Decision № 112112305, 24.04.2023, Solomianskyi District Court of Kyiv City

Справа №759/11681/20

2/760/7057/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 квітня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

встановив:

У липні 2020 року представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 22000, 00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що між сторонами укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у вигляді полісу №АМ/8184154 від 15.02.2019 року.

В період дії полісу, 15 лютого 2019 року в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля Фольксваген, днз НОМЕР_1 під управлінням відповідача, а також транспортного засобу Субару, днз НОМЕР_2 .

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року у справі №755/3631/19, відповідача визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУ;пАП.

На підставі заяви потерпілої особи ОСОБА_2 06 грудня 2019 року між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та потерпілим укладено угоду про розмір страхового відшкодування та сплачено на користь власника автомобіля Субару, днз НОМЕР_2 страхове відшкодування в розмірі 22000, 00 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач на момент настання ДТП керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, посилаючись на положення ст. 1191 ЦК України та п. 38.1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь виплачені кошти в порядку регресу.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року позовну заяву направлено за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 31 серпня 2020 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 02 вересня 2020 року відкрито позовне провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 11 червня 2022 року призначено судове засідання для розгляду цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явивсь, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Представник подав заяву, відповідно до якої позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити, а розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує представник позивача.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19 жовтня 2018 року між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 укладено поліс №АМ/8184154 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Забезпечений транспортний засіб - Volkswagen Passat, днз НОМЕР_1 .

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року у справі №755/3631/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд встановив, що 15 лютого 2019 року о 15-30 год. по пр. Ватутіна, 16 в м. Києві водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Фольксваген, FNG387, перед зміною напрямку руху (перестроювання праворуч), не впевнився, що це буде безпечно, не надав дорогу ТЗ Субару, днз НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого трапилося зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Додатково встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці оцей розширені та не реагують на світло, підвищена жвавість, поведінка не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 6, КМНКЛ «Соціотерапія».

Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у справі №755/3631/19 відмовлено ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 14 травня 2019 року, а апеляційну скаргу, разом з доданими до неї матеріалами, повернуто особі, яка її подала.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що мала місце 15 лютого 2019 року о 15-30 год. в м. Києві , встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

19 лютого 2019 року власник пошкодженого автомобіля Субару, днз НОМЕР_2 ОСОБА_2 звернулася до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з заявою про страхове відшкодування та повідомленням про ДТП.

06 грудня 2019 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 уклали угоду про розмір страхового відшкодування, за умовами якої досягли згоди, що сума матеріального збитку за страховим випадком, що стався 15 лютого 2019 року складає 24000, 00 грн. Суму страхового відшкодування за вказаним страховим випадком визначили з урахуванням франшизи, яка за полісом АМ-0008184154, складає 2000, 00 грн., в розмірі 22000, 00 грн. (п. 2, 3 Угоди).

Страховим актом №ЦВ/19/0798 від 09 грудня 2019 року встановлено, що сума страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу Субару, днз НОМЕР_2 становить 22000, 00 грн.

Платіжним дорученням №5043 від 09 грудня 2019 року підтверджено, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплачено на користь ОСОБА_2 22000, 00 грн. в рахунок страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

При цьому, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15- ц; провадження № 14-176цс18 викладеної у п.п. 49 - 51, 53, 55 -57 визначено, що згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Згідно ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» та потерпіла ОСОБА_2 погодили розмір страхового відшкодування, на підтвердження чого 06 грудня 2019 року уклали відповідну угоду. За страховим випадком позивачем складено страховий акт №ЦВ/19/0798 від 09 грудня 2019 року, розрахунок суми страхового відшкодування та було визначено суму страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 22000, 00 грн., виплату якої підтверджено платіжним дорученням №5043 від 09 грудня 2019 року.

Відповідно до п. «а», п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно приписів ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на викладене вище суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо права регресної вимоги до відповідача за вказаних вище обставин.

Відтак, здійснивши виплату страхового відшкодування, ТДВ СК «Альфа-Гарант» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , відповідального за завдані збитки, в межах здійсненої виплати.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Доказів того, що відповідачем на користь потерпілого (позивача) були відшкодовані збитки, завдані внаслідок вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, відповідачем не надано.

Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем, який не скористався процесуальним правом подати відзив на позов та надати докази на спростування розміру завданої шкоди.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача суми витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 22000, 00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2102,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 5000, 00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивачем до суду, для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано наступні документи: витяг з договору про надання правничої допомоги, укладеного 14 травня 2019 року між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та АБ «Грідін і Партнери», в особі керуючого бюро - адвоката Грідіна В.В.; копію ордеру серії АІ №1006708 від 17 вересня 2019 року на надання правничої (правової) допомоги ТДВ СК «Альфа-Гарант» адвокатом АБ «Грідін і партнери» - Грідіним В.В.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6203/10, виданого 06 жовтня 2017 року головою ради адвокатів Київської області Грідіну В.В.; копію посвідчення адвоката Грідіна В.В.; копію платіжного доручення №ID-142169 від 17 червня 2020 року; копію детального розрахунку та опису робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правничої допомоги від 14 травня 2019 року, складений 14 липня 2020 року на загальну суму 5000, 00 грн.

Суд враховує складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах позивача, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (розгляд справи в письмовому провадженні без проведення судових засідань, відсутність в матеріалах справи відповіді на відзив позивача), а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, і робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу, у розмірі 2000,00 грн. так як саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст.ст. 16, 22, 979, 980, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 273-284, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (ЄДПРОУ 32382598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26) в рахунок відшкодування сплаченого страхового відшкодування 22000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 коп., судовий збір у розмірі 2102,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір