наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, яка передбачає (по тексту Наказу) - за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Тобто у згаданому наказі МВС України йдеться виключно про моральний, а не службовий аспект діяльності поліцейського.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що 20.04.2017 прокуратурою Львівської області у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017140000000100, розпочатому 24.03.2017 за ч.1 ст. 366 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України старшому оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , який вчиняв дії, спрямовані на підбурювання інспектора УПП у м. Львові ДПП НП України капітана поліції Шкурпіти А.Я. щодо внесення недостовірних відомостей до адміністративних матеріалів щодо вчинення дружиною ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, до якої насправді був причетний він сам.

Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України). Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абзаци перший третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26.02.2019 № 1-р/2019).

Твердження позивача про те, що оскільки вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення є недоведеною в суді, наказ про звільнення його з роботи є передчасним та протиправним має оцінюватися критично.

Позиція ГУНП у Львівській області узгоджується із встановленою практикою Верховного Суду, а також Європейського суду з прав людини. Звертаємо увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17.

Так, у вказаному рішенні зазначено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. The United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Таким чином, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 804/6242/17, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 17.03.2020 у справі № 818/235/17, від 06.02.2020 у справі № 300/1406/19, від 22.01.2020 у справі № 160/1750/19, та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 9901/918/18, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 02.10.2018 у справі № 9901/454/18 (П/9901/454/18), від 13.06.2018 у справі № 800/395/17, від 22.01.2019 у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18) тощо.

Застосування дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які порочать поліцейського не є тотожним кримінальній відповідальності за вчинення таких дій. Підставою для висновків службового розслідування є обставини вчинення позивачем дій, що порочать звання поліцейського і можуть викликати сумнів у її об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності поліції.

Відсутність обвинувального вироку суду у кримінальній справі не свідчить про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та не є перешкодою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які дискредитують звання поліцейського.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, хоч і прийнято у тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, ґрунтується на самостійних правових підставах та доказах, отриманих в ході службового розслідування.

Подібний висновок вже був висловлений у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18, 20.10.2020 у справі № 340/1502/19.

Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Таким чином, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість повідомлення про підозри ОСОБА_2 , яке здійснюється в межах кримінального провадження, а лише перевірила викладені у матеріалах службового розслідування відомості на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів Національної поліції та наявності в описаних позивача діях складу дисциплінарного проступку.

Доводи, викладені у позові про те, що підставою для звільнення його зі служби в поліції стало саме кримінальне провадження № 42017140000000100, розпочатому 24.03.2017, що, в свою чергу, є протиправним, оскільки на час звільнення зі служби відсутній обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, ГУНП у Львівській області не вважає обґрунтованими, оскільки, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни та вчинення дій, що підривають авторитет поліції.

При цьому, відсутність обвинувального вироку суду щодо позивача не може ототожнюватися з відсутністю в його діях порушення службової дисципліни. Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними і самостійними видами відповідальності особи.

Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, як визначено частиною 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом, що затверджується законом.

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а й обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

Зі змісту Присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи Присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Відповідач ознайомлений зі змістом вироку Франківського районного суду м.Львова від 22.04.2022 року у справі № 465/2671/17 та зі змістом ухвали Львівського апеляційного суду від 20.03.2023 № 465/2671/17. ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України за відсутністю в його діях події зазначеного злочину на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України.

Відповідно до п. 1.ч. 1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа. З судового рішення вбачається, що в діях позивача відсутній саме склад кримінального правопорушення, однак це не свідчить про відсутність в його діях складу дисциплінарного проступку, за який його було звільнено зі служби в поліції.

Підставою для постановлення виправдовувального вироку стало те, що досудове розслідування відносно ОСОБА_1 проведено незаконно, а, відтак, всі докази отримані внаслідок незаконних слідчих дій суд визнав недопустимими.

Франківський районний суд м. Львова у справі № 465/2671/17 не досліджував поведінку позивача в контексті порушення ним службової дисципліни, а, відтак, наявність виправдовувального вироку не може слугувати автоматичною підставою для задоволення позову про визнання протиправними та скасування наказів про застосування та реалізацію дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На момент притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, ГУНП у Львівській області було переконане, що вчинок позивача несумісний з подальшим проходженням служби в поліції, стає на перешкоді налагодження партнерських відносин та зворотного зв`язку з громадянами та інститутами громадянського суспільства в справі протидії злочинності, то у даному випадку повинен застосовуватись найсуворіший вид дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Обставини, наведені позивачем у позовній заяві не заслуговують на увагу суду, та є такими, що не спростовують вчиненого дисциплінарного проступку позивачем та, відповідно, не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові пояснення, просила в задоволені позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 17.07.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою суду від 17.07.2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою суду від 14.09.2027 року зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 26.04.2023 року поновлено провадження.

Судом встановлені наступні обставини:

31.05.2017 Наказом ГУНП у Львівській області № 1823 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Залізничного ВП ГУНП» встановлено:

« 20.04.2017 прокуратурою Львівської області у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017140000000100, розпочатому 24.03.2017 за ч.1 ст. 366 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України старшому оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , який вчиняв дії, спрямовані на підбурювання інспектора УПП у м. Львові ДПП НП України капітана поліції Шкурпіти А.Я. щодо внесення недостовірних відомостей до адміністративних матеріалів щодо вчинення дружиною ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, до якої насправді був причетний він сам.

Службовим розслідуванням установлено грубе порушення старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 службової дисципліни, зокрема вимог ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, а також п.5 Розділу І та п.3 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 щодо обов`язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий час, так і в неробочий час, дотримуватися основоположних принципів, які закріплені у вищевказаних та інших законодавчих актах України, зокрема верховенства права, законності, відкритості, прозорості та справедливості.

Враховуючи наведене,

НАКАЗУЮ

1. За грубе порушення службової дисципліни, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, а також п.5 Розділу І та п.3 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 на оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , накласти дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції».

20.06.2017 Наказом ГУНП у Львівській області № 480 о/с:

«Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, звільнити зі служби в поліції:

за п. 6 ч. 1 ст. 77

/ у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби/

старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП, з 26.06.2017».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне звільнення протиправним та таким, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних наказів з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»:

1. Поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

2. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

3. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

4. Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно із п. 5 розділу І «Правил етичної поведінки поліцейського», затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема:

верховенства права;

дотримання прав і свобод людини;

законності;

відкритості та прозорості;

політичної нейтральності;

взаємодії з населенням на засадах партнерства;

безперервності;

справедливості, неупередженості та рівності.

Згідно із п. 3 Розділу IV «Правил етичної поведінки поліцейського», затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Судом не враховуються аргументи відповідача про те, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, хоч і прийнято у тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, ґрунтується на самостійних правових підставах та доказах, отриманих в ході службового розслідування. Дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість повідомлення про підозри ОСОБА_2 , яке здійснюється в межах кримінального провадження, а лише перевірила викладені у матеріалах службового розслідування відомості на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів Національної поліції та наявності в описаних позивача діях складу дисциплінарного проступку.

Оскільки, згідно наявної у справі відповіді ГУНП від 22.05.2023 за № 513/67/03-2023 матеріали службового розслідування відносно позивача були знищенні на підставі акту від 23.03.2022 за № 293/01/67-2022, відтак перевірити та надати правову оцінку наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку на даний час є неможливим.

З врахуванням наведеного, при наданні юридичної оцінки спірним наказам суд виходить лише зі змісту цих же наказів, в яких по суті зазначено, що у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017140000000100, за ч.1 ст. 366 КК України, позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, який вчиняв дії, спрямовані на підбурювання до внесення недостовірних відомостей до адміністративних матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

В цій частині судом встановлено, що згідно із вироком Франківського районного суду м. Львова від 22.04.2022 у справі № 465/2671/17, який залишений без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.03.2023, позивача визнано невинуватим та виправдано за ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України, за відсутністю в його діях події зазначеного злочину на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України.

Вказана обставина сторонами у справі не заперечується, відтак спірні підстави звільнення позивача не підтверджені відповідачем жодними належними та допустимими доказами у даній справі.

Судом не враховуються посилання відповідача на практику Верховного Суду, а також Європейського суду з прав людини про те, що не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою, оскільки спірні накази датовані 2017, а факти, що встановлені у кримінальному провадженні, мали місце лише 2022-2023, відтак не існували на момент прийняття спірних наказів.

Таким чином, спірні накази відповідача від 31.05.2017 за № 1823 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Залізничного ВП ГУНП» та від 20.06.2017 за № 480 о/с у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Відділу поліції №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, суд зазначає наступне:

Згідно із ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

На підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що позивач до звільнення працював на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області.

Згідно із відповіддю відповідача від 30.05.2023 за № 1443/13/01-2023 Залізничний ВП ГУНП у Львівській області, реорганізований у Відділу поліції №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, відтак на думку суду позивач підлягає поновленню на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Відділу поліції №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд зазначає про те, що представником позивача подано розрахунок в якому зазначає наступне:

Виплата грошового забезпечення поліцейському під час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.20015 N988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з наступними змінами та доповненнями.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 N260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за N669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 6 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту вищевказаного Порядку, який є специфічним для вирішення даних спірних відносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже, обрахування середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення повинно здійснюватися відповідно до кількості календарних днів за два останніх повних місяці служби. Тобто, діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців дні на число календарних днів.

Згідно довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 №79/68 від 12.05.2023, виданої Головним управлінням національної поліції у Львівській області, позивачу було виплачено 8903,57 грн за квітень 2017 та 4800,00 за травень 2017, а загалом за два місяці 13703,57 грн.

У квітні 2017 було 30 календарних днів, а у травні 2017 - 31 календарний день. Отже у двох повних місяцях роботи позивача перед звільненням було 61 календарний день.

Середньоденний заробіток позивача складає 224,64 грн (13703,57 : 61).

Час вимушеного прогулу за період з 21.06.2017 (наступний день за днем звільнення позивача) та 05.07.2023 (день призначеного судового засідання у справі №813/2266/17) становить 2206 календарних днів. Тобто, період з 21.06.2017 по 05.07.2023 включно складає 2206 календарних днів.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 495555,84 грн (2206* 224,64).

Відповідач вказані розрахунки не заперечив та не спростував, відповідно такі підлягають задоволенню.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом враховуються аргументи позивача та не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.05.2017 року № 1823 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 20.06.2017 року № 480 о/с про звільнення зі служби в поліції в порядку передбаченому п.6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області;

Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області (м.Львів, Залізничний район) з 21.06.2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ40108833) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 495555,84 грн.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області (м.Львів, Залізничний район) з 21.06.2017 року та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 6851, 78 грн. підлягає негайному виконанню.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, 79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 1280,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 17.07.2023 року.

Суддя Гавдик З.В.