Decision № 112178368, 12.07.2023, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023 року Справа№200/1520/23

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, надісланий на адресу суду через підсистему ЄСІТС Електронний суд, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року № 052630003728 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 03 березня 2023 року, подану ОСОБА_1 про призначення пенсії згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до трудового стажу позивача всі записи про періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25 травня 1986 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що маючи необхідний трудовий стаж для призначення пенсії, 03 березня 2023 року він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою. До заяви від 03 березня 2023 року ним долучено, серед інших документів, копію трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 25 травня 1986 року.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року №052630003728 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки трудова книжка НОМЕР_1 від 25 травня 1986 року не завірена печаткою. Відповідачем не зараховані всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25 травня 1986 року, яка містить записи про прийняття/звільнення з роботи.

Записи трудової книжки виконано акуратно і послідовно, вони містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та дат їх видачі, достовірність зроблених записів сумніву не викликають.

Вважає, що застосування вказаної підстави для відмови в зарахуванні періоду роботи до страхового стажу є проявом надмірного формалізму з боку суб`єкта владних повноважень.

Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду від 19 квітня 2023 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №200/1520/23.

30 червня 2023 року відповідач через підсистему «Електронний Суд» надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , свою позицію обґрунтував наступним.

Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-ІV (надалі Закон №1058). Рішенням від 10.03.2023 за № 052630003728, винесеного за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмолено у призначенні пенсії за віком, оскільки не достатньо страхового стажу (29 років).

Так, надаючи попередню правову оцінку пред`явленим позивачем документам, було встановлено, що трудова книжка позивачки серії НОМЕР_3 від 25.05.1986, оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162 від 20.06.1974), зокрема, трудова книжка не завірена печаткою. На думку пенсійного органу, порушено вимоги пункту 2.4 та 2.11 Інструкції №162. Зазначає, що позивач для підтвердження спірних періодів роботи не надав Головному управлінню жодних уточнюючих довідок, які б підтвердили спірні періоди роботи та навчання. Вважає, що у зв`язку з тим, що у позивача відсутнє достатньо страхового стажу (29 років), відсутні правові підстави призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_4 , виданим Дружківським МВ ГУМВС України в Донецькій області 12 квітня 2001 року.

03 березня 2023 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

10 березня 2023 року за результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №052630003728, яким вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Підставою для відмови у призначенні пенсії у цьому рішенні зазначено, що вік заявника становить 60 років 11 місяців 25 днів, страховий стаж ОСОБА_1 становить 18 років 10 місяців 2 дні, стаж для призначення пенсії становить 19 років 10 місяців 23 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки трудова книжка не завірена печаткою.

Позивач не погодився з відмовою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі.

Так, між сторонами наявний спір про наявність у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу (в даному випадку не менше 29 років) для призначення пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно вимог ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), встановлено, що основним документом що підтверджує стаж роботи - є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами.

З огляду на наявність спору про наявність достатнього страхового стажу для призначення пенсії, суд повинен перевірити кількість страхового стажу позивача.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року по справі №200/3518/22.

Законом № 1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 містить наступні записи:

- 26 липня 1984 року прийнятий товарознавцем в Тарумівське РайПо (мовою оригіналу трудової книжки - Тарумовское РайПо принят товароведом) страховий стаж становить 0 років 2 місяці 5 днів (запис №1);

- 01 жовтня 1984 року переведений на посаду старшого товарознавця (мовою оригіналу трудової книжки- переведен на должность старшего товароведа, расп. № 105 от 01.10.1984 г) 12.01.1987 року звільнений з займаної посади згідно ст. 31 КЗпП РСФСР (за особистим бажанням), розпорядження №4 від 12.01.87 року (мовою оригіналу трудової книжки- освобожден от занимаемой должности согласно ст. 31 КЗоТ РСФСР (собственное желание) расп. № 4 от 12.01.1987 г), страховий стаж становить 2 роки 3 місяці 12 днів (записи №№2,3);

- 21 січня 1987 року прийнятий в Радгосп «40 лет Октября» майстром в будівельну частину, наказ № 3 від 22/І-87 р (мовою оригіналу трудової книжки-принят в совхоз «40 лет Октября» мастером в стройчасть, приказ №3 от 22/І-87г.) страховий стаж становить 0 років 0 місяців 13 днів (запис №4);

- 03 лютого 1987 року прийнятий товарознавцем в Тарумівське РайПо (мовою оригіналу трудової книжки- Тарумовское РайПо принят товароведом), розспорядження № 1062 від 02.02.1987 (мовою оригіналу трудової книжки-расп.№1062от 02.02.1987) страховий стаж становить 1 рік 2 місяці 17 днів (запис №5);

- 20 квітня 1988 року покладені обов`язки заступника голови правління по торгівлі, заступник голови по кадрам, розпорядження №168 від 20.04.1988 (мовою оригіналу трудової книжки- возложено обязанности заместителя председателя правления по торговле, зам председателя по кадрам, распор.№168 от 20.04.1988) 15 липня 1988 року звільнено з займаної посади за особистим бажанням, розпорядження №206 від 15.07.1988 (мовою оригіналу трудової книжки - освобожден от занимаемой должности по собственному желанию, расп.№206 от 15.07.1988) страховий стаж становить 0 років 2 місяці 26 днів (записи №6,7);

- 02 березня 1998 року прийнятий в якості диллера до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експеримент», наказ №6 від 02.03.1998 (мовою оригіналу трудової книжки - принят в качестве диллера в Общество с ограниченной ответственностью «Эксперемент» пр. № 6 от 02.03.1998); 31 жовтня 2001 року звільнений за переводом до ТОВ «Лісоторгова база» п. 5 ст. 36 КЗпП України, наказ №15 від 31 жовтня 2001 року (мовою оригіналу трудової книжки - уволен по переводу в ООО «Лесоторговая база» п.5 ст. 36 КзоТ Украины, Пр.№15 от 31 жовтня 2001 г.) страховий стаж становить 3 роки 7 місяців 30 днів (записи №№8,9);

- 01 листопада 2001 року прийнятий на посаду заступника директора за переводом до ТОВ «Лісоторгова база», наказ № 5 від 01 листопада 2001 року (мовою оригіналу трудової книжки - принят на должость заместителя директора по переаоду в ООО «Лесоторговая база», Пр. №5 от 01 листопада 2001 року); від 03 листопада 2003 року звільнений за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України, наказ № 74 від 03 листопада 2003 року (мовою оригіналу трудової книжки-уволен по собственному желанию (ст. 38тКЗоТ Украины), приказ №74 от 03 листопада 2003 року) страховий стаж становить 2 роки 0 місяців 3 дні (записи №№10,11);

- 04 листопада 2003 прийнятий на посаду директора ТОВ «Хімекс ЛТД», наказ №5 від 04.11.2003 (мовою оригіналу трудової книжки - принят на должность директора ООО «Химекс ЛТД», приказ №5 от 04.11.2003); 11 серпня 2008 року звільнений за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), наказ №4 від 11 серпня 2008 року (мовою оригіналу трудової книжки - уволен по собственному желанию (ст. 38 КзоТ Украины), приказ №4 от 11.08.2008) страховий стаж становить 4 роки 9 місяців 8 днів(записи №12,13).

Таким чином, страховий стаж роботи ОСОБА_1 за даними, що містяться в трудовій книжці НОМЕР_3 складає 14 років 6 місяців 4 дні.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки трудова книжка не завірена печаткою, суд зазначає наступне.

На момент заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Згідно з п.п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Відповідно до 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, проставлення печаток, оскільки такі дії вчиняються відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 25 травня 1986 року вперше почала заповнюватись Тарумівським РайПО (мовою оригіналу: ОСОБА_2 ) яке знаходилося в Дагестанській Автономній Радянській Соціалістичній Республіці (Дагестанська АРСР), де позивач розпочав свою трудову діяльність, на сторінках трудової книжки НОМЕР_5 стоїть печатка підприємства, відбиток якої дозволяє встановити його назву. Назва підприємства на відбитку печатки відповідає назві, яка зроблена перед записом про прийняття на роботу.

Подальші записи трудової книжки відображають зміни посад, що дозволяє безпосередньо встановити трудовий стаж позивача.

Окрім того, конкретні записи трудової книжки про періоди роботи позивача на підприємствах мають відповідні печатки роботодавців.

Отже відсутність печатки (нечіткий відтиск) на першому аркуші трудової книжки не може бути підставою для не зарахування трудового стажу позивача.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Водночас, згідно з ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Орган, що призначає пенсію, зокрема, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (пункт 3.3 Порядку №22-1 (далі - в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії).

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку 22.

Так, відповідачем не надано жодних документів, підтверджуючих вчинення будь-яких дій для витребування документів чи проведення перевірки достовірності трудової книжки позивача.

Крім того, відповідач мав можливість повідомити позивача про необхідність дооформлення документів або їх неповноту, надати тримісячний строк на усунення відповідних недоліків, запропонувати позивачу надати інформацію щодо щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника

Варто зазначити і про те, що оскаржуване рішення, прийняте щодо ОСОБА_1 не обґрунтовано належним чином, оскільки не містить конкретний пункт (підпункт) Інструкції № 162, який був порушений при заповненні трудової книжки.

Самого лише посилання на Інструкцію №162 у відзиві на позов у даному випадку недостатньо, оскільки рішення, прийняте суб`єктом владних повноважень, повинно відповідати критерію обґрунтованості.

Суд наголошує, що відповідачем ні у спірному рішенні, ні у відзиві на позов, не ставиться під сумнів вірність записів в трудовій книжці позивача про прийняття/звільнення у спірні періоди роботи.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу на те, що відповідач не дотримав державні гарантії реалізації позивачем, як застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною 2 статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

На підставі вищевикладеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року № 052630003728 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, слід:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року № 052630003728 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 березня 2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині рішення зазначаються:

1) дата і місце його ухвалення;

2) найменування суду;

3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;

4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;

5) номер справи;

6) ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи;

7) вимоги позивача;

8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.

В описовій частині рішення зазначаються:

1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;

2) заяви, клопотання учасників справи;

3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

У резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;

2) розподіл судових витрат;

3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем за подання цього позову сплачено судовий збір у сумі 1073,60грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок протиправного рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 716 грн (1073, 60 грн /3) х 2).

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року № 052630003728 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 березня 2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 716 (сімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного провадження 12 липня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративногосуду.

Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі Електронний суд.

Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов